Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/35999/25

Справа № 127/35999/25 Провадження № 22-ц/801/1224/2026 Категорія: 42 Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М. Доповідач:Голота Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2026 рокуСправа № 127/35999/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя доповідач), суддів Копаничук С.Г., Оніщука В.В., розглянув у порядку письмового провадження справу № 127/35999/25 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 4.03.2026, ухвалене у складі судді Сичука М.М. в приміщенні суду в м. Вінниця, повний текст рішення складено 9.03.2026, - в с т а н о в и в : 14.11.2025 Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі АТ «Акцент-Банк») звернулося до суду з позовом (вх № 101323) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № АВН0СЕ155101700141849223 від 16.11.2023 в розмірі 46100,14 грн станом на 14.11.2025, яка складається з : 37046,36 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 9053,78 грн загальний залишок заборгованості за процентами та судові витрати в розмірі 2422,40 грн. Позов обґрунтовано тим, що 16.11.2023, будучи клієнтом Банку, ОСОБА_1 уклав з АТ «Акцент-Банк» кредитний договір ABH0CT155101700141849223 щодо надання кредиту в розмірі 60000.00 грн строком на 36 місяців (тобто до 15.11.2026) зі сплатою процентів у розмірі 55.00 щорічно (кредитний договір складається із заяви клієнта та графіку погашення кредиту). У зв`язку із неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачем станом 14.11.2025 заборгованість відповідача за даним кредитним договором складала суму в розмірі 46100 грн 14 коп, яка складається з: 37046 грн 36 коп загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 9053 грн 78 коп загальний залишок заборгованості за процентами. Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 4.03.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101700141849223 від 16.11.2023 в розмірі 37046 грн 36 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» судовий збір у розмірі 1946 гривень 66 копійок. В решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, АТ «Акцент-Банк» подано 10.04.2026 апеляційну скаргу (вх № 4476 від 13.04.2026), в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить : скасувати заочне рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги. Основними доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не враховано, що кредитний договір підписано відповідачем з усіма суттєвими умовами, такими як відсоткова ставка, строк кредитування, розмір кредиту, тощо; договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису. У строк встановлений судом відзив на апеляційну скаргу не надходив. Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. АТ «Акцент-Банк» подано апеляційну скаргу на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 4.03.2026 у справі з ціною позову (46100,14), що є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (99840 грн). Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта статті 367 ЦПК України). Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України). Рішення суду першої інстанції (в оскаржуваній частині) не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. У справі встановлено наступні обставини. 16.11.2023, будучи клієнтом Банку, ОСОБА_1 уклав з АТ «Акцент-Банк» кредитний договір ABH0CT155101700141849223 щодо надання кредиту в розмірі 60000.00 грн строком на 36 місяців (тобто до 15.11.2026) зі сплатою процентів у розмірі 55.00 щорічно (кредитний договір складається із заяви клієнта та графіку погашення кредиту). У відповідності до пунктів 3-5 кредитного договору, ліміт цього договору складає 60000 грн на поповнення обігових коштів зі строком повернення до 15.11.2026, терміном на 36 місяці. Згідно до пункту 6 кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує 55,00 % річних. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту, а в іншій частині позивачем не доведено позовні вимоги, погодження між сторонами розміру процентів. Висновок суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог зроблено за неповного з`ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, з огляду на наступне. Щодо доведеності укладення кредитного договору ABH0CT155101700141849223 від 16.11.2023, укладеного між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 .. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України). У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону. У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України). Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами (частина перша статті 13 Закону України «Про споживче кредитування»). За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Як установлено судом першої інстанції, 16.11.2023 між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір ABH0CT155101700141849223 щодо надання позичальнику кредиту в розмірі 60000.00 грн строком на 36 місяців (тобто до 15.11.2026) зі сплатою процентів у розмірі 55.00 щорічно (кредитний договір складається із заяви клієнта та графіку погашення кредиту). У відповідності до п. п. 3-5 кредитного договору, ліміт цього договору складає 60000 грн на поповнення обігових коштів зі строком повернення до 15.11.2026 року, терміном на 36 місяці. Згідно до п. 6 кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує 55,00 % річних. Договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису /а. с. 9-10/. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позивачем укладання кредитного договору ABH0CT155101700141849223 від 16.11.2023 між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 .. Щодо доведеності розміру заборгованості. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У постанові Верховного Суду від 9.01.2020 у справі № 643/5521/19 зазначено, що: в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. 16.11.2023 між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір ABH0CT155101700141849223 щодо надання позичальнику кредиту в розмірі 60000.00 грн строком на 36 місяців (тобто до 15.11.2026) зі сплатою процентів у розмірі 55.00 щорічно (кредитний договір складається із заяви клієнта та графіку погашення кредиту). У відповідності до пунктів 3-5 договору, ліміт цього договору складає 60000 грн на поповнення обігових коштів зі строком повернення до 15.11.2026 року, терміном на 36 місяці. Згідно до пункту 6 договору, за користування кредитом позичальник сплачує 55,00 % річних. На аркуші справи 13 міститься меморіальний ордер № TR33867695.45813.65455 від 16.11.2023 про видачу кредиту згідно договору ABH0CT155101700141849223 від 16.11.2023. Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором заборгованість ОСОБА_1 станом на 14.11.2025 складає 46100 грн, з них : 37046,36 грн заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту); 9053,78 грн заборгованість за процентами (період з 16.11.2023 по 14.11.2025) /а. с. 11 зворотна сторона 12/. Суд першої інстанції не зазначив в заочному рішенні обґрунтованих мотивів не врахування наданих позивачем доказів в частині доведеності розміру заборгованості по процентам, зокрема копію заяви про надання послуг «Швидка готівка» ABH0CT155101700141849223 від 16.11.2023, в якій погоджено між сторонами розмір процентів, розрахунок заборгованості, а тому колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу аргументи апеляційної скарги про те, що позивачем доведено позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором по процентам, відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в стягненні заборгованості по процентам. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 1-4 частини першої статті 376 ЦПК України). За таких обставин, колегія суддів вважає, що заочне рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмовлених позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором по процентамз ухваленням нового судового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк»заборгованість за кредитним договором № АВН0СЕ155101700141849223 від 16.11.2023 в розмірі 9053 грн 78 коп загальний залишок заборгованості за процентами. В іншій частинні рішення суду першої інстанції не оспорюється в апеляційному порядку, а тому апеляційним судом не перевіряється відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України. Щодо розподілу судових витрат. Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України). Враховуючи наведене положення, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає скасуванню із здійсненням апеляційним судом нового розподілу судових витрат. Позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2422,40 грн /а. с. 6/ та за подання апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн /а. с. 67/. Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено, відтак з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 6056 грн (2422,40+6056). Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити. Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 4.03.2026 в частині відмовлених позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором по процентам, та розподілу судових витрат скасувати й ухвалити нове судове рішення в цій частині. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором по процентам задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк»заборгованість за кредитним договором № АВН0СЕ155101700141849223 від 16.11.2023 в розмірі 9053 гривні 78 копійок загальний залишок заборгованості за процентами. В іншій частині (в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк»заборгованості по тілу кредиту в розмірі 37046,36 грн) заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 4.03.2026 залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір в розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень. Поновити дію заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 4.03.2026 залишеній без змін частині. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя Л. О. Голота Судді: С. Г. Копаничук В. В. Оніщук