Постанова Київський апеляційний суд № 361/6036/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Унікальний номер справи № 361/6036/25 Головуючий у суді першої інстанції - Петришин Н.М. Апеляційне провадження № 22-ц/824/7124/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 червня 2026 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Нежура В.А., судді Верланов С.М., Невідома Т.О., розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (з урахуванням доповнень) на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2025 року та додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, встановив: У травні 2025року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди. В обґрунтування своїх вимог вказувала, що 23 вересня 2024 року в м. Бровари Київської області по вул. Київська-155 відповідачка ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом не впевнилася, що це безпечно та скоїла зіткнення з автомобілем «Mazda 6» д.н.з. НОМЕР_2 . Під час дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення. Станом на 23.09.2024 року цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_1 , тобто відповідача, не була застрахована. Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивача складає 43 757,81 грн. Оскільки відповідальність страховика (МТСБУ) законом обмежена, сума регламентної виплати зменшується на коефіцієнт фізичного зносу, який застосовується до вартості складових, що підлягають заміні та на ставку ПДВ 20 %, у випадку здійснення виплати безпосередньо потерпілому. Тому МТСБУ сплатило позивачці 18 021,46 грн. Оскільки вартість майнового збитку (відновлювального ремонту), завданого пошкодженням автомобіля, перевищує виплачений розмір страхового відшкодування (регламентної виплати), то із винної особи, підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням, що складає: 43 757,81 грн - 18 021,46 грн = 25 736,35 грн. На підставі викладеного позивачка просила суд стягнути із відповідачки на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 25 736, 35 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 969 грн. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 25 736,35 грн та судовий збір у розмірі 969 гривень. Додатковим рішенням Броварського міськрайонного суду Київської областівід 03 лютого 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. Не погоджуючись із рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідачка ОСОБА_1 подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій (з урахуванням поданих доповнень), посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2025 року та додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2026 року скасувати, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції стягнув з неї на користь позивачки 25 736,35 грн як різницю між повною вартістю відновлювального ремонту автомобіля позивачки та страховою виплатою у розмірі 18 021,46 грн, без застосування коефіцієнта фізичного зносу деталей транспортного засобу. Це є істотним порушенням норм матеріального права, оскільки призводить до необґрунтованого завищення розміру стягнення та покращення майнового стану позивачки за рахунок відповідачки, що суперечить принципам справедливості та повного, але не надмірного відшкодування шкоди. Зазначає, що відсутність доведення фактичних витрат робить рішення суду необґрунтованим, оскільки стягнення базується на гіпотетичних розрахунках, а не на реальних втратах позивачки. Стверджує, що постанова Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2024 року у справі № 361/9652/24 (за ст. 124 КУпАП) не є достатнім та безумовним доказом її вини у заподіянні майнової шкоди та підставою для встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачки та заявленими позивачкою пошкодженнями автомобіля. Заперечуючи проти додаткового рішення вказує, що факт понесення витрат не підтверджується належними та допустимими доказами. Зазначає також, що розмір витрат є необґрунтованим та неспівмірним зі складністю справи та наданими адвокатом послугами, становить надмірний тягар для відповідачки. У своїй апеляційній скарзі, крім іншого, ОСОБА_1 просила суд розглядати справу у судовому засіданні з її участю. Разом з цим, за правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є відшкодування збитків у розмірі 25 736,35 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім цього, у апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявила клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи. Клопотання не підлягає задоволенню, оскільки заявниця не обґрунтувала підстав необхідності призначення такої експертизи. При цьому, аналогічне клопотання вона заявляла у суді першої інстанції, у задоволенні якого суд обґрунтовано відмовив. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Педенко Д.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечив. Вказує, що рішення та додаткове рішення суду є законними і обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Встановлено, що 23 вересня 2024 року о 08 год. 00 хв. в м. Бровари Київської області по вул. Київська-155, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом не впевнилася, що це безпечно та скоїла зіткнення з автомобілем «Mazda 6» д.н.з. НОМЕР_2 . Під час відповідної дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2024 року у справі № 361/9652/24 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на підставі ст. 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення, звільнено від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрито. Станом на 23 вересня 2024 року цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_1 , не була застрахована. Відповідно до звіту №108406 про оцінку транспортного засобу Mazda 6, д.н.з. НОМЕР_2 , складеного ФОП ОСОБА_3 вартість матеріального збитку складає 36 311, 83 грн. Згідно із Розрахунком розміру регламентної виплати, яка належить власнику колісного транспортного засобу марки MAZDA 6 з номерним знаком НОМЕР_3 , складеним Моторним (транспортним) страховим бюро України (далі - МТСБУ) 18.12.2024 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу складає 43 757,81 грн. А саме: - 3 250,00 грн вартість ремонтно-відновлювальних робіт; - 794,27 грн вартість використаних для ремонту матеріалів; - 39 713,54 грн вартість складових, що підлягають заміні з ПДВ (фара передня права, сопло омивача фари, кришка омивача фари). Розрахунком розміру регламентної виплати складено на підставі Звіту про оцінку транспортного засобу від 29 жовтня 2024 року № 108406, складеного на замовлення МТСБУ. Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) розглянуло справу №108406 щодо відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), яка мала місце 23/09/2024 08:00 за участю транспортного засобу (ТЗ) марки MAZDA з номерним знаком НОМЕР_3 , та відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», прийняло рішення про виплату відшкодування шкоди в розмірі 18 021,46 грн та в подальшому сплатило зазначену суму. Згідно з частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У ст. 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Таким чином, різниця між сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу позивачки ОСОБА_2 становить 25 736,35 грн (43 757,81 грн (вартість майнового збитку (відновлювального ремонту)) - 18 021,46 грн (розмір часткового відшкодування, здійсненого МТСБУ)). За таких обставин, оцінивши наявні в матеріалах докази в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачка ОСОБА_1 є винною особою у вчиненні ДТП, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачка ОСОБА_2 має право стягнення з відповідачки різниці між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування у розмірі 25 736, 35 грн. Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив заперечення відповідачки ОСОБА_1 , оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а саме, зокрема, постановою про визнання її винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди. При цьому, посилання відповідачки на те, що розрахунок МТСБУ не є належним доказом, є безпідставним, оскільки зазначений розрахунок складений уповноваженим органом, на підставі встановлених матеріалів страхового випадку, містить усі необхідні розрахункові дані та відповідає вимогам чинного законодавства. В свою чергу, відповідачка не надала доказів на спростування розміру шкоди, завданої позивачці внаслідок ДТП. Крім того, наявність постанови про визнання відповідачки винною у скоєнні ДТП підтверджує причинно-наслідковий зв`язок між діями та завданими збитками, а отже, спростовує твердження про відсутність вини та неналежність доказів. Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачки на користь позивачки різниці між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, яка складає 25 736, 35 грн. Доводи апеляційної скарги відповідачки повторюють довози її заперечнь на позовну заяву, належна оцінка яким надана судом першої інсатнції, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до її незгоди з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається відповідачка у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Правильними є також висновки суду першої інстанції щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі. Відповідно до частин 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи (п.1 ст. 134 ЦПК України). Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків падання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та па підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою:, 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі з протилежною стороною). При цьому, норми статей 137. 141 ЦПК України спрямовані саме на захист прав та інтересів учасників судових процесів, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість учасників отримати відшкодування понесених витрат, на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції. Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Аналізуючи зазначену норму процесуального права, слід дійти висновку про те, що для відшкодування витрат на правничу допомогу, заявником має бути вчинено дві обов`язкові дії, а саме, до закінчення судових дебатів зробити заяву про відшкодування судових витрат, а в подальшому, надати докази понесених витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, якщо такі докази не було подано під час розгляду справи Як убачається з матеріалів цивільної справи, відповідно до Договору №07/11/24-01 про надання правової допомоги від 07 листопада 2024 року ОСОБА_2 надавалася правова допомога Адвокатським та ріелтерським об`єднанням України, що підтверджується договором №07/11/24-01 від 07 листопада 2024 року. Відповідно до Акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 23 травня 2025 року, вартість наданих послуг складає 15 000 гривень. Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати ВС від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Верховний Суд у складі колегії суддів КГС в постанові від 01 серпня 2019 року по справі № 915/237/18 дійшов висновку, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості й верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, завищений щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, і не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява N 19336/04, п. 269). Враховуючи викладене та аналізуючи надані позивачкою докази в підтвердження здійснення відповідних витрат, зважаючи на заперечення відповідачки, складність справи та обсяг виконаних робіт, наявну судову практику в аналогічних спорах, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви про відшкодування ОСОБА_2 витрат на оплату правничої допомоги адвоката у загальному розмірі 8000 грн. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині додаткового рішення, та фактично зводяться до незгоди відповідачки із покладенням на неї обов`язку із відшкодування відповідачеві судових витрат. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасуванні відсутні. Керуючись статтями 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2025 року та додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: В.А. Нежура Судді: С.М. Верланов Т.О. Невідома