LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4820677/492/26

від 09.06.2026 ·

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 року м. Хмельницький Справа № 677/492/26 Провадження № 22-ц/820/1443/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Янчук Т.О. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Ярмолюка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 01 травня 2026 року (суддя Федишин І.В.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в : У березні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика»» (далі ТОВ «ФК «Позика») звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що 25.10.2021 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №54124763, в електронному вигляді в порядку, визначеному Законом України "Про електронну комерцію". Законодавством України передбачено, що оформлення Кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом. Згідно умов договору відповідачка на умовах строковості, зворотності, платності отримала кредит в розмірі 7800,00 гривень та зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього, та в Правилах надання грошових коштів у позику, що розміщені на офіційному веб-сайті Кредитодавця. 01 вересня 2025 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладений Договір факторингу № 01092025/01, згідно умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 54124763 від 25.10.2021. В зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Позика» складає 27690 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 7800 гривень; заборгованість за відсотками 19890 гривень. Із урахуванням викладеного, ТОВ «ФК «Позика» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 54124763 від 25.10.2021 рокуу розмірі 27690,00 грн., з яких 7800 грн. - тіло кредиту, 19890 грн. - заборгованість за відсотками, судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5500,00 грн. Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 01 травня 2026 року позов ТОВ «ФК «Позика» задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за кредитним договором № 54124763 від 25.10.2021 в розмірі 27690 грн., з яких: заборгованість за кредитом 7800 грн.; заборгованість за процентами 19890 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Позика» судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та 5500 грн. витрат на правничу допомогу. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка не виконала зобов`язання за кредитним договором, права позивача порушені, а тому підлягають судовому захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Позика» заборгованості у загальному розмірі 27690 грн.У зв`язку з розглядом справи ТОВ «Фінансова компанія «Позика» понесло обґрунтовані витрати зі сплати судового збору та на правничу допомогу, за відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, а тому дійшов висновку про покладення цих судових витрат в повному обсязі на відповідачку. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідачки процентів за користування кредитом, оскільки в матеріалах справи відсутні докази укладення кредитного договору із визначенням процентної ставки, на яку посилається позивач. Позивач не довів існування у нього права вимоги на стягнення саме тих процентів, які заявлені у позові, оскільки не підтвердив належними доказами погодження відповідачем відповідної процентної ставки. За відсутності доказів виникнення такого права вимоги, відсутній і факт його порушення з боку відповідача, що свідчить про необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог в цій частині. Суд не врахував, що за відсутності належно погоджених сторонами умов про проценти кредитор не набуває права на їх стягнення у заявленому розмірі. Суд не перевірив відповідність заявлених витрат на правничу допомогу критеріям співмірності, передбаченим ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Справа не відзначалася підвищеною складністю, беручи до уваги час на підготовку матеріалів для подання позовної заяви, заявлений до стягнення розмір витрат на оплату правничої допомоги не є співмірним із складністю справи, часом, витраченим представником позивача на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також обсягом наданих представником позивача послуг, що свідчить про відсутність підстав для стягнення із скаржника витрат на правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі. У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ «ФК «Позика» не погоджується із доводами апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимим доказами. В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження належного виконання умов договору. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. В силу ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України у такому випадку судове засідання не проводиться, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що 25.10.2021 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 54124763 у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» шляхом підписання електронним підписом позичальника (а.с. 19-23). Пунктом 3.1 договору передбачено, що товариство надає кредит клієнту в розмірі 7800 грн. з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно пункту 3.2 цього договору, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити передбачені цим договором проценти у строки та на умовах даного договору. За користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товаритсву стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п..4.2. цього договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою клієнта (п.3.2. договору). За п.3.2.1., 3.2.2. договору передбачено пільгову процентну ставку 2,5% (30 календарних днів з 25.10.2021 по 24.11.2021) та стандартну - 3% (60 календарних днів з 25.11.2021 по 23.01.2022) від суми наданого кредиту. Клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 23.01.2022 року, шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок товариства (п.4.2. договору). Згідно з пунктом 4.1 договору видача (надання) товариством кредиту клієнту за цим договором проводиться протягом трьох операційних банківських днів з моменту укладення цього договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені клієнтом у особистому кабінеті, та яка визначена клієнтом у якості основної платіжної картки. У пункті 5.11.1 договору зазначено, що процентна ставка є фіксованою та складає 2,5% в день, реальна річна процентна ставка за кредитом складає 900%. Пунктом 11.1 договору визначено, що він набирає чинності з моменту його укладення і діє до 23.01.2022, але у будь-якому випадку до повного виконання клієнтом зобов`язань за цим договором. У додатку № 1 до договору про надання фінансового кредиту від 25.10.2021 № 54124763 сторони погодили графік погашення боргу (а.с.24). 24 листопада 2021 року сторони підписали Додатковий договір №1 до договору про надання фінансового кредиту №54124763 від 25.10.2021 року шляхом підписання електронним підписом позичальника (а.с.25-26). У п. 2. сторони погодили умови договору до яких вностяться зміни. У п. 2.1. додаткового договору сторони визначили, що відповідно до п.4.4. договору строк обраного клієнтом наступного пільгового періоду складає 30 календарних днів з 24.11.2021 року по 24.12.2021 року. У п. 2.2. з урахуванням п. 4.4. договору та п 2.1. цього додаткового договору товариство та клієнт дійшли згоди внести такі зміни до договору: 1) п. 3.2. договору викласти в наступній редакції: «3.2. за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товариству стандартну процентну ставку у розмір 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п.4.2. цього договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою клієнта. При цьому клієнт може скористатись пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижку) на умовах, визначених в п.п. 3.2.1, 3.2.2, п 3.2 цього договору: п.3.2.1 договору 60 календарних днів з 25.10.2021 по 24.12.2021 пільгова процентна ставку 2,5%; п.3.2.2 п. 3.2. договору 30 календарних днів з 25.12.2021 по 22.02.2022 стандартну процентна ставка - 3%; 2) розмір нарахованих відсотків за договором за період з 25.10.2021 по 24.11.2021 в сумі 5850 грн. підлягає сплаті клієнтом на користь товаритсва. 3) п.4.2. договору викласти в наступній редакції - клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити проценти, що були нараховані за кредитом до 22.02.2022 року шляхом перерахування відповідно їсуми на поточний рахунок товариства. Згідно довідки про ідентифікацію клієнта від 01.09.2025 року, акцепт оферти позичальником (підписання договору електронний підписом одноразовим ідентифікатором) для укладення договору № 54124763 підписано унікальним ідентифікатором 336685, направленим на номер 0732191792, номер карти НОМЕР_1 (а.с. 15). Листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 24.10.2025 за №3152_251024112804 підтверджується факт перерахування 25.10.2021 ТОВ «ФК «Ірбіс» через ТОВ «Універсальні платіжні рішення», який надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків через систему iPay.ua за договором на переказ коштів №ФК-П-21/04-21 від 06.04.2021, в сумі 7800,00 грн. на банківський рахунок клієнта за реквізитами платіжної карти № НОМЕР_2 (а.с. 33). 01 вересня 2025 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу № 01092025/01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах визначених цим договором. 01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» підписано акт приймання-передачі реєстру боржників від 01 вересня 2025 року за договором факторингу №01092025/01 від 01.09.2025 року. Відповідно до Витягу з Реєстру Боржників за договором факторингу №01092025/01 від 01.09.2025 року, ТОВ «ФК «Позика» набуло права грошової вимоги до Боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором від 25.10.2021 № 54124763 в розмірі 27690 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 7800 грн.; заборгованість за відсотками становить 19890 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Ірбіс» за договором про надання фінансового кредиту від 25.10.2021 № 54124763 заборгованість ОСОБА_1 становить 27690 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 7800 грн; заборгованість за відсотками становить 19890 грн. (а.с. 38-39). Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Як передбачено частиною першою статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Із положень частини третьої статті 11 Закону України від 03 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» (тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон №675-VIII) слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону №675-VIII пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. За змістом частини шостої статті 11 Закону №675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII). В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів. За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів. Такий договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами. Сторони вправі укласти кредитний договір у електронній формі шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору. Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору. Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором. Зобов`язання має виконуватися належним чином, у тому числі відповідно до умов договору та вимог закону. Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам. Зібрані докази вказують на те, що ТОВ «ФК «Ірбіс» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, який підписаний сторонами електронним підписом. ОСОБА_1 підписала цей договір одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем «336685», направленим товариством на телефонний номер відповідача. Також, між позивачем та ОСОБА_1 в електронній формі укладено додатковий договір №1 від 24.11.2021 року до Договору № 54124763 про надання кредиту, який також підписана відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікаторам 336685 відповідно. Кредитний договір та додатковий договір містять персональні дані відповідача, зокрема, РНОКПП, серію та номер паспорта громадянина України, місце проживання відповідача. У кредитному договорі визначено порядок та умови надання фінансового кредиту, сплати процентів, комісії та строк дії.Отже, сторони у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредитного ліміту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. 25 жовтня 2021 року на виконання умов кредитного договору ТОВ «ФК «Ірбіс» перерахувало грошові кошти (7800 грн.) ОСОБА_1 , що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 24.10.2025 за №3152_251024112804 про перерахування 25.10.2021 ТОВ «ФК «Ірбіс» за договором на переказ коштів №ФК-П-21/04-21 від 06.04.2021, в сумі 7800,00 грн. на банківський рахунок клієнта за реквізитами платіжної карти № НОМЕР_2 . Однак, у встановлений договором строк ОСОБА_1 не повернула кредитні кошти та не сплатила нараховані проценти. При цьому ОСОБА_1 не спростувала цей факт шляхом подання відповідних доказів про не відкриття на її ім`я зазначеного банківського рахунку та ненадходження на нього кредитних коштів. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 не виконала зобов`язання за укладеним сторонами кредитним договором, а тому з неї на користь ТОВ «Фінансова компанія «Позика» слід стягнути прострочену заборгованість. Посилання апелянтки на недоведеність укладення сторонами кредитного договору та одержання ним кредитних коштів суперечать фактичним обставинам справи. Позивач, заявляючи позов про стягнення кредитної заборгованості, просив у тому числі, крім заборгованості за неповернутим кредитом, стягнути складову його повної вартості, зокрема й заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом. Матеріалами цивільної справи підтверджується, що у підписаному позичальником договорі визначені тип та розмір процентних ставок плати за користування кредитом:за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товаритсву стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визнанченого у п..4.2. цього договору та у межах нового стандартного періоду строку редитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою клієнта (п.3.2. договору). За п.3.2.1., 3.2.2. договору передбачено пільгову процентну ставку 2,5% (30 календарних днів з 25.10.2021 по 24.11.2021) та стандартну - 3% (60 календарних днів з 25.11.2021 по 23.01.2022) від суми наданого кредиту. Після закінчення строку кредитування 22.02.2022 року ОСОБА_1 не повернула кредит та не сплатила відсотки. На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано розрахунок заборгованості з зазначенням щоденних нарахувань процентів та погашення по кредитному договору. Відповідачем не надано доказів на спростування розміру заборгованості по кредитному договору. Відповідачка на час укладення кредитного договору була обізнана з процентною ставкою за користування кредитними коштами, орієнтовним розміром кредиту, загальною вартістю кредиту. Проте свої зобов`язання у визначений договором строк щодо повернення кредиту, сплати процентів, комісії не виконувала. Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори факторингу, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1ст. 513 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2025 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу № 01092025/01, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором від 25.10.2021 № 54124763 в розмірі 27690 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 7800 грн.; заборгованість за відсотками становить 19890 грн., що підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників від 01.09.2025 та витягом з реєстру боржників до вказаного договору. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором №54124763 від 25.10.2021 року у загальному розмірі 27690,00 грн. Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні суду. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу позивача в суді першої інстанції. Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Частиною другою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача. Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Відповідно до ч.ч. 2, 3 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16. Відповідно до ч.ч. 5, 6статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Як вбачається з матеріалів справи, позивач у суді першої інстанції заявив про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5500 грн. На підтвердження цих вимог позивач надав договір № 39493634/03 про надання правової допомоги від 02.01.2026 року, Додаткову угоду № 54124763 до Договору про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026, Акт надання послуг №54124763 про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом від 16.02.2026 року. Відповідно до акта надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16.02.2026 відповідно до договору про надання правової допомоги від 02.01.2026, № 39493634/03, додаткової угоди №54124763, на підставі детального опису виконаних робіт (наданих послуг), сторони підтверджують надання правової допомоги на суму 5500 грн. зокрема: письмова консультація клієнта щодо спірних правовідносин 500 грн., правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «Позика» - 1500 грн., складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості - 3000 грн., формування додатків до позовної заяви (письмові докази) 500 грн. Вирішуючи питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, судом враховуються конкретні обставини даної справи, її складність, обсяг наданих послуг з правничої допомоги, обґрунтування заявником розміру цих витрат, критерії реальності адвокатських витрат, а також те, що відшкодуванню підлягають лише витрати, які мають розумний характер. Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Вирішуючи питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, судом першої інстанції враховано конкретні обставини даної справи, її складність, обсяг наданих послуг з правничої допомоги, обґрунтування заявником розміру цих витрат, відсутність заперечень відповідача щодо розміру витрат на правову допомогу, критерій реальності адвокатських витрат, ту обставину, що відшкодуванню підлягають лише витрати, які мають розумний характер дійшов висновку про задоволення заяви в межах заявленої суми 5500 грн. Цей висновок місцевого суду ґрунтується на фактичних обставинах справи, відтак із ним погоджується й апеляційний суд. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка наявним у матеріалах справи доказам, доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено. Питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, тому відсутні підстави, визначені статтею 141 ЦПК України для перерозподілу судових витрат. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 01 травня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлено 09 червня 2026 року. Судді Т.О. Янчук Л.М. Грох О.І. Ярмолюк

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»