Постанова Миколаївський апеляційний суд № 487/4543/24

10.06.26 22-ц/812/1226/26 Справа № 487/4543/24 Головуючий у 1-й інстанції Гаврасієнко В. О. Провадження № 22ц/812/1226/26 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О. П О С Т А Н О В А Іменем України 10 червня 2026 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючої-судді: Ямкової О. О., суддів: Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В., із секретарем: Лівшенком О. С., за участю: представника позивачки ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , та його представниці ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , подану від її імені представником ОСОБА_1 , на додаткове рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 13 квітня 2026 року, постановлене під головуванням судді Гаврасієнка В. О. у приміщенні суду у місті Миколаєві о 10 год 05 хв зі складанням повного рішення, у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя В С Т А Н О В И Л А: У травні 2024 року ОСОБА_5 , діючи через свого представника ОСОБА_6 , звернулась з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 , квартири АДРЕСА_2 , а також транспортних засобів Ford Transit та DAF

400. Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 24 лютого 2026 року позовна заява ОСОБА_5 залишена без розгляду. 28 лютого 2026 року ОСОБА_2 , діючи через свою представницю Веріковську Т. А., звернувся з заявою про ухвалення додаткового рішення, обґрунтовуючи її тим, що за час перебування справи в провадженні суду ним понесено витрати на правничу допомогу в розмірі 59 000 грн на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги, укладеного 14 червня 2024 року з адвокаткою Веріковською Т. А., та додаткових угод до нього, а також детального опису робіт (наданих послуг) з узгодженням їх вартості. Позивачкою ОСОБА_4 на заяву про ухвалення додаткового рішення надано заперечення, в яких зазначено про невиконання заявником вимог частини 8 статті 141 ЦПК України, оскільки відповідачем та його представницею не заявлено про понесення витрат на правову допомогу , як у поданих процесуальних документах, так і до закінчення судових дебатів у справі, а опис наданих послуг не відповідає обсягу їх фактичному наданню. Додатковим рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 13 квітня 2026 року заяву ОСОБА_2 , подану від його імені представницею ОСОБА_3 , задоволено частково, ухвалено про стягнення з ОСОБА_4 на його користь 20 000 грн витрат на правничу допомогу. Ухвалюючи додаткове рішення, суд виходив з того, що наявні підстави для часткового стягнення витрат на правничу допомогу, вважаючи такий розмір витрат співмірним зі складністю справи та здійснених процесуальних дій сторони. Не погодившись з таким рішенням суду, позивачка ОСОБА_4 , діючи через свого представника Вужа Д. В., подала апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні заяви, посилаючись на невиконання стороною обов`язку заявити про понесення витрат до судових дебатів. Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не надано. Заслухавши суддю-доповідача, осіб, як приймають участь у розгляді справи, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав. Так, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо ним не вирішено питання про судові витрати. Згідно з частиною 5 статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Тобто стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат, зокрема у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у разі встановлення необґрунтованості дій позивача. У відповідності до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до таких витрат, що пов`язані з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За змістом частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для стягнення на підставі частини 5 статті 142 ЦПК України здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Як вбачається зі змісту ухваленого судового рішення у справі, вбачається, що позов ОСОБА_4 залишено без розгляду за неявкою позивачки та її представників, та без вирішення питання про можливість розгляду справи за відсутності позивачки за частиною 5 статті 223 ЦПК України на підставі поданих представницею відповідача заяв про залишення позову без розгляду (а.с.172-173, 177-179). В той же час, з матеріалів справи слідує, що в судові засідання, призначені на 18 червня 2024 року, 3 жовтня 2024 року, 28 жовтня 2024 року, 22 січня 2025 року, 5 лютого 2025 року, 17 березня 2025 року, 17 липня 2025 року, 2 вересня 2025 року, 21 жовтня 2025 року 17 грудня 2025 року, 9 січня 2026 року, 24 лютого 2026 року сторони та їх представники не з`явились (а.с.52, 82, 91, 99, 100, 115,126, 168, 186) Судові засідання призначені з розгляду справи на 10 грудня 2024 року, 11 квітня 2025 року та 12 листопада 2025 року не відбулись, у зв`язку з зайнятістю суду (а.с.92, 116, 162). В той же час представниця відповідача ОСОБА_3 приймала участь у судових засідання призначених на 3 вересня 2024 року, 10 липня 2025 року та 24 лютого 2026 року (а.с.56, 117, 185). Також слід звернути увагу на те, що судове засідання призначене на 28 січня 2026 року, на яке місцевий суд посилається в ухвалі від 24 лютого 2026 року, як неявку позивачки до суду без поважних причин, не відбулось та журнал судового засідання не складено, у зв`язку із зайнятістю судді у розгляді невідкладних слідчих дій, тобто відкладення слухання справи 28 січня 2026 року на іншу дату 24 лютого 2026 року не пов`язане з відсутністю учасників справи, зокрема, і позивачки (а.с.183). Докази належного повідомлення позивачки про усі призначені судові засідання, окрім судового засідання 24 лютого 2026 року, матеріали справи не містять. Тому висновки суду під час залишення позовної заяви без розгляду та подальше стягнення витрат на користь відповідача, а саме те, що позивачка неналежно користувалася своїми правами та затягувала розгляд справи, тобто зловживала процесуальними правами не ґрунтуються на матеріалах справи. Отже, ґрунтовних підстав вважати, що позивачка від моменту звернення до суду із позовною заявою і до залишення її позову без розгляду діяла недобросовісно, зловживала процесуальними правами та мала на меті ущемлення прав відповідача - немає, внаслідок чого саме по собі постановлення судом ухвали про залишення позову без розгляду не свідчить про необґрунтованість дій позивачки. В той же час 28 січня 2026 року представницею відповідача направлено заяву про залишення позовної заяви без розгляду (а.с.177), яка підтримана нею в судовому засіданні, що відбулось 24 лютого 2026 року. Втім, одночасно заяв або клопотань про відшкодування за рахунок позивачки на користь відповідача понесених ним витрат, в тому числі витрат на правову допомогу, заява ОСОБА_2 про залишення позову ОСОБА_7 без розгляду, як і усі інші процесуальні заяви по суті справи, подані від імені відповідача, не містять. Відсутня така заява сторони, подана або письмово чи усно, і до закінчення судових дебатів у справі, що слідує зі змісту журналу судового засідання (а. с.185). Таким чином, відповідачем та його представницею не виконано свій процесуальний обов`язок відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України заявити про понесені ними судові витрати під час розгляду справи і до закінчення судових дебатів. Натомість 28 лютого 2026 року відповідачем через свою представницю ОСОБА_3 направлено заяву про стягнення з позивачки 59 000 грн витрат на правничу допомогу із наданням доказів її надання. Отже, аналіз наведених норм процесуального права за встановлених колегією суддів обставин справи дає підстави для висновку, що відповідачем та його представницею не доведено здійснення позивачкою необґрунтованих дій в ході розгляду справи, які є підставою для відшкодування судових витрат однією стороною за рахунок другої під час залишення позову без розгляду відповідно до частини 5 статті 142 ЦПК України, та про понесення таких витрат відповідачем та його представницею у відповідному процесуальному порядку суду не заявлено, внаслідок чого ці витрати не підлягають відшкодуванню. Між тим місцевий суд на зазначене уваги не звернув та за наявністю постановленої ним ухвали про залишення позову без розгляду виніс додатково рішення у справі, де помилково дійшов висновку про наявність підстав для частково задоволення заяви відповідача про відшкодування на його користь за рахунок позивачки судових витрат у виді витрат на правничу допомогу. Тому додаткове рішення суду, ухвалене ним з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню з підстав, визначених пунктами 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, та постановленням нового про відмову у задоволенні заяви. Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , подану від її імені представником ОСОБА_1 , на додаткове рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 13 квітня 2026 року задовольнити. Додаткове рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 13 квітня 2026 року скасувати та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення на його користь з ОСОБА_8 витрат на професійну правничу допомогу. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, але у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуюча О. О. Ямкова Судді Т. В. Крамаренко О. В. Локтіонова