Постанова 4812 № 487/4224/25

10.06.26 22-ц/812/1125/26 Справа № 487/4224/25 Головуюча у 1-й інстанції Афоніна С. М. Провадження № 22ц/812/1125/26 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О. П О С Т А Н О В А Іменем України 10 червня 2026 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючої-судді: Ямкової О. О., суддів: Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В., із секретарем: Лівшенком О. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Військової частини (далі в/ч) НОМЕР_1 на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 17 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Афоніної С. М. у приміщенні суду в місті Миколаєві о 9год 15 хв зі складанням повного судового рішення, у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі ВДРАЦС у м. Миколаєві), Міністерство оборони України, в/ч НОМЕР_1 про оголошення особи померлою, - В С Т А Н О В И Л А: У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту смерті її сина ОСОБА_2 , як особи, що загинула або пропала безвісти в районі проведення бойових дій, посилаючись на його зникнення 21 листопада 2024 року безвісти поблизу населеного пункту Новодмитрівка Покровського району Донецької області. В подальшому ОСОБА_1 надала уточнену заяву, в якій просила оголосити свого сина ОСОБА_2 померлим. В обґрунтування своїх вимог зазначала, що вона є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 на посаді старшого стрільця-оператора першого механізованого відділення першого механізованого взводу третьої механізованої роти першого механізованого батальйону. Відповідно до сповіщення №16597 від 25 грудня 2024 року, направленого ІНФОРМАЦІЯ_2 , її син - солдат ОСОБА_2 зник безвісті під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Новодмитрівка Покровського району Донецької області та має статус особи зниклої за особливих обставин із внесенням відомостей у відповідний реєстр. З урахуванням зазначеного та у відповідності до слів свідків у кримінальному провадженні, які свідчили про смерть ОСОБА_2 , заявниця ОСОБА_1 просила суд оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 , старшого стрільця-оператора першого механізованого відділення першого механізованого взводу третьої механізованої роти першого механізованого батальйону, та загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новодмитрівка Покровського району Донецької області. Внаслідок чого просила вважати, що його смерть пов`язана із захистом Батьківщини, участю у забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації проти України. Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 22 січня 2026 року уточнену заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду. Військова частина НОМЕР_1 надала додаткові пояснення у справі, в яких вимоги заяви ОСОБА_1 не визнала, посилаючись на те, що дані про смерть її сина відсутні і все що заявницею зазначено в якості обґрунтування своїх доводів ґрунтується виключно на припущеннях, що не дає підстав суду ні встановити факт смерті солдата, ні оголосити його померлим. Відзивів на уточнену заяву про оголошення особи померлою не подано. Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 17 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 задоволено, оголошено померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 , старшого стрільця-оператора першого механізованого відділення першого механізованого взводу третьої механізованої роти першого механізованого батальйону, датою смерті вважати ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новодмитрівка Покровського району Донецької області та вважати, що його смерть пов`язана із захистом Батьківщини, участю у забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації проти України. Роз`яснено, що у випадку, якщо фізична особа, яка оголошена померлою з`явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем її перебування або суд, що постановив рішення скасовує рішення про оголошення фізичної особи померлою. Ухвалюючи рішення, суд виходив з доведення заявницею обставин про вірогідну загибель її сина під час виконання бойового завдання, що призведе до відповідних правових наслідків, пов`язаних з оформленням заявницею спадщини та соціальної допомоги. В апеляційній скарзі в/ч НОМЕР_1 , посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з невідповідністю висновків суду обставинам справи просить його скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні заяви. В обґрунтування скарги зазначає, що сама по собі наявність факту зникнення безвісти за особливих обставин не є безумовною підставою для оголошення особи померлою, та у кожному конкретному випадку суд має встановити наявність достатньої сукупності доказів, які об`єктивно підтверджують високу вірогідність загибелі особи. Між тим, висновок місцевого суду щодо наявності правових підстав для оголошення ОСОБА_2 померлим ґрунтується на припущеннях та зроблений передчасно, без дослідження достатності доказів, що свідчить про неправильне застосування судом статті 46 ЦК України та є самостійною підставою для скасування рішення. Сам по собі обов`язок діяти відповідності до принципу правової визначеності не виконано судом, оскільки для задоволення поданої заяви ним використано єдиний доказ про можливу смерть ОСОБА_2 у вигляді пояснень у кримінальній справі та відхилено матеріали службового розслідування, що містять висновок про наявність підстав вважати особу виключно зниклої безвісти за особливих обставин, а не померлою. Також судом не враховано, що ОСОБА_3 має статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, а не померлої особи, а також ризики порушення прав та законних інтересів військовослужбовця у разі передчасного оголошення його померлим. У відзиві на апеляційну скаргу заявниця вважала її необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки доводи зазначені в/ч НОМЕР_1 у змісті апеляційної скарги не відповідають дійсності та дослідженим у судовому засіданні доказам. Вважала, що висновок у проведеному службовому розслідуванні свідчить про неправильну оцінку обставин та неправильну оцінку отриманих в процесі проведення перевірки результатів, оскільки ігнорують пояснення очевидців щодо загибелі її сина ОСОБА_3 та неможливості евакуації його тіла, які є конкретними, а не ймовірними. За наведеного вказувала, що в/ч НОМЕР_1 заперечує отримані безпосередньо нею під час проведення службового розслідування матеріали і пояснення. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 10 червня 2026 року додаткові пояснення, які по своїй суті є додатковими доводами апеляційної скарги, повернуто в/ч НОМЕР_1 без розгляду відповідно до статей 126, 364 ЦПК України. Справу розглянуто у суді апеляційної інстанції без участі учасників справи, за їх належним повідомленням та не під`єднанням представника військової частини до участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. При вирішенні справи судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 є матір`ю військовослужбовця ОСОБА_3 та нею 25 грудня 2024 року отримано сповіщення сім`ї № 242/2024 про зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 21 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання (а.с. 12, 29). Згідно довідки в/ч НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 21 листопада 2024 року брав участь у заходах, безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на посаді старшого стрільця оператора першого механізованого відділення першого механізованого взводу третьої механізованої роти першого механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 (а.с.23). Актом службового розслідування, затвердженого 14 грудня 2024 року командиром в/ч НОМЕР_1 встановлено, що згідно рапорту командира першого механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_4 , військовослужбовець ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання ІНФОРМАЦІЯ_3 о 17 год 10 хв, після танкового обстрілу СП «ВУХА» перестав виходити на зв`язок, а тому за висновком акту вважається таким, що зник безвісти 21 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новодмитрівка Покровського району Донецької області (а.с.14-17). Дані про ОСОБА_2 внесено до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (а.с.26-27). Відповідно до виписки з реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора ОСОБА_2 у полоні не перебуває (а.с.28). За змістом письмових пояснень лейтенанта ОСОБА_5 та головного сержанта ОСОБА_6 , солдат ОСОБА_2 21 листопада 2024 року, після танкового обстрілу під час виконання бойового задання перестав виходити на зв`язок, а за поясненнями солдата ОСОБА_7 стосовно цих же обставин, ОСОБА_2 загинув (а.с.18-20). Згідно до наказу №1443 від 14 грудня 2024 року про результати службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_2 встановлено, що достатніх (вичерпних) фактів ( відомостей) про загибель солдата ОСОБА_2 під час розслідування не отримано, відомостей про його місцезнаходження та будь-яких медичних документів, що підтверджують отримання ним тілесних ушкоджень і ступінь їх тяжкості, також не отримано, зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, також не встановлено порушення вимог організації несення військової служби, як і недотримання заходів безпеки. Тому прийнято рішення вважати службове розслідування завершеним, а солдата ОСОБА_2 таким, що зник безвісти під час танкового обстрілу СП «ВУХА» поблизу населеного пункту Новодмитрівка, Покровського району, 21 листопада 2024 року при безпосередній участі у бойових діях та здійснення ним заходів пов`язаних із захистом Батьківщини, участю у забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації проти України (а.с.21-22). Після завершення службового розслідування, 26 грудня 2024 року заявниця додатково звернулась до правоохоронних органів за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 КК України, з метою встановленням місцезнаходження її сина ОСОБА_2 (а.с.24), та за спливом семи місяців до суду із цією заявою в порядку окремого провадження, у вимогах якої остаточно просила суд оголосити свого сина ОСОБА_2 померлим. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 293 ЦПК України в порядку окремого провадження суд розглядає, зокрема, справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою. Порядок розгляду судом справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою визначено главою 4 розділу IV ЦПК України. Статтею 306 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку. За змістом частин 2-3 статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті. У відповідності до постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31 березня 1995 року визначається, що на відміну від факту смерті особи, який встановлюється судом за умови підтвердження його доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин, громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, зазначених у статті 21 ЦК України ( в редакції 1963 року), на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав безвісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим. Отже, вирішуючи питання про оголошення померлим фізичної особи - громадянина України ОСОБА_2 , суд першої інстанції врахував, що військовослужбовець виконував обов`язок із захисту України та вірогідно загинув при виконанні бойового завдання під час танкового обстрілу СП «ВУХА» в районі населеного пункту Новодмитрівка Покровського району Донецької області. За такого судом було правильно було визначено, що встановлені ним обставини є такими, що загрожували ОСОБА_2 смертю, внаслідок чого дають обґрунтовані підстави припускати його загибель під час введення бойових дій, та свідчать про його вірогідну смерть, які встановлені у судовому порядку за спливом спеціального строку, з якого потрібно починати відлік встановленого частиною 2 статті 46 ЦК України, після якого фізична особа може бути оголошена судом померлою. Тобто, визначаючи обставини зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 під час танкового обстрілу СП «ВУХА» поблизу населеного пункту Новодмитрівка, Покровського району, 21 листопада 2024 року при безпосередній участі у бойових діях та здійснення ним заходів із захистом Батьківщини, є такими, що з більшою вірогідністю свідчать про загибель сина заявниці за спливом шестимісячного строку. Тому суд обґрунтовано застосував у цих правовідносинах спеціальний строк у шість місяців, передбачений для випадків, коли особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, з фактичним врахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року під час розгляду справи № 755/11021/22. Про правильне застосування судом спеціального строку, з огляду на положення статті 253 ЦК України, якою визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, вказує і зміст наказу Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28 лютого 2025 року, за яким населений пункт Новодмитрівка Покровського району Донецької області у період з 6 вересня 2024 року по 24 липня 2025 віднесено до території активних бойових дій, а починаючи з 25 липня 2025 року до тимчасово окупованих територій. Тому, виходячи зі змісту положень частини 2 статті 46 ЦК України та з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих під час розгляду справи №755/11021/22 у постанові від 11 грудня 2024 року, судом першої інстанції правильно встановлено ведення активних бойових дій на території місця вірогідної загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 поблизу населеного пункту Новодмитрівка Покровського району Донецької області. У цьому разі, установивши, що наявні істотні підстави для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи, суд першої інстанції, правильно застосував положення частини 2 статті 46 ЦК України, на виконання вимог статті 263 ЦПК України врахував висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування цієї норми права, та ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про оголошення ОСОБА_2 померлим. Факти допущення місцевим судом процесуальних порушень, які є самостійною підставою для скасування рішення суду внаслідок неповного з`ясування фактичних обстави справи свого підтвердження не знайшов. Посилання представника заінтересованої особи на те, що висновки суду першої інстанції не можуть ґрунтуватися на припущеннях не заслуговують на увагу, з огляду на те, що судом відповідно до частини 2 статті 46 ЦК України враховуються обставини, які з вірогідною достовірністю дають можливість допустити смерть особи під час виконання бойового завдання у воєнний час. Щодо можливого порушення прав особи, яка оголошена судом померлою, то такі доводи теж не є слушними, з огляду на положення статті 309 ЦПК України, якою визначаються дії суду у разі появи особи, яка оголошена померлою. За наведених обставин оскаржуване рішення суду є таким що постановлене з дотриманням норм матеріального права та підстави для його скасування відсутні. Підстав для перерозподілу витрат в суді апеляційної інстанції немає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 17 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуюча О. О. Ямкова Судді Т. В. Крамаренко О. В. Локтіонова