Постанова Запорізький апеляційний суд № 319/1544/15-ц

Дата документу 09.06.2026 Справа № 319/1544/15-ц ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №319/1544/15-ц Головуючий у 1-й інстанції: Крамаренко І. А. Провадження № 22-ц/807/1334/26 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Кухаря С.В., Гончар М.С., Волчанової І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» на ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2026 року про відмову у заміні сторони у виконавчому провадженні у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк»; Акціонерне товариство «ОКСІ Банк»; ОСОБА_1 (боржник), про заміну сторони у виконавчому провадженні, - В С Т А Н О В И В: У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» звернулося до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк»; Акціонерне товариство «ОКСІ Банк»; ОСОБА_1 (боржник). В обгрунтування заяви зазначено, що 12 січня 2016 року Куйбишевським районним судом Запорізької області ухвалено рішення у справі № 319/1544/15-ц за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , яким позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/17-25/5518-74 від 10 жовтня 2008 року в загальній сумі 6259,40 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 135917,45 грн, яка складається з сум: заборгованості за кредитом 5119,19 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить - 111 158,78 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2038,76 грн. На виконання вищевказаного рішення, 08 лютого 2018 року Куйбишевським районним судом Запорізької області видано виконавчий лист № 319/1544/15-ц. 18 липня 2024 року між АТ «Райффайзен Банк» та Акціонерним товариством «Оксі Банк» укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-71, відповідно до якого АТ «Оксі Банк» набуло права вимоги за Кредитним договором № 014/17-25/5396-74 від 20 травня 2008 року, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 .. В свою чергу, 18 липня 2024 року між АТ «Оксі Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (далі - ТОВ «Цикл Фінанс») укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-71-1, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло права вимоги за Кредитним договором № 014/17-25/5396-74 від 20.05.2008, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 .. У зв`язку з чим, заявник просив суд замінити стягувача з АТ «Райффайзен Банк», Код ЄДРПОУ 14305909 на ТОВ «Цикл Фінанс», Код ЄДРПОУ 43453613 у виконавчому листі №319/1544/15-ц, виданому 08 лютого 2018 року Куйбишевським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/17-25/5518-74 від 10 жовтня 2008 року в загальній сумі 6 259,40 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 135 917,45 гривень, яка складається з сум: заборгованості за кредитом 5 119,19 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 111 158,78 гривень, заборгованості за відсотками 401,30 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 8713,88 гривень, пені за несвоєчасну сплату кредиту та погашення відсотків 738,91 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 16 044, 79 гривень, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2 038,76 гривень. Ухвалою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2026 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» про заміну сторони у виконавчому провадженні, відмовлено. Не погоджуючись із судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким вимоги заяви про заміну сторони виконавчого провадження - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3328 грн. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не дослідив зібрані у справі докази та не встановив обставини, які мають суттєве значення, оскільки предметом розгляду справи №319/1544/15-ц є стягнення заборгованості за кредитним договором №014/17-25/5396-74 від 20 травня 2008 року. Разом з тим, при ухваленні рішення, судом допущено описку, а саме в другому абзаці резолютивної частини рішення суду помилково зазначено номер кредитного договору «014/17-25/5518-74 від 10 жовтня 2008 року», замість правильного «№014/17-25/5396-74 від 20 травня 2008 року». У зв`язку з чим, заявник набуло право вимоги саме за кредитним договором «№014/17-25/5396-74 від 20 травня 2008 року». Наявність описки у резолютивній частині судового рішення унеможливлює його подальше виконання, оскільки ТОВ «Цикл Фінанс» не наділене процесуальним правом ініціювати виправлення такої описки. Водночас суд відмовив у заміні стягувача у виконавчому документі з підстав недоведеності факту переходу права вимоги саме за кредитним договором, який помилково зазначений у резолютивній частині рішення. За таких обставин заявник опиняється у ситуації, коли реалізація його прав є фактично неможливою, що порушує право на ефективний судовий захист та принцип обов`язковості виконання судового рішення. Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, а саме шляхом надсилання судової повістки-повідомлення в електронний кабінет підсистем «Електронний суд», що підверджується довідкою відповідального працівника суду про доставку судової повістки повідомлення до електронного кабінету ТОВ «Цикл Фінанс» - 19.05.2026 року о 8:31:12 ( а.с. 88), до електронного кабінету Акціонерне товариство «Райффайзен Банк»; Акціонерне товариство «ОКСІ Банк» - 19.05.2026 о 8:29:09, о 8:34:45 ( а.с. 86-87) до апеляційного суду не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, від представника АТ « Райффайзен Банк» - Науменко О.В. надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності ( а.с. 89-90 ). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. При цьому, колегія суддів зауважує, що Європейський суд з прав людини у справі "ЮніонАліментаріаСандерс С.А. проти Іспанії" ("AlimentariaSanders S.A. v. Spain", рішення від 7 липня 1989 року, заява №11681/85, п. 35) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Оскільки учасники справи були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи ТОВ «Цикл Фінанс» реалізувало своє право на викладення відповідних аргументів у апеляційній скарзі, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні у відсутності учасників справи. В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам відповідає. Постановляючи ухвалу про відмову у задоволені заяви про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не доведено набуття права вимоги за кредитним договором №014/17-25/5518-74 від 10 жовтня 2008 року, оскільки матеріали справи свідчать про набуття права вимоги за кредитним договором №014/17-25/5396-74 від 20 травня 2008 року. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Судом встановлено, що рішенням 12 січня 2016 року Куйбишевським районним судом Запорізької області ухвалено рішення у справі № 319/1544/15-ц за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , яким позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/17-25/5518-74 від 10 жовтня 2008 року в загальній сумі 6259,40 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 135917,45 грн, яка складається з сум: заборгованості за кредитом 5119,19 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить - 111 158,78 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2038,76 грн. На виконання вищевказаного рішення, 08 лютого 2018 року Куйбишевським районним судом Запорізької області видано виконавчий лист № 319/1544/15-ц (а.с.5). Як вбачається з відміток виконавця на виконавчому листі: 26 грудня 2019 року державним виконавцем виконавче провадження закінчено за п. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»; 11 серпня 2020 приватним виконавцем п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», залишок боргу за в/д 121117,06 грн, залишок основної винагороди 121117,73 грн; 15 квітня 2021 року повернутий за заявою стягувача. Відповідно до постанови начальника відділу Більмацького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гладнєвим Г.А. від 15 квітня 2021 року у ВП №63207110 про повернення виконавчого документа стягувачу, виконавчий лист №2/319/13/2026 виданий 08.02.2018 року Куйбишевським районним судом Запорізької області, повернуто стягувачу за його заявою (а.с.6). 18 липня 2024 року між АТ «Райффайзен Банк» та Акціонерним товариством «Оксі Банк» укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-71, відповідно до якого АТ «Оксі Банк» набуло права вимоги за Кредитним договором № 014/17-25/5396-74 від 20 травня 2008 року, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 (а.с.7-12). В свою чергу, 18 липня 2024 року між АТ «Оксі Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (далі - ТОВ «Цикл Фінанс») укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-71-1, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло права вимоги за Кредитним договором № 014/17-25/5396-74 від 20 травня 2008 року, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 (а.с.18-22). Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. У пункті 3.4 вказаного Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються. З огляду на приписи та правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб. Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України. Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (частини перша та друга статті 15 Закону про виконавче провадження). Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження. Суд замінює таку сторону її правонаступником (ст.442 ЦПК України). Відповідно до ч. 2 ст. 442 ЦПК України, заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Частинами 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), при цьому, відступлення прав вимоги - є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину та допускається протягом усього часу існування зобов`язання. Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового Кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом; первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ст. 516 ЦК України), водночас, первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги (ст. 519 Цивільного кодексу України). Заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво), можлива на будь-якій стадії судового процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того, чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання. Вказана позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 804/536/18. Заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 19.02.2020 у справі №2-3897/10, провадження №61-45900св18). Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни (ч.3 ст.656 ЦК України); дарування (ч.2 ст.718 ЦК України); факторингу (глава 73 ЦК України). Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Згідно зі статтею 1048 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов`язаний сплатити факторові залишок боргу. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1, пункту 11 частини першої статті 4 Закону № 2664-ІІІ фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Факторинг вважається фінансовою послугою. Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 2664-ІІІ фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін. Відповідно до глави 73 ЦК України правова природа факторингу полягає у наданні фактором (посередником) платної фінансової послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні (фінансуванні) фактором грошових коштів клієнту за плату. При цьому клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника в рахунок виконання свого зобов`язання з повернення отриманих коштів та здійснення оплати за надану фінансову послугу. Або клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов`язання перед фактором, яке в майбутньому буде виконане клієнтом шляхом сплати факторові коштів, у тому числі за надану фінансову послугу. Отже, договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом № 2664-ІІІ умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги. З витягу з реєстру боржників від 24.07.2024 року до договору відступлення права вимоги №114/2-71 від 18.07.2024 року вбачається, що відступлення відбулось за кредитним договором № 014/17-25/5396-74 від 20 травня 2008 року. Відповідно ч.1, 2, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях . Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Відповідно ч.1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". У справі, яка є предметом апеляційного перегляду, судом першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, установлено, що за договорами про відступлення прав вимоги заявник набув право вимоги за кредитним договором № 014/17-25/5396-74 від 20.05.2008, боржник - ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості 5119,19 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить - 111158,78 грн. Водночас, встановлено, відповідно до рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 12.01.2016 ухваленого у справі ЄУН 319/1544/15-ц, на підставі якого видано виконавчий документ, за позовом ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» до ОСОБА_1 , стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 014/17-25/5518-74 від 10.10.2008 в загальній сумі 6259,40 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 135917, 45 грн. Таким чином, заявником не доведено належним чином, набуття права вимоги за кредитним договором № 014/17-25/5518-74 від 10.10.2008, оскільки матеріали справи свідчать про набуття права вимоги за кредитним договором № 014/17-25/5396-74 від 20.05.2008. Отже, АТ "Райффайзен Банк" відступило право вимоги на користь АТ "Оксі Банк", яке в свою чергу відступило право вимоги на користь ТОВ "Цикл Фінанс", а тому останнє набуло всіх прав кредитора за зобов`язаннями боржника за кредитним договором № 014/17-25/5396-74 від 20 травня 2008 року, натомість ТОВ «Цикл Фінанс» звернувся до суду із заявою, в якій просив замінити сторону стягувача за кредитним договором №014/17-25/5518-74 від 10 жовтня 2008 року. Доводи апеляційної скарги про те, що предметом спору є саме кредитний договір № 014/17-25/5396-74 від 20 травня 2008 року не заслуговує на увагу, оскільки як вбачається з матеріалів справи 08 лютого 2018 року виконавчий лист виданий Куйбишевським районним судом Запорізької області щодо стягнення заборгованості саме за кредитним договором 014/17-25/5518-74 від 10 жовтня 2008 року, який і було пред`явлено до виконання. Посилання апелянта на те, що зазначення в резолютивній частині судового рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 12 січня 2016 року кредитного договору № 014/17-25/5518-74 від 10 жовтня 2008 року є наслідком допущеної судом описки, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Питання наявності та виправлення описки у судовому рішенні вирішується у порядку, встановленому процесуальним законом, та не є предметом розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження. До внесення відповідних змін до судового рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 12 січня 2016 року відсутні підстави для висновку про перехід до заявника права вимоги за зобов`язанням, яке визначене судовим рішенням та є предметом виконання у відповідному виконавчому провадженні. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність правонаступництва щодо права вимоги, підтвердженого судовим рішенням, у зв`язку з чим підстави для заміни сторони виконавчого провадження відсутні. Наведені та інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, зводяться до незгоди з судовим рішенням та до бажання домогтися скасування судового рішення, яке набрало законної сили. Оскільки ухвалу суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни або скасування не вбачається. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки в цій справі апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишено без змін, підстав для розподілу судових витрат немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» залишити без задоволення. Ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повна постанова складена 10 червня 2026 року. Головуючий, суддя СуддяСуддя Подліянова Г.С.Кухар С.В. Гончар М.С.