Ухвала КАС ВС № 420/11569/25

УХВАЛА 10 червня 2026 року м. Київ справа №420/11569/25 адміністративне провадження № К/990/24623/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Кашпур О.В., суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І., перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року та ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі №420/11569/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 29 січня 2020 року по 15 липня 2022 року грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 15 липня 2022 року, а також виплаченої за вказаний період премії, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44. У задоволенні решти вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідачем подано до суду апеляційну скаргу. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року у справі №420/11569/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. 28 травня 2026 року до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року та ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі №420/11569/25. Скаржник просить скасувати оскаржувані рішення суду та ухвалити нове рішення суду, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. У силу пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Вищезазначеному конституційному положенню щодо забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та стаття 13 КАС України. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Як вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року не було переглянуто судом апеляційної інстанції, а тому не підлягає касаційному оскарженню. Згідно пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Отже, у відкритті касаційного провадження за касаційної скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року, слід відмовити. Скаржник також оскаржує ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження. Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. З матеріалів касаційного оскарження встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року позов задоволено частково. На зазначене рішення суду військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року було залишено без руху з підстав несплати судового збору та пропуску строку звернення до суду. На виконання вимог ухвали суду апелянтом надано платіжні інструкції про сплату судового збору у розмірі, встановленому ухвалою суду та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування клопотання апелянт зазначав, що у зв`язку із не своєчасним отриманням коштів з боку вищого розпорядника для сплати судового збору для дотримання процесуальних норм подачі апеляційної скарги, а також через значну кількість судових справ, одночасне опрацювання великого масиву позовних заяв, що надійшли до військової частини та обов`язків юриста щодо юридичного супроводу всієї діяльності військової частини НОМЕР_1 , в умовах воєнного стану в державі, проведення постійних евакуаційних заходів через оголошення повітряних тривог в регіоні та періодичних технічних збоїв в роботі підсистеми «Електронний суд», об`єктивно обмежило можливість підготувати якісне обґрунтування апеляційної скарги у даній справі в межах встановленого законом строку. Також скаржник відзначав, що зміна кадрового складу юридичної групи військової частини НОМЕР_1 вимагала додаткового часу для ознайомлення з матеріалами справи та пошуку первинної документації, яка необхідна для формування правової позиції щодо подачі апеляційної скарги. Відповідно до частин першої, другої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Згідно вимог частини третьої статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу. Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно довідки про доставку електронного листа вбачається, що оскаржуване рішення суду першої інстанції доставлено до електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 10 листопада 2025 року о 17:22 год. Враховуючи положення пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України, оскільки судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим апелянту 11 листопада 2025 року. Апеляційну скаргу подано 08 квітня 2026 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Досліджуючи поважність причин пропуску строку на які посилається апелянт, суд апеляційної інстанції зазначив наступне. Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Учасники справи мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов`язків. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Крім того, суд апеляційної інстанції відзначив, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями Кодексу адміністративного судочинства України. Зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Отже, довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення. Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Надалі дія воєнного стану в Україні неодноразово продовжувалась згідно з Указами Президента України, який триває й досі. Водночас, введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах. Так, обставина введення воєнного стану могла унеможливити дотримання строку відповідачем на звернення до апеляційного суду за умови надання ним належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду з апеляційною скаргою. Суд зазначає, що апелянтом на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, не надано жодних доказів. Посилання відповідача на повітряні тривоги не можуть бути поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги, оскільки зазначені обставини щодо повітряних тривог не носили постійного, безперервного характеру у період з 10 листопада 2025 року (дата отримання оскаржуваного рішення суду першої інстанції) по 08 квітня 2026 року (звернення із апеляційною скаргою). Щодо доводів апелянта стосовно збоїв у роботі системи "Електронний суд", що унеможливлювали вчасну подачу апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції відзначив, що апелянтом не надано жодного доказу на підтвердження вказаної обставини. Суд апеляційної інстанції наголосив, що неналежна організація процесу із оскарження судових рішень з боку відповідальних осіб є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Отже, наведені скаржником обставини, якими обґрунтовано поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції не пов`язані з об`єктивними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду, а тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо неповажності наведених скаржником причин та відсутності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Відповідно до частини третьої статті 299 КАС України питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для задоволення заяви про поновлення процесуального строку для подання апеляційної скарги. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у поновленні строку на апеляційне оскарження, застосувавши надмірно формальний підхід та не врахувавши особливості функціонування військової частини в умовах воєнного стану, зокрема виконання оборонних завдань, обмеження у фінансуванні, перебої в роботі електронних систем і обставини, які, на думку скаржника, об`єктивно ускладнили своєчасне подання апеляційної скарги. Водночас колегія суддів не погоджується з такими доводами скаржника, оскільки суд апеляційної інстанції надав оцінку зазначеним посиланням. Суд звертає увагу, що наведені скаржником обставини щодо запровадження воєнного стану, виконання військовою частиною завдань із забезпечення оборони держави, частих повітряних тривог, перебоїв з електропостачанням, збоїв у роботі електронних систем судочинства, а також відсутності належного фінансування для своєчасної сплати судового збору не свідчать про існування об`єктивних та непереборних перешкод, які унеможливлювали подання апеляційної скарги у встановлений законом строк. Наведені доводи мають загальний характер, не містять конкретних відомостей про обставини, які б упродовж усього періоду пропуску строку фактично позбавляли скаржника можливості реалізувати право на апеляційне оскарження, та не спростовують встановленого судом апеляційної інстанції факту несвоєчасного звернення з апеляційною скаргою. Отже, скаржник у касаційній скарзі не спростовує висновки суду апеляційної інстанції щодо пропуску строку на подання апеляційної скарги або наявності поважних причин для пропуску строку на апеляційне оскарження. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, правильно застосував норми процесуального права (статтю 299 КАС України), що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі. Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року. Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд У Х В А Л И В : Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року та ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі №420/11569/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.В. Кашпур Судді: В.Е. Мацедонська М.І. Смокович