Постанова КАС ВС № 240/20245/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 року м. Київ справа №240/20245/25 адміністративне провадження №К/990/22420/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Стеценка С.Г., суддів: Тацій Л.В., Шевцової Н.В., розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №240/20245/25 за позовом керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрГеоРесурс» про визнання протиправними та скасування державної реєстрації робіт і досліджень, протоколу, наказу та спеціального дозволу за касаційною скаргою Житомирської обласної прокуратури на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 (головуючий суддя: Чернова Г.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2026 (колегія у складі: головуючого судді Томчука А.В., суддів: Драчук Т.О., Савицької Н.В.), - В С Т А Н О В И В: ІСТОРІЯ СПРАВИ У справі, яка розглядається, ключовим є питання поважності причин пропуску прокурором встановленого частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) строку звернення до адміністративного суду. Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2025 року керівник Коростенської окружної прокуратури Житомирської області (далі - позивач) в інтересах держави звернувся звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби геології та надр України (далі - відповідач 1), Державної комісії України по запасах корисних копалин (далі - відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрГеоРесурс» (далі - третя особа, ТОВ «УкрГеоРесурс»), в якому просив: - визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр, здійснену Державною службою геології та надр України ТОВ «УкрГеоРесурс» за формою 3-гр із присвоєнням державного реєстраційного номера об`єкта РДГВН № У-15-259/1. - визнати протиправним та скасувати протокол №3513 від 28.12.2015 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин; - визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології і надр України від 09.02.2017 №71 в частині надання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ «УкрГеоРесурс» згідно з пунктом 5 Додатку 1 Перелік спеціальних дозволів, які надаються згідно з підпунктом першим пункт 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615. - визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами від №6584, виданий 29.10.2021 ТОВ «УкрГеоРесурс» з метою видобування корисних копалин Білокоровицького родовища ділянки

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 заяву Державної служби геології та надр України та Державної комісії України по запасах корисних копалин про залишення без розгляду адміністративного позову керівника Коростенської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрГеоРесурс» про визнання протиправними та скасування державної реєстрації робіт і досліджень, протоколу, наказу та спеціального дозволу - задоволено. Адміністративний позов керівника Коростенської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрГеоРесурс» про визнання протиправними та скасування державної реєстрації робіт і досліджень, протоколу, наказу та спеціального дозволу- залишено без розгляду.

3. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2026 ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 залишено без змін.

4. Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позовна заява подана з пропуском строку звернення до суду та поважні причини пропуску такого строку відсутні. Короткий зміст вимог касаційної скарги 5. 18.05.2026 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Житомирської обласної прокуратури, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2026, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

6. В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність поважних причин пропуску строку на звернення до адміністративного суду, оскільки, як зазначає скаржник, лише за результатами скерованого на адресу Офісу Генерального прокурора листа Державної служби геології і надр від 15.05.2025 №3710/03-4/2-25 із долученим оскаржуваним спецдозволом та протоколом ДКЗ прокурору стало об`єктивно відомо про обставини прийняття рішень відповідачами та, відповідно, про наявність підстав для звернення до суду з позовом в інтересах держави. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2026, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Тацій Л.В., Шевцова Н.В.

8. Ухвалою Верховного Суду від 20.05.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Житомирської обласної прокуратури на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2026 у справі №240/20245/25.

9. Відповідач 1 у поданому до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними й такими, що не підлягають задоволенню.

10. Відповідач 2 та третя особа не скористалися своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу.

11. Ухвалою Верховного Суду від 09.06.2026 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

13. Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

14. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

15. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною 1 статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

16. Згідно з частиною 1 статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

17. За змістом статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

18. Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

19. Частиною другою 2 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

20. Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду визначені статтею 123 КАС України, згідно із частиною першою якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

21. Згідно з частиною 4 статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

22. За змістом пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо є підстави, визначені частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.

23. Отже, строк звернення до адміністративного суду - це тривалість часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому тримісячний строк звернення до суду у суб`єкта владних повноважень розраховується з дня виникнення підстав, що дають такому суб`єкту право на пред`явлення визначених законом вимог. Наведене вище узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 17.09.2021 у справі №420/473/20 та від 05.07.2023 у справі №380/15396/22, від 13.11.2024 у справі №560/22224/23.

24. Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження спрямовані на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

25. Верховний Суд у постанові від 20.04.2021 у справі №640/17351/19 зазначав про те, що визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

26. Законодавче закріплення строків звернення з позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

27. Своєю чергою, інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності. Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №826/9772/17.

28. Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

29. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

30. Реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною поведінкою.

31. Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

32. Верховний Суд у постанові від 19.05.2025 у справі №300/863/21 зазначав про те, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом; 4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

33. Водночас чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Та для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

34. Отже, поновленню підлягають лише пропущені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

35. Вирішуючи питання про дотримання прокурором строку звернення до суду слід встановити: 1) момент виникнення у прокурора права на звернення з цим позовом до суду з урахуванням положень статті 53 КАС України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру»; 2) дату, з якої прокурор мав дізнатися про фактичні обставини, що слугували підставою для його звернення до суду з позовом у цій справі.

36. Судами попередніх інстанцій встановлено, що прокурор, обґрунтовуючи дотримання ним строку звернення до суду з позовом, зазначає, що його право на звернення виникло після отримання від Держгеонадр інформації, яка була надана листом №126970-25 від 21.05.2025, тому, на думку позивача, направлення позову 18.08.2025 здійснено у межах строку, встановленого статтею 122 КАС України та зазначає, що передумовою для витребування Житомирською обласною прокуратурою вказаних матеріалів стало доручення Офісу Генерального прокурора, отримане 30.05.2025 №16996-25.

37. Ключовим питанням у межах доводів касаційної скарги є визначення, коли прокурор був обізнаний чи повинен був дізнатись про наявність порушень з боку відповідача під час прийняття протоколу від №3513 від 28.12.2015 та, відповідно, про наявність підстав для звернення до суду з позовом.

38. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пунктів 3 наказу Генерального прокурора України від 28.05.2015 №6гн «Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень» (чинний до 21.09.2018) та пункту 4 наказу Генерального прокурора України від 21.09.2018 №186 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень» (чинний до 22.08.2020) вказано органам прокуратури отримувати відомості про наявність підстав для застосування представницьких повноважень, зокрема, з публікації у засобах масової інформації, мережі Інтернет, а наказом Офісу Генерального прокурора від 21.08.2020 №389 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді» (далі - наказ №389) розширено положенням «публічної інформації у формі відкритих даних».

39. Згідно з підпунктом 8.2 наказу №389 керівникам підрозділів представництва в суді та інших структурних підрозділів Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур відповідно до їхньої компетенції, керівникам окружних прокуратур, їхнім першим заступникам і заступникам наказано контролювати своєчасність здійснення моніторингу та прийняття обґрунтованих рішень щодо застосування представницьких повноважень за встановленими фактами порушень інтересів держави.

40. Протоколи засідання колегії ДКЗ оприлюднювались на сайті Державного науково-виробничого підприємства «Державний інформаційний геологічний фонд України» та перебували у вільному доступі до введення воєнного стану в Україні Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022.

41. Судами попередніх інстанцій встановлено, що доступ до протоколу ДКЗ №3513 від 28.12.2015 був відкритий до 24.02.2022, тобто до введення воєнного стану в Україні.

42. Згідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» рішення, прийняті дозвільним органом підлягають обов`язковому оприлюдненню на порталі електронних сервісів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

43. Згідно пункту 25 Порядку надання спеціальних дозволів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 30.05.2011 №615, облік наданих дозволів та заяв ведеться державним науково-виробничим підприємством «Геоінформ України» в установленому Держгеонадрами порядку.

44. Накази (з додатками) щодо надання, видачі дублікату, переоформлення, внесення змін, продовження строку дії, зупинення, поновлення дії та анулювання спеціальних дозволів на користування надрами розміщені на офіційному веб-сайті Держгеонадр.

45. Наказ Держгеонадра від 09.02.2017 №71 «Про надання спеціальних дозволів на користування надрами» оприлюднений на офіційному сайті суб`єкта владних повноважень у розділі архів наказів за 2017 рік, доступ до якого є й наразі.

46. Відповідно до змісту даного наказу ТОВ «УкрГеоРесурс» надається спеціальний дозвіл на користування надрами відповідно до пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України вiд 30.05.2011 №615.

47. У спеціальних дозволах на користування надрами міститься інформація, в тому числі щодо підстави надання (посилання на накази Держгеонадр, що перебувають у відкритому доступі) та протоколу (ів) засідання колегії ДКЗ.

48. Судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржувані протокол №3513 від 28.12.2015 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин та спеціальний дозвіл на користування надрами від 29.10.2021 №6584 з моменту їх прийняття перебували у вільному та відкритому доступі, в тому числі для ознайомлення із їх змістом органами прокуратури.

49. Той факт, про який скаржник вказує як підставу для поновлення строку, не є непереборною обставиною, з підстав якої позивач не міг звернутись до суду в межах встановленого строку КАС України.

50. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

51. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними.

52. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо об`єктивно йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив через можливі власні недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до свого права на звернення до суду.

53. Колегія суддів зазначає, та встановлено матеріалами справи, що про порушення інтересів держави позивач мав знати принаймні станом на квітень 2023 року, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023062350000095 розпочате 12.04.2023.

54. У постанові від 13.02.2019 у справі №826/13768/16 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що обставини виявлення прокурором під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні відповідних порушень інтересів держави, які підлягають захисту в суді, поза межами строку звернення до суду повинні враховуватися судами як поважні причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, якщо прокурор звернувся до суду протягом встановленого законом строку звернення з дня виявлення таких порушень. Проте направлення прокурором листів до відповідних державних органів щодо здійснення заходів захисту інтересів держави не зупиняє та не перериває перебігу встановленого процесуальним законом строку звернення до суду.

55. Колегія суддів вважає застосовним наведений висновок Великої Палати Верховного Суду до правової ситуації, що склалась в рамках розгляду цієї справи.

56. Активні дії щодо витребування додаткових документів для з`ясування інформації щодо отримання ТОВ «УкрГеоРесурс» спеціального дозволу на користування надрами орган прокуратури почав вчиняти лише у 2025 році.

57. Колегія суддів зазначає, що прокурор не обґрунтував належними доказами, які обставини заважали отримати таку інформацію раніше, тобто з 2021 року по 2025 рік.

58. Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2021, яке введено в дію Указом Президента України від 25.03.2021 №122/2021, рекомендовано Офісу Генерального прокурора разом з іншими правоохоронними органам вжити додаткових заходів щодо виявлення й розслідування фактів порушення вимог законодавства у сфері надрокористування.

59. Згідно з частиною 4 статті 10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» (далі - Закон №183/98-ВР в редакції на час виникнення спірних правовідносин) рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію указами Президента України, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади.

60. Тобто, незважаючи на формулювання у рішенні Ради національної безпеки і оборони України вимоги вжиття додаткових заходів щодо виявлення й розслідування фактів порушення вимог законодавства у сфері надрокористування з використанням слова «рекомендувати», зважаючи на норми частини 4 статті 10 Закону органи прокуратури зобов`язані були своєчасно зреагувати на таке рішення та вжити відповідні заходи.

61. За таких обставин, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку, що відсутність доказів невідкладної реакції органів прокуратури після введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2021 Указом Президента України від 25.03.2021 №122/2021 свідчить про триваючу пасивну поведінку.

62. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII в редакції на час виникнення спірних правовідносин) прокуратура України становить єдину систему, тому позивач мав можливість дізнатись про наявність порушень щодо видачі спеціального дозволу на користування надрами та почати вчиняти дії щодо витребування додаткових документів для їх перевірки.

63. Матеріалами справи встановлено, що Державна служба геології та надр України, на запити від 01.05.2025, надала 15.05.2025 Офісу Генерального прокурора інформацію та пакет документів щодо оскаржуваного спеціального дозволу №6584 від 29.10.2021.

64. Колегія суддів вважає належним чином не обґрунтованими та наприймає до уваги посилання скаржника про те, що передумовою для вивчення та надання оцінки правомірності отримання ТОВ «УкрГеоРесурс» спеціального дозволу на користування надрами №6584 від 29.10.2021 стало доручення Офісу Генерального прокурора, отримане скаржником 30.05.2025 №16996-25.

65. Зі змісту вказаного листа встановлено, що у ньому міститься посилання на рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2021 «Щодо стану справ у сфері надрокористування», уведеним у дію Указом Президента України від 25.03.2021 №122/2021, а також вказується на опрацювання відкритої інформації єдиної геоінформаційної системи на Державному геологічному веб-порталі, за результатами якого виявлено спеціальні дозволи на користування надрами, які видані Державною службою геології та надр України без проведення аукціону на підставі пп.1 п.8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615.

66. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій, що у органу прокуратури була реальна можливість, ще до травня 2025 року дізнатись про наявність чи відсутність у ТОВ «УкрГеоРесурс» спеціального дозволу на користування надрами, підстав його отримання, витребувати додаткові відомості щодо складання оскаржуваного протоколу та встановити усі необхідні підстави для звернення до суду з даним позовом.

67. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що посилання прокуратури на 21.05.2025, як на дату отримання документів та інформації від Держгеонадр, не може вважатися поважною підставою щодо поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, оскільки вказане не припиняє (не перериває) строків, встановлених щодо звернення із позовом до суду, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти активні дії щодо реалізації свого права і ці дати не пов`язуються з початком перебігу строку звернення до суду. Наведене вище узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 23.08.2023 у справі №380/7024/22, від 21.09.2023 у справі №380/7550/22, від 13.02.2024 у справі №340/3868//23, від 16.05.2024 у справі №460/12886/23, від 18.02.2025 у справі №320/1010/24, від 25.03.2026 у справі №640/10619/20, від 08.04.2026 у справі №320/17200/24, від 19.05.2026 у справі №240/21732/24.

68. Суд вказує, що прокурором не наведено обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від його волевиявлення, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з позовом та підтверджені належним чином.

69. Також зазначає, що регулярні звернення прокурора з метою витребування документів для підтвердження підстав представництва інтересів держави в суді не можуть слугувати механізмом продовження встановлених законом строків звернення до суду з адміністративним позовом. Це призвело б до постійного стану невизначеності у публічно-правових відносинах та порушення стабільності у діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання ними своїх функцій. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №340/3868/23.

70. Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних рішень.

71. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд, - П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу Житомирської обласної прокуратури залишити без задоволення. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2026 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді С.Г. Стеценко Л.В. Тацій Н.В. Шевцова