Постанова КАС ВС № 160/25782/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 09 червня 2026 року справа № 160/25782/25 адміністративне провадження № К/990/19639/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючої - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач), суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В., розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року (суддя - Озерянська С. І.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року (судді: Круговий О. О., Шлай А. В., Малиш Н. І.), у справі №160/25782/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейнт Трейд» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, УСТАНОВИВ: Рух справи 10 вересня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Пейнт Трейд» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: - №0469880707 від 14 серпня 2025 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 25 629 892,50 грн, з яких 20 503 914,00 грн за податковим зобов`язанням, 5 125 978,50 грн за штрафними санкціями; - №0465070707 від 12 серпня 2025 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 28 477 658,75 грн, з яких 22 782 127,00 грн за податковим зобов`язанням, 5 695 531,75 грн за штрафними санкціями; - №0465090707 від 12 серпня 2025 року, яким застосовано штраф в розмірі 3400,00 грн за платежем податок на додану вартість. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі №160/25782/25, позов задоволено. 15 травня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі №160/25782/25. Після усунення відповідачем недоліків касаційної скарги Верховний Суд ухвалою від 20 травня 2026 року відкрив касаційне провадження та витребував справу з суду першої та/або апеляційної інстанції. 27 травня 2026 року справа №160/25782/25 надійшла до Верховного Суду. Обставини справи Суди попередніх інстанцій установили, що в період з 26 лютого 2025 року, 05 червня 2025 року по 24 червня 2025 року Головне управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі пункту 19-1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1, статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на підставі наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 25 лютого 2025 року №1298 провело документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейнт Трейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині податку на прибуток за 2022 рік та податку на додану вартість при здійсненні операції з виділення (виділу) ТОВ «Пейнт Трейд» іншого платника податків ТОВ «Фарба Опт» з урахуванням господарських операцій, що вплинули на формування показників відповідного передавального акту (розподільчого балансу), за результатами якої складено акт від 01 липня 2025 року №2939/04-36-07-07-03/38600516 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейнт Трейд» (далі - акт перевірки). Перевіркою встановлено порушення: - пункту 1 статті 109 Цивільного кодексу України, підпунктів 98.1.4 пункту 98.1 статті 98 , підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, з урахуванням підпункту 14.1.31 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.2 статті 44 ПК України та статті 4 Закону №996, пунктів 1.2 розділу 1 та 2.1 розділу 2 Положення №88, пункту 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», пункту 5 П(С)БО 15 «Дохід», внаслідок чого ТОВ «Пейнт Трейд» занизило доходи за 9 місяців 2022 року на 113 910 633,83 грн - суму кредиторських заборгованостей нібито переданих на ТОВ «Фарба Опт» за операцією виділу активів та заборгованостей, а фактично списаних в бухгалтерському обліку, що призвело до заниження податку на прибуток за 9 місяців 2022 року на 20 503 914 грн; - пункту 198.5 статті 198, з урахуванням підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, розділу 1 та пункту 198.3 статті 198 ПК України, внаслідок чого ТОВ «Пейнт Трейд» занизило податкові зобов`язання з ПДВ за вересень 2022 року на 22 782 127 грн - вартість переданих ТМЦ загальною вартістю 113 910 633,83 грн; - пунктів 201.1, 201.10 статті 201, з урахуванням пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України, - у вересні не зареєстрована в ЄРПН податкова накладна на вартість ТМЦ, інших активів, які фактично не використані у господарській діяльності Товариства. Відповідальність встановлена пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України. 24 липня 2025 року позивач направив до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області заперечення на акт перевірки від 01 липня 2025 року №2939/04-36-07-07-03/38600516. 08 серпня 2025 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області надало відповідь на заперечення, в якій зазначено про залишення без змін висновків акта перевірки, а заперечення Товариства без задоволення. На підставі акта перевірки керівник податкового органу виніс податкові повідомлення-рішення: - №0465070707 від 12 серпня 2025 року за формою "Р", яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 28 477 658,75 грн, з яких 22782127 грн - за податковим зобов`язанням, 5 695 531,75 грн - за штрафними санкціями; - №0469880707 від 14 серпня 2025 року за формою "Р", яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 25 629 892,50 грн, з яких 20 503 914 грн - за податковим зобов`язанням, 5 125 978,50 грн - за штрафними санкціями; - №0465090707 від 12 серпня 2025 року за формою "ПН", яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 3400,00 грн. Позивач, вважаючи податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся з даним позовом до суду. Узагальнені висновки судів попередніх інстанцій Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що передача активів та зобов`язань від ТОВ «Пейнт Трейд» до ТОВ «Фарба Опт» відбулася у межах процедури реорганізації шляхом виділу відповідно до вимог статті 109 ЦК України та статті 4 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Суди встановили, що рішенням учасника ТОВ «Пейнт Трейд» від 28 грудня 2021 року прийнято рішення про створення шляхом виділу ТОВ «Фарба Опт», а рішенням від 20 вересня 2022 року затверджено розподільчий баланс, відповідно до якого новоствореному товариству передано частину активів та зобов`язань позивача, зокрема товарно-матеріальні цінності на суму 113 910 633,83 грн та кредиторську заборгованість на суму 113 910 633,83 грн. Також судами враховано наявність додатків до розподільчого балансу, актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей та інших документів, оформлених у межах процедури виділу. Надаючи оцінку висновкам акта перевірки щодо заниження податку на прибуток, суди виходили з того, що передача кредиторської заборгованості правонаступнику внаслідок реорганізації не свідчить про її припинення чи списання, а тому сама по собі не утворює доходу у розумінні підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України та положень П(С)БО 15 «Дохід». На переконання судів, контролюючий орган фактично ототожнив передачу кредиторської заборгованості правонаступнику із її списанням, не врахувавши правову природу реорганізації шляхом виділу та наслідки правонаступництва. Щодо податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість суди зазначили, що висновки контролюючого органу про порушення пункту 198.5 статті 198 ПК України ґрунтуються на припущенні про відсутність фактичної передачі товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Фарба Опт». Водночас, оскільки судами встановлено документальне оформлення передачі активів у межах процедури виділу, вони дійшли висновку про відсутність підстав вважати, що такі активи були використані позивачем поза межами господарської діяльності або що виник обов`язок щодо нарахування компенсуючих податкових зобов`язань. З тих самих мотивів суди визнали безпідставними висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог пунктів 201.1, 201.10 статті 201 та пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України, оскільки необхідність складання та реєстрації податкової накладної податковий орган також пов`язував із висновком про фактичну відсутність передачі товарно-матеріальних цінностей правонаступнику. Оцінюючи доводи контролюючого органу про нереальність передачі активів та зобов`язань, суди виходили з того, що матеріали справи про банкрутство ТОВ «Фарба Опт», у тому числі відомості про відсутність активів у боржника, результати інвентаризації, відсутність господарської діяльності, неподання податкової звітності та інші обставини, на які посилався контролюючий орган, виникли та були зафіксовані вже після завершення процедури виділу і державної реєстрації ТОВ «Фарба Опт». У зв`язку із цим суди дійшли висновку, що наведені контролюючим органом обставини не спростовують факту передачі активів та зобов`язань, оформленої рішеннями учасника товариства, розподільчим балансом та актами приймання-передачі, а тому не можуть бути достатньою підставою для висновку про отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Крім того, суди відхилили доводи податкового органу щодо необхідності врахування матеріалів господарської справи про банкрутство як визначальних доказів у цій справі, зазначивши, що предметом доказування є обставини здійснення реорганізації та передачі активів і зобов`язань на момент виділу, тоді як документи, складені в межах процедури банкрутства, відображають події, які відбулися після завершення відповідної процедури реорганізації. Доводи касаційної скарги та відзиву на неї В касаційній скарзі податковий орган визначає підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України. На обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункт 200.1 статті 200 та пункт 201.1 статті 201 ПК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16 квітня 2020 року у справі №813/4703/13-а, від 16 березня 2020 року у справі №160/2636/19 та від 12 червня 2020 року у справі №814/32/15. Скаржник звертає увагу, що у зазначених постановах Верховний Суд виходив із того, що податкові наслідки для цілей податкового обліку створює лише фактичний рух активів та реальне здійснення господарських операцій, підтверджене належними первинними документами, тоді як формальне документальне оформлення операції за відсутності її фактичного здійснення не є достатньою підставою для формування податкових показників. Посилаючись на наведені правові висновки, контролюючий орган стверджує, що суди попередніх інстанцій обмежилися оцінкою документів, складених під час процедури виділу, однак не надали належної оцінки доводам відповідача щодо відсутності фактичного руху активів та реального прийняття ТОВ «Фарба Опт» товарно-матеріальних цінностей і кредиторської заборгованості, переданих за розподільчим балансом. Крім того, податковий орган вважає, що суди допустили порушення норм процесуального права, які унеможливили повне встановлення обставин справи, оскільки не дослідили належним чином подані відповідачем докази, відмовили у витребуванні матеріалів справи про банкрутство ТОВ «Фарба Опт», виклику арбітражного керуючого та витребуванні додаткових доказів. На думку скаржника, поза належною оцінкою судів залишилися доводи про відсутність у ТОВ «Фарба Опт» активів, працівників, складських приміщень, транспортних засобів та інших ресурсів, необхідних для фактичного прийняття майна і зобов`язань, переданих за розподільчим балансом, що, на переконання відповідача, ставить під сумнів реальність операції виділу та правомірність відображення її наслідків у податковому обліку. Відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовної заяви Товариства відмовити в повному обсязі. У відзиві позивач зазначає, що операція виділу є формою реорганізації юридичної особи з частковим правонаступництвом, а передача активів і зобов`язань за розподільчим балансом не є господарською операцією з постачання чи реалізації товарів. Вказує, що факт передачі майна та зобов`язань підтверджується розподільчим балансом і актами приймання-передачі, тоді як висновки податкового органу ґрунтуються лише на податковій інформації та припущеннях щодо подальшої діяльності ТОВ «Фарба Опт». Також позивач наголошує, що операції з виділу не є об`єктом оподаткування ПДВ та не утворюють доходу для цілей податку на прибуток, а матеріали справи про банкрутство ТОВ «Фарба Опт» стосуються подій, що відбулися вже після завершення процедури виділу. Товариство просить відмовити в задоволенні касаційної скарги податкового органу, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін Висновки Верховного Суду за результатами касаційного розгляду Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить із такого. Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган визначив висновок про відсутність фактичної передачі від ТОВ «Пейнт Трейд» до ТОВ «Фарба Опт» активів та кредиторської заборгованості, відображених у розподільчому балансі від 20 вересня 2022 року, у зв`язку із чим податковий орган дійшов висновку про неправомірне відображення наслідків такої операції у податковому та бухгалтерському обліку платника податків. Щодо податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначаються та регулюються Податковим кодексом України. Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу. За змістом пункту 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Відповідно до пункту 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20, зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду. Таким чином, для цілей оподаткування податком на прибуток визначальне значення мають правила бухгалтерського обліку щодо формування фінансового результату, а визнання доходу пов`язується із настанням обставин, які зумовлюють збільшення активів або зменшення зобов`язань платника податків. Стаття 98 ПК України визначає порядок погашення грошових зобов`язань або податкового боргу у разі реорганізації платника податків або передачі єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства в оренду чи концесію, або продажу єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства у процесі приватизації. Згідно із підпунктом 98.1.4 пункту 98.1 статті 98 ПК України під реорганізацією платника податків у цій статті розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання: виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних капіталів інших платників податків, які створюються власниками корпоративних прав платника податків, що реорганізується, та внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується. За правилами частин 1 - 4 статті 109 Цивільного кодексу України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс. Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно. Якщо після виділу неможливо точно встановити обов`язки особи за окремим зобов`язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов`язанням. З наведеного нормативного регулювання суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що сама по собі передача кредиторської заборгованості правонаступнику внаслідок виділу не є тотожною її списанню чи припиненню та не свідчить автоматично про виникнення доходу у юридичної особи, що реорганізується. Такий висновок відповідає правовій природі виділу як форми реорганізації та не викликає заперечень у суду касаційної інстанції. Разом із тим предметом спору у цій справі є не лише належне документальне оформлення процедури виділу, а й обґрунтованість висновків контролюючого органу про фактичну відсутність передачі тих активів та зобов`язань, які стали підставою для відображення відповідних наслідків у податковому та бухгалтерському обліку. Зазначаючи про безпідставність висновків контролюючого органу щодо заниження податку на прибуток, суди попередніх інстанцій виходили переважно з наявності рішення про виділ, розподільчого балансу, актів приймання-передачі майна та документів про передачу кредиторської заборгованості. Водночас поза належною оцінкою залишилися доводи відповідача щодо складу кредиторської заборгованості, відображеної у розподільчому балансі, часу виникнення відповідних зобов`язань, характеру таких зобов`язань та обставин, які, на переконання контролюючого органу, свідчили про відсутність фактичного прийняття цих зобов`язань правонаступником. Зокрема, як убачається з розподільчого балансу станом на 20 вересня 2022 року, до ТОВ «Фарба Опт» передано активи на суму 113 911 тис. грн, які складаються із запасів (товарно-матеріальних цінностей), деталізованих у додатку № 1 до розподільчого балансу, а також поточні зобов`язання на аналогічну суму, склад і структура яких наведені у додатку № 2 до розподільчого балансу. При цьому додаток № 2 містить відомості про передачу правонаступнику кредиторської заборгованості за кредитними договорами, заборгованості за неповерненою поворотною фінансовою допомогою, заборгованості за нарахованими та невідшкодованими процентами за кредитами, а також заборгованості, що виникла на підставі договорів переведення боргу. Посилаючись на нереальність передачі активів і зобов`язань, контролюючий орган протягом усього розгляду справи наголошував не лише на відсутності у ТОВ «Фарба Опт» необхідних ресурсів для прийняття товарно-матеріальних цінностей, перелік яких налічує понад п`ять тисяч позицій, а й на обставинах, пов`язаних із подальшою реалізацією прав кредиторів за зобов`язаннями, відображеними у додатку № 2 до розподільчого балансу, та їх співвідношенням із матеріалами справи про банкрутство ТОВ «Фарба Опт». Однак наведені доводи відповідача фактично не стали предметом окремої оцінки судів попередніх інстанцій. Обмежившись висновком про те, що матеріали справи про банкрутство відображають обставини, які виникли після завершення процедури виділу, суди не встановили, чи можуть такі обставини у сукупності з іншими доказами впливати на оцінку реальності передачі активів та зобов`язань, відображених у розподільчому балансі, а відтак і на правильність формування показників податкового обліку позивача. Особливого значення ці обставини набувають з огляду на те, що саме передача вказаних зобов`язань правонаступнику була покладена судами в основу висновку про відсутність підстав для визнання відповідної кредиторської заборгованості доходом позивача. Щодо податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість. Як установили суди попередніх інстанцій відповідач під час проведення перевірки дійшов висновку про порушення позивачем пункту 198.5 статті 198, з урахуванням підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, розділу 1 та пункту 198.3 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ за вересень 2022 року на 22 782 127 грн. За змістом підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Положення статті 185 ПК України визначають коло операцій, які утворюють об`єкт оподаткування податком на додану вартість, тоді як стаття 188 цього Кодексу встановлює правила визначення бази оподаткування для таких операцій. Тобто зазначені норми регулюють питання виникнення податкових зобов`язань з ПДВ та порядок визначення їх розміру залежно від характеру господарської операції. Разом з цим статтею 196 ПК України визначено операції, що не є об`єктом оподаткування. Так, відповідно до підпункту 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 ПК України не є об`єктом оподаткування операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб. Стаття 198 ПК України визначає умови формування платником податку податкового кредиту, а також випадки, за яких платник зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання щодо товарів, послуг або необоротних активів, під час придбання яких суми податку були віднесені до складу податкового кредиту. Відповідно до підпункту «г» пункту 198.5. статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що операції з передачі майна у межах реорганізації юридичної особи шляхом виділу не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість. Водночас застосування такого правового режиму можливе за умови встановлення факту здійснення відповідної операції реорганізації та реального переходу активів і зобов`язань до правонаступника. У свою чергу, обов`язок нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України пов`язується із встановленням обставин використання товарів, послуг або необоротних активів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Скасовуючи податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій виходили з того, що передача товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Пейнт Трейд» до ТОВ «Фарба Опт» здійснювалася у межах процедури виділу, підтверджується рішеннями учасника товариства, розподільчим балансом, додатком № 1 до нього та актами приймання-передачі майна, а тому відповідно до підпункту 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 ПК України не утворює об`єкта оподаткування податком на додану вартість. Колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що сама по собі передача активів правонаступнику в межах реорганізації не може бути підставою для виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість. Разом із тим наведений висновок судів зумовлений переконанням про підтвердження належними доказами передачі товарно-матеріальних цінностей правонаступнику в межах процедури виділу. Водночас контролюючий орган протягом усього розгляду справи заперечував не правову природу виділу як форми реорганізації та не можливість застосування підпункту 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 ПК України як такого, а достатність доказів на підтвердження фактичного переходу до правонаступника товарно-матеріальних цінностей, зазначених у розподільчому балансі. Посилаючись на відсутність у ТОВ «Фарба Опт» трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, повідомлень за формою 20-ОПП, а також на обставини, встановлені під час процедури банкрутства цього товариства, відповідач ставив під сумнів не правові наслідки реорганізації, а фактичне здійснення передачі майна у тому обсязі, який відображений у додатку № 1 до розподільчого балансу. За таких обставин висновок судів про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин підпункту 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 ПК України та, як наслідок, про відсутність підстав для нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України є передчасним. Щодо податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за нереєстрацію податкової накладної. Оскільки зазначене рішення є похідним від висновків контролюючого органу щодо необхідності нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за операціями, пов`язаними із передачею товарно-матеріальних цінностей, його правомірність також залежить від встановлення фактичних обставин передачі активів та правильності застосування пункту 198.5 статті 198 ПК України. Колегія суддів Верховного Суду також враховує, що, посилаючись на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач покликається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16 квітня 2020 року у справі №813/4703/13-а, від 16 березня 2020 року у справі №160/2636/19 та від 12 червня 2020 року у справі №814/32/15. Посилання відповідача на наведені постанови Верховного Суду не свідчать про подібність фактичних обставин справ, оскільки вони стосувалися інших правовідносин та оцінки реальності інших господарських операцій. Водночас викладені у цих постановах підходи щодо необхідності дослідження не лише формального документального оформлення господарських операцій, а й їх реального економічного змісту, фактичного руху активів та відповідності первинних документів реальним господарським процесам підлягають врахуванню і під час вирішення цього спору. За встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій правильно визначили правову природу операції виділу та наслідки правонаступництва для цілей податкового обліку. Разом із тим суди передчасно дійшли висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки належним чином не дослідили та не надали оцінки доводам контролюючого органу щодо фактичної передачі товарно-матеріальних цінностей, зазначених у додатку № 1 до розподільчого балансу, реальності та подальшої долі зобов`язань, відображених у додатку № 2 до нього, а також значенню обставин, встановлених у межах процедури банкрутства ТОВ «Фарба Опт», для оцінки реальності переходу активів і зобов`язань до правонаступника. Неповне з`ясування зазначених обставин унеможливлює висновок про правильність застосування судами норм матеріального права та має істотне значення для правильного вирішення спору. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги в тій частині, в якій скаржник пов`язує порушення норм процесуального права з невикладенням судом першої інстанції окремими письмовими документами ухвал щодо відмови у задоволенні заявлених клопотань. Частина п`ята статті 243 КАС України визначає перелік ухвал, які викладаються окремим документом. Водночас ухвали про відмову у витребуванні доказів, про відмову про виклик свідка або про відмову у витребуванні інформації щодо повідомлення кредиторів не належать до ухвал, які відповідно до зазначеної норми мають бути викладені окремим письмовим документом в обов`язковому порядку. Водночас за змістом частини п`ятої статті 243 КАС України ухвали з інших питань, які вирішуються під час судового розгляду, можуть викладатися окремим документом, а згідно з частиною сьомою цієї статті ухвали, постановлені без оформлення окремого документа, заносяться секретарем судового засідання до протоколу судового засідання. Отже, саме по собі невикладення відповідних процесуальних рішень у формі окремих письмових документів, за умови їх постановлення та відображення у протоколі судового засідання, не свідчить про порушення норм процесуального права та не може бути самостійною підставою для скасування судового рішення. Разом із тим доводи відповідача щодо неповного дослідження обставин справи заслуговують на увагу. Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, відхиляючи посилання контролюючого органу на матеріали господарської справи про банкрутство ТОВ «Фарба Опт», суди виходили переважно з того, що відповідні документи стосуються подій, які відбулися після завершення процедури виділу та передачі активів і зобов`язань. Водночас суди не з`ясували, чи містять зазначені матеріали відомості щодо діяльності ТОВ «Фарба Опт» з моменту його створення, наявності у нього активів, кредиторів, майна, трудових ресурсів та інших обставин, на які посилався контролюючий орган як на підтвердження своїх доводів про відсутність фактичної передачі активів та зобов`язань у межах спірної реорганізації. Висновки судів першої та апеляційної інстанції є такими, які не ґрунтуються на оцінці належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів в розумінні статей 73 - 76 КАС України, та на всебічному, повному дослідженні обставин справи. За змістом частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (частина друга статті 73 КАС України). Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина четверта статті 77 КАС України). З урахуванням викладеного, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у даній справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки під час розгляду справи порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Суд наголошує, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, достатніми, належними та допустимими. Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року скасувати, справу №160/25782/25 направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Р. Ф. Ханова Судді: Л. І. Бившева В. В. Хохуляк