Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 918/428/25

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2026 року Справа № 918/428/25 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючий суддя Мельник О.В. суддя Гудак А.В. суддя Петухов М.Г. секретар судового засідання Левчук Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Пластунова Дмитра Миколайовича на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 26.03.2026 (суддя Пашкевич І.О., повна ухвала складена 31.03.2026) за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до Фізичної особи-підприємця Пластунова Дмитра Миколайовича про стягнення 259348,17 грн за участю: прокурора - Немковича І.І., представника позивача - Кунаш Т.В., відповідача - Пластунова Д.М., представника відповідача - Собчука М.В., ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26.03.2026 у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Пластунова Дмитра Миколайовича про перегляд судового рішення від 22.07.2025 за нововиявленими обставинами відмовлено, рішення Господарського суду Рівненської області від 22.07.2025 залишено без змін. Вказана ухвала мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення від 22.07.2025, та апеляційний суд у постанові від 15.12.2025 у цій справі вже надали оцінку доводам відповідача, на які Фізична особа-підприємець Пластунов Д.М. посилається як на нововиявлені обставини. Зокрема, судами було розглянуто та відхилено аргументи відповідача про відсутність обов`язку сплати пайової участі у 2021 році. Суди констатували, що пайова участь регулюється Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні " №132-IX від 20.09.2019 (далі Закон №132-IX) і не залежить від наявності відповідних положень у бюджеті, а також не була скасована для об`єктів, будівництво яких розпочато у 2020 році. Також суд вказав, що, подавши заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, відповідач фактично повторно обґрунтовує ту ж саму правову позицію, а саме відсутність обов`язку сплати пайової участі у 2021 році у зв`язку з її непередбаченням у бюджеті, лише підкріплюючи її новими доказами (звітами про виконання місцевого бюджету). Враховуючи зазначене, суд першої інстанції підсумував, що відповідач не наводить нововиявлених обставин, а намагається переоцінити вже досліджені судами доводи, що не є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Разом з тим, відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що наданий лист Рівненської міської ради від 02.02.2026 із копіями звітів про виконання місцевого бюджету за 2020-2021 роки є новим доказом, а не нововиявленою обставиною. При цьому суд зазначив, що відповідна інформація є відкритою та загальнодоступною, а тому могла бути отримана та подана відповідачем під час розгляду справи. Не погоджуючись із постановленою ухвалою, Фізична особа-підприємець Пластунов Дмитро Миколайович звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити заяву про перегляд судового рішення від 22.07.2025 за нововиявленими обставинами. Апелянт вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою, оскільки суд помилково визнав надані ним відомості про виконання бюджету Рівненської міської територіальної громади за 2021 рік новими доказами, а не нововиявленими обставинами. На думку апелянта, інформація про відсутність у бюджеті на 2021 рік надходжень від пайової участі є істотною для правильного вирішення спору та існувала на момент розгляду справи, проте не була і не могла бути йому відома. Апелянт стверджує, що ця обставина спростовує висновки судів щодо наявності обов`язку зі сплати пайової участі у 2021 році та підтверджує відсутність правових підстав для її стягнення. У зв`язку з цим вважає, що суд неповно дослідив наведені ним доводи та безпідставно відмовив у перегляді рішення за нововиявленими обставинами. 21.05.2026 Рівненська окружна прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що отримання відповіді на адвокатський запит від Рівненської міської ради, до якої додані копії звітів про виконання місцевого бюджету на 2020 та 2021 рік, не може вважатись нововиявленими обставинами в розумінні ГПК України, а є лише новими доказами, які не були подані під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції. Також, прокуратура вказала, що вказана інформація є публічною, у зв`язку з чим могла бути відома всім учасникам справи, зокрема заявнику, зазначені обставини існували на час розгляду справи і заявник не був позбавлений можливості отримати зазначену інформацію, у зв`язку з чим такі обставини не є нововиявленими в розумінні п.1 ч.2 ст.320 ГПК України. На підставі зазначеного Рівненська окружна прокуратура просить апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Пластунова Дмитра Миколайовича залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Із зазначеними доводами прокуратури погодилась і Рівненська міська рада, яка у відзиві на апеляційну скаргу, який поданий до апеляційного суду 26.05.2026, зазначила, що не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Також міська рада зазначає, що не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювались судом у процесі розгляду справи. Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Рівненської області від 22.07.2025 позов задоволено. Ухвалено стягнути із Фізичної особи-підприємця Пластунова Дмитра Миколайовича на користь Рівненської міської ради в дохід місцевого бюджету Рівненської міської територіальної громади грошові кошти у сумі 259 348,17 грн та на користь Рівненської обласної прокуратури судовий збір за подання до суду даної позовної заяви у розмірі 3 112,18 грн. Ухвалюючи рішення від 22.07.2025 і надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з того, що Фізична особа-підприємець Пластунов Дмитро Миколайович у липні 2020 року розпочав будівництво житлового будинку на вул. Павлюченка 42г у м. Рівному (на даний час вул. Назара Небожицького) та ввів об`єкт в експлуатацію у лютому 2021 року, при цьому не звертався до органу місцевого самоврядування для визначення розміру пайової участі та не сплатив її. Діяльність Пластунова Дмитра Миколайовича, пов`язана з залученням інвестицій для будівництва житлового будинку та квартир у ньому та має ознаки підприємницької діяльності. Таким чином, оскільки діяльність Пластунова Дмитра Миколайовича із залучення інвестицій та передачі квартир інвесторам є господарською діяльністю, що фактично є постачанням житла, отже Пластунов Дмитро Миколайович виступає у спірних правовідносинах як суб`єкт господарювання. Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-IX встановили спеціальний обов`язок для об`єктів, будівництво яких розпочато у 2020 році, - звернутися протягом 10 днів після початку будівництва за визначенням пайової участі та сплатити її до введення об`єкта в експлуатацію. Судом було встановлено, що ФОП Пластунов Дмитро Миколайович не виконав покладений на нього законом обов`язок, не подав заяву про визначення пайової участі і не сплатив відповідні кошти до бюджету. Суд кваліфікував такі дії як безпідставне збереження коштів (ст.1212 ЦК України), оскільки відповідач зберіг у себе кошти, які мав обов`язково сплатити до місцевого бюджету. При цьому суд, врахувавши усталену практику Верховного Суду, серед іншого відхилив доводи відповідача про відсутність обов`язку сплати у 2021 році, зазначивши, що декларація про готовність об`єкта не є джерелом права і не звільняє від обов`язку виконання вимог закону, якщо об`єкт підпадає під дію триваючих правовідносин; Закон про Державний бюджет не регулює пайову участь, адже пайова участь це не норма бюджетного закону, а елемент містобудівного законодавства, яке регулює відносини забудовника і органу місцевого самоврядування; обов`язок визначається саме Законом №132-IX, а не Законом про бюджет; пайова участь не була повністю скасована, а діяла для "перехідних" об`єктів, зокрема тих, що розпочаті у 2020 році. Не погодившись із ухваленим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати повністю рішення Господарського суду Рівненської області від 22.07.2025 у справі №918/428/25 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги ФОП Пластунов Дмитро Миколайович серед іншого вказував, що ні норми Бюджетного кодексу України, ні Закон України "Про Державний бюджет на 2021 рік" не містять положень, які б зобов`язували забудовників сплачувати пайову участь у 2021 році. Скаржник акцентував увагу, що на його переконання реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації у 2021 році (СС1) підтверджує відсутність правових підстав для нарахування та сплати пайової участі, відповідно, у нього не виникло обов`язку сплачувати такі кошти до місцевого бюджету. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Пластунова Дмитра Миколайовича на рішення від 22.07.2025 у справі №918/428/25 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Рівненської області від 22.07.2025 у справі №918/428/25 залишено без змін. При цьому як вбачається зі змісту постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2025, оскільки порядок сплати коштів пайової участі у 2020 році регулювався п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-IX, а будівництво об`єкту розпочато у липні 2020 року, у відповідача виник обов`язок упродовж 10 днів з 30.07.2020 (реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт) звернутись до органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва та після отримання розрахунку пайової участі щодо об`єкта будівництва сплатити її до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію. Однак, усупереч зазначеним вимогам законодавства, відповідач у зазначений період і в подальшому до введення об`єкту в експлуатацію із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва до Рівненської міської ради не звертався. Також апеляційний суд зазначив, що пайова участь не була повністю скасована з 01.01.2020 для всіх об`єктів, адже Закон №132-IX не скасував обов`язок для тих забудовників, які підпадають під дію Прикінцевих та перехідних положень. Посилання відповідача на виключення ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" як на повне скасування обов`язку зі сплати пайової участі є декларативним, позаяк "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-ІХ, передбачали обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році. Як вже було зазначено, Фізична особа-підприємець Пластунов Дмитро Миколайович 04.03.2026 звернувся із заявою про перегляд рішення від 22.07.2025 за нововиявленими обставинами, у задоволенні якої ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26.03.2026 відмовлено. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, заявник подав апеляційну скаргу. Так, апелянт вважає нововиявленою обставиною отримання відповіді на адвокатський запит від Рівненської міської ради (лист №05-01-341/26-1089/26 від 02.02.2026), яким надано копії звітів про виконання місцевого бюджету на 2020 та 2021 рік. З урахуванням отриманої інформації, відповідач вказував, що місцевим бюджетом Рівненської міської територіальної громади на 2021 рік не передбачено надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Положеннями ч.1 ст.320 ГПК України визначено, що рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. За змістом частини 2 статті 320 ГПК України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Відповідно до ч.4 ст.320 ГПК України, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При цьому суд зазначає, що на відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права тощо), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення (Схожа правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.04.2022 у справі №904/3923/20). Необхідними ознаками нововиявлених обставин є одночасна відповідність таким трьом умовам: по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято). За відсутності принаймні однієї з цих ознак обставини не можуть вважатися нововиявленими та, відповідно, бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення (постанова Верховного Суду від 04.08.2021 року у справі №910/18384/15). Апеляційний суд зазначає про те, що нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.07.2023 у справі №910/5217/20, від 29.05.2023 у справі №34/16, від 10.05.2023 у справі №910/24550/13. Звертаючись до категорії "істотності" Верховний Суд зазначав, що питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи могли ці обставини спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби зазначена обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/17258/17). Також, колегія суддів звертає увагу на необхідність розмежування нововиявлених обставин та нових доказів. Нововиявленими обставинами є факти об`єктивної дійсності, які існували на момент розгляду справи та мають істотне значення для її вирішення, тоді як докази є лише засобами підтвердження таких фактів. Саме тому нові докази, виявлені або отримані після ухвалення судового рішення, не можуть самі по собі вважатися нововиявленими обставинами та бути самостійною підставою для перегляду судового рішення. Нововиявлені обставини повинні спростовувати факти, покладені в основу судового рішення, що переглядається, та впливати на правову оцінку обставин справи, надану судом під час її вирішення. Вирішуючи питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, суд повинен встановити не лише факт існування відповідної обставини на момент розгляду справи, а й перевірити, чи є така обставина істотною та чи могла б її наявність привести до ухвалення іншого рішення у справі. Звертаючись із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, Фізична-особа-підприємець Пластунов Дмитро Миколайович посилається на отримані від Рівненської міської ради документи звіти про виконання місцевих бюджетів за 2020 та 2021 роки. У звіті за 2021 рік у розділі щодо доходів спеціального фонду передбачений окремий рядок "Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту" (код 2417000), однак у бюджеті на 2021 рік не було передбачено надходжень за цією статтею. На думку апелянта, це є новим юридичним фактом, який має істотне значення для справи. Скаржник стверджує, що суди попередньо виходили з того, що обов`язок сплати пайової участі існував незалежно від наявності відповідних положень у бюджеті. Натомість він вважає, що відсутність бюджетних надходжень підтверджує відсутність правових підстав для стягнення пайової участі у 2021 році. Також вказує, що пайова участь віднесена до доходів спеціального фонду місцевих бюджетів та має окремий код бюджетної класифікації, а тому питання її сплати пов`язане з бюджетним регулюванням. Крім того, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що під час первісного розгляду справи суди та сторони не володіли інформацією про відсутність у місцевому бюджеті надходжень від пайової участі. Тому ця інформація не могла бути використана раніше, а отже є нововиявленою обставиною. Оцінюючи обставини, на які посилається заявник як на нововиявлені, колегія суддів не погоджується з доводами скаржника щодо істотності наведених ним відомостей з огляду на наступне. Як встановлено судами під час розгляду справи, обов`язок сплати пайової участі виник безпосередньо на підставі Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-IX та не ставився у залежність від планування чи фактичного надходження відповідних коштів до місцевого бюджету. Відтак, предметом доказування у справі було встановлення факту виникнення у відповідача обов`язку зі сплати пайової участі та його невиконання. Натомість відомості щодо планування доходів бюджету чи фактичного надходження коштів пайової участі до місцевого бюджету не належали до обставин, від встановлення яких залежало вирішення спору по суті. Колегія суддів зазначає, що вказані обґрунтування скаржника фактично зводяться до подання нового доказу на підтвердження правової позиції, яка вже заявлялася ним під час розгляду справи по суті. При цьому сам по собі зазначений звіт не встановлює нових юридичних фактів, які б спростовували обставини, покладені в основу рішення Господарського суду Рівненської області від 22.07.2025. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки інформація, на яку посилається заявник, не спростовує фактів, покладених в основу первісного рішення господарського суду, не впливає на правове регулювання спірних правовідносин та не змінює висновків щодо виникнення обов`язку, встановленого законом, вона не може вважатися істотною для вирішення спору. А подання нових доказів на підтвердження обставин, що вже розглядалися судами, не є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами в розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України. Разом з тим, колегія суддів враховує, що нововиявленими можуть бути лише ті обставини, які не були та не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи. Апеляційний суд звертає увагу, що інформація про місцеві бюджети в Україні є загальнодоступною та відкритою. Відповідно до вимог законодавства органи місцевого самоврядування зобов`язані оприлюднювати проєкти рішень про бюджет, рішення про бюджет та звіти про його виконання, забезпечуючи прозорість публічних фінансів. На офіційному сайті Рівненської міської ради оприлюднено рішення про бюджет Рівненської міської територіальної громади від 24.12.2020 №31 та подальші зміни до нього, а також інформацію про виконання бюджету Рівненської міської територіальної громади за 2021 рік. Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що відповідач мав можливість отримати відповідну інформацію ще під час розгляду справи судом першої інстанції та подати її разом із відзивом або долучити відповідні докази під час апеляційного перегляду справи. Відтак заявник не довів існування об`єктивних перешкод для самостійного отримання зазначеної інформації під час розгляду справи, а тому відповідні відомості не можуть вважатися такими, що не були і не могли бути йому відомі. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відомості, на які посилається заявник, не відповідають ознакам нововиявлених обставин, визначеним статтею 320 ГПК України, оскільки, по-перше, стосуються обставин, які вже були предметом судового дослідження та оцінки, по-друге, не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Рівненської області від 22.07.2025, а по-третє, могли бути отримані заявником під час розгляду справи. За таких обставин підстави для перегляду рішення за нововиявленими обставинами відсутні. Доводи апеляційної скарги ФОП Пластунова Дмитра Миколайовича не спростовують висновків суду першої інстанції щодо правильного застосування норм матеріального та процесуального права, а тому відхиляються колегією суддів як необґрунтовані. Таким чином, апеляційний суд вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви Фізичної особи-підприємця Пластунова Дмитра Миколайовича про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Рівненської області від 22.07.2025 у справі №918/428/25. Згідно зі статтею 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Слід також зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.01.2021 вказала, що правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09.11.2004 у справі "Світлана Науменко проти України" (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява №41984/98, §53). Принцип правової (юридичної) визначеності визнається одним із елементів належної судової процедури у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав важливість забезпечення принципу юридичної визначеності як елементу верховенства права, який, окрім іншого, вимагає, щоб ухвалене судами остаточне рішення не могло бути скасованим (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" від 28.11.1999, заява №28342/95). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду й нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (пункти 51-52 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти росії" від 24.07.2003, заява №52854/99; ухвала Європейського суду з прав людини щодо прийнятності заяви №62608/00 "Агротехсервіс проти України"; пункти 42-44 рішення Європейського суду з прав людини від 09.06.2011, заява №4994/04 у справі "Желтяков проти України"). У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника. Керуючись ст.269, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ: Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 26.03.2026 у справі №918/428/25 залишити без змін, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Пластунова Дмитра Миколайовича без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена 10.06.2026 року. Головуючий суддя Мельник О.В. Суддя Гудак А.В. Суддя Петухов М.Г.