Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/2148/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "28" травня 2026 р. Справа№ 910/2148/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Мальченко А.О. суддів: Яценко О.В. Шаратова Ю.А. при секретарі судового засідання Линник А.М., розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі № 910/2148/24 (суддя Марченко О.В.) за скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на дії та рішення головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «П`ята стража Київ» до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 410994,00 грн, за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, - ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «П`ята стража Київ» (далі - Товариство) до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі також Компанія) про стягнення 410 994,00 грн задоволено повністю; стягнуто з Компанії на користь Товариства 269 648,00 грн втрат від інфляції, 141 346,00 грн - 3% річних і 6 164,91 грн судового збору. Постановою Північного апеляційного господарського суду 05.11.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у даній справі змінено, викладено його резолютивну частину в такій редакції: «

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «П`ята стража Київ» (вул. Будіндустрії, буд. 7, літера «г», м. Київ, 01013; ідентифікаційний код 35838823) до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661) про стягнення 410 994 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «П`ята стража Київ» (вул. Будіндустрії, буд. 7, літера «г», м. Київ, 01013; ідентифікаційний код 35838823) 269 648 (двісті шістдесят дев`ять тисяч шістсот сорок вісім) грн втрат від інфляції, 70673 (сімдесят тисяч шістсот сімдесят три) грн 3% річних і 6 164 (шість тисяч сто шістдесят чотири) грн 91 коп. судового збору.». 19.11.2024 на виконання вказаного рішення, зміненого постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі №910/2148/24, видано наказ. Компанія 31.12.2024 подала суду заяву про відстрочення виконання рішення до 03.06.2025. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 відмовлено у задоволенні заяви Компанії про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024, зміненого постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024. Компанія 17.03.2026 звернулася до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії та рішення державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича (далі - ВДВС), в якій просить: - визнати неправомірними дії головного державного виконавця ВДВС Савчука Костянтина Петровича щодо неврахування правочину про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог та перерахування стягувачу коштів в сумі 161 107,71 грн платіжною інструкцією від 02.02.2026 №1866; - скасувати процесуальний документ - постанову від 12.03.2026 про закінчення виконавчого провадження №76685922 та відновити виконавче провадження №76685922 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва віл 19.11.2024, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024, зміненого постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024; - зобов`язати державного виконавця усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом вчинення дій з повернення на рахунок Компанії в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» надмірно перерахованих коштів у сумі 77 131,87 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі № 910/2148/24 відмовлено у задоволенні скарги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на дії та рішення головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича. Ухвала суду першої інстанції мотивована нормами статей 328, 339-1 Господарського процесуального кодексу України, статей 1, 5, 26, 39 Закону України «Про виконавче провадження», статті 601 ЦК України та висновками суду першої інстанції про відповідність дій державного виконавця в частині прийняття постанови від 12.03.2026 вимогам закону. Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на дії головного державного виконавця у виконавчому провадженні № 76685922. Компанія вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а висновки, викладені в оскаржуваній ухвалі суду, не відповідають встановленим обставинам справи. Суд першої інстанції не врахував доводів скаржника щодо припинення його зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог та не надав їм належної правової оцінки. Висновки суду першої інстанції щодо законності дій посадової особи органу ДВС при здійсненні виконавчого провадження №76685922 вступають у пряме протиріччя з нормами матеріального права. Суд обмежився наведенням в ухвалі норм законодавства про виконавче провадження, якими врегульовані підстави закінчення виконавчого провадження та визнання виконавчого документу судом таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Обставини часткового виконання боржником зобов`язання судом першої інстанції предметно не досліджені. Судом першої інстанції неправильно застосовано ст. 328 ГПК України, оскільки незважаючи на те, що закон передбачає можливість визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, проте наявними є обставини, зокрема, проведення зарахування зустрічних вимог, що виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом. Суд не зважив на судову практику, яка позитивно сприймає можливість здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконання рішення суду. Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2026 апеляційну скаргу у справі № 910/2148/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді Мальченко А.О., суддів Яценко О.В., Шаратова Ю.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі № 910/2148/24 та призначено її розгляд на 28.05.2026. Учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 22.05.2026. 13.05.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Державний виконавець просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду, - без змін. Вважає, що він діяв у межах компетенції, встановленої Законом України «Про виконавче провадження». Державний виконавець також звертає увагу на те, що у контексті засадничого положення статті 19 Конституції України відсутність у Законі України «Про виконавче провадження» повноважень державного виконавця змінювати спосіб виконання рішень, не варто розуміти як таку, що надає право державному виконавцю самостійно розширювати межі своїх обов`язків, встановлених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», а тому, у зв`язку із відсутністю доказів, які б підтверджували факт реального, фактичного повного або часткового виконання судового рішення, у державного виконавця були відсутні підстави для зменшення суми боргу на підставі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог. Також, в силу положень Закону державний виконавець не наділений компетенцією встановлювати факт відсутності/припинення обов`язку боржника за виконавчим документом у спосіб, не передбачений таким виконавчим документом. Позивач не скористався правом, наданим ст. 263 ГПК України та не подав відзиву на апеляційну скаргу. У судовому засіданні 28.05.2026 приймали участь представник відповідача та Державний виконавець. Представник позивача у судове засідання не з`явився, незважаючи на те, що Товариство належним чином повідомлялось про дату, час та місце проведення судового засідання. Присутні у судовому засіданні представник відповідача та Державний виконавець визнали за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності позивача. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті унормовано, якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі. Згідно з ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження. Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Враховуючи відсутність обставин, які унеможливлюють розгляд справи у судовому засіданні 28.05.2026, колегія суддів, вислухавши присутніх учасників судового провадження з цього приводу, дійшла висновку про можливість розгляду справи у цьому судовому засіданні за відсутності представника позивача, що не з`явився. У судовому засіданні 28.05.2026 представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції просив скасувати, прийняти нове рішення, яким скаргу відповідача на дії державного виконавця задовольнити. Державний виконавець, натомість, заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав її необґрунтованості. Просив оскаржувану ухвалу суду залишити без змін. 28.05.2026 у судовому засіданні колегією суддів було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Обговоривши доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Відповідно до статті 339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У скарзі Компанія зазначила, що: - 07.01.2026 боржник частково у сумі 77 131,87 грн добровільно припинив зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, що підтверджується заявою від 12.01.2026 №21-225/42-вих про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 77 131,87 грн та протоколом наради робочої групи з розгляду питань погашення дебіторської та кредиторської заборгованості №21-2; - зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін (стаття 601 Цивільного кодексу України); - отже, грошові зобов`язання Компанії зі сплати коштів у сумі 77 131,87 грн є припиненими в силу їх зарахування із зустрічними однорідними вимогами Товариства на вказану суму на підставі заяви Компанії про зарахування зустрічних вимог; - 30.01.2026 боржник листом №21-837/28-вих повідомив ВДВС про добровільне виконання боржником наказу від 19.11.2024 шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 77 131,87 грн; - проте державним виконавцем перераховано кошти Товариству в сумі 161 107,71 грн, тобто в більшому розмірі за грошове зобов`язання боржника; - державним виконавцем не було враховано часткове виконання боржником зобов`язання за судовим рішенням, чим не дотримано засад справедливості, неупередженості, об`єктивності та співмірності заходів примусового виконання судових рішень. Надаючи оцінку доводам Компанії, суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення поданої скарги та визнання неправомірними дій головного державного виконавця ВДВС Савчука Костянтина Петровича щодо неврахування правочину про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог та перерахування стягувачу коштів в сумі 161 107,71 грн платіжною інструкцією від 02.02.2026 №1866, скасування постанови від 12.03.2026 про закінчення виконавчого провадження №76685922, а також зобов`язання державного виконавця усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом вчинення дій з повернення на рахунок Компанії в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» надмірно перерахованих коштів у сумі 77 131,87 грн. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових та фактичних підстав для задоволення поданої Компанією скарги на дії та рішення головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Отже, під час розгляду скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця господарський суд, користуючись правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, повинен з`ясувати та перевірити належність виконання державним виконавцем визначених законом обов`язків, і в залежності від встановлених обставин ухвалити відповідне рішення про задоволення (відмову у задоволенні) такої скарги. Приписами статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначені підстави, за яких виконавче провадження підлягає закінченню. Зокрема, згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Тобто, як правильно виснував суд першої інстанції, підставою закінчення виконавчого провадження відповідно до положень цієї норми є факт виконання рішення суду у повному обсязі таким чином, як визначено відповідно до виконавчого документа. Як убачається із доданих до скарги доказів, 02.12.2024 до ВДВС надійшла заява стягувача про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду м. Києва, який видано 19.11.2024 у справі № 910/2148/24, про стягнення з АТ «НАЕК «Енергоатом на користь ТОВ «П`ята стража Київ» 269 648 (двісті шістдесят дев`ять тисяч шістсот сорок вісім) грн втрат від інфляції, 70 673 (сімдесят тисяч шістсот сімдесят три) грн 3% річних і 6164 (шість тисяч сто шістдесят чотири) грн 91 коп. судового збору. До вказаної заяви додано оригінал зазначеного вище наказу. 03.12.2024 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №76685922 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва, який видано 19.11.2024 у справі № 910/2148/24. Оскільки на виконанні у ВДВС також перебуває зведене виконавче провадження №74403832 про стягнення коштів з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», код за ЄДРПОУ 24584661, державним виконавцем 03.12.2024 було винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №76685922 до зведеного виконавчого провадження № 74403832. Вчинення виконавчих дій неодноразово зупинялось та поновлювалось. 02.12.2025, 03.12.2025 та 04.12.2025 АТ НАЕК «Енергоатом» у межах зведеного виконавчого провадження №74403832 самостійно сплачено на рахунок ВДВС для обліку депозитних сум кошти на загальну суму 175 775 960,95 грн. 05.12.2025, 11.12.2025, 07.01.2026 та 12.01.2026 АТ НАЕК «Енергоатом» подано заяви, у яких боржник просив здійснити розподіл сплачених коштів у межах зведеного виконавчого провадження №74403832 та їх перерахування на користь стягувачів. Оскільки сплачених боржником коштів було недостатньо для задоволення вимог стягувачів за виконавчими документами, державним виконавцем згідно статей 45, 46 Закону України «Про виконавче провадження» здійснено пропорційний розподіл та перерахування вказаних вище коштів між стягувачами, а саме: 13.01.2026 державним виконавцем у межах виконавчого провадження №76685922 надано розпорядження щодо перерахування на користь стягувача коштів в розмірі 185 378,20 грн. 27.01.2026 АТ НАЕК «Енергоатом» у межах зведеного виконавчого провадження №74403832 самостійно сплачено на рахунок ВДВС для обліку депозитних сум кошти в розмірі 169 211 251,20 грн., яких орієнтовно достатньо для задоволення вимог стягувачів за виконавчими документами. 30.01.2026 державним виконавцем у межах виконавчого провадження № 76685922 надано розпорядження щодо перерахування на користь стягувача коштів в розмірі 161 107,71 грн. 12.03.2026 державним виконавцем прийнято ряд постанов, якими: - поновлено вчинення виконавчих дій (т. 2 арк. 121 на зв., арк. 122); - виведено виконавче провадження №76685922 зі зведеного виконавчого провадження №74403832 (т. 2 арк. 123); - закінчено виконавче провадження №76685922 (т. 2 арк. 124 на зв., арк. 125). Підставою для виведення виконавчого провадження №76685922 зі зведеного виконавчого провадження №74403832 та закінчення цього виконавчого провадження слугувала встановлена державним виконавцем обставина, а саме, стягнення боргу за наказом Господарського суду м. Києва, який видано 19.11.2024 у справі № 910/2148/24 та перерахування цих грошових коштів стягувачу. Тобто, рішення Господарського суду м. Києва від 03.06.2024 в редакції постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 було виконано примусово державним виконавцем. Надаючи оцінку доводам відповідача стосовно проведення ним заліку зустрічних однорідних вимог, колегія суддів погоджується з тим, що зарахування є підставою для припинення взаємних грошових зобов`язань, які існують між сторонами спору. Разом з цим, державний виконавець зобов`язаний, з огляду на приписи ст. 19 Конституції, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто виконуючи рішення суду, державний виконавець може керуватись виключно нормами Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що наказ суду є виконавчим документом. Частиною 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Тобто, якщо у наказі визначена певна сума, яка має бути стягнута у примусовому порядку, у державного виконавця відсутні повноваження для самостійного зменшення такої суми. Як правильно було констатовано судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, зменшення сум, які підлягають стягненню за наказом суду можливе виключно шляхом звернення до суду із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю, або в частині. Так, частиною другою статті 328 ГПК України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Таким чином, у державного виконавця були відсутні законодавчі підстави для врахування поданої відповідачем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог. Враховуючи наведене, а також те, що наказ Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі №910/2148/14 таким, що не підлягає виконанню, не визнавався з підстав проведення сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії державного виконавця, як і постанова від 12.03.2026 про закриття виконавчого провадження відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно, висновки суду першої інстанції про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення поданої відповідачем скарги на дії державного виконавця, - є законним та обґрунтованими. Натомість, доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують. Колегія суддів також зауважує, що у справах, на які посилається відповідач, відсутні висновки щодо можливості або ж обов`язку державного виконавця врахувати подану боржником заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог під час примусового виконання рішення суду. Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення (ухвалу) без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Колегія суддів відхиляє доводи Компанії про неправильне застосування судом першої інстанції статей 328, 339-1 Господарського процесуального кодексу України як такі, що не підтвердились під час апеляційного перегляду спору. Колегія суддів також враховує доводи відзиву на апеляційну скаргу у тій мірі, у якій вони узгоджуються з висновками апеляційного суду зробленими за наслідками апеляційного перегляду. Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». Керуючись ст. ст. 129, 269, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі №910/2148/24 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі №910/2148/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/2148/24 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України. Повний текст постанови складено 08.06.2026. Головуючий суддя А.О. Мальченко Судді О.В. Яценко Ю.А. Шаратов