Постанова 4873 № 910/14683/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "28" травня 2026 р. Справа№ 910/14683/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Мальченко А.О. суддів: Михальської Ю.Б. Тищенко А.І. при секретарі судового засідання Линник А.М., розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 у справі № 910/14683/25 (суддя Паламар П.І.) за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції» про стягнення 103 929,21 грн боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, - ВСТАНОВИВ: У листопаді 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі також - Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції» (далі також - Товариство) про стягнення 103929,21 грн боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 у справі №910/14683/25 позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» залишено без розгляду. Ухвала суду мотивована нормами ст. ст. 202, 226 Господарського процесуального кодексу України, встановленими судом обставинами неявки позивача у судове засідання та відсутності від нього заяви про розгляд справи за його відсутності. Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду. Обґрунтовуючи вимоги за апеляційною скаргою, Товариство вказує на неправильне застосування судом першої інстанції ч. 4 ст. 202, п. 4 ч.1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України. Судом першої інстанції залишено поза увагою ту обставину, що неявка представника позивача у судове засідання 24.03.2026 була зумовлена поважними, об`єктивними та непереборними обставинами, що підтверджується загальновідомими фактами щодо запровадження режиму реагування на повітряні тривоги. Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2026 апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді Мальченко А.О., суддів Михальської Ю.Б., Тищенко А.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 у справі № 910/14683/25 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги. 01.05.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 у справі №910/14683/25 та призначено її розгляд на 28.05.2026. Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 20.05.2026. Відповідач не скористався правом, наданим ст. 263 ГПК України та не подав відзиву на апеляційну скаргу. У судове засідання 28.05.2026 з`явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, незважаючи на те, що Товариство належним чином повідомлялось про дату, час та місце проведення судового засідання. У судовому засіданні представник позивача висловив думку щодо можливості здійснення розгляду апеляційної скарги за відсутності відповідача. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті унормовано, якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі. Згідно з ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження. Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Враховуючи відсутність обставин, які унеможливлюють розгляд справи у судовому засіданні 28.05.2026, колегія суддів, вислухавши думку позивача з цього приводу, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача, що не з`явився. У судовому засіданні 28.05.2026 представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження судового розгляду. 28.05.2026 у судовому засіданні колегією суддів було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Обговоривши доводи апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Відповідно до ч. 4 ст. 202 ГПК України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. У постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №908/104/18 судом касаційної інстанції викладено висновок щодо застосування вказаної норм права, згідно з яким у разі неявки позивача у судове засідання суд першої інстанції вправі залишити позовну заяву без розгляду лише за наявності одночасно таких умов: явка представника позивача була визнана судом обов`язковою, позивач не з`явився на виклик у засідання господарського суду, неявка представника позивача перешкоджає вирішенню спору, - з наведенням відповідних мотивів. Згідно з п.4 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. У розумінні наведених положень залишення позову без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України можливе за умови, якщо суд позбавлений можливості вирішити спір по суті з вини позивача, який не подав без поважних причин витребувані згідно з ухвалами суду докази, необхідні для вирішення спору, або його представник не з`явився на виклик у засідання господарського суду чи не повідомив про причини неявки і його нез`явлення перешкоджає вирішенню спору. Тобто коли йдеться про ігнорування позивачем своїх процесуальних обов`язків і вимог суду, що унеможливлює розгляд господарським судом і вирішення спору по суті заявлених позовних вимог. При цьому, господарський суд має з`ясувати не тільки відсутність поважних причин, а також і те, яким чином неявка представника позивача перешкоджає вирішенню спору та у чому полягають перешкоди для розгляду та вирішення спору по суті заявлених позовних вимог за відсутності представника позивача. Відповідні висновки щодо застосування вказаних норм права викладені у постанові Верховного Суду від 05.11.2018 у справі № 904/10074/17. У постановах від 16.08.2018 у справі № 910/23344/17, від 15.01.2019 у справі №914/794/18, від 22.01.2019 у справі № 922/2584/18 Верховний Суд зазначив, що аналіз положень статей 202, 226 ГПК України свідчить про можливість розгляду позовних вимог у разі неявки в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час і місце проведення судового засідання позивача (його представника), неповідомлення про причини такої неявки позивача лише за наявності двох умов - якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та одночасно якщо його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду зауважує, що суди під час вирішення спору у подібних правовідносинах мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду. Так, у постанові від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що обов`язковими умовами для застосування передбачених ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що положення ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України не передбачають вимоги, що для залишення позову без розгляду позивач має не з`явитися у судове засідання саме у зв`язку з визнанням судом його явки обов`язковою та викликом до суду. У зв`язку з викладеним, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відійти від висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.02.2020 у справі №904/11194/15 в частині можливості залишення позову без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України лише у випадку, якщо суд викликав позивача у судове засідання і визнав його явку обов`язковою. Крім того, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у вищевказаній постанові зауважила, що у разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, приписами ст. ст. 202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, Підприємством, належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, не було подано до суду відповідної заяви про розгляд справи за його відсутності. За таких обставин, враховуючи неявку позивача у судове засідання без поважних причин, а також неподання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність застосування імперативних приписів процесуального закону та залишення позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України. При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.11.2017 у справі «Sukhanov and Others v. Russia» (заяви №№ 56251/12, 23302/13, 53116/15) дійшов висновку, що присутність у судовому засіданні є правом, але не обов`язком позивача. Колегія суддів зауважує, що саме позивачем не дотримано порядку, передбаченого нормами ст. ст. 202, 226 ГПК України, лише за умов дотримання якого можливе виникнення у позивача права на розгляд справи за його відсутності. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12.07.2007). Отже, залишення позовної заяви без розгляду через неявку позивача у судове засідання у разі ненадання ним заяви про розгляд справи за його відсутності не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для залишення позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції» про стягнення 103929,21 грн без розгляду. Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення (ухвалу) без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Колегія суддів відхиляє доводи Підприємства про неправильне застосування судом першої інстанції ч. 4 ст. 202, п. 4 ч.1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України як такі, що не підтвердились під час апеляційного перегляду спору. Колегія суддів також зауважує, що залишення позову без розгляду відбулось не у зв`язку з неявкою позивача у судове засідання, призначене на 24.03.2026. Як убачається з матеріалів справи, судове засідання, призначене на 24.03.2026 не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в місті Києві. Ухвалою суду першої інстанції від 24.03.2026 судове засідання призначено на 08.04.2026. Таким чином, у зв`язку з неявкою повноважного представника саме у це судове засідання позов Підприємства законно та обґрунтовано залишено судом першої інстанції без розгляду. Водночас, апеляційна скарга не містить доводів, які б вказували на неможливість участі позивача у судовому засіданні 08.04.2026, як і обставин, які унеможливили подання відповідного клопотання суду про відкладення чи розгляд справи за відсутності представника позивача. Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго». Керуючись ст. ст. 129, 269, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 у справі №910/14683/25 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 у справі №910/14683/25 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/14683/25 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України. Повний текст постанови складено 08.06.2026. Головуючий суддя А.О. Мальченко Судді Ю.Б. Михальська А.І. Тищенко