Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/14651/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" вересня 2025 р. Справа№ 910/14651/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Скрипки І.М. суддів: Мальченко А.О. Тищенко А.І. при секретарі судового засідання Нечасний О.Л. за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 22.09.2025 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2025 у справі №910/14651/24 (суддя Плотницька Н.Б.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікком-Солар» до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 3 894 506, 82 грн,- ВСТАНОВИВ: Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі №910/14651/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікком-Солар" 3 210 482 (три мільйони двісті десять тисяч чотириста вісімдесят дві) грн 43 коп. заборгованості, 184 473 (сто вісімдесят чотири тисячі чотириста сімдесят три) грн 81 коп. 3% річних, 499 304 (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч триста чотири) грн 65 коп. інфляційних втрат та 46 731 (сорок шість тисяч сімсот тридцять одна) грн 13 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2025 у справі №910/14651/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікком-Солар" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікком-Солар" витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, відповідач 23.06.2025 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване додаткове рішення скасувати в задоволеній частині та прийняти нове про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає, що: Суд розглянув заяву позивача про ухвалення додаткового рішення без повідомлення учасників справи, а тому рішення підлягає скасуванню як ухвалене з порушенням норм статей 221, 244 ГПК України. Стягнута сума 15000 грн не відповідає критеріям необхідності, не містить обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, а їх відшкодування матиме надмірний характер для відповідача. У разі якщо суд дійде висновку про необхідність задоволення заяви позивача, просить суд зменшити розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу позивача. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначено складу суду від 23.06.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Мальченко А.О., Тищенко А.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 залишено апеляційну скаргу без руху з підстав неподання доказів надсилання копії апеляційної скарги до електронного кабінету позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікком-Солар» в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2025 у справі №910/14651/24, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.07.2025. У зв`язку з виходом суддів Мальченко А.О. та Тищенко А.І. у тривалу відпустку з 21.07.2025, ухвалою суду від 18.07.2025 розгляд справи №910/14651/24 призначено на 22.09.2025. До матеріалів справи представником позивача подано заперечення на апеляційну скаргу, в якому останній спростовує доводи апелянта. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції 27.11.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікком-Солар" з вимогами до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 4 461 909 грн 60 коп. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 позов задоволено часткового, з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікком-Солар" стягнуто 3 210 482 грн 43 коп. заборгованості, 184 473 грн 81 коп. 3% річних, 499 304 грн 65 коп. інфляційних втрат та 46 731 грн 13 коп. судового збору, в іншій частині позову відмовлено. 06.05.2025 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікком-Солар" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якого заявник просить суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн 00 коп. 14.05.2025 до Господарського суду міста Києва від Державного підприємства "Гарантований покупець" надійшли заперечення на заяву про стягнення витрат на правову допомогу, відповідно до яких останній заявляє про неспівмірність заявленої суми гонорару та складністю справи. 19.05.2025 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікком-Солар" надійшли додаткові пояснення у справі. На підтвердження здійснених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн 00 коп. Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікком-Солар" надано копію підписаного з Адвокатським об"єднанням "Північна фортеця" договору про надання правової допомоги від 19.08.2024, копію підписаного між заявником та адвокатським об єднанням акту приймання наданих послуг від 01.05.2025 № 1 та копію рахунку-фактури № 01/05/25-2Р від 01.05.2025. Обґрунтовуючи розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу, позивач посилається на складність справи та значення її розгляду для позивача; співмірність суми витрат із ринковими цінами на подібні послуги в інших юридичних компаніях відповідного рівня; рейтингом адвокатського об`єднання у списку юридичних компаній України. Також, в акті приймання наданих послуг зазначено, що адвокатом надано замовнику правову допомогу з питань представництва та супроводження у судовій справі № 910/14651/24 в Господарському суді міста Києва, в тому числі консультування, аналіз документів та практики розгляду подібних судових справ, підготовка та узгодження правової позиції, підготовка та подача позовної заяви, процесуальних заяв/клопотань, участь в судових засіданнях в Господарському суді міста Києва. Дослідивши надані відповідачем документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши заперечення відповідача щодо розміру цих витрат, з огляду на результати розгляду цієї справи, незмінність позиції позивача за час розгляду справи щодо захисту прав та інтересів, враховуючи обсяг та обґрунтованість поданих до суду процесуальних документів, місцевий господарський суд дійшов висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат - 20 000 грн 00 коп. є необґрунтованим, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності та необхідності) та розумності їх розміру, та є явно завищеним, а тому дійшов висновку, що обґрунтованими та підтвердженими доказами є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн 00 коп. Явка представників сторін В судовому засіданні апеляційної інстанції 22.09.2025 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 22.09.2025 заперечував доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, просив її відхилити х підстав, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу. В судовому засіданні 22.09.2025 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого додаткового рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу. 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України). Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Як вбачається з тексту позовної заяви, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складає 20 000 грн. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів доходить висновку, що позивачем дотримані вимоги частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу щодо подання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Відповідно до квитанції №2142759 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС, 27.11.2024 відповідачу до його електроннного кабінету в підсистемі «Електронний суд» доставлено копію позовної заяви з додатками у даній справі. Відповідач отримав вищезазначену позовну заяву належним чином і подав до Господарського суду міста Києва відзив на позовну заяву. Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини 1, 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Як вбачається зі змісту ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі від 05.12.2024, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. 07.05.2025 за участю представників сторін в судовому засіданні, Господарським судом міста Києва у справі №910/14651/24 постановлено рішення, яким позов задоволено частково. 06.05.2025 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікком-Солар" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якого заявник просить суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн 00 коп. Відповідно до частини 3 статті 244 ГПК України в редакції, чинній на дату подання заяви про прийняття додаткового рішення та прийняття додаткового рішення, суд що ухвалив рішення, ухвалює додаткове рішення у тому самому складі протягом 10 днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Відповідно до частини 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. В зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів доходить висновку, що розгляд заяви про винесення додаткового рішення про розподіл судових витрат, суд першої інстанції мав розглядати за правилами загального позовного провадження, з повідомленням сторін про час і місце розгляду справи. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні процесуальні документи, які б свідчили про прийняття судом першої інстанції рішення відносно порядку розгляду заяви про винесення додаткового рішення про розподіл судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до частин 1,2, пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Таким чином, не призначивши розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в тому ж тому самому порядку, що й судове рішення, суд першої інстанції порушив принцип змагальності і позбавив відповідача можливості доводити неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, що покладено саме на нього. Відповідно до частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи (питання) господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою є порушенням норм процесуального права і обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. З урахуванням вище встановлених порушень норм процесуального права, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги і наявності підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення щодо розподілу судових витрат. Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України). Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу). Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №910/8443/17 та у практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України). Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Проаналізувавши наданий представником позивача обсяг послуг, врахувавши складність справи, характер спірних правовідносин, а також те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути ані способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, ані становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями реальності адвокатських витрат в контексті їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, колегія суддів дійшла висновку про підставність заперечень відповідача, у зв`язку з чим витрати позивача, пов`язані з правничою допомогою в суді першої інстанції зменшено до 10 000,00 грн. Колегія суддів відзначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою, відповідно сама лише відсутність обгрунтованих заперечень відповідача по сумі витрат, не є підставою для безумовного стягнення їх заявленого розміру. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.07.2023 у праві № 910/19160/21. Апеляційним господарським судом враховано зазначену судову практику та оцінюючи надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу в суді першої інстанції, враховуючи, що умови договору адвоката з клієнтом не є обов`язковими для суду, а з урахуванням матеріалів справи, її категорії та складності, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, виходячи з принципу розумності, справедливості та пропорційності відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді першої інстанції в розмірі 10 000,00 грн. При цьому підстав для відмови в повному обсязі у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29). Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Державного підприємства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2025 у справі №910/14651/24 підлягає частковому задоволенню, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2025 у справі №910/14651/24 підлягає скасуванню з прийняттям нового додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача10 000 грн витрат на правову допомогу в суді першої інстанції, в решті заяви слід відмовити. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2025 у справі №910/14651/24 задовольнити частково.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2025 у справі №910/14651/24 скасувати.

3. Прийняти нове додаткове рішення.

4. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Петлюри Симона, 27, код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікком-Солар» (15525, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, с. Малинівка (Чернігівський), вул. Чернігівська, 6, код ЄДРПОУ 42568332) 10 000 грн витрат на правову допомогу в суді першої інстанції.

5. В решті заяви відмовити.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

7. Матеріали справи №910/14651/24 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України. Повний текст постанови підписано 10.06.2026. Головуючий суддя І.М. Скрипка Судді А.О. Мальченко А.І. Тищенко