Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/4254/25

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/4254/25 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Філінюка І.Г. суддів Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМБИНАТ» на рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2026 по справі №916/4254/25 за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМБИНАТ» про стягнення 140470,34 грн. суддя суду першої інстанції Бездоля Д.О. місце винесення рішення: м. Одеса, Господарський суд Одеської області, пр.-т Шевченка, 29, повний текст рішення складено та підписано: 02.02.2026 року ВСТАНОВИВ: Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМБИНАТ», в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати в сумі 132906,50 грн та пеню в сумі 7563,84 грн. В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення від 27.04.1993 № 485 в частині здійснення повної та своєчасної оплати орендних платежів за користування майном, що належить до комунальної власності. Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.02.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМБИНАТ» на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради борг в сумі 132906 грн 50 коп, пеню в сумі 5940 грн 55 коп та судовий збір в сумі 2394 грн 41 коп. В іншій частині позову відмовлено. Обґрунтування судового рішення: Суд зазначив, що позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача борг по орендній платі за загальний період з вересня 2022 року по вересень 2025 року включно, який, з урахуванням проведених відповідачем оплат, становить 132906,50 грн. Перевіривши розрахунок позивача, дані якого не спростовані відповідачем, суд визнав його обґрунтованим та таким, що відповідає умовам договору. Судом здійснено власний розрахунок пені в межах періоду позивача, за результатом здійснення якого судом встановлено, що вірною сумою пені, яка підлягає стягненню з відповідача, є 5940,55 грн. Узагальнені вимоги та доводи апеляційної скарги: Не погодившись із вказаним, судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМБИНАТ» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 02 лютого 2026 року у справі № 916/4254/25 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбинат» на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради боргу в сумі 132 906 гривень 50 копійок, пені в сумі 5 940 гривень 55 копійок і ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким відмовити в задоволенні позову. Стягнути з Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбинат» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 906,88 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. Скаржник зазначає наступне: Скаржник зазначає, що починаючи з 03 жовтня 2021 року ТОВ «Комбинат» фактично не користується раніше орендованим майном комунальної власності. ТОВ «Комбинат» в обґрунтування заперечень проти позову, серед іншого, посилалося на те, що товариство не є користувачем нежитлових приміщень, в яких знаходиться належне позивачу майно. Ці приміщення є власністю Одеської міської ради і товариство не чинить їй жодних перешкод у користуванні цим майном. Позивач має вільний доступ до приміщення, в тому числі і до рухомого майна, що було в оренді товариства. ТОВ «Комбинат» також посилалося на те, що на його адресу не надходили повідомлення позивача про обстеження нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 1, від 27 серпня 2024 року, від 06 листопада 2024 року, і про їх наявність відповідач дізнався після отримання доступу до матеріалів справи. Суд першої інстанції не взяв до уваги відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт користування відповідачем раніше орендованим майном або створення ним перешкод позивачу у доступі до нежитлового приміщення, де це майно розміщене. Процесуальний рух справи у суді апеляційної інстанції. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026. На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/4254/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/4254/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМБИНАТ» на рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2026 по справі №916/4254/25 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції. 09.03.2026 матеріали справи №916/4254/25 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.03.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМБИНАТ» на рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2026 по справі №916/4254/25 - залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «КОМБИНАТ» строк для надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3633, 60 грн. протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. 27.03.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМБИНАТ» надійшла заява про усунення недоліків. До вказаної заяви було додано докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3633, 60 грн. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМБИНАТ» на рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2026 по справі №916/4254/25. Визначено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМБИНАТ» на рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2026 по справі №916/4254/25 у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи. Встановлено іншім учасникам провадження у справі, а саме: позивачу у справі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, відзив має надійти до Південно західного апеляційного господарського суду не пізніше десятого дня з дня вручення про відкриття апеляційного провадження у справі, з урахуванням строків поштового перебігу. 20.04.2026 (сформовано в системі «Електронний суд» 06.04.2026) до суду надійшов відзив Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Згідно з частини 13 статті 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною другою статті 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи. Відповідно до приписів статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог статті 282 ГПК України, зазначає, наступне. Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції. Згідно з Положенням про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 17.03.2021 № 137-VIII, Департамент є виконавчим органом Одеської міської ради, основними функціями та завданнями якого є реалізація місцевої політики у сфері управління комунальною власністю. Відповідно до п. 2.2. Положення Департамент є уповноваженим органом, який виступає орендодавцем щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, за виключенням майна, орендодавцем якого уповноважено виступати інший орган Одеської міської ради. За змістом п. 2.3. Положення згідно з рішеннями Виконавчого комітету Одеської міської ради Департамент є балансоутримувачем нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна. Згідно з п. 2.4. Положення Департамент наділено, зокрема, правом на здійснення претензійно-позовної роботи з питань, пов`язаних з реалізацією повноважень у сфері управління об`єктами комунальної власності. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 14.05.1996 в Реєстрі було проведено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбинат», при цьому товариство є правонаступником Акціонерного товариства закритого типу «Комбінат». 27.04.1993 між відповідачем (орендар) та Відділом торгівлі виконкому Одеської міської Ради народних депутатів (орендодавець) був укладений договір оренди № 485, за умовами якого відповідач прийняв в оренду майно орендодавця для здійснення господарської діяльності, а саме: мучний, кулінарний та кондитерський цех, їдальні № 11, 28, 72, строком на три роки та зобов`язався утримувати майно відповідно до правил експлуатації та умов оренди тощо. Далі, до договору оренди була укладена додаткова угода між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та відповідачем, якою, зокрема, доповнено договір розділом Орендна плата у такій редакції:

1. Орендна плата є фіксованим платежем і перераховується на спеціальний акумульований рахунок орендодавця щомісяця до 15 числа місяця, наступного за місяцем, за який проводиться платіж з урахуванням індексу інфляції, з одночасним повідомленням орендодавця про кожне внесення платежів. Орендна плата вноситься орендарем орендодавцю незалежно від наслідків господарської діяльності. Розмір орендної плати становить 34621,5 тис.крб на місяць, згідно з доданим розрахунком. Сума орендної плати коригується орендарем на момент внесення чергового платежу згідно з індексом інфляції, який визначається щомісячно Мінстатом України.

2. Розмір орендної плати може переглядатись достроково на вимогу однієї із сторін при умовах змін, встановлених централізовано, цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.. Вищевказаною додатковою угодою встановлено майнову відповідальність за прострочення оплати оренди, а також підстави для розірвання договору оренди, виклавши пункти у такій редакції: «

1. У разі порушення строку оплати орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі 5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

2. Орендар перераховує суму простроченої орендної плати, пеню, збільшені суми на суму, виходячи з облікової ставки Національного банку України за весь період несплати зазначених коштів.

3. Порушення орендарем будь-яких умов цієї угоди і договору оренди є підставою для його розірвання за ініціативою орендодавця у порядку, передбаченому законодавством.». Також, додатковою угодою погоджено продовжити строк дії договору оренди від 27.04.1993 до 27.04.2004 відповідно до ст. 19 Закону України «Про оренду майна державних підприємств і організацій». 01.05.1998 між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та відповідачем була укладена угода про доповнення умов договору від 27.04.1993 № 485, зокрема, про наступне. Відповідно до п. 1 угоди з метою ефективного використання майна міської комунальної власності та досягнення високих результатів господарської діяльності орендодавець передає, а орендар приймає в оренду майно комунальної власності, станом на 01.05.1998: основні фонди за залишковою вартістю 54175,63 грн, за балансовою вартістю 282387,70 грн, згідно з доданим переліком, який є невід`ємною частиною договору (додаток № 1). Майно вважається переданим в оренду з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, який є невід`ємною частиною договору (додаток № 2). Майно здається в оренду з 01.05.1998 по 27.04.2004. Згідно з п. 2 угоди орендар зобов`язаний використовувати орендоване майно за такими цілями: мучний, кулінарний, кондитерський цехи. Пунктом 6 угоди передбачено, що після закінчення строку дії договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцю майно у справному стані, з урахуванням нормативного зносу. Відповідно до п. 8 угоди орендна плата є фіксованим платежем і перераховується на спеціальний акумульований рахунок орендодавця щомісяця до 15 числа місяця, наступного за місяцем, за який проводиться платіж з урахуванням індексу інфляції, з одночасним повідомленням орендодавця про кожне внесення платежів. Розмір орендної плати становить, станом на 01.05.1998, 228,66 грн за місяць, згідно з доданим розрахунком. Сума орендної плати коригується орендарем на момент внесення платежу згідно з індексом інфляції, який визначається щомісячно Мінстатом України. За змістом п. 10 угоди, у разі порушення строків внесення орендної плати, орендар сплачує пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки. Відповідно до п. 13 угоди це погодження є невід`ємною частиною договору оренди від 27.04.1993 № 485. 03.09.2024 уповноваженими особами позивача був складений акт обстеження нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 1, з якого вбачається, що комісія прибула за вказаною адресою з метою здійснення обстеження майна, переданого відповідачу за договором оренди від 27.04.1993 № 485, проте відповідач у визначений попередньо час не надав доступу до приміщень, який обмежений пунктом пропуску. До акту додано фотофіксацію, а на підтвердження повідомлення відповідача про дату та час проведення обстеження позивач до матеріалів справи долучив копію листа Департаменту від 27.08.2024 № 01-13/1743. Далі, позивач направив відповідачу засобами поштового зв`язку та на електронну пошту лист від 06.11.2024 № 01-13/2187, в якому відповідача повідомлено про необхідність забезпечення доступу 12.11.2024 о 15:00 уповноваженим представникам Департаменту до приміщень, в яких знаходиться майно, передане у користування відповідачу за договором оренди від 27.04.1993 №

485. Також в матеріалах справи наявне рекомендоване поштове повідомлення, з якого вбачається, що лист був вручений за довіреністю представнику відповідача 14.11.2024. 12.11.2024 комісією у складі уповноважених працівників Департаменту був складений акт обстеження нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 1, з якого вбачається, що відповідач не забезпечив доступ позивачу до приміщень, в яких перебуває орендоване майно. Як пояснив суду позивач, орендоване майно продовжує перебувати у користуванні відповідача по цей час, договір є чинним, адже продовжив свою дію за відсутності заперечень сторін, проте відповідач припинив сплачувати орендну плату, а згідно з розрахунком позивача останній платіж відповідачем по договору був здійснений 26.09.2023. У зв`язку з допущеними відповідачем порушеннями позивачем в межах цієї справи нараховано та заявлено до стягнення з відповідача борг по орендній платі за загальний період з вересня 2022 року по вересень 2025 року включно, який, з урахуванням проведених відповідачем оплат, становить 132906,50 грн. Також позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню в сумі 7563,84 грн, розрахунок якої здійснений на суму боргу по зобов`язанням жовтня 2024 вересня 2025 року, за загальний період з 16.10.2024 по 30.09.2025. У відзиві на позовну заяву відповідач наголосив на тому, що позивачем не надано доказів на підтвердження продовження дії договору після закінчення строку, на який його було укладено, при цьому, як встановлено судом, відповідачем не подано доказів на спростування даних позивача щодо проведених відповідачем оплат. В цей же час, матеріали справи не містять доказів повернення орендованого майна відповідачем позивачу, а також щодо звернення сторін із заявою про припинення дії договору. Джерела права. За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За змістом ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Згідно з ст. 257 Цивільного кодексу Української РСР (редакція, станом на 27.04.1993 та 01.05.1998) договір найму майна державних, кооперативних та інших громадських організацій повинен бути укладений у письмовій формі, за винятком випадків, передбачених окремими правилами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду майна державних підприємств та організацій» № 2269-XII (далі Закон № 2269-XII) (редакція, станом на 27.04.1993) цей Закон регулює: організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна. Статтею 11 Закону № 2269-XII (редакція, станом на 27.04.1993) визначено, що істотними умовами договору оренди є об`єкт оренди (склад і вартість майна), строк, на який укладається договір оренди, орендна плата, порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна та умови його повернення, виконання зобов`язань. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути й інші умови. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством установлено правила, які погіршують становище орендаря. Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов чи розірвання договору оренди. За невиконання або неналежне виконання умов договору оренди сторони несуть відповідальність, встановлену законодавством України та договором оренди. Відповідно до ст. 19 Закону № 2269-XII (редакція, станом на 27.04.1993) строк договору оренди визначається за погодженням сторін. При відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Орендар має переважне право на продовження строку дії договору оренди. Законом України від 14.03.1995 № 98/95-ВР внесені зміни і доповнення до Закону України «Про оренду майна державних підприємств та організацій», який викладений у редакції Закону України «Про оренду державного майна». Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оренду державного майна» від 23.12.1997 № 768/97-ВР назву Закону викладено в такій редакції «Про оренду державного та комунального майна». Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 2269-XII (редакція, станом на час укладення угоди про доповнення умов договору від 01.05.1998) об`єктами оренди за цим Законом є: 1) цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць). Цілісним майновим комплексом є господарський об`єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. У разі виділення цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства складається розподільчий баланс; 2) грошові кошти та цінні папери з урахуванням дебіторської та кредиторської заборгованості орендодавець надає орендареві на умовах кредиту за ставкою рефінансування Національного банку України, а інші оборотні матеріальні засоби викуповуються орендарем. Порядок викупу оборотних матеріальних засобів та використання грошових коштів, одержаних від їх викупу, а також грошових коштів, наданих орендареві на умовах кредиту відповідно до цієї статті, визначаються Кабінетом Міністрів України; 3) нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); 4) інше окреме індивідуально визначене майно підприємств. Частиною 1 статті 10 Закону № 2269-XII (редакція, станом на час укладення угоди про доповнення умов договору від 01.05.1998) визначено, що істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. Статтею 17 Закону № 2269-XII (редакція, станом на час укладення угоди про доповнення умов договору від 01.05.1998) встановлено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін. Відповідно до ч. 1-3 ст. 19 Закону № 2269-XII (редакція, станом на час укладення угоди про доповнення умов договору від 01.05.1998) орендна плата є платежем, який вносить орендар орендодавцеві незалежно від наслідків господарської діяльності. Річна орендна плата не може перевищувати п`яти відсотків вартості орендованого майна. Орендна плата зараховується на спеціальні рахунки і використовується для фінансування капітальних вкладень. Методика розрахунку, граничні розміри та порядок використання орендної плати визначаються: Кабінетом Міністрів України - для об`єктів, що перебувають у державній власності; органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування - для об`єктів, що перебувають у комунальній власності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі. Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону № 2269-XII (редакція, станом на 27.04.2004 та 27.04.2015) у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені. Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 року № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» визначено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються. Договори оренди державного та комунального майна в період воєнного стану можуть бути достроково припинені за заявою орендаря, поданою ним орендодавцю на адресу електронної пошти, зазначену в договорі оренди. Заява вважається належно поданою, якщо вона підписана уповноваженою особою орендаря, а її PDF-копія надіслана з електронної адреси орендаря, зазначеної в договорі оренди. Якщо договір не містить інформації про адресу електронної пошти сторін і при цьому майно перебуває на визначеній території, заява про припинення договору подається відповідній обласній військовій адміністрації за місцезнаходженням орендованого майна засобами поштового зв`язку, електронного документообігу або на офіційну електронну адресу. Заява вважається належно поданою, якщо вона підписана уповноваженою особою орендаря та надіслана на адресу обласної військової адміністрації зазначеними в цьому пункті засобами зв`язку. Обласна військова адміністрація вживає заходів для подання заяви орендаря (у тому числі оригінальних примірників документів у разі їх наявності) орендодавцю відразу після появи можливості її подання. Якщо сторони договору позбавлені можливості підписати акт повернення майна з оренди, майно вважається повернутим з моменту настання однієї з таких подій: отримання орендодавцем заяви орендаря про дострокове припинення договору; отримання обласною військовою адміністрацією за місцезнаходженням орендованого майна заяви орендаря про дострокове припинення договору, якщо майно перебуває на визначеній території і за умови, що договір оренди не містить інформації про електронну пошту сторін, а за місцезнаходженням орендодавця відсутня можливість вручення листа. Якщо орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональні відділення або представництва і при цьому орендоване майно розташоване на визначеній території і договір оренди не містить інформації про електронні адреси сторін, заява про дострокове припинення договору оренди надсилається Фонду державного майна або регіональному відділенню, визначеному Фондом державного майна, про що Фонд державного майна повідомляє на власному офіційному веб-сайті або в інший визначений Фондом державного майна спосіб. У разі коли граничний строк для подання заяви про продовження договору оренди припадає на період воєнного стану, цей строк продовжується на строк воєнного стану та три місяці з дати його припинення чи скасування. Згідно з п. 16 Постанови доручено орендодавцям державного та комунального майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, а також продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї постанови починаючи з 24 лютого 2022 року. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч. 1, 7 ст.193 ГК України. Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено можливість настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Позиція Південно західного апеляційного господарського суду. Так, матеріалами справи встановлена обставина щодо укладення між уповноваженим органом з управління комунальної власності Одеської міської ради та відповідачем договору оренди від 27.04.1993 № 485, до якого вносились зміни додатковою угодою та угодою про продовження умов договору. Зі змісту цих правочинів судом було встановлено, що відповідачу за плату у тимчасове користування було передано майно комунальної власності. У первісній редакції було погоджено укладення договору оренди строком на 3 роки, далі сторони вирішили продовжити цей строк до 27.04.2004, а шляхом укладення угоди про доповнення умов договору від 01.05.1998 сторони визначили, що майно передається відповідачу в оренду на строк з 01.05.1998 по 27.04.2004. Як вірно зазначено місцевим господарським судом, що строк, на який був укладений договір, не завжди співпадає зі строком, протягом якого цей договір діє. Це зумовлене тим, що в процесі виконання договору сторони в порядку, передбаченому законодавством України, можуть продовжити строк дії договору ще на строк, на який він був укладений. При цьому строк, на який укладений договір, є істотною умовою договору та, відповідно, узгоджується сторонами у договорі та передбачається у Законі. За цих умов, оскільки сторонами шляхом укладення угоди від 01.05.1998 про доповнення умов договору були внесені зміни до договору, якими був визначений інший (новий) строк оренди майна комунальної власності, відмінний від вихідного в редакції договору від 27.04.1993, а саме з 01.05.1998 по 27.04.2004, колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах останньою редакцією договору визначений строк, на який укладений договір оренди, 5 років 11 місяців 27 днів. При цьому наведені вище норми законодавства, які діяли станом на час закінчення цього строку, визначали можливість автоматичного продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, і для такого продовження договору оренди передбачені умови - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії. Суть поновлення договору оренди у розумінні наведених норм полягає у тому, що орендар продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору в його поновленні. Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді" і у такому випадку як орендар, так і орендодавець, у силу закону можуть розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Договір оренди між сторонами був укладений на строк 5 років 11 місяців та 27 днів, а тому пролонгація договору, за відсутності заперечень однієї із сторін, мало місце після 27.04.2004: до 23 квітня 2010 року, далі до 20 квітня 2016 року, а після цього до 17 квітня 2022 року. Так, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-ХІІ, в редакції, що була чинна, станом на квітень 2004, квітень 2010 року та квітень 2016 року, передбачена можливість автоматичної пролонгації договору оренди державного та комунального майна на той самий термін і на тих самих умовах, за відсутності заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії, а також при продовженні використання орендарем після закінчення відповідного строку. 03.10.2019 прийнято Закон України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ. У розділі «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 лютого 2020 року (за виключенням окремих зазначених норм). При цьому пунктом 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 157-IX визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про оренду державного та комунального майна» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 30, ст. 416 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону. Ураховуючи опублікування тексту Закону України № 157-ІХ в офіційному друкованому виданні «Голос України» 26.12.2019, останній набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020, отже, з цієї дати підлягають застосуванню його норми (за винятком норм, наведених у розділі «Прикінцеві та перехідні положення»). В цей же час, за загальним правилом, якщо прийнятим нормативним актом порівняно з попереднім змінюється правове регулювання відносин в тій чи іншій сфері, то нові норми застосовуються з дати набрання ними чинності, якщо інше не визначено в самому нормативному акті (частина 1 статті 5 ЦК України). Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини 2 статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, у постанові від 27 грудня 2022 року у справі № 910/21725/21 зазначив, що порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом України № 2269-XII (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) у силу вимог абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX має застосовуватися порядок продовження, визначений Законом України № 157-ІХ. Таким чином, законодавець передбачив умови та порядок продовження дії договорів оренди державного та комунального майна, укладених відповідно до положень Закону України № 2269-XII. Як вірно встановлено місцевим господарським судом, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору будь-яка із сторін звернулась до іншої сторони із заявою про припинення або зміну умов договору. За таких обставин, з урахуванням вищевказаних норм законодавства у спірних правовідносинах мала місце обставина пролонгації договору оренди на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, тобто договір продовжився до 17 квітня 2022 року. В цей же час, пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 року № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» визначено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, за відсутності відповідних заяв сторін договору. При цьому, згідно з п. 16 постанови доручено орендодавцям державного та комунального майна забезпечити продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї постанови починаючи з 24 лютого 2022 року. У зв`язку з військовою агресією рф проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Вказаний указ затверджено Верховною Радою України шляхом прийняття Закону України від 24.02.2022 №2102-IX. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, внаслідок чого останній триває до теперішнього часу. Отже, приймаючи до уваги, що після пролонгації договору відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» закінчення строку договору припало на час дії в Україні воєнного стану, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що будь-якою із сторін було заявлено про припинення договору, натомість відповідач не спростував дані розрахунку позивача, зокрема щодо здійснення відповідачем оплат по 26.09.2023, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що у спірних правовідносинах відповідачем не спростовано обставин того, що він продовжує використовувати майно комунальної власності на підставі договору оренди від 27.04.1993 №

485. Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача борг по орендній платі за загальний період з вересня 2022 року по вересень 2025 року включно, який, з урахуванням проведених відповідачем оплат, становить 132906,50 грн. Перевіривши розрахунок позивача, дані якого не спростовані відповідачем, розрахунок є обґрунтованим та таким, що відповідає умовам договору. Також, позивачем нарахована до стягнення з відповідача пеня в сумі 7563,84 грн, розрахунок якої здійснений на суму боргу по зобов`язанням жовтня 2024 вересня 2025 року, за загальний період з 16.10.2024 по 30.09.2025. При перевірці розрахунку позивача судом першої інстанції встановлено, що позивач невірно визначив початок нарахування пені по кожному місяцю, адже з урахуванням умов договору відповідач прийняв на себе зобов`язання сплачувати орендну плату 15 числа наступного місяця за місяцем, за який вносить плата, відповідно, оплату за жовтень 2024 року відповідач мав здійснити до 15 листопада 2024 року, і так само по наступним місяцям, а за зобов`язаннями вересня 2025 року пеня взагалі не підлягає нарахуванню, з урахуванням останньої дати визначеного позивачем періоду нарахування (30.09.2025). Крім цього, по деяким місяцям останній день строку виконання зобов`язання відповідача припадав на вихідний день, а тому в цих випадках слід враховувати положення ч. 5 ст. 254 ЦК України. З урахуванням вказаного, судом здійснено власний розрахунок пені в межах періоду позивача, за результатом здійснення якого судом встановлено, що вірною сумою пені, яка підлягає стягненню з відповідача, є 5940,55 грн. За вищевикладених обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМБИНАТ» слід задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача на користь позивача борг з орендної плати в сумі 132906,50 грн та пеню в сумі 5940,55 грн. Колегія суддів не приймає доводи скаржника, що останній припинив користування орендованим майном з 03.10.2021 у зв`язку із звільненням приміщення, відповідно до наступного. Так, законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом повернення об`єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов`язку, передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України, цивільним законодавством визначена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди. Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої частиною другою статті 785 ЦК України, пов`язується з простроченням орендарем виконання зобов`язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі (відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 924/195/16 та від 11.05.2018 у справі № 926/2119/17). Двосторонній характер підтвердження факту виконання орендарем свого обов`язку шляхом підписання акта приймання-передачі (стаття 795 ЦК України) є необхідним не лише для фіксації дати, але й для фіксації належного стану об`єкта оренди. Ця фіксація є критично важливою з метою оцінки ступеню виконання обов`язку (частина перша статті 785 ЦК України), а також для реалізації інших прав орендодавця за наявності підстав, визначених статтями 772, 778, 779 ЦК України (наприклад, щодо відшкодування збитків за пошкодження майна). Відсутність доказів повернення майна свідчить про те, що відповідач не виконав передбаченого законом та умовами договору обов`язку щодо належного повернення орендованого майна після закінчення строку користування ним. У свою чергу суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем орендованого майна, крім того, як встановлено вище договір було продовжено та встановлено обов`язок відповідача здійснювати оплату орендних платежів. Крім того, як зазначає Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, що посилання скаржника на припинення користування майном з 03.10.2021, фактично посилається на припинення строку дії іншого договору, зокрема договору оренди нежитлового приміщення №2017 від 25.09.1996 у редакції від 03.10.2011, строк дії якого завершився 03.10.2021 року. Водночас зазначений договір не є предметом спору у даній справі. Колегія суддів зауважує, що саме на відповідача, який заперечував проти позову, покладався процесуальний обов`язок довести ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх заперечень, а саме припинення договору оренди, повернення орендованого майна орендодавцю, припинення фактичного користування майном, відсутність підстав для нарахування орендної плати після 2021 року. Однак жодного належного і допустимого доказу на підтвердження цих обставин відповідачем подано не було. Скаржник не надав ані акта повернення майна, ані листа про припинення договору, ані заяви про його розірвання, ані доказів передачі майна балансоутримувачу, ані будь-якого іншого документа, який би об`єктивно підтверджував припинення відповідних правовідносин. Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи. Висновки суду апеляційної інстанції. Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено. За вказаних обставин, оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на скаржника. Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМБИНАТ» - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2026 у справі № 916/4254/25 залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМБИНАТ». Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України. Головуючий суддя І.Г. Філінюк Суддя О.Ю. Аленін Суддя Н.М. Принцевська