Постанова 4857 № 161/5167/26

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 161/5167/26 пров. № А/857/27991/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Кузьмича С. М., Курильця А. Р., з участю секретаря судового засідання Волчанського А. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2026 року у справі №161/5167/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,- суддя в першій інстанції Олексюк А. В., дата ухвалення рішення 28 квітня 2026 року, місце ухвалення рішення м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення 29 квітня 2026 року, в с т а н о в и в: Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача- ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив скасувати постанову №293 від 25 лютого 2026 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та закрити провадження у справі. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що згідно з військово-обліковим документом, сформованим через застосунок Резерв +, ним порушено правила військового обліку, однак він має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, у зв`язку з тим, що здійснює догляд за матір`ю. Крім того, зазначає, що жодних сповіщень про направлення повістки, повідомлень про прибуття повістки на його адресу не надходило. На думку апелянта, зазначені обставини свідчать про відсутність порушення ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а отже і про відсутність у його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП. З врахуванням наведеного просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позов задовольнити. Відзив на апеляційну скаргу відповідачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, відповідно до положень ст.268 КАС України учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду; неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності сторін за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 29 січня 2026 року працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 було складено протокол №293, в якому зазначено: «в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що у реєстрі «ОБЕРІГ» міститься інформація про те, що громадянин ОСОБА_1 порушив правила військового обліку, а саме: не з`явився по повістці №6142526 до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 16 січня 2026 року, чим порушив вимоги ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.п.2 п.1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що затверджений Постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022 року. Повідомлено, що розгляд справи про адміністративне порушення відбудеться о 10-00 годині 12 лютого 2026 року (а.с.16). Протокол №293 було складено у присутності громадянина ОСОБА_1 , зі змістом цього протоколу позивач ознайомився, пояснень не надав, що підтверджується його особистими підписами у протоколі. За результатами розгляду адміністративної справи була винесена Постанова №293 від 25 лютого 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП (Постанова Nє293 від 25 лютого 2026 року). Цією постановою на ОСОБА_1 накладено мінімальний штраф у сумі 17000 грн. Листом від 12 лютого 2026 року АТ «Укрпошта» повідомили, що 25 грудня 2025 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 надходив рекомендований лист №R067064396401, про який 26 грудня 2025 року ОСОБА_1 було проінформовано шляхом вкладання повідомлення про надходження (ф.22) до абонентської скриньки. Поштове відправлення не було отримане адресатом і було повернуто відправнику 29 грудня 2025 року. Зі змісту витягу «Резерв+» вбачається, що ОСОБА_1 вчасно оновив облікові дані та має право на відстрочку до 21 травня 2026 року у зв?язку з доглядом за матір?ю, яка потребує постійного догляду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова уповноваженої особи ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП є законною, правомірною, винесеною у відповідності до норм чинного законодавства, а тому підстави для скасування такої постанови відсутні. Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Ст.9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, в особі керівників, розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ст.210 КУпАП. За змістом ст.245 КУпАП завданням у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Приписами ст.251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення №293 від 29 січня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 порушив правила військового обліку, а саме: не з`явився по повістці №6142526 до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 16 січня 2026 року, чим порушив вимоги ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.п.2 п.1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що затверджений Постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022 року (а.с.16). Крім того, як вбачається з матеріалів справи, т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 25 лютого 2026 року прийнято постанову про адміністративне правопорушення №293, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Зі змісту вищевказаної постанови вбачається, що громадянин ОСОБА_1 не з`явився по повістці №6142526, що зобов`язувала його з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 16 січня 2026 року, відтак своїми діями порушив вимоги ч.1 та абз.8 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пп.2 п.1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що затверджений Постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022 року та вчинив адміністративне правопорушення, що передбачене ч.3 ст.122 КУпАП України (а.с.17-18). Згідно зі ст.210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За змістом ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів тощо. Згідно зі ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. За змістом ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста. Відповідно до п.3 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 №560 (далі Порядок №560) призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку. Згідно з п.41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , а тому на нього поширюються вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та військовий обов`язок, що, зокрема, передбачає обов`язок з`являтися за викликом (повісткою) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки як органу військового управління. За змістом п.82 Правил надання послуг поштового зв`язку (затверджених постановою Кабінету міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року) листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК. Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника. Відповідно до п.30-1 Порядку №560 кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код). QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням. Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією. Згідно з п.30-3 Порядку №560 у разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв`язку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка. В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім`я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису. Матеріалами справи стверджується, що ОСОБА_1 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було сформовано повістку №6142526 від 22 грудня 2025 року із датою явки на 16 січня 2026 року, яка містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду із відповідною інформацією. Ця повістка була направлена засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням за №R067064396401 - з описом вкладення на адресу місця реєстрації ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , яку позивач при уточненні військово-облікових даних зазначив, як адресу місця проживання. Однак відправлення №R067064396401 не вручене адресатові ОСОБА_1 , оскільки «адресат відсутній за вказаною адресою», про що міститься відповідна відмітка (а.с.19). Поважних причин неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, визначених п.23 Порядку, ОСОБА_1 не повідомив. Відовідно до зазначених Правил надання послуг поштового зв`язку, поверненню повістки з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» передує інформування працівником об`єкта поштового зв`язку одержувача про надходження листів з позначкою «Повістка ТЦК». День проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання є належним підтвердженням оповіщення резервіста/військовозобов`язаного/громадянина про виклик до ТЦК та СП. Матеріалами справи стверджується, що поштове повідомлення, направлене на адресу місця проживання позивача, повернуте з проставленою 29 грудня 2025 року відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, що є належним підтвердженням оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Колегія суддів зазначає, що позивач не надав доказів, які б підтверджували поважні причини його відсутності за місцем проживання під час доставки поштового відправлення. Водночас чинне законодавство України не покладає на відповідачів обов`язку перевіряти, чи працівники поштового зв`язку належним чином повідомили одержувача (у цьому випадку позивача) про надходження на його адресу листів із позначкою «Повістка ТЦК». Таким чином, наведені вище обставини підтверджують факт невиконання обов`язку, визначеного у ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", за що ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності. При цьому, наявність такої обставини як перебування на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 та наявність відстрочки не є обставиною, що дає право призовниками, військовозобов`язаними, резервістами в особливий період порушувати правила військового обліку. Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем поставленого йому у вину адміністративного правопорушення, а тому постанова №293 від 25 лютого 2026 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП, винесена т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення на нього адміністративного стягнення у розмірі 17000,00 гривень є правомірною та підстави для її скасування відсутні. Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Колегія суддів звертає увагу на те, п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 року Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Також згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст.139, 229, 242, 243, 246, 250, 268, 272, 286, 316, 321, 322 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2026 року у справі №161/5167/26 без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. І. Мікула судді С. М. Кузьмич А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 10 червня 2026 року.