Постанова 4855 № 320/39069/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/39069/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2026 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: - Осіпової О.О., суддів: - Златіна С.В., Воловика С.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, скасування постанови,- В С Т А Н О В И Л А: У січні 2024 року до Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» звернулась ОСОБА_1 з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому позивач просить суд: - визнати неправомірними дії головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 6 669,04 дол. США. від 14.12.2023 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_5; - визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича про стягнення виконавчого збору у розмірі 6 669,04 дол. США від 14.12.2023, винесену в межах виконавчого провадження НОМЕР_8. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 14.12.2023 головним державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції (м. Київ) Савчуком К.П. винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 6 669,04 доларів США. Позивач зазначає, вважає дії відповідача щодо винесення спірної постанови незаконними та протиправними, такими, що створюють умови для стягнення з боржника суми виконавчого збору без реального виконання рішення суду, що суперечить нормам чинного законодавства. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов`язано Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) закінчити виконавче провадження НОМЕР_3 з примусового виконання постанови від 14.12.2023 № НОМЕР_5 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № НОМЕР_5. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 12 112,00 грн. (дванадцять тисяч сто дванадцять) грн. 00 коп). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки стягнення виконавчого збору як окрема виконавча дія здійснена державним виконавцем після набрання чинності Законом № 2475-VIII, а саме 14.12.2023, то у цьому випадку підлягають застосуванню положення саме цього закону з урахуванням внесених змін. Отже, після набрання чинності змінами до частини другої статті 27 Закону № 1404-VIII стягнення виконавчого збору не пов`язується із фактично стягнутою виконавцем сумою, а обчислюється у відсотках від суми, яка підлягає стягненню. Єдиною підставою нестягнення виконавчого збору є виконання рішення до відкриття виконавчого провадження. На момент винесення оскаржуваної постанови відповідач діяв у межах та у спосіб, визначений чинним законодавством, внаслідок чого, на думку суду першої інстанції, відсутні підстави для визнання протиправними дій державного виконавця та зобов`язання скасувати постанову про стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження № НОМЕР_5. Аналізуючи матеріали справи, суд наголосив, що позивач фактично вказує про відсутність підстав для стягнення з нього виконавчого збору, проте позовні вимоги про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_3 з виконання постанови Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 14.12.2023 про стягнення виконавчого збору (винесеної у межах виконавчого провадження № НОМЕР_5) не заявив. Тобто, позивач, звертаючись до суду з цим позовом, просить скасувати постанову від 14.12.2023 ВП № № НОМЕР_5, що не є належним та ефективним способом захисту порушеного права. Ураховуючи вищезазначене, суд першої інстанції вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог у цій справі та з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача зобов`язав Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиці (м. Київ) закінчити виконавче провадження з примусового виконання постанови від 14.12.2023 № НОМЕР_5 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № НОМЕР_5. Відповідач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки під час винесення рішення суд першої інстанції не врахував того, що виконавче провадження із примусового виконання постанови від 14.12.2023р. НОМЕР_8 про стягнення виконавчого збору було закінчено державним виконавцем ще 18.12.2025р. внаслідок повного фактичного виконання виконавчого документа, тобто через повне стягнення боргу, а тому не зрозумілим є те, яким чином можливо виконати таке рішення суду станом на сьогодні з урахуванням вказаних вище обставин. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2026р. відкрито апеляційне провадження та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу учасниками справи. У встановлений судом строк від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог у цій справі та з метою ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів позивача зобов`язав відповідача закінчити виконавче провадження НОМЕР_3 із примусового виконання постанови від 14.12.2023р. НОМЕР_8 про стягнення виконавчого збору, оскільки станом на день розгляду справи були відсутні докази закінчення такого виконавчого провадження. Від представника третьої особи - ПАТ АБ «Укргазбанк» у встановлений судом строк відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Враховуючи, що від учасників справи не надійшло клопотань про розгляд справи за їх участі, розгляд справи вирішено проводити у порядку письмового провадження. Згідно зі ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, ОСОБА_1 є громадянкою України, паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_1 (запис № 19830520-01685), виданий 27.07.2017, орган, що видав -«8036». Судом встановлено, що на виконанні у Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебувало виконавче провадження № НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа №2-7348/10 від 12.08.2010, виданого Шевченківським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості по кредитному договору у розмірі 76 904,51 доларів США, що еквівалентно 612 582,87 грн. та 49 173,11 грн., а всього 661 755,98 грн., судовий збір у розмірі 1 700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн. а всього підлягає стягненню 663 575,98 грн.; звернення стягнення на предмет застави автомобіль Mersedes Bens модель S 350, випуску 2008 року, номерний знак НОМЕР_2 . Матеріали справи свідчать, що 12.07.2018 старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві на підставі виконавчого листа №2-7348/10 від 12.08.2010 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_8 про стягнення боргу 424425,64 грн. Пунктом 3 вказаної постанови стягнуто з боржника ( ОСОБА_2 ) виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 42442,56 гривня (UAH). У подальшому, в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_5 відповідачем були винесені наступні постанови: - постанова від 23.07.2018 ВП НОМЕР_8 про арешт майна боржника; - постанова від 07.06.2019 ВП НОМЕР_8 про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із тим, що виконавчий документ виконано фактично; резолютивною частиною виконавчого документа передбачено звернення стягнення на предмет застави, а саме автомобіль. Автомобіль Mersedes Benz модель S350 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 реалізовано; за рахунок коштів отриманих від реалізації транспортного засобу частково задоволено вимоги стягувача. Постановою старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 24.06.2020 виконавче провадження № НОМЕР_5 передано Шевченківському районному відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). На виконання ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 26.02.2021 та постанови Київського апеляційного суду від 11.11.2021 у справі № 761/5784/20 постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 27.01.2022 відновлено виконавче провадження № НОМЕР_5. У подальшому, в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_5 були винесені наступні постанови: - від 27.01.2022 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № НОМЕР_5; - від 27.01.2022 про арешт коштів боржника ВП № НОМЕР_5; - від 27.01.2022 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП № НОМЕР_5; - від 28.06.2022 про зміну (доповнення) реєстраційних даних ВП № НОМЕР_5; - від 09.09.2022 про арешт коштів боржника ВП № НОМЕР_5; - від 05.01.2022 про зміну (доповнення) реєстраційних даних ВП № НОМЕР_5; - від 19.01.2023 про зняття арешту з майна (у зв`язку із повним виконанням виконавчого документу) ВП № НОМЕР_5; - від 19.01.2023 про закінчення виконавчого провадження (у зв`язку із повним виконанням виконавчого документу) ВП № НОМЕР_5; - від 20.01.2023 про зняття арешту з коштів ВП № НОМЕР_5; - від 26.01.2023 про зняття арешту з коштів ВП № НОМЕР_5; Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.10.2023 у справі № 761/3979/23 скасовано постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 19.01.2023 року про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_8. Постановою Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15.11.2023 відновлено виконавче провадження НОМЕР_8. Постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука К.П. від 14.12.2023 у виконавчому провадженні НОМЕР_8 виконавчий документ повернуто стягувачу внаслідок надходження заяви стягувача про повернення виконавчого документу без виконання. 14.12.2023 у виконавчому провадженні НОМЕР_8 головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Савчуком К.П. винесено постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 6 669,04 долари США (USD). Стягувачем є Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) ЄДРПОУ 34967593. У постанові вказано, що станом на момент винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 14.12.2023 з боржника виконавчий збір стягнуто частково, у розмірі 42442,56 грн. Постанову про стягнення виконавчого збору від 14.12.2023 ВП НОМЕР_8 виділено в окреме провадження № НОМЕР_7. Постановою Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15.12.2023 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_7 з виконання постанови від 14.12.2023 НОМЕР_8 про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 6 669,04 доларів США. Позивач, вважаючи постанову про стягнення виконавчого збору від 14.12.2023 в рамках виконавчого провадження НОМЕР_8 протиправною та такою, що порушує її права та інтереси, звернулась із цим позовом до суду. Відповідно до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Приймаючи оскаржене рішення, суд попередньої інстанції виходив з того, що необхідно вийти за межі позовних вимог у цій справі шляхом зобов`язання відповідача закінчити виконавче провадження НОМЕР_3 з примусового виконання постанови від 14.12.2023 № НОМЕР_5 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № НОМЕР_5. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 02.06.2016 №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон №1403-VIII, у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови від 14.12.2023). Статтею 1 Закону № 1403-VIII визначено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців. Згідно зі статтею 3 Закону № 1403-VIII завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом. Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII, у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови від 14.12.2023) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що одним із виконавчих документів є постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди. Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Відповідно до частини 5 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Частиною 2 статті 27 Закону № 1404-VIII визначено, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За приписами пунктів 1-6 частини 5, частини 9 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами. Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору. Частиною 3 статті 40 Закону №1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Згідно з частиною 4 статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення. Підпунктом 5 пункту 27 Закону України від 03.07.2018 № 2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" (далі - Закон № 2475-VIII), який набрав чинності 28.08.2018, внесено зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ, а саме: в частині другій слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінити словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів». Спірні правовідносини у цій справі врегульовані частиною другою статті 27 Закону №1404-VIII у редакції Закону № 2475-VIII, який набрав чинності 28.08.2018. Так, у цій справі оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору за ВП НОМЕР_8 у розмірі 6 669,04 доларів США винесена державним виконавцем 14.12.2023. Отже, на момент виникнення спірних правовідносин норми статті 27 Закону № 1404-VІІІ передбачали, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. За таких обставин, частина 2 статті 27 Закону № 1404-VIII щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, діяла лише до 28.08.2018, а після 28.08.2018 розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми, яка підлягає стягненню. Оскільки стягнення виконавчого збору, як окрема виконавча дія, здійснена державним виконавцем після набрання чинності Законом № 2475-VIII, а саме 14.12.2023, то дійсно у цьому випадку підлягають застосуванню положення саме цього закону, з урахуванням внесених змін. Отже, після набрання чинності змінами до частини другої статті 27 Закону № 1404-VIII стягнення виконавчого збору не пов`язується із фактично стягнутою виконавцем сумою, а обчислюється у відсотках від суми, яка підлягає стягненню. Єдиною підставою нестягнення виконавчого збору є виконання рішення до відкриття виконавчого провадження. У свою чергу у Законі № 1404-VIII початок примусового виконання рішення визначається статтею 26, відповідно до частини першої якої виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. За змістом цієї норми передбачено, що початок примусового виконання рішення починається з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Згідно із частиною восьмою розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція), про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження. Отже, як приписами статті 27 Закону № 1404-VІІІ, так і положеннями Інструкції чітко визначено обов`язок державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору при надходженні виконавчого документа державному виконавцю одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Слід зауважити, що після зміни правового регулювання відповідно до Закону №1404-VIII стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто. При цьому виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів. Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що державний виконавець визначає суму виконавчого збору у постанові про відкриття виконавчого провадження, а у випадку повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) постанова про стягнення виконавчого збору має бути прийнята не пізніше наступного дня з дня наведених обставин. При цьому, останнє повноваження реалізується державним виконавцем, якщо виконавчий збір ще не стягнуто. Крім того, наведені норми дозволяють державному виконавцю вирішити питання про стягнення виконавчого збору як у постановах про відкриття виконавчого провадження, закінчення виконавчого провадження, так і в окремій постанові, якою вирішується питання про стягнення виконавчого збору. Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий лист №2-7348/10 від 12.08.2010, виданий Шевченківським районним судом міста Києва, пред`явлений до виконання приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Павлюку Н.В. 07.10.2024 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павлюком Н.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 76235631. У подальшому, в рамках виконавчого провадження № 76235631 були винесені постанови: - від 07.10.2024 про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 10 відсотків стягнутої приватним виконавцем суми, що у випадку стягнення в повному обсязі суми заборгованості за виконавчим документом та в інших випадках, встановлених Законом України «Про виконавче провадження» становить 3590,50 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України на момент відкриття виконавчого провадження становить 147878,10 грн. та 5099,31 грн., разом 152977,41 грн.; - від 08.10.2024 про зміну (доповнення) реєстраційних даних; - від 08.10.2024 про арешт коштів боржника; - від 08.10.2024 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника; Частиною восьмої статті 27 Закону №1404-VIII установлено, що під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає. Логічний і цільовий способи тлумачення частини восьмої статті 27 Закону №1404-VIII свідчать, що у вказаному випадку її приписи мають імперативний характер і встановлюють пряму заборону стягувати (перший абзац) або продовжувати стягнення виконавчого збору (другий абзац). Ця норма спрямована на те, щоб не допустити одночасного стягнення з боржника виконавчого збору і основної винагороди, а також унеможливлює подвійну плату боржником зазначених коштів, тому її застосування дозволяє розв`язати спір про подвійне стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа в умовах неповноти законодавства, що регулює спірні правовідносини. Керуючись положеннями частини шостої статті 7 КАС України, за якою в разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), Верховний Суд у постанові від 13.04.2023 у справі №160/695/22 дійшов висновку, що для розв`язання означеної проблеми та з метою ефективного захисту прав й інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, до подібних правовідносин необхідно застосувати за аналогією закону частину восьму статті 27 Закону №1404-VIII. Іншими словами, в разі коли державний виконавець повернув виконавчий лист за заявою стягувача і розпочав стягнення виконавчого збору, а після цього стягувач пред`явив цей лист до виконання приватному виконавцю, який своєю чергою відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум, то надалі виконавчий збір не стягується. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент відкриття приватним виконавцем провадження з виконання того ж самого виконавчого документа стягнута частина виконавчого збору не повертається. Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що позивач просить суд визнати неправомірними дії головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 6 669,04 дол. США. від 14.12.2023р. в межах виконавчого провадження НОМЕР_8 та визнати протиправною та скасувати зазначену вище постанову, винесену в межах виконавчого провадження НОМЕР_8. Суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент винесення оскаржуваної постанови відповідач діяв у межах та у спосіб, визначений чинним законодавством, внаслідок чого відсутні підстави для визнання протиправними дій державного виконавця та зобов`язання скасувати постанову про стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження НОМЕР_8, та наголосив, що позивач фактично вказує про відсутність підстав для стягнення з нього виконавчого збору, проте позовні вимоги про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_3 з виконання постанови Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 14.12.2023 про стягнення виконавчого збору (винесеної у межах виконавчого провадження № НОМЕР_5) не заявляє. Враховуючи проаналізовані судом правові норми, Київський окружний адміністративний суд, зважаючи на встановлені обставини щодо стягнення з позивача виконавчого збору та основної винагороди приватного виконавця за одним виконавчим документом, суд дійшов висновку про протиправність стягнення з позивача виконавчого збору у виконавчому провадженні НОМЕР_4. За висновком Верховного Суду, зробленим в постанові від 21.07.2022 у справі №320/6215/19, належний та ефективний спосіб захисту, здатний відновити й захистити права боржника, полягає у закінченні виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору. Тому з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог у цій справі та з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача зобов`язав Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиці (м. Київ) закінчити виконавче провадження НОМЕР_3 з примусового виконання постанови від 14.12.2023 № НОМЕР_5 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № НОМЕР_5. Водночас, на виконання ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2026р. відповідачем надано засвідчену копію постанови від 18.12.2025р. НОМЕР_6 про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий збір та витрати виконавчого провадження в повному обсязі стягнуто на рахунок Шевченкіського ВДВС у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів. Зазначено, що залишок нестягненої суми за виконавчим документом складає 0грн.; сума стягнутого виконавчого збору/сума стягненої винагороди приватного виконавця - 6669,04 доларів США. Так, пунктом 9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. При цьому, згідно з 1 ст.40 цього ж Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Отже, зазначена норма означає офіційне закінчення здійснення виконавчих дій із примусового виконання рішення суду та інших органів, оскільки виконавчий збір у розмірі 6669,04 доларів США та витрати виконавчого провадження на виконання постанови НОМЕР_8 від 14.12.2023р., виданої Шевченківським ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Мінюста (м. Київ), було сплачено повністю. Це означає, що виконавець закінчує провадження шляхом винесення відповідної постанови, оскільки стягувач отримав свої кошти, а боржник виконав усі зобов`язання за виконавчим документом. Тобто статус «закінчено» передбачає повне закінчення виконавчого провадження відповідно до статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», що вказує на повне виконання, наслідком чого є неможливість повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання, а також припинення всіх виконавчих дій та зняття накладених на майно боржника арештів. Як висновок, рішення суду першої інстанції про зобов`язання відповідача закінчити виконавче провадження НОМЕР_3 з примусового виконання постанови від 14.12.2023 № НОМЕР_5 про стягнення виконавчого збору фактично є невиконуваним, оскільки неможливо виконати те, що вже зроблено, оскільки згідно з Законом України "Про виконавче провадження", закінчене провадження не може бути розпочате знову і виконавчі дії припиняються. Колегія суддів апеляційного суду наголошує, що суди не повинні приймати рішення про зобов`язання вчинити дії, якщо такі дії вже були вчинені або якщо відсутній предмет спору, адже таке судове рішення є завідомо нездійсненним, внаслідок чого воно підлягає скасуванню. Колегія суддів звертає увагу, що наявність мотивованої постанови про закінчення виконавчого провадження, яка вже існувала на момент ухвалення судового рішення про задоволення позовних вимог, у цій справі свідчить про визначеність позиції відповідача, відтак предметом судового розгляду могла би бути відповідність такої постанови вимогам закону у випадку незгоди з нею позивача. Водночас суд першої інстанції, проаналізувавши відповідні норми Закону України «Про виконавче провадженні», фактично зосередився на необхідності закінчення виконавчого провадження без реального з`ясування факту винесення постанови про закінчення виконавчого провадження із витребуванням її копії, і на цій підставі дійшов висновку про необхідність зобов`язати відповідача закінчити таке провадження. Отже, такий висновок не підкріплено встановленням і аналізом обставин, необхідних для перевірки факту прийняття відповідачем постанови про закінчення виконавчого провадження. Таким чином, суд попередньої інстанції, дійшовши передчасного висновку про те, що орган ДВС повинен закінчити виконавче провадження, фактично не здійснив судової перевірки по суті припинення здійснення заходів примусового виконання рішення шляхом винесення відповідної постанови, яка свідчить про визначену правову позицію відповідача, є проявом його владного волевиявлення і може підлягати судовому контролю щодо відповідності вимогам закону. Ненадання судом попередньої інстанції належної оцінки факту навяності цієї постанови від 18.12.2025р. зумовило нез`ясування юридично значущих обставин, без встановлення яких неможливо правильно вирішити спір у цій справі. Вказані обставини мають істотне значення для справи, проте судом першої інстанції вони не встановлені та не оцінені, тому колегія суддів дійшла висновку, що справа була вирішена без повного і всебічного з`ясування всіх необхідних обставин. Згідно зі статтею 242 КАС України судове рішення має бути ухвалене на засадах верховенства права, повинно бути законним та обґрунтованим. Законність рішення полягає в тому, що воно ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні вимог процесуального права. Обґрунтованість рішення вимагає, щоб воно ґрунтувалося на всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, що підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, з належною оцінкою всіх доводів учасників процесу. Обґрунтованість також передбачає, що суд враховує усі обставини справи, що мають юридичне значення, надаючи належну юридичну оцінку доказам, їхній допустимості та відповідності нормам права. Судове рішення повинно відповідати меті адміністративного судочинства, а саме - забезпеченню справедливого, неупередженого та ефективного вирішення спору, що є основним принципом правосуддя. Колегія суддів наголошує, що правильне й повне застосування відповідних норм матеріального права, а також належне та всебічне встановлення фактичних обставин справи відповідно до вимог процесуального законодавства є необхідними й обов`язковими передумовами для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з п. 1, п. 4 ст. 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення. Таким чином, колегія суддів погоджується із доводами відповідача, що оскільки під час винесення рішення суд першої інстанції не врахував того, що виконавче провадження № НОМЕР_7 із примусового виконання постанови від 14.12.2023р. № НОМЕР_5 про стягнення виконавчого збору було закінчено державним виконавцем ще 18.12.2025р. внаслідок повного фактичного виконання виконавчого документа, тобто через повне стягнення боргу, а тому не неможливо виконати таке рішення суду. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Не врахування судом першої інстанції зазначених обставин, призвело до неправильного вирішення справи, а ,відтак, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до положень ст. 317 КАС України з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Крім того, частиною шостою статті 139 КАС України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність підстав, наведених у статті 139 КАС України, судові витрати не розподіляються. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року в адміністративній справі №320/39069/24 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», про визнання протиправними дій, скасування постанови - скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя О.О. Осіпова Суддя С.В. Златін Суддя С.В. Воловик