Постанова 4855 № 320/10129/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/10129/24 Суддя першої інстанції: Леонтович А.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Файдюка В.В., суддів - Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І., при секретарі - Масловській К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «СВС-Дніпро» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «СВС-Дніпро» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В: У лютому 2024 року Приватне акціонерне товариство «СВС-Дніпро» (далі - позивач, ПрАТ «СВС-Дпіпро») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Київській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.01.2024 №29260714, №29270714, №0028622407, №0028642407. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції ПрАТ «СВС-Дніпро» з ТОВ СК «Інженерні Системи», ПП «Венета Сістем», ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «Стц Охоронні Системи», ФОП ОСОБА_2 не мають ознак реальних, оскільки відсутні джерела реального походження товару, у контрагентів немає трудових та виробничих ресурсів, не підтверджується документально рух активів, зобов`язань чи власного капіталу. Крім того, суд підкреслив, що позивачем не спростовані висновки контролюючого органу щодо несвоєчасності перерахування до відповідного бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що надані під час перевірки та наявні у матеріалах справи документи у повному обсязі підтверджують реальність господарських операцій позивача з контрагентами та подальше використання придбаних товарів у власній господарській діяльності. Наголошує, що не погоджується з висновками суду про несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору, оскільки вони є необґрунтованими. Крім того, звертає увагу, що Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2025 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції. У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Київській області просить відмовити в її задоволенні у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом зроблені правильні висновки про безтоварність господарських операцій позивача відповідно протиправність формування ним даних податкового обліку на їх підстав. Підкреслює, що всупереч доводів апеляційної скарги, відповідачем у ході перевірки запитувалися документи щодо якості товарів, які надані не були. Наголошує, що ПрАТ «СВС-Дніпро» жодним чином не спростовано позицію контролюючого органу та суду про несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб і військового збору до бюджету. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2026 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 12.05.2026, в якому було оголошено перерву до 02.06.2026. У судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю. Представник ГУ ДПС у Київській області наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. У судовому засіданні 02.06.2026 відповідно до ч. 1 ст. 227 КАС України було оголошено, що судове рішення буде проголошено 09.06.2026 о 10:00. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого. Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що працівниками ГУ ДПС у Київській області згідно з направленнями від 25.01.2022 №325, №326, №327, №328, №329, №330, №331, №332, №333, №334 та від 08.12.2023 №9521, №69531, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2022 рік, на підставі наказу ГУ ДПС у Київській області від 05.01.2022 року №18-п, була розпочата планова виїзна документальна перевірка ПрАТ «СВС-Дніпро» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2021, валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 30.09.2021, іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2021, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки (додаток 1 до акта перевірки, який є його невід`ємною частиною). Законом України від 12.05.2022 №2260-IХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» з 24.02.2022 зупинено терміни проведення документальних планових виїзних перевірок. Законом України від 09.11.2023 №3453-IХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо скасування мораторію на проведення податкових перевірок», підпункт 69.2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу доповнено новим підпунктом 69.2-2, згідно з яким: документальні перевірки, що були розпочаті та не завершені до 24 лютого 2022 року крім перевірок, для яких згідно з підпунктами 1-4 підпункту 69.32-1 діє мораторій, поновлюється на невикористаний строк. У зв`язку з цим документальна планова перевірка ПрАТ «СВС-Дніпро» була поновлена з 08.12.2023 на залишок невикористаних днів перевірки (з урахуванням продовження) - 8 робочих днів, про що ПрАТ «СВС-Дніпро» було проінформовано листом №28593/12/10-36-07-14 від 08.12.2023. Тобто, термін проведення перевірки продовжувався з 22.02.2022 на 10 робочих днів на підставі наказу ГУ ДПС у Київській області від 21.02.2022 №209-п, а сама перевірка проводилась з 25.01.2022 по 23.02.2022 та з 08.12.2023 по 19.12.2023. Висновки перевірки викладені в акті перевірки №28701/10-36-07-14/00132807 від 26.12.2023, в якому зафіксовані порушення ПрАТ «СВС-Дніпро»: - п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), МСБО №15 «Дохід», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 836 099 грн, у тому числі по періодах: за І кв. 2018 року в сумі 445 272 грн; за ІІ кв. 2018 року в сумі 35 466 грн; за III кв. 2018 року в сумі 94 314 грн; за IV кв. 2018 року в сумі 30 000 грн; за І кв. 2019 року в сумі 8 116 грн; за ІІ кв. 2019 року в сумі 6 075 грн; за III кв. 2019 року в сумі 15 795 грн; за IV кв. 2019 року в сумі 22 500 грн; за І кв. 2020 року в сумі 81 200 грн; за ІІ кв. 2020 року в сумі 14 163 грн; за ІІІ кв. 2020 року в сумі 20 250 грн; за IV кв. 2020 року в сумі 36 469 грн; за І кв. 2021 року в сумі 20 143 грн; за ІІ кв. 2021 року в сумі 6 295 грн; за ІІІ кв. 2021 року в сумі 41 грн. - п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 та п. п. 201.1, 201.7, 201.10, 201.11 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 768 898 грн, в тому числі по періодам: січень 2018 року - 130 051 грн; лютий 2018 року - 32 513 грн; березень 2018 року - 291 497 грн; січень 2020 року - 153 096 грн; квітень 2020 року - 91 800 грн; листопад 2020 року - 6 994 грн; грудень 2020 року - 33 572 грн; лютий 2021 року - 22 381 грн; травень 2021 року - 6 994 грн; - пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, що зумовило несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 165 685,45 грн, в тому числі: січень 2017 року - 122451,71 грн, лютий 2017 року - 157,05 грн, березень 2017 року - 98,55 грн, квітень 2017 року - 56,54 грн, травень 2017 року - 757,17 грн, листопад 2017 року - 1911,91 грн, грудень 2017 року - 133,08 грн; січень 2018 року - 210,15 грн, лютий 2018 року - 2954,54 грн, липень 2018 року - 1225,15 грн, вересень 2018 року - 3322,62 грн, жовтень 2018 року - 750,79 грн, листопад 2018 року - 5290,61 грн, січень 2019 року - 921,27 грн, квітень 2019 року - 1669,21 грн, червень 2019 року - 1712,86 грн, серпень 2019 року - 5121,37 грн, вересень 2019 року - 1902,82 грн, грудень 2019 року - 2349,76грн; січень 2020 року - 1087,79 грн, лютий 2020 року - 725,03 грн, березень 2020 року - 452,58 грн, квітень 2020 року - 6117,97 грн, травень 2020 року - 1808,05 грн, червень 2020 року - 2897,58 грн, липень 2020 року - 497,71 грн, жовтень 2020 року - 1101,58 грн; - п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ, пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України, внаслідок чого несвоєчасно перераховано до бюджету військового збору у січні 2017 року - 11294,35 грн; - ст. 115 Кодексу законів про працю України, Закону України «Про оплату праці» - виплата заробітної плати працівникам з порушенням законодавчо встановлених термінів, а саме: за січень - квітень 2017 року, липень 2017 року, вересень-грудень 2017 року, січень - травень 2018 року, січень 2019 року, травень 2019 року, липень 2019 року, жовтень - листопад 2019 року, січень-березень 2020 року, травень 2020 року, вересень 2020 року, січень 2021 року, травень - червень 2021 року, вересень 2021 року. Крім того, у висновках акта перевірки зазначено про: - проведення посадовими особами ПрАТ «Свс-Дніпро» (податковий номер 00132807) господарських операцій з підприємствами постачальниками товарів: ТОВ СК «Інженерні Системи» (податковий номер 39858969) та ПП «Венета Сістем» (податковий номер 35553652) в частині придбання «модулів дискретних та аналогових входів...» (код УКТ ЗЕД 8538909100), «мікропроцесорів АВВ REC (REB, RET) 670» (код УКТ ЗЕД 8536490090) на загальну суму 4 332 635,21 грн, які мають ознаки нереальних операцій або операцій, що фактично не здійснюються, а супроводжуються лише документальним оформленням, та мають ознаки підозрілих фінансових операцій відповідно вимог Закону України від 14.10.2014 № 1702-VII, від 06.12.2019 №361- IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» і можуть бути пов`язані з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом; - те, що фінансові операції ПрАТ «Свс-Дніпро» (податковий номер 00132807) з підприємствами постачальниками товарів: ТОВ СК «Інженерні Системи» (податковий номер 39858969) та ПП «Венета Сістем» (податковий номер 35553652) на загальну суму 2 957 242,00 грн, мають ознаки, визначені п. 2.1 розділу ІІ Положення про організацію роботи при виявленні органами ДПС підозрілих фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, та їх учасників затвердженого наказом №381 від 01.07.2022, а саме в розрізі ознак: 1) пп. 6 «здійснення фінансової операції з підприємствами, які віднесені до категорії ризикових згідно з відповідними нормативно-правовими актами, та здійснення фінансово-господарських операцій з підприємствами, які мають ознаки фіктивності, зокрема, визначені статтею 55 Господарського кодексу України, або рішення суду за статтею 205-1 Кримінального кодексу України, щодо посадових осіб» на суму 427 951,00 грн з ПП «Венета Сістем»; 2) пп. 17 «інші фінансові операції, які свідчать про ймовірність ухилення від оподаткування, та/або фінансові операції, які можуть бути пов`язані з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму» на суму 2 529 291,00 грн з ТОВ СК «Інженерні Системи». Не погоджуючись з викладеними в акті перевірки висновками ГУ ДПС у Київській області та вважаючи їх помилковими та необґрунтованими, такими що не відповідають дійсним обставинам та здійснені за результатами лише доводів і припущень, які не відповідають вимогам чинного законодавства України, ПрАТ «Свс-Дніпро» 09.01.2024 подало до ГУ ДПС у Київській області заперечення на акт перевірки №C/24-2. Водночас, ПрАТ «Свс-Дніпро» 01.02.2024 отримало від ГУ ДПС у Київській області лист №3844/6/10-36-07-14 від 26.01.2024 про результати розгляду заперечення від 09.01.2024 №C/24-2 на акт перевірки від 26.12.2023 №28701/10-36-07-14/00132807 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ПрАТ «СВС-ДНІПРО» податковий номер 00132807», в якому зазначено, що Комісією прийнято до уваги надані на розгляд заперечення пояснення, але вони не спростовують порушень, зафіксованих актом перевірки від 26.12.2023 №28701/10-36-07-14/00132807, а тому ГУ ДПС у Київській області висновки цього акта перевірки залишило без змін, а заперечення до нього - без задоволення. На підставі висновків акту перевірки ГУ ДПС у Київській області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.01.2024: - форми «Р» №29260714, яким збільшено ПрАТ «Свсв-Дніпро» суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 000 483,50 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням 836 099 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 164 384,50 грн; - форми «Р» №29270714, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 961 122,50 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням 768 898 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 192 224,50 грн; - форми «Д» №0028622407, яким ПрАТ «Свс-Дніпро» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 37 371,83 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); - форми «Д» №0028642407, яким ПрАТ «Свс-Дніпро» збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 2 823,59 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Вирішуючи питання щодо правомірності спірних індивідуальних актів, суд першої інстанції встановив таке. Між ПрАТ «Свс-Дніпро» та ТОВ СК «Інженерні Системи» укладено договір поставки від 27.02.2018 №7/C07.2-11.2/18 та договір поставки від 23.01.2018 №23/01/18. Відповідно до товарно-транспортної накладної від 16.02.2018 №45 відпуск товару дозволив ОСОБА_3, проте згідно з ІС «Податковий блок» та поданою звітністю ТОВ СК «Інженерні Системи» (код ЄДРПОУ 39858969) ОСОБА_3 як директор, найманий працівник чи особа, що має право підпису, не значиться. У наданих ТТН відсутні пункти навантаження та розвантаження товару. Згідно з відомостями Єдиного реєстру податкових накладних контролюючим органом встановлено придбання товару у ризикових суб`єктів господарювання (відсутні наймані працівники, анульовано свідоцтво податку на додану вартість), які в свою чергу не здійснювали придбання аналогічного товару. Окрім цього, встановлено, що ціна придбання товару в 100 разів менша від ціни реалізації (наприклад, придбано за ціною 3 958,33 грн з подальшою реалізацією на адресу ТОВ СК «Інженерні Системи» за ціною 395 833,33 грн за одиницю). ПрАТ «Свс-Дніпро» під час перевірки не надано сертифікат якості та/або паспорт на товар, що не дає змоги встановити виробника та дослідити реальну вартість товару. Згідно з деклараціями з податку на додану вартість, поданих ТОВ СК «Інженерні Системи», придбання товарів /послуг з нульовою ставкою та/або без податку на додану вартість (ряд. 10.3 Декларації) не декларувалось, в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за 2018 рік нарахування та виплати з ознакою доходу « 157» за товар (Мікропропроцесор ABB REB 670 (with open options), Мікропроцесор ABB RET 670, Мікропроцесор АВВ REB 670, Мікропроцесор АВВ REC 670) не здійснювались, імпортні операції відсутні. Крім того, у ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено взаємовідносини з ПП «Венета Сістем» (код ЄДРПОУ 35553652) за період серпень 2018 року. Встановлено, що податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за формою №1ДФ у 2018 році ПП «Венета Сістем» не подавався. Відповідно до Фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2018 рік від 24.02.2019 №9310764505 основні засоби відсутні. Свідоцтво платника податку на додану вартість від 26.02.2014 №200164507 анульовано 02.06.2020 на підставі - відсутність поставок та ненадання декларацій. Остання податкова декларація з податку на додану вартість подана за травень 2019 року від 09.06.2019 № 9120048532. Контролюючим органом прийнято рішення від 04.02.2020 №6052 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку. Судом першої інстанції встановлено, між ПрАТ «Свс-Дніпро» та ПП «Венета Сістем» укладено договір поставки від 27.06.2018 №17C07.2-11.2-18. Відповідно до товарно-транспортних накладних перевізник товару ФОП ОСОБА_4 , адреса навантаження м. Запоріжжя, вул. Жуковського,

82. Згідно з відомостями Єдиного реєстру податкових накладних ПП «Венета Сістем» з ФОП ОСОБА_4 не взаємодіяли. Також, ПП «Венета Сістем» декларацію з податку на додану вартість за листопад 2019 року не подано. Окрім цього, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за формою №1ДФ у 2019 році ПП «Венета Сістем» не подавався. Згідно з базами даних ДПС України імпорт товару ПП «Венета Сістем» не здійснювало. Відповідно до мережі «Інтернет» (https://google.maps) за адресою м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 82, знаходиться багатоквартирний житловий будинок. Інформація щодо наявності у ПП «Венета Сістем» власних або орендованих приміщень за вказаною адресою відсутня. Суд звертає увагу, що ПП «Венета Сістем» зареєстроване за адресою - м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 82, кв.

12. Згідно з даними мережі «Інтернет» (https://setam.net.ua/auction/416501) за цією адресою знаходиться двокімнатна квартира на другому поверсі. Згідно з Єдиним реєстром податкових накладних встановлено придбання товару у ризикових суб`єктів господарювання (відсутні наймані працівники та основні засоби, анульовано свідоцтво податку на додану вартість, наявні рішення про відповідність критеріям ризиковості), які в свою чергу не здійснювали придбання аналогічного товару. Окрім цього, встановлено, що ціна придбання товару у 100 разів менша від ціни реалізації (наприклад, придбано за ціною 107,3884 грн з подальшою реалізацією на адресу ПП «Венета Сістем» за ціною 10 738,84 грн за одиницю). Щодо господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 судом першої інстанції встановлено, що відповідно до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за І-й, І-й та ІІ-й квартали 2019 (від 06.04.2019 №9065451967, від 07.07.2019 №9145463528 та від 01.11.2019 №9256499075) наймані працівники відсутні. Відомості про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність відповідно до форми 20-ОПП відсутні. Взаємодія між ПрАТ «Свс-Дніпро» та ФОП ОСОБА_5 відбувалась на підставі рахунків-фактур. Згідно з Єдиним реєстром податкових накладних загальна сума взаємовідносин 199 908 грн, у тому числі податок на додану вартість 33 318 грн. У наданих товарно-транспортних накладних відсутні пункти навантаження та розвантаження товару, що не дає змогу встановити маршрут перевезення вантажу, фактичне місце завантаження та розвантаження. За результатами аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ФОП ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) товар, реалізація якого була відображена в реєстрі податкових накладних на адресу ПрАТ «Свс-Дніпро», не придбавав. Згідно з деклараціями з податку на додану вартість за січень, травень, липень, вересень 2019, поданими ФОП ОСОБА_6 , придбання товарів /послуг з нульовою ставкою та/або без податку на додану вартість (ряд. 10.3 Декларації) не декларувалося, у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за 2019 рік нарахування та виплати з ознакою доходу « 157» за товар (Tecmadry Elast Grey Текмадрай Еласт Сірий, Гідроізоляційна Добавка, Premhor Премхор) не здійснювались, імпортні операції відсутні. ПрАТ «Свс-Дніпро» під час перевірки не надано сертифікати якості та/або паспорт на придбаний товар. З приводу господарських операцій позивача з ТОВ «Стц Охоронні Системи» судом першої інстанції встановлено, що податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за формою №1 ДФ за: - І-й квартал 2020 подано 04.05.2020 №9095711837 (працювало за трудовим договором 5 осіб, за цивільно-правовими договорами - 10 осіб (з яких 4 особи працевлаштовані з 04.03.2020), за ознакою доходу « 157» - 3 особи, середня зарплата - 3556 грн.); - IV-й квартал 2020 подано 13.01.2021 №9362185379 (працювало за трудовим договором - 9 осіб, за цивільно-правовими договорами - 2 особи, за ознакою доходу « 157» - 3 особи, середня зарплата - 3840 грн.); - І-й квартал 2021 подано 13.01.2021 №9362185379 (в лютому 2021 працювало за трудовим договором - 5 осіб, за цивільно-правовими договорами - 2 особи, за ознакою доходу « 157» - 1 особа, середня зарплата - 5710 грн.); - II-й квартал 2021 подано 04.08.2021 №9218534305 (в травні 2021 працювало за трудовим договором - 5 осіб, за цивільно-правовими договорами - 4 особи, за ознакою доходу « 157» - 1 особа, середня зарплата - 4975 грн.). Відповідно до фінансових звітів суб`єкта малого підприємництва за 2020 рік від 11.02.2020 №9372153787 вартість основних засобів складає 8,4 тис. грн та за 6 місяців 2021 року від 26.07.2021 № 9205127036 вартість основних засобів складає 6,9 тис. грн. Судом першої інстанції встановлено, що між ПрАТ «Свс-Дніпро» та ТОВ «Стц Охоронні Системи» укладено договір поставки від 12.02.2020 №02/02/2020. Згідно з Єдиного реєстру податкових накладних загальна сума взаємовідносин 797 338,80 грн, у тому числі податок на додану вартість - 132 889,80 грн. У товарно-транспортних накладних від 19.11.2020 №776 та від 09.02.2021 №28 пункт навантаження зазначено лише м. Київ, а в товарино транспортній накладній від 02.06.2021 №74 взагалі відсутні пункти навантаження та розвантаження товару. ПрАТ «Свс-Дніпро» надано експрес-накладні ТОВ «Нова пошта» від 20.02.2020 №59000489196222 та №59000489193432, відповідно до яких і відправником і одержувачем товару є ТОВ «Стц Охоронні Системи». ПрАТ «Свс-Дніпро» під час перевірки не надано сертифікат якості та/або паспорт на придбаний товар, що не дає змоги встановити виробника та дослідити реальну вартість товару. Згідно з Єдиного реєстру податкових накладних встановлено придбання товару у ризикових суб`єктів господарювання (відсутні наймані працівники та основні засоби, анульовано свідоцтво податку на додану вартість, наявні рішення про відповідність критеріям ризиковості), які в свою чергу не здійснювали придбання аналогічного товару. Загальна кількість придбаного товару (пристрій вводу-виводу диспетчеризації та автоматизації систем протипожежного захисту «InterPort-P6») ТОВ «Стц Охоронні Системи» складає 17 шт, проте на адресу ПрАТ «Свс-Дніпро» реалізовано 19 шт. Щодо господарських операцій з ФОП ОСОБА_2 судом першої інстанції встановлено, що вказаний суб`єкт господарювання платником податку на додану вартість не зареєстрований, податкові декларації та звітність з 2016 року не подавав, відомості про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність відповідно до форми 20-ОПІ відсутні. Між ПрАТ «Свс-Дніпро» та ФОП ОСОБА_2 укладено договори-заявки на перевезення грузу автомобільним транспортом (міжнародні транспортні послуги), відповідно до яких перевезення здійснюють різні водії на різних автомобілях. Загальна сума взаємовідносин скала 203 424 грн. Водночас, ні під час перевірки, ні до позовної заяви ПрАТ «Свс-Дніпро» не надано товарно-транспортних накладних та/або CMR. З приводу несвоєчасного перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб судом першої інстанції встановлено, що згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 6411, яка отримана у ході проведення перевірки, рахується кредиторська заборгованість - станом на 01.01.2017 на суму 122 410,54 грн. Проте, ця кредиторської заборгованості не береться ПрАТ «Свс-Дніпро» до розрахунку своєчасності перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, який викладений в запереченнях підприємства від 09.01.2024 №C/24-2 . Так, перший рядок таблиці (п. 3 заперечень, стор. 9) «с-до на 01.01.2017» та гр. 12 «Сальдо ДТ(+). КТ (-)» не мають цифрового значення, також в ході проведення перевірки були встановлені порушення щодо перерахування податку на доходи фізичних осіб не в обсягах податку, нарахованого на доходи, в наступних періодах та сумах : - січень 2017 - 122451,71 грн, лютий 2017 - 157,05 грн, березень 2017 - 98,55 грн, квітень 2017 - 56,54 грн, травень 2017 - 757,17 грн, листопад 2017 - 1911,91 грн, грудень 2017 - 133,08 грн; - січень 2018 - 210,15 грн, лютий 2018 - 2954,54 грн, липень 2018 - 1225,15 грн, вересень 2018 - 3322,62 грн, жовтень 2018 - 750,79 грн, листопад 2018 - 3290,61 грн; - січень 2019 - 921,27 грн, квітень 2019 - 1669,21 грн, червень 2019 - 1712,86 грн, серпень 2019 - 5121,37 грн, вересень 2019 - 1902,82 грн, грудень 2019 - 2349,76 грн; - січень 2020 - 1087,79 грн, лютий 2020 - 725,03 грн, березень 2020 - 452,58 грн, квітень 2017 - 6117,97 грн, травень 2020 - 1808,05 грн, червень 2020 - 2897,58грн, липень 2020 - 497,71 грн, жовтень 2020 - 1101,58 грн. Щодо несвоєчасності перерахування до бюджету військового збору на загальну суму 11 294,35 грн судом першої інстанції встановлено, що згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 6412, яка отримана у ході проведення перевірки, рахується кредиторська заборгованість - станом на 01.01.2017 на суму 11 305,94 грн. Проте, ця кредиторської заборгованості не береться ПрАТ «Свс-Дніпро» до розрахунку своєчасності перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, який викладений в запереченнях підприємства від 09.01.2024 № C/24-2. Так, перший рядок таблиці (п. 3 заперечень, стор. 16) «с-до на 01.01.2017» та гр. 12 «Сальдо ДТ(+). КТ (-)» не мають цифрового значення, також в ході проведення перевірки були встановлені порушення щодо перерахування військового збору не в обсягах податку, нарахованого на доходи, у січні 2017 року на суму 11 294,35 грн. На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновків про правомірність спірних індивідуальних актів з огляду на дефектність наданих до перевірки первинних документів, неможливість встановлення походження товару та виконання договірних зобов`язань контрагентами позивача, а також ненадання доказів на спростування позиції контролюючого органу щодо несвоєчасної сплати підприємством податку на доходи фізичних осіб та військового збору. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на таке. Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно з ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Крім того, згідно з п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Верховний Суд у постанові від 31.05.2023 у справі №820/4033/16 прийшов до висновку, що основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Навіть належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не завжди свідчить про безумовну їх відповідність дійсному змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи. Окрім того, Верховним Судом у постанові від 13.07.2022 у справі №640/18540/18 наголошено, що формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції, - якщо контролюючий орган наводить доводи, які ставлять під сумнів її здійснення, зокрема доводи щодо неможливості здійснення поставок контрагентом з огляду на відсутність у нього матеріальних, трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності та невідповідність при цьому номенклатури придбаних товарів номенклатурі поставлених товарів згідно з даними з Єдиного реєстру податкових накладних; епізодичну або обмежену терміном, на який припадають дати виписування документів на операцію з постачання, фінансову та податкову звітність контрагента, не відображення у цій звітності відповідних податкових зобов`язань, відсутність контрагента за місцезнаходженням. Такі доводи підлягають ретельній перевірці судом з використанням засобів доказування, передбачених нормами Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі й інших, не первинних документів, складання яких передбачено законодавством або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту. Таким чином, як зазначено у постанові Верховного Суду від 22.03.2024 у справі №160/798/23, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку. Отже, Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що, встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування. Превалювання сутності над формою, як один із принципів бухгалтерського обліку (цей принцип закріплено ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») відповідає сутності податкового обліку, який, згідно з частиною другою статті 3 цього ж Закону, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. У справах, в яких предмет спору стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. Водночас, у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Тобто, при вирішенні питання про правомірність формування податкових зобов`язань суд повинен встановити, насамперед, реальність господарської операції, про що мають свідчити належним чином оформлені первинні документи. При цьому чинне законодавство передбачає перелік необхідних первинних документів з огляду на предмет господарських відносин. Аналіз змісту висновків акта перевірки, з якими у повному обсязі погодився суд першої інстанції, свідчить, що підставами для висновку про порушення позивачем правил податкового обліку в частині податку на додану вартість і податку на прибуток стало ненадання позивачем до перевірки всіх передбачених договорами документів, зокрема, сертифікатів якості та інших товаросупровідних документів, недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних та ненадання їх взагалі за договорами, укладеними з ФОП ОСОБА_2 , відсутність трудових і виробничих ресурсів у контрагентів позивача, фіктивний характер їх діяльності, неможливість відстеження походження товарів та в окремих випадках значне збільшення їх ціни. Перевіряючи правомірність таких висновків контролюючого органу та обґрунтованість позиції суду першої інстанції щодо них, колегія суддів з урахуванням доводів апеляційної скарги, мотивів відзиву на неї, а також наданих сторонами додаткових пояснень, вважає за необхідне зазначити таке. Умовами договорів поставки, укладених між ПрАТ «Свс-Дніпро» і ПП «Венета Сістем» (т. 2 а.с. 96-99), ТОВ «СК «Інженерні системи» (т. 2 а.с. 122-125, 127-130), ТОВ «СТЦ Охоронні Системи» (т. 2 а.с. 155-158) передбачено, що постачальник (контрагент позивача) зобов`язується в момент передачі товару надати покупцеві копію сертифікату відповідності або лист про необов`язкову сертифікацію, копію сертифікату якості, за договором з ТОВ «СТЦ Охоронні системи» - копію діючого сертифікату Державного центру сертифікації ДСНС України. Таких документів, як свідчать матеріали справи та не заперечується позивачем, до перевірки надано не було. Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 16.04.2025 у справі № 804/4684/17 зазначив, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення. Така ж позиція висловлена Верховним Судом й у постанові від 02.07.2025 у справі № 380/5471/24. З огляду на викладене посилання контролюючого органу на відсутність сертифікатів якості та інших документів про якість товару на підтвердження факту безтоварності господарських операцій є помилковим. Більше того, що стосується господарських відносин позивача з ФОП ОСОБА_1 , то колегія суддів звертає увагу, що між сторонами договір у письмовій формі не укладався, а тому ГУ ДПС у Київській області взагалі не доведено наявність у ПрАТ «Свс-Дніпро» обов`язку з отримання сертифікатів у ФОП ОСОБА_1 та подальшого надання їх на перевірку. З приводу висновків перевірки про те, що надані до перевірки товарно-транспортні накладні містять недоліки, а саме у них відсутня інформація про пункти навантаження та/або розвантаження товару, колегія суддів зазначає таке. Відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. У свою чергу, товарно-транспортна накладна призначена виключно для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. З урахуванням наведеного слід зазначити, що, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій та бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість. Наведену правову позицію підтримує Верховний Суд у своїй постанові від 11.08.2021 у справі № 420/5652/19. Так, у наданих на підтвердження транспортування товарів від ПП «Венета Сістем» товарно-транспортній накладній наявні всі необхідні реквізити (т. 3 а.с. 123), у товарно-транспортних накладних від ТОВ «СК «Інженерні системи» і від ФОП ОСОБА_1 відсутні відомості про пункти навантаження та розвантаження (т. 2 а.с. 111, 113, 115, 117, 119; т. 3 а.с. 123, 130-131, 133-134), а у товарно-транспортних накладних від ТОВ «СТЦ Охоронні системи» відсутні відомості про повну адресу пункту навантаження (т. 2 а.с. 163, 169, 171). Водночас, указані документи містять всі інші необхідні реквізити, які у своїй сукупності надають можливість підтвердити фактичний рух товарів. Відтак, окремі недоліки у заповненні товарно-транспортних накладних за встановлених у цій справі обставин не можуть безумовно свідчити про відсутність доказів постачання позивачу товарів. З приводу твердження відповідача про те, що за адресою пункту навантаження та реєстрації ПП «Венета Сістем» розташований багатоквартирний житловий будинок, що свідчить про неможливість зберігання товарів у великих об`ємах та виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, колегія суддів зазначає, що ГУ ДПС у Київській області не надано доказів, що об`єм та розмір поставлених позивачу модулів є таким, що б унеможливлював їх зберігання у квартирі з подальшим відвантаженням на адресу ПрАТ «Свс-Дніпро». Щодо посилання контролюючого органу на те, що відповідно до товарно-транспортної накладної від 16.02.2018 №45 відпуск товарів дозволив ОСОБА_3 , який за відомостями АІС «Податковий блок» не є уповноваженою особою ТОВ «СК «Інженерні системи», судова колегія зауважує, що згідно з відомостями видаткової накладної від 16.02.2018 №4 (т. 3 а.с. 130) ОСОБА_3 є завідуючий складом ТОВ «СК «Інженерні системи». Викладеним спростовується посилання ГУ ДПС у Київській області на те, що вказана особа не є уповноваженою на відпуск товарів від ТОВ «СК «Інженерні системи». З приводу доводів відповідача про те, що згідно з експрес накладними ТОВ «Нова Пошта» від 20.02.2020 №59000489196222 та №59000489193432 і відправником і отримувачем є ТОВ «ТЦК Охоронні системи», що породжує сумнів у реальності поставки товару, колегія суддів зазначає, що зі змістом цих накладних (т. 2 а.с. 161) відправка товару здійснювалася до міста Вишгород, відділення ТОВ «Нова Пошта» №1, що відповідає місту розташування основного складу ПрАТ «Свс-Дніпро» (м. Вишгород, вул. Шкільна, 4), а відтак неправильне зазначення отримувача товару у спірному випадку не може безумовно свідчити про відсутність поставки, у тому числі й з огляду на оголошену вартість товару, яка відповідає вартості товару з податком на додану вартість згідно із специфікацією та видатковою накладною від 24.02.2020 №РН-0000001 (т. 2 а.с. 159-160). У свою чергу щодо мотивів відповідача про те, що позивачем не надано жодних передбачених законом первинних документів на підтвердження господарських операцій з ФОП ОСОБА_2 , а саме - товарно-транспортних накладних чи міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до п. 11.1 вже згаданих вище Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (у редакції, чинній на час укладання договорів), основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Аналіз змісту наявних у матеріалах справи договорів-заявок на перевезення вантажу автомобільним транспортом (т. 2 а.с. 132, 135, 138, 141, 144, 147) дають підстави для висновку, що останні окрім назви «товарно-транспортна накладна» містять всі необхідні для такого документа реквізити, що у сукупності з додатково наданими документами, а саме - актами про виконання робіт (т. 2 а.с. 133, 136, 139, 142, 145), довідками про транспортні витрати (т. 2 а.с. 134, 137, 140, 143, 146) та платіжними дорученнями (т. 2 а.с. 148-154) дають підстави для висновку про реальність надання ФОП ОСОБА_2 послуг перевезення вантажу. Більше того, указаний перелік документів відповідає вимогам для документів, що надаються декларантом для підтвердження витрат на транспортування відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, що передбачено Правилами заповнення митної декларації, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №

599. Висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій з огляду на відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів, транспортних засобів, виробничого обладнання, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств та інших основних фондів, є безпідставним, оскільки відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладеним ним договорам. Відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ними господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Аналогічна правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 04.12.2024 у справі № 380/13261/23, від 12.03.2025 у справі №200/7905/20-а. Посилання контролюючого органу на наявність прийнятого стосовно ПП «Венета Сістем» рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки вказане рішення від 04.02.2020 №6052 було відсутнє на момент завершення поставки товарів позивачу у листопаді 2019 року, тому не могло бути відоме позивачу на момент здійснення таких операцій. Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.07.2025 у справі №380/17067/23. У свою чергу ж подальша оплата ПрАТ «Свс-Дніпро» протягом 2020 року поставленого ПП «Венета Сістем» у 2018-2019 роках товару не ставиться у залежність від наявності в ПП «Венета Сістем» статусу ризикового платника. З приводу твердження ГУ ДПС у Київській області про неможливість відслідкування ланцюгів постачання товарів до контрагентів позивача колегія суддів зазначає, що порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на додану вартість, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. Більше того, відповідачем на надано доказів, що у ході вивчення відомостей Єдиного реєстру податкових накладних ним досліджувалися минулі періоди здійснення господарської діяльності контрагентів позивача, враховувалася можливість придбання поставлених позивачу товарів в якості окремих їх складових тощо. Усталеною є практика Верховного Суду про те, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу. Указана позиція відображена у постанові Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 640/9485/19. Суд апеляційної інстанції зауважує, що платник податків (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем чи надавачем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у підприємства відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію. Як вже було зазначено вище, згідно з ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з посиланням апелянта на те, що приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування позивачем податкового кредиту і витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, від добросовісності платника податку, з яким суб`єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання. У розрізі наведеного суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Верховний Суд в постановах від 11.11.2020 у справі №320/1147/19, від 24.11.2020 у справі №813/3034/15 та, зокрема, від 14.12.2021 у справі № 280/3376/19 виклав висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії підприємства та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, матеріалами справи підтверджується рух активів (робіт і товару) по ланцюгу від постачальників до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару та робіт і господарською діяльністю позивача. Наведені висновки повністю узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні від 22.01.2009 у справі «Булвес проти Болгарії», яке наголошує на принципі персональної відповідальності платника та неможливості втручання у право власності особи, яка, попри можливе порушення своїм контрагентом податкового законодавства, є належним отримувачем поставлених товарів чи послуг. Подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постанові від 11.12.2007 у справі № 21-1376во06, де зазначив, що «у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту». З урахуванням наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити таке. Приписи п. 44.1 ст. 44 ПК України визначають, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи. Крім того, відповідно до п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст. 201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. З наведеного вбачається, що не дають право на формування податкового обліку операції, не підтверджені належним чином оформленими документами. При цьому, як було зазначено раніше, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з`ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції. Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, на момент виписування податкових накладних позивачу його контрагенти були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб`єкти підприємницької діяльності, а також платниками податку на додану вартість, а факт реальності господарських операцій з ними, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 31.01.2024 №29260714 та №29270714, у відповідача не було, що було помилково не враховано судом першої інстанції. Щодо податкових повідомлень-рішень від 31.01.2024 №0028622407 та №0028642407 про донарахування штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Згідно із п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Пунктом 38.2 статті 38 ПК України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку. Відповідно до п. 18.1 ст. 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. У силу положень пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу. Відповідно до п. 54.2 ст. 54 ПК України грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на кори платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету. Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом. Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV ПК України. Так, відповідно до пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту). Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Згідно із пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Відповідно до пп. 168.1.4 пункту 168.1 статті 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду. Згідно з пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168 ПК України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід. Підпунктом 171.1 пункту 171 ПК України передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Відповідно до пп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані, зокрема, подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається. Згідно з п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Відповідно до пп. 1.1. п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України платниками збору є: 1) особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу; 2) фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої, другої та четвертої груп; 3) платники єдиного податку третьої групи, крім електронних резидентів (е-резидентів). За правилами пп. 1.2 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України об`єктом оподаткування збором є: 1) для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу; 2) для платників, зазначених у підпункті 2 підпункту 1.1 цього пункту, - щомісячна сума, що дорівнює розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року; 3) для платників, зазначених у підпункті 3 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 292 цього Кодексу. Згідно із пп. 1.4 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору з доходів платників збору, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставками, визначеними підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету з доходів платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу (пп. 1.5 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України). Відповідно до пп. 1.6. п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України платники збору, зазначені у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу. Так, за п. 125-1.1 ст. 125-1 ПК України ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов`язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом III цього Кодексу, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Водночас, згідно із п. 125-1.2 ст. 125-1 ПК України ті самі дії, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Як свідчать матеріали справи, зокрема, а саме зміст податкових повідомлень-рішень від 31.01.2024 №0028622407 та №0028642407, контролюючим органом до підприємства застосовані штрафні санкції за несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору на підставі п. 125-1.2 ст. 125-1 ПК України, який передбачає таку кваліфікуючу ознаку, як умисел. Разом з тим, аналіз змісту акта перевірки свідчить, що контролюючим органом не встановлено діянь, які б утворювали склад правопорушення саме за п. 125-1.2, адже в акті ГУ ДПС у Київській області лише констатовано факт несвоєчасного перерахування до бюджету вказаних вище платежів. У постанові від 29.11.2023 у справі №520/5026/22 Верховний Суд наголосив, що для застосування санкції за статтею 125-1 ПК України необхідно не лише встановити несвоєчасність перерахування, а й обов`язково встановити, що перерахування відбулося після виплати доходу або не відбулося взагалі. Крім того, Верховний Суд у постанові від 10.03.2026 у справі №140/4934/25 прийшов до висновку, що відповідальність, передбачена ст. 125-1 ПК України, пов`язується не з самим фактом наявності податкового боргу чи несвоєчасної сплати узгодженого грошового зобов`язання, а з установленим контролюючим органом фактом ненарахування, неутримання та/або несплати (неперерахування) податку до або під час виплати оподатковуваного доходу. Водночас із змісту акта перевірки вбачається, що контролюючим органом не встановлено порушень щодо правильності визначення бази оподаткування, повноти нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб і військового збору, а також не наведено обставин щодо дати виплати доходу та співвідношення її з датою перерахування податку до бюджету. Фактично податковий орган обмежився констатацією наявності несплачених сум станом на дату перевірки, що саме по собі свідчить про існування податкового боргу, але не утворює складу правопорушення, передбаченого статтею 125-1 ПК України. За встановлених обставин колегія суддів приходить до висновку, що контролюючий орган не довів ані наявності умов для застосування саме ст. 125-1 у цілому (у розумінні її предмета регулювання), ані ознак «умисних дій» для застосування п. 125-1.2 ст. 125-1 ПК України, що свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.01.2024 №0028622407 та №0028642407. Крім іншого, колегія суддів звертає увагу, що з доданого до вказаних податкових повідомлень-рішень розрахунку штрафних санкцій не вбачається за можливе встановити правильність їх обчислення навість з огляду на відмінність несвоєчасно перерахованої суми податку на доходи фізичних осіб, зазначеної у податковому повідомленні-рішенні №0028622407 (165 685,45 грн), та наведеної у розрахунку (149 487,32 грн). Судовою колегією враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, зважаючи на встановлену вище відсутність правових підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень у зв`язку з підтвердженням матеріалами справи реальності здійснення господарських операцій та безпідставності притягнення позивача до відповідальності згідно з п. 125-1.2 ст. 125 ПК України, судова колегія приходить до висновку про передчасність твердження Київського окружного адміністративного суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати. Крім іншого, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність стягнення з ГУ ДПС у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ПрАТ «Свс-Дніпро» витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, в сумі 66 059,44 грн, сплачених за подання позовної заяви (30 027,02 грн) та апеляційної скарги (36 032,42 грн). Частина судового збору в сумі 9 008,10 грн, сплачена за подання апеляційної скарги в електронному вигляді без урахування понижуючого коефіцієнту 0,8, може бути повернута судом апеляційної інстанції як надміру сплачена у порядку, встановленому ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір». Керуючись ст. ст. 139, 242-244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Свс-Дніпро» - задовольнити повністю. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року - скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДПС у Київській області податкові повідомлення-рішення від 31 січня 2024 року №29260714, №29270714, №0028622407, №0028642407. Стягнути з Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а; код ЄДРПОУ ВП 44096797) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства «Свс-Дніпро» (07301, Київська обл., м. Вишгород, вул. Шкільна, 4; код ЄДРПОУ 00132807) витрати, пов`язані із сплатою судового збору, в сумі 66 059 (шістдесят шість тисяч п`ятдесят дев`ять) гривень 44 копійки. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення. Касаційна скарга на судове рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені статтями 328-331 КАС України. Головуючий суддя В.В. Файдюк Судді О.В. Карпушова Є.І. Мєзєнцев Повне судове рішення виготовлено 12 травня 2026 року.