Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/2568/26

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/2568/26 Суддя першої інстанції - Радчук А.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Дегтярьової С.В., суддів Крусяна А.В., Яковлєва О.В., розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі №420/2568/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправними наказу та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 , у якому позивач просив суд: - визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 30 грудня 2025 року №378 (з основної діяльності) в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби за мобілізацією до Військової частини НОМЕР_1 ; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 та виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ; - визнати протиправною бездіяльність Комісії з розгляду питань про надання відстрочки від мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_4 та зобов`язати розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 грудня 2025 року по суті з урахуванням правових висновків, викладених в судовому рішенні. 06 квітня 2026 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява про забезпечення позову, якій заявник просить заборонити командуванню Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), а також іншим органам військового управління вчиняти дії щодо переміщення (переведення) ОСОБА_1 з місця поточного розташування/дислокації ( АДРЕСА_2 ), до інших військових частин або в іншу місцевість, крім місця постійної дислокації Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), - до набрання законної сили рішенням суду у цій справі. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. Рішенням Одеський окружний адміністративний суд від 27 квітня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними наказу та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Суд: - визнав протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 , надану листом від 12 лютого 2026 року №182/2/385 на рапорт ОСОБА_1 від 05 січня 2026 року про звільнення з військової служби на підставі п.п.«г» п.3 ч.5 ст.26 та абз.5 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; - зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 05 січня 2026 року про звільнення з військової служби на підставі п.п.«г» п.3 ч.5 ст.26 та абз.5 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні. В іншій частині позовних вимог відмовив. До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі №420/2568/26 про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. Апелянт вважає, що відмова у забезпеченні позову позбавляє позивача ефективного судового захисту, що суперечить практиці Європейського суду з прав людини та нівелює відновлення прав в судовому порядку. Суд першої інстанції не врахував, що ризик шкоди життю та здоров`ю є невідновним, переміщення у зону бойових дій створює незворотні наслідки, захист після настання таких наслідків є ілюзорним. Заявлений захід забезпечення позову є тимчасовим, не вирішує спір по суті, не порушує публічні інтереси, тому заява про забезпечення позову мала бути задоволена судом. Натомість, його невжиття створює значно більші ризики. Суд не здійснив належного балансу інтересів сторін та не виконав основних засад адміністративного судочинства, тому така ухвала підлягає скасуванню. Суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, не врахував реальні ризики, фактично позбавив позивача ефективного судового захисту, тому просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року про відмову в забезпеченні позову та постановити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову в спосіб заборони командуванню Військової частини НОМЕР_1 та іншим органам військового управління здійснювати переміщення (переведення) ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням суду. Також, у клопотаннях про долучення доказів представник позивача зазначив, що йому стало відомо про направлення ОСОБА_1 до м. Харків для виконання бойових завдань, що фактично підтверджує реальність ризиків, на які сторона позивача посилалась, як на підставу для забезпечення позову в апеляційній скарзі. З метою перевірки та офіційного підтвердження вказаних обставин представником позивача скеровано адвокатський запит за вих. №01_03/148/26 від 13 травня 2026 року. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. 27 квітня 2026 року недоліки усунуто. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року відкрите апеляційне провадження. 20 травня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. 21 травня 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшов. Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Частиною 2 ст.150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Згідно ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акту або нормативно-правового акту; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Частиною 2 ст.151 КАС України встановлено, зокрема, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Колегія суддів дослідила матеріали справи, перевірила доводи апеляційної скарги та дійшла наступного висновку. Інститут забезпечення позову є виключним процесуальним механізмом, спрямованим на запобігання реальним ризикам порушення прав особи до ухвалення рішення у справі, а не способом попереднього вирішення спору по суті чи формування судом висновків щодо обґрунтованості позовних вимог. Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову та доводів апеляційної скарги, позивач обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову тим, що він проходить військову службу, може бути переміщений до іншої військової частини або у район ведення бойових дій, у зв`язку з чим у майбутньому можу бути ускладнене виконання рішення суду та ефективний судовий захист його прав. Колегія суддів зазначає, що усі наведені апелянтом обставини не свідчать про наявність реальної та безпосередньої загрози невиконання або істотного ускладнення виконання судового рішення у цій справі. Сам факт проходження позивачем військової служби, його переміщення між військовими частинами чи виконання бойових завдань в умовах воєнного стану не є безумовною підставою для застосування заходів забезпечення позову, оскільки такі обставини пов`язані з особливостями проходження військової служби та не доводять неможливість реалізації позивачем процесуальних прав у правовідносинах звільнення з такої служби. Колегія суддів враховує, що позивач реалізує право на судовий захист через уповноваженого представника, вони активно користуються засобами електронного судочинства, подають процесуальні документи, клопотання та докази, що свідчить про відсутність об`єктивних перешкод для участі у судовому процесі. Доводи апеляційної скарги про те, що ризик переміщення позивача є реальним, а не гіпотетичним, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки сам ризик можливого подальшого переміщення військовослужбовця не свідчить про неможливість виконання рішення суду. Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції нібито застосував завищений стандарт доказування при вирішенні питання щодо забезпечення позову. Таке формулювання позбавлене змісту, оскільки відповідні обставини та пояснення або підтверджені доказами або ні. При цьому в кожному конкретному випадку суд перевіряє таку підтвердженість не застосовуючи кількісний доказовий показник, а перевіряє суть та зміст кожного відповідного доказу. Суд першої інстанції надав оцінку наведеним позивачем обставинам саме крізь призму критеріїв, визначених статтею 150 КАС України, та дійшов висновку про відсутність достатньо обґрунтованих даних, які б свідчили про існування реальної небезпеки істотного ускладнення виконання судового рішення. Колегія суддів також враховує, що під час апеляційного перегляду встановлено ухвалення судом першої інстанції рішення у справі по суті спору, однак таке рішення на момент розгляду цієї апеляційної скарги законної сили не набрало та може бути переглянуте в апеляційному порядку, що виключає підстави стверджувати що факти, вказані в рішенні, є встановленими. Більш того, застосування заявленого позивачем заходу забезпечення позову фактично призведе до втручання суду у проходження військової служби позивачем та діяльність органів військового управління на тривалий період до завершення судового розгляду справи, що, за відсутності належно доведених виключних підстав, не відповідатиме принципу співмірності та балансу приватних і публічних інтересів. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що ним при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, тому не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 242-244, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя доповідач С.В. Дегтярьова Судді А.В. Крусян О.В. Яковлєв