Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/23234/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 10 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/23234/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року (суддя Кальник В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головного управління Національної гвардії України про визнання дій протиправними, скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення, звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головного управління Національної гвардії України, в якому, просить: - визнати дії суб`єктів владних повноважень, співробітників ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), які за попередньою змовою незаконно затримали, викрали та тримали ОСОБА_1 під вартою протягом двох діб у приміщені ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , НОМЕР_2 ) - противоправними; - скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про мобілізацію ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання, АДРЕСА_3 ) на військову службу та направлення до військової частини № НОМЕР_4 Національної Гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ); - зобов`язати Головне Управління Національної Гвардії України скасувати Наказ командира військової частини № НОМЕР_6 Національної Гвардії України (по стройовій частині) про призначення у військову частину № НОМЕР_6 згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 та зарахування його у якості солдата до списків особового складу військової частини № НОМЕР_6 , відповідно до мобілізаційного призначення; - зобов`язати Головне управління Національної Гвардії України, звільнити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 місце проживання, АДРЕСА_3 ) з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу військової частини № НОМЕР_4 Національної Гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ); - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 місце проживання, АДРЕСА_3 ) моральну шкоду в розмірі однієї гривні. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Позивачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати та: - ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення адміністративного позову в частині визнання дій співробітників (військових) ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) протиправними; - визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №74-М від 12.02.2025 року «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації» в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до військової частини № НОМЕР_8 . - зобов`язати військову частину № НОМЕР_8 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 та виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини № НОМЕР_8 . Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, суд не врахував, що висновки Верховного Суду у справі №160/2592/23 не можуть бути враховані при розгляді цієї справи. Суд не врахував протиправність дій співробітників (військових) ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) протиправними щодо незаконні мобілізації позивача. Суд дослівно відтворює письмові відзиви відповідачів, не аналізуючи обставини справи. Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів. Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є військовозобов`язаним та перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 . 11.02.2025 ОСОБА_1 пройшов медичний огляд у позаштатній постійно діючій військово-лікарській комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 та за результатами медичного огляду визнаний придатним до військової служби на підставі графи II Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві (довідка ВЛК від 11.02.2025 №41/24/969). Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.02.2025 № 74-М «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації» 12.02.2025 ОСОБА_1 призваний на військову службу за мобілізацією та відправлений у складі команди до Військової частини НОМЕР_8 , у зв`язку з чим, позивача було знято з військового обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_8 ІНФОРМАЦІЯ_6 (по стройовій частині) від 11.02.2025 № 30 мтд, позивача зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення. Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_8 ІНФОРМАЦІЯ_6 (по стройовій частині) від 17.02.2025 № 34 мтд, позивач вважається таким, що самовільно залишив місце служби та безпідставно відсутній з 15.02.2025 року. Наказом командира військової частини НОМЕР_8 ІНФОРМАЦІЯ_6 (по стройовій частині) від 10.03.2025 № 49 мтд, оголошено про виведення позивача в розпорядження командира військової частини. Вважаючи протиправними дії відповідача 1 щодо незаконної мобілізації та, як наслідок, відсутності підстав для призову на військову службу та зарахування до списків особового складу Військової частини № НОМЕР_4 , позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем правомірність дій було доведено. Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується. Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23 лютого 2023 року, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, які забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя. З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Відповідно до пункту 9 вказаного Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: - здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку). Згідно із пунктом 11 Положення №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки виконують функції, зазначені у пункті 9 цього Положення. Суд вірно встановив, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, які забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації та наділені повноваженнями щодо призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. У свою чергу, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Суд обґрунтовано врахував, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 за позовом військовослужбовця до районного ТЦК і військової частини про визнання протиправними дій щодо призову і зобов`язання прийняти рішення про звільнення зі служби вказав, що визнання процедури призову протиправною не спричиняє звільнення незаконно мобілізованого з військової служби, тобто, не відновлює попереднього становища особи, призваної на військову службу. Як зазначив КАС ВС, «процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною», тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову служб. Суд вірно зазначиває, що Наказ в частині призову позивача за мобілізацією до військової частини НОМЕР_8 солдата - ОСОБА_1 є індивідуальним правовим актом, який вичерпав свою дію фактом призову позивача на військову службу та зарахування останнього до складу військової частини. Пунктом 19 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних. Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі. В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 №2-зп у справі №3/35-313 вказано, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію. У пункті 5 рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008 в справі №1-10/2008 зазначено про те, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне застосування» і після реалізації вичерпують свою дію. Судом було вірно враховано, що дії/рішення відповідачів в частині призову позивача за мобілізацією до військової частини НОМЕР_8 - вже реалізовані, а тому, визнання дїй протиправними та скасування спірних наказів не матиме наслідком звільнення позивача з військової служби. Судом також вірно було взято до уваги, що після видання спірних наказів виникли нові правовідносини щодо проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232-XII та Положенням № 1153/2008 та законодавством не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призначення до військової частини. Пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: 1) під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану): а) у строки, визначені Указом Президента України (у строки, визначені рішенням Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, - для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період); б) за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби; в) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; г) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); д) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання; е) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу та/або проти них не порушено кримінальне провадження, передбачене законами України); є) у зв`язку з обранням народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); ж) у зв`язку із призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя. Суд вірно врахував неможливість звільнення чи виключення з військової служби шляхом скасування наказу про призов. Цей наказ вже реалізований, та позивач був зарахований до військової частини та приступив до виконання службових обов`язків за посадою. Зобов`язання військову частину звільнити від проходження військової служби позивача виходить за межі правовідносин щодо його призову на військову службу під час мобілізації. Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують. Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головного управління Національної гвардії України про визнання дій протиправними, скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Постанова у повному обсязі складена 10 червня 2026 року. Головуючий - суддя А.А. Щербак суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш