Постанова 4851 № 953/3276/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 р.Справа № 953/3276/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Фоміної Л.О., Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. , за участю секретаря судового засідання Реброва А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Київського районного суду м. Харкова від 21.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Губська Я.В., вул. Блюхера, 7б, м. Харків, Харківська, 61168, по справі № 953/3276/26 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Вініцький М. В., звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить суд: - скасувати постанову серії АВ № 00009658 від 21.01.2026 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України про накладення штрафу у розмірі 34000,00 грн.; - справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити у зв`язку із вчиненням ним адміністративного правопорушення в стані крайньої необхідності. В обґрунтування вимог позивач зазначає, що його як керівника КП «Харківські теплові мережі», за яким зареєстровано транспортний засіб Кобальт АС-3253/8 КМ, державний номерний знак НОМЕР_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, як такого, що допустив рух зазначеного транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів визначених у п. 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 14,284% (2,714 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 26 тон. За результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення 21 січня 2026 року Державною службою України з безпеки на транспорті відносно позивача було винесено постанову серії АВ № 00009658 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі та накладено штраф в розмірі 34000,00 грн. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21.04.2026 позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про адміністративне правопорушення задоволено. Скасовано постанову від 21.01.2026 серія АВ № 00009658 у справі про адміністративне правопорушення за частиною другої статті 132-1 КУпАП, винесену старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Шмельовим М.В., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другої статті 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000,00 грн. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другої статті 132-1 КУпАП закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 247 КУпАП. Стягнуто з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 665,60 грн. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що висновки, викладені в рішенні не відповідають фактичним обставинам справи і суперечать нормам матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Київського районного суду міста Харкова від 21 квітня 2026 року по справі №953/3276/26 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає, що суть процесу автофіксації правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті полягає у забезпеченні прозорості фіксації порушень, зменшення участі посадових осіб у вказаному процесі, що спрямовано на об`єктивну оцінку обставин та фактів вчинення правопорушення. Вказує на те, що основним доказом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП є, автоматично внесені до автоматично сформованої постанови, показання технічних приладів, технічних засобів, що працюють в автоматичному режимі, та мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Зазначені докази долучені до відзиву, зокрема: 1) фотографії транспортного засобу, в момент проїзду через автоматичний пункт (включно з номерними знаками транспортних засобів); 2) інформаційна картка автоматичного пункту габаритно- вагового контролю, сформована автоматичним пунктом при фіксації адміністративного правопорушення, вчиненого Позивачем. Зазначає, що лист командира тактичної групи «Слобода» від 30 вересня 2025 року № 275, адресований генеральному директору Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», не може розцінюватись як розпорядження (наказ, директива) військового командування, що свідчить про безпідставність застосування абз. 7 п. 22.5 ПДР України. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому, з посиланням на те, що рішення Київського районного суду м. Харкова від 21.04.2026 р. у справі № 953/3276/26 є обґрунтованим та законним, просить у задоволенні апеляційної скарги Державної служби України безпеки на транспорті відмовити в повному обсязі. Зазначає, що згідно зі ст. 18 КупАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Вказує, що згідно з Розпорядженням Харківської обласної військової адміністрації № 252В від 07.04.2026 "Про заходи забезпечення виконання робіт із ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на об`єктах критичної інфраструктури на території Харківської області, затверджено перелік транспортних засобів, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на об`єктах критичної інфраструктури на території Харківської області. У вищезазначеному переліку є автомобіль КОБАЛЬТ АС-3253/8 KM ДНЗ НОМЕР_1 . Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 автомобіль Кобальт АС-3253/8 КМ, номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі». ОСОБА_1 з 04 лютого 2021 року приступив до виконання обов`язків на посаді генерального директора комунального підприємства «Харківські теплові мережі» відповідно до розпорядження міського голови від 02.02.2021 № 142/2к «Про призначення на посаду», що підтверджується копією наказу від 04 лютого 2021 року № 59-к. Командир тактичної групи «Слобода» полковник ОСОБА_2 листом від 30 вересня 2025 року № 275 звернувся до генерального директора КП «Харківські теплові мережі» з проханням з 01 жовтня по 20 грудня 2025 року надати автомобілі для перевезення великогабаритного вантажу (залізобетонні конструкції, блоки, щебінь тощо), екскаватори (в тому числі на гусеничній базі) для виконання фортифікаційних заходів в смузі відповідальності тактичної групи «Слобода». Листом від 16.12.2025 №335 командир тактичної групи «Слобода» полковник ОСОБА_2 звернувся до Генерального директора КП «Харківські теплові мережі», в якому просив надати транспортні засоби в кількості двох одиниць для організації перевезення невибухових інженерних загороджень (ПЗ-1) в кількості 30000 штук за маршрутом Балаклея Харків. 19.12.2025 перший заступник генерального директора КП «Харківські теплові мережі» звернувся до начальника Харківської обласної військової адміністрації з листом № 02-50/11100 з проханням про надання дозволу на рух транспортних засобів КП «Харківські теплові мережі», які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на об`єктах критичної інфраструктури, а також на транспортні засоби спеціалізованого та / або спеціального призначення, залучені до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на об`єктах критичної інфраструктури, які здійснюють рух у межах Харківської області. 25.12.2025 видано розпорядження № 920/14 за підписом директора транспортної філії О.Бабенка щодо залучення автотранспорту з метою своєчасної підготовки рубежів для оборони м. Харкова та Харківської області, яким зокрема, зобов`язано водія ОСОБА_3 (таб. №9832) невідкладно виїхати на автомобілі Кобальт АС-3253/8 КМ НОМЕР_1 в супроводі відповідальної особи тактичної групи «Слобода» для доставлення залізобетонних конструкцій, блоків, щебню тощо, які необхідні для виконання фортифікаційних заходів. До матеріалів справи долучено копію подорожнього листа № 995888 від 25.12.2025 на водія та транспортний засіб КОБАЛЬТ AC-3253. У завданні вказано вивіз жб конструкцій. 21 січня 2026 року щодо позивача старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Шмельовим М.В., складено постанову серії АВ № 00009658 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі. Зі змісту вказаної постанови слідує, що 25.12.2025 о 15 год 24 хв ОСОБА_1 , будучи відповідальною особою, допустив рух транспортного засобу Кобальт АС-3253/8 КМ, державний номерний знак НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 23,923% (6,22 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 26 тон, навантаження на здвоєнні осі транспортного засобу на 14,284 % (2,714 тон), при дозволеному максимальному навантаженні на здвоєні осі 19 тон та відстані між осями від 1,3 м до 1,8 м при спарених колесах, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі за допомогою технічного засобу WIM 81, WAGA-WIM35, №

12. Позивач, не погодившись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржив її в судовому порядку. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті спірної постанови не з`ясовував наявність інформації про обставини, що виключають адміністративну відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Пунктами 1, 3 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою КМУ від 11.02.2015 № 103 зі змінами, встановлено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Укртрансбезпека у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі Закон України № 3353-XII) учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Частиною 2 ст. 29 Закону № 3353-XII встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IV передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженням з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Стаття 8 КУпАП визначає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух, встановлюють Правила дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Ці Правила відповідно до Закону України Про дорожній рух встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила (п.п. 1.1, 1.3, 1.4 ПДР). Відповідно до п. 1.5 ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п. 22.5 ПДР рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: б) фактичної маси (для автомобільних доріг державного значення): трьохвісний автомобіль 25 тон, в) навантаження на вісь: від 1,3 до 1,8 метра при спарених колесах, за умови, що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни 19 тон. 02.11.2022 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України № 1217 від 28.10.2022, якою, у тому числі, п. 22.5 Правил дорожнього руху було доповнено абзацом наступного змісту: «У період воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування вимоги абзаців першого та другого цього пункту не поширюються на транспортні засоби, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення». Отже, підставою для виключення відповідальності особи за порушення нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України, є наявність таких умов: 1) транспортні засоби здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави; 2) наявність рішення військового командування про таке перевезення, в інтересах якого здійснюється таке перевезення. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022, який триває по теперішній час. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань. Положеннями частини 2 статті 132-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами. Суб`єкт відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, визначений приписами ст. 14-3 КУпАП, за змістом якої адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Зважаючи на те, що Скопенко В.В. є керівником Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», за яким зареєстрований автомобіль Кобальт АС-3253/8 KM державний номерний знак НОМЕР_1 , то позивач є відповідальною особою за вказане правопорушення в розумінні ст. 14-3 КУпАП. Колегія суддів зазначає, що КП «Харківські теплові мережі» в установленому законодавством порядку було визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Судом встановлено, що командир тактичної групи «Слобода» листом від 16.12.2025 № 335 звернувся до директора КП «Харківські теплові мережі», в якому просив надати транспортні засоби в кількості двох одиниць для організації перевезення невибухових інженерних загороджень (ПЗ-1) в кількості 30 000 штук за маршрутом Балаклея Харків. 25.12.2025 видано розпорядження № 920/14 за підписом директора транспортної філії О.Бабенка щодо залучення автотранспорту з метою своєчасної підготовки рубежів для оборони м. Харкова та Харківської області, яким зокрема, зобов`язано водія ОСОБА_3 (таб. №9832) невідкладно виїхати на автомобілі Кобальт АС-3253/8 КМ НОМЕР_1 в супроводі відповідальної особи тактичної групи «Слобода» для доставлення залізобетонних конструкцій, блоків, щебню тощо, які необхідні для виконання фортифікаційних заходів. Відтак, колегія суддів вважає, що позивач у спірних правовідносинах виступав як виконувач перевезень з метою забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, на підставі чого його відповідальність у цій справі виключена положеннями абз. 7 п. 22.5 ПДР України, тобто його дії є законними та обґрунтовуються «нагальною соціальною потребою» в розумінні практики Європейського суду з прав людини. Колегія суддів звертає увагу на те, що апелянт у своїй апеляційній скарзі жодним чином не обґрунтовує своє твердження про те, що командир угрупування об`єднаних сил Тактичної групи «Слобода» не є військовим командуванням інших утворених відповідно до законів України військових формувань. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно-правових санкцій. Отже, відповідальність суб`єкта, який у період воєнного стану в Україні здійснював перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення виключена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1217 від 28.10.2022. Колегія суддів зауважує, згідно з пп. 7 п. 4 розділу ІІ Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованих в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 № 512, під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу з використанням системи уповноважена посадова особа з`ясовує наявність інформації про обставини, що виключають адміністративну відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Разом з тим, відповідач при прийнятті спірної постанови не з`ясовував наявність інформації про обставини, що виключають адміністративну відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Колегія суддів зауважує, що для попередження ліквідацій руйнувань та укріплення рубежів до оборони та для виконання фортифікаційних заходів в умовах постійних оголошених повітряних тривог на території Харківської області в смузі відповідальності тактичної групи «Слобода» автомобіль Кобальт АС-3253/8 KM державний номерний знак НОМЕР_1 з метою забезпечення обороноздатності держави та за наявності рішення військового командування про таке перевезення здійснював відповідні перевезення в стані крайньої необхідності. Слід зазначити, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки діяння, вчинене в стані крайньої необхідності, не просто є підставою для звільнення особи від адміністративної відповідальності. Воно позбавляє сам вчинок ознаки протиправності, перетворюючи його на суспільно корисний акт, адже збережене благо є вагомішим за заподіяну шкоду. Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам. Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема, не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій. Підставою крайньої необхідності є небезпека інтересам, які охороняються адміністративним законодавством. Ця небезпека може бути викликана: 1) протиправними діями людини: 2) діями тварин; 3) природними явищами; 4) джерелом підвищеної небезпеки (технічними та транспортними засобами) тощо. Крім того, крайню необхідність можна визнати правомірною лише при таких обставинах (ознаках): - небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; - при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; - шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що допущене позивачем перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу було вимушеним і вчиненим виключно в стані крайньої необхідності з метою оперативного доставлення матеріалів для фортифікаційних споруд та забезпечення обороноздатності держави в умовах воєнного стану. Шкода від допущеного порушення Правил дорожнього руху є значно меншою за відвернену небезпеку та збережене суспільне благо. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі вчинення дії в стані крайньої необхідності. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач підлягає звільненню від адміністративної відповідальності, оскільки адміністративне правопорушення, за яке його було притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП на підставі постанови АВ № 00009658 від 21.01.2026 було вчинене в стані крайньої необхідності. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача з посиланням на постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2023 по справі № 645/1295/24, від 30.03.2023 по справі № 480/7580/22, рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08.02.2023 по справі № 591/6625/22 та Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03.05.2023 по справі № 686/2308/23, оскільки вказані судові рішення не є обов`язковими до врахування в розумінні положень ч. 5 ст. 242 КАС України. Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Згідно із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, вони спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених вище підстав висновків суду не спростовують. Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі повно з`ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 229, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2026 року по справі № 953/3276/26 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Л.О. Фоміна Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц