Ухвала КЦС ВС № 754/18137/19

УХВАЛА 09 червня 2026 року м. Київ справа № 754/18137/19 провадження № 61-7075ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Черняк Ю. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 202 з поглибленим вивченням природничо-математичних наук Деснянського району м. Києва про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 202 з поглибленим вивченням природничо-математичних наук Деснянського району м. Києва про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 січня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 січня 2021 року залишено без змін. 24 травня 2021 року на офіційну електронну адресу Касаційного цивільного суду від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшли дві касаційні скарги на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року у вказаній справі. Також, 24 травня 2021 року ОСОБА_1 через «Прийом громадян» Касаційного цивільного суду звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року у вказаній справі. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року повернуто без розгляду з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України (провадження № 61-8578ск21). Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Запропоновано заявнику надати уточнену касаційну скаргу з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України (провадження № 61-8578ск21). Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 29 липня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала з підстав передбачених частиною третьою статті 185, частиною другою статті 393 ЦПК України (провадження № 61-8578ск21). 16 серпня 2021 року ОСОБА_1 через «Прийом громадян» Касаційного цивільного суду вдруге звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року у вказаній справі. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року залишено без руху з надання строку на усунення недоліків. Запропоновано заявнику надіслати на адресу суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень відповідно до статті 389 ЦПК України, надіслати копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи та сплатити судовий збір у розмірі 1 536,80 грн (провадження № 61-13781ск21). Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року у справі повернуто заявнику з підстав передбачених частиною третьою статті 185, частиною другою статті 393 ЦПК України(провадження № 61-13781ск21). 25 травня 2026 року ОСОБА_1 через офіційну електронну адресу Касаційного цивільного суду звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою (уточненою) на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким її позов задовольнити. Крім того заявник, у клопотанні доданому до касаційної скарги, порушує питання про поновлення процесуального строку на усунення недоліків касаційної скарги. Клопотання обґрунтовано тим, що вона немала фізичної та психологічної можливості усунути недоліки касаційної скарги у встановлений судом строк через виняткові, поважні та незалежні від її волі обставини, а саме, у червні 2021 року директор школи ОСОБА_2 та її заступник під час виконання нею обов`язків вчителя здійснили на неї напад, внаслідок нападу та сильного стресу її загальний стан здоров`я погіршився, вона перебувала у безпорадному стані, тривалий час відновлювалася і була позбавлена можливості самостійно здійснювати захист своїх прав та звертатися по правову допомогу. Вказує, що захист її інтересів та ведення справи було доручено адвокату Поліщуку Р. А. Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги. Зазначає, що адвокат усно запевняв її належному виконанні доручень, проте як з`ясувалося згодом адвокат, ще у 2025 році відмовився від надання правової допомоги, про що не повідомив її. Офіційну письмову відповідь-відмову адвоката Поліщука Р. А. отримала на свій письмовий запит лише 19 травня 2026 року, одразу звернулася із запитом до Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, щодо перевірки фактів введення її в оману адвокатом. Вважає, що строк для усунення недоліків пропущено з винятково поважних причин. На підтвердження клопотання заявник надала копію виписки із медичної картки стаціонарного хворого № IX-210218/802 про те, що ОСОБА_1 знаходилася на стаціонарному лікуванні з 18 лютого 2021 року по 23 лютого 2021 року, копію виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 від 31 березня 2020 року, копію правового висновку від адвоката Поліщука Р. А. від 29 вересня 2025 року та від 01 жовтня 2025 року, щодо виконання доручення від 28 серпня 2025 року № 004-2608066, копію заяви щодо надання інформації про стан виконання доручень адвокатом від 20 травня 2026 року. У відкритті касаційного провадження слід відмовити. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається Цивільним процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. У частині першій статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. У частині третій статті 394 ЦПК України зазначено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Повний текст оскаржуваної постанови Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року складено 14 травня 2021 року та забезпечено надання загального доступу 16 травня 2021 року. Річний строк, який відповідно до положень частини третьої статті 394 ЦПК України обчислюється від дня складання повного тексту оскаржуваної постанови апеляційного суду тобто від 14 травня 2021 року. Касаційну скаргу (уточнену) на оскаржувані судові рішення подано до Верховного Суду 25 травня 2026 року, тобто більше ніж через п`ять років з дня складання повного тексту оскаржуваної постанови апеляційного суду, що дає підстави для висновку, що строк на касаційне оскарження пропущений. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд. Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу. У справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», та «Трух проти України» (ухвала від 14 жовтня 2003 року). Статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Поважними причинами пропуску строку є ті обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Наведені заявником доводи про те, що адвокат Поліщук Р. А. діяв недобросовісно і несвоєчасно інформував її щодо перебування справи на розгляді у суді, що позбавило її можливості раніше усунути недоліки касаційної скарги не свідчать про наявність обставин непереборної сили, які б перешкоджали поданню касаційної скарги. ОСОБА_1 уперше та вдруге зверталася із касаційними скаргами на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року до Верховного Суду особисто, у межах касаційного провадження № 61-8578ск21 у травні 2021 року та касаційного провадження № 61-13781ск21 у серпні 2021 року. Проте, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу (уточнену) після спливу більше п`яти років з дня складення повного тексту оскаржуваної постанови апеляційного суду, що має наслідком відмови у відкритті касаційного провадження, крім випадків, визначених частиною третьою статті 394 ЦПК України. Заявник пропустила строк на звернення до суду з касаційною скаргою, а частиною третьою статті 394 ЦПК України визначено виключні два випадки для відкриття касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Зазначених виключних обставин заявником не наведено. Верховний Суд бере до уваги, що ОСОБА_1 уже зверталася до суду касаційної інстанції з касаційними скаргами, проте вказані касаційні скарги було повернуто заявнику у зв`язку із невиконанням вимог процесуального закону при поданні касаційних скарг. Невиконання вимог суду, норм законодавства України не є обставиною непереборної сили у розумінні норм ЦПК України. Крім того, Верховним Судом враховано, що апеляційний перегляд рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 січня 2021 року відбувався саме за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , відтак, остання не може вважатись собою, не повідомленою про розгляд справи, оскільки саме заявник касаційної скарги ініціювала розгляд справи. Вказаний висновок викладено у змісті постанови Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року у справі № 405/4689/19 (провадження № 61-1979сво24). Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36). «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53). Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету, і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65). Таким чином, доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними обмеженнями встановленні державами-членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2004 року у справі «Нешев проти Болгарії»). При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського суду з прав людини від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України»). Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення суду апеляційної інстанції, і не встановлено винятки, передбачені частиною третьою статті 394 ЦПК України, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись частиною третьою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 202 з поглибленим вивченням природничо-математичних наук Деснянського району м. Києва про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулувідмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Д. Д. Луспеник Г. В. Коломієць Ю. В. Черняк