Постанова Чернівецький апеляційний суд № 714/546/26

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 р. м. Чернівці Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Давній В. П., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , та його захисника - адвоката Онофрея І. К., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Онофрея І. К. на постанову судді Герцаївського районного суду Чернівецької області від 21 травня 2026 року, - ВСТАНОВИВ: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, тобто у вигляді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. Згідно постанови районного суду та протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 639362, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 13 квітня 2026 р., о 03 год 08 хв., в с. Байраки, по вул. Головній, 3, Чернівецького району Чернівецької області керував транспортним засобом «ВАЗ 21061», д. н. з. НОМЕР_1 без посвідчення водія відповідної категорії, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1.а Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП. Також, відповідно до постанови районного суду та протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 639366, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 13 квітня 2026 р., о 03 год 08 хв., в с. Байраки, по вул. Головній, 3, Чернівецького району Чернівецької області керував транспортним засобом «ВАЗ 21061», д. н. з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на вимогу працівників поліції, ОСОБА_1 відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. ЄУНСС: 714/546/26 Головуючий у І інстанції: Костишин Н. Я. Номер провадження: 33/822/262/26 Головуючий суддя : Давній В. П. На вказану постанову захисником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвокатом Онофреєм І. К. було подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження по справі у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень. Вважає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права, при цьому суд не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до дослідження та оцінки доказів по справі, що потягло за собою необґрунтоване судове рішення. Суд не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому розгляду справи. Вказує, що з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Перебування особи на водійському сидінні нерухомого автомобіля, як стверджує захисник, не є тотожним керуванню транспортним засобом в розумінні закону. Стверджує, що працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 належним чином його права та обов`язки, передбачені чинним законодавством, а також вимоги ст. 270 КУпАП, з врахуванням його молодого віку. На думку захисника, у діях ОСОБА_1 також відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки недоведеним є факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що виключає відповідальність за вказаною статтею. Окрім цього, зазначає те, що призначення районним судом додаткового адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік за ч. 1 ст. 130 КУпАП є необґрунтованим, оскільки ОСОБА_1 є особою, який не отримував посвідчення водія. Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Онофрея І. К., які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити з підстав, наведених у ній, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного. Згідно приписів ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Вимогами статей 245, 251, 252, 280 КУпАП встановлено, що суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Дані вимоги судом першої інстанції було виконано в повному обсязі. Перевіряючи матеріали справи про адміністративні правопорушення, апеляційний суд вважає, що всупереч твердженням апелянта, суд першої інстанції, вирішуючи питання про винуватість ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, дотримався зазначених вимог закону належним чином. Як на доказ винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції посилався на: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 639362 від 13.04.2026 р. (а. с. 15); протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 639366 від 13.04.2026 р. (а. с. 3); акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а. с. 5), відеозапис з нагрудної бодікамери працівників поліції (а. с. 7). Перевіривши вказані докази, апеляційний суд приходить до висновку, що вони є належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи із наступного. Частиною 2 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. Пунктом 2.1 «а» ПДР України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Відповідно до п. 2.4 «а» ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1, зокрема посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. З відеозапису, що міститься в матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_1 своїх документів на вимогу працівника поліції не надав, повідомив, що їде до с. Петрашівка, Чернівецького району та зізнався, що є неповнолітнім, посвідчення водія не має, до того ж, не вчиняв ніяких дій для його отримання (час запису 01:00; 04:25). При цьому, ні сам ОСОБА_1 , ні жоден із свідків факт керування ним транспортним засобом не заперечував. Таким чином, дії ОСОБА_1 судом першої інстанції правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 126 КУпАП, як керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. Встановлюючи вину ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції належним чином врахував всі обставини справи, що дало змогу дійти правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Так, за змістом диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП суб`єктом адміністративного правопорушення за дії, що поставлені у вину ОСОБА_1 , може бути лише особа, яка керує транспортним засобом (водій). Відповідно п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення є закінченим з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатись. Факт керування ОСОБА_1 13 квітня 2026 р., о 03 год. 08 хв., в с. Байраки, по вул. Головній, 3, Чернівецького району Чернівецької області транспортним засобом «ВАЗ 21061», д. н. з. НОМЕР_1 , підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, відеозаписом, на якому зафіксовано пояснення самого водія ОСОБА_1 , який повідомив працівникам поліції, що він з друзями прямували до с. Петрашівка. Жоден із присутніх не заперечив вказаний факт, як і не надав пояснення з приводу того, що двигун транспортного засобу працював виключно для функціонування пічки та обігріву салону автомобіля. Також, з відеозапису з бодікамери працівників патрульної поліції вбачається, що ОСОБА_1 зізнався у тому, що вживав горілку (час запису 02:00). З матеріалів справи про адміністративне правопорушення апеляційним судом було встановлено, що працівники поліції, зазначивши суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, які підстави дали змогу їм вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану, одразу запропонували останньому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного приладу «Alcotest Drager», однак, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду. Зазначені обставини справи чітко зафіксовані на відеозаписі (час запису 02:30). Разом з тим, працівниками поліції було роз`яснено ОСОБА_1 його право на проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я у разі незгоди з результатами огляду на стан сп`яніння, проведеного із застосуванням спеціального технічного засобу «Drager», проте ОСОБА_1 на проходженні огляду в медичному закладі не наполягав, та взагалі оголосив про відмову. Відповідно до ч. 1 ст. 270 КУпАП, інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники). З буквального тлумачення диспозиції вищезазначеної норми вбачається, що участь законного представника допускається, проте не є обов`язковою, а тому доводи захисника Онофрея І. К. про обов`язкову участь законного представника під час складання протоколу про адміністративне правопорушення є необґрунтованими. Доводи захисту про те, що ОСОБА_1 не були належно й зрозуміло роз`яснені його права, і що він не усвідомлював правові наслідки своїх дій та не мав можливості скористатися правом на захист, на переконання суду апеляційної інстанції є надуманими, з огляду на таке. Із наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці або в закладі охорони здоров`я, роз`яснили йому права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, і наслідки, в разі відмови від проходження такого огляду. При цьому, працівник поліції неодноразово запитував у ОСОБА_1 чи зрозуміло йому суть оголошеного, на що останній відповідав ствердно. Будь-яких додаткових чи повторних роз`яснень ОСОБА_1 не вимагав. Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 є неповнолітнім, а його майновий стан та відсутність самостійного доходу не дає йому можливість оплатити штраф не заслуговують на увагу, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 307 КУпАП, у разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють. Відповідно до ч. 2 ст. 13 КУпАП у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-2, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 КУпАП, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника, до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу. У даному випадку встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння на дорозі загального користування, за відсутності посвідчення водія та достатніх теоретичних і практичних знань, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився. З пояснень ОСОБА_1 працівникам поліції на бодікамеру встановлено, що він вживав алкоголь. Така поведінка створює підвищену небезпеку як для самого ОСОБА_1 , так і для інших учасників дорожнього руху, зокрема, для пасажирів транспортного засобу під його керуванням, які до того ж є неповнолітніми особами. За таких обставин, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КУпАП, не будуть достатніми для виправлення ОСОБА_1 . Відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Уповноваженим органом було надано суду докази, які спростовують вище вказані твердження апелянта. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що уповноваженою особою при складенні протоколів про адміністративні правопорушення було дотримано вимоги КУпАП та Інструкції, а суд першої інстанції при розгляді справи прийняв законне та обґрунтоване рішення. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Позиція апелянта, щодо невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень розцінюється апеляційним судом, як спосіб захисту та уникнення від відповідальності за вчинені правопорушення. З урахуванням всіх обставин справи, в тому числі і тих, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, підстави для скасування постанови місцевого суду і закриття провадження по справі щодо правопорушника за відсутністю в діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, відсутні. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ: Постанову Герцаївського районного суду Чернівецької області від 21 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Онофрея І. К., без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Головуючий, суддя Чернівецького апеляційного суду В. П. Давній