Постанова 4818 № 638/22666/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 638/22666/25 Головуючий суддя І інстанції Семіряд І. В. Провадження № 22-ц/818/2529/26 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: за законом. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2026 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б. суддів колегії Мальованого Ю.М., Маміної О.В., за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2025 року, у цивільній справі №638/22666/25, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про стягнення невиплаченої пенсії, в с т а н о в и в: 13 листопада 2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про стягнення невиплаченої пенсії. Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка була його матір`ю. після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшла недоотримання пенсія у сумі 159287,28 грн. ОСОБА_1 , як син померлої, оформив спадщину після смерті матері на 1\2 частку недоотриманої пенсії, оскільки іншим спадкоємцем за законом є сестра ОСОБА_3 . З наданої відповіді ГУ ПФ України в Х\о вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у здійсненні виплат пенсії, зазначеної у свідоцтві про право на спадщину. У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача у порядку спадкування за законом 1\2 частку недоотриманої пенсії. Відповідна до копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 23.04.2025 державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Мельник Г.Я. спадкоємцем, зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , 1940 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є її син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 1\2 частини (однієї другої) частки, та є її дочка ОСОБА_3 , до 1\2 частки. Спадщина, на яку видано свідоцтво складається з недоотриманої пенсій у сумі 159287,28 грн, що належала спадкодавцю на підставі повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03.03.2025. Свідоцтво про право на спадщину на 1\2 частку спадщини видане ОСОБА_1 (а.с.12,49) З листа ГУ ПФУ в Х\о від 29.09.2025 №28850-30261/Р-03/8-20000/25, який направлено ОСОБА_1 , вбачається, що сума недоотриманої пенсії визначена з урахуванням ст. ст. 46, 52ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» склала 75665,40 грн за період з 22.04.2022 по 30.10.2024 (а.с.15,38). Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про стягнення недоотриманої спадщини у вигляді пенсійних витрат задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти у вигляді недоотриманої суми пенсії у порядку спадкування за законом у розмірі 79 643 грн 64 коп., які належать йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 23.04.2025 державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області Мельник Г.Я., зареєстроване за №3-575. У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, 21 січня 2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Харкова від 22 грудня 2025 року у справі № 638/22666/25 за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Також у апеляційній скарзі міститься клопотання, у якому просить суд витребувати: - з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: 61022, м. Харків, м-н Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов.) матеріали пенсійної справи ОСОБА_2 за № 963430197153; - з Четвертої Львівської державної нотаріальної контори (місцезнаходження: вулиця Зелена, 2, Львів, Львівська область, 79000) матеріали спадкової справи №73662701 після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказав, що оскаржуваним рішенням ним не визнається його право власності на частини недоотриманої пенсії спадкодавця ОСОБА_2 за період, який не охоплюється свідоцтвом про право на спадщину (з 01.01.2017 по 21.04.2022). За вказаний період щодо сум недоотриманої пенсії ОСОБА_4 відповідачем відомостей нотаріусу не надано, без чого нотаріус був позбавлений можливості видати свідоцтво про право на спадщину, оскільки відповідно до п. 4.14. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє, крім іншого, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. Вважає, що за життя його мати недоотримала пенсію також за період з 01.01.2017 по 21.04.2022, яка увійшла до складу спадщини, а він є її спадкоємцем та у встановленому законом порядку прийняв спадщину, я як спадкоємець набув право на отримання 1/2 частки ненарахованої та невиплаченої пенсії, при цьому, як було зазначено вище, має право на отримання всієї невиплаченої за життя пенсії спадкодавця, без обмеження будь-яким часом. Оскільки відомостей про розмір спірної заборгованості за період з 01.01.2017 по 21.04.2022 нотаріусу не надано, в той час як надав нотаріусу відомості за менший період, тобто вказані обставини у їх сукупності унеможливлюють виконання нотаріусом своїх повноважень щодо видачі такого свідоцтва на всю суму спадщини. За наведених обставин наявні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання за мною права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 1/2 частки недоотриманої пенсії останньої за період з 01.01.2017 по 21.04.2022. Проте, на вказані обставини Шевченківський районний суд уваги не звернув, що призвело до прийняття рішення, яке підлягає скасуванню в частині. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення виходячи з такого. Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам оскаржене рішення суду відповідає. Рішення суду оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позову, тому решта рішення відповідно до ст. 367 ЦПК України не переглядається. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину поза межами вказаного стоку. Оскільки оформлення спадщини це позасудова процедура, а суди можуть втручатися в неї у порядку цивільного судочинства, лише якщо неможливо оформити спадщину в позасудовому порядку чи наявний спір між спадкоємцями, який у даному випадку з огляду на суб`єктний склад сторін відсутній. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду. Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , яке видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №473. Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 23.04.2025 державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Мельник Г.Я. спадкоємцем, зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , 1940 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є її син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 1\2 частини (однієї другої) частки, та є її дочка ОСОБА_3 , до 1\2 частки. Спадщина, на яку видано свідоцтво складається з недоотриманої пенсій у сумі 159287,28 грн, що належала спадкодавцю на підставі повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03.03.2025. Свідоцтво про право на спадщину на 1\2 частку спадщини видане ОСОБА_1 . Як вбачається з листа ГУ ПФУ в Х\о від 29.09.2025 №28850-30261/Р-03/8-20000/25, який направлено ОСОБА_1 , сума недоотриманої пенсії визначена з урахуванням ст. ст. 46, 52ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» склала 75665,40 грн за період з 22.04.2022 по 30.10.2024. Зі змісту позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що позов подано з метою захисту спадкових прав позивача, оскільки предметом заявлених позовних вимог є стягнення нарахованих, але не отриманих спадкодавцем за життя сум пенсії, тобто виплат, які є спадковою масою і не стосуються порядку нарахування соціальних виплат. Тобто вимоги є майновими (стягнення грошових коштів), а правовідносини між сторонами - цивільними. Спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Частиною 1 ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України). Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу. Як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом, отримав у встановленому законом порядку свідоцтво про право на спадщину за законом, за змістом якого до нього перейшло право власності на недоотриману пенсію за життя ОСОБА_2 на 1\2 частку від суми 159287,28 грн, що становить 79 643,64 грн. Відповідно ч. 1 ст. 46 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Згідно зі ст. 52 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині 2 статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Зміст ч. 3 ст. 52 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» також узгоджується зі змістом ст. 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями ЗУ «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Положення ч. 2, 3 ст. 52 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину. Отже, аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19 (провадження № 61-7985св20). Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що: цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати. За викладених обставин, суд прийшов до висновку, що позивач має право на спадкове майно - пенсію відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який є спеціальним у цих правовідносинах, отже, та задовольнив позовні вимоги в цій частині. Щодо заявлених позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно поза межами трирічного строку, - суди можуть втручатися в неї, лише якщо неможливо оформити спадщину в позасудовому порядку чи наявний спір між спадкоємцями. З цього приваду позивач ніяких вимог до спадкоємців не заявляв. Колегія суддів погоджується з тим, що суд не вправі підмінювати ті органи, на які законом покладено обов`язки в юридичному оформленні права власності на нерухоме майно за спадкоємцем. Такі висновки ґрунтуються на нормі ст. 124 Конституції України, згідно якої юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Це означає, що для звернення до суду має існувати реальний юридичний конфлікт із порушеними, невизнаними або оспореними правами конкретної особи Відповідно до статті 68 Закону України "Про нотаріат" нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна. З матеріалів справи вбачається, що позивачем отримано свідоцтво про право власності на спадкове майно за законом, а отже, визнання права власності на спадкове майно поза межами цієї суми може розглядатися судом у порядку цивільного судочинства за участю відповідачів - інших спадкоємців. Оскільки таких вимог не було заявлено, цивільно-правового спору з цього приводу не виникало, колегія сулія погоджується з висновками суду першої інстанції, які доводами скарги не спростовані. У разі виникнення спору про стягнення недоотриманої спадкодавцем пенсії за весь період (включаючи суми поза межами 3-річного строку) він розглядається у порядку адміністративного судочинства. Оскільки такі кошти включаються до складу спадщини, стягнення відбувається через суд шляхом подання позову до органів Пенсійного фонду України (ПФУ) у порядку адміністративного судочинства (див. з цього приводу постанову КАС ВС від 27 червня 2024 року у справі № №540/4101/20, адміністративне провадження № К/9901/27468/21; постанову КАС ВС від 11 лютого 2025 року у справі № 380/8692/24, адміністративне провадження № К/990/50658/24). Наведене свідчить, що вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, тому відповідно до статті 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для перерозподілу судового збору судом апеляційної інстанції відсутні Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції постановив : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2025 року-залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складений 10 червня 2026 року. Головуючий В.Б.Яцина. Судді колегії Ю.М.Мальований. О.В.Маміна.