Постанова 4822 № 727/14446/25

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 червня 2026 року місто Чернівці справа №727/14446/25 провадження №22-ц/822/698/26 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Височанської Н. К. суддів: Лисака І.Н., Одинака О.О. за участю секретаря судових засідань Паучек І.І. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Оазис Буковини», розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чернівецького районного суду міста Чернівців від 16 лютого 2026 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Стоцька Л.А., В С Т А Н О В И В: Описова частина Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Оазис Буковини» (далі по тексту ОК «ЖБК «Оазис Буковини») про визнання договору частково недійсним, розірвання договору, стягнення грошових коштів, стягнення пені та моральної шкоди. Посилалася на те, що між ОК «ЖБК «Оазис Буковини», в особі голови кооперативу Бевзи Галини Сидорівни, яка діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та асоційованим членом кооперативу ОСОБА_1 , з другої сторони, укладено 20 квітня 2021 року Договір №7/3/1Б-К про сплату пайових внесків в ОК «ЖБК «Оазис Буковини». Відповідно до п.1.1 вказаного Договору, ЖБК зобов`язується організувати будівництво багатоквартирного житлового будинку з об`єктами соцкультпобуту по вул.Немирівській в м. Чернівці, здати його в експлуатацію, передати квартиру обумовлену даним Договором Учаснику, який повністю сплатив пайовий внесок, та в подальшому організувати обслуговування будинку. Згідно з пунктом 1.2. «Квартира може бути передана Учаснику лише за умови повної та своєчасної оплати пайового внеску відповідно до умов даного договору». Відповідно до пункту 2.2. Договору, «вартість будівництва одного квадратного метра квартири на дату укладання Договору становить 11450 гривень 00 копійок, що в еквіваленті на долари США із розрахунку 2800,00 гривень за 100 доларів США дорівнює 408, 93 доларів США. Ціна Договору на момент укладання Договору складає 488342 гривні 50 коп., що в еквіваленті на долари США із розрахунку 2800,00 гривень за 100 доларів США дорівнює 17440 доларів США. Ціна Договору не є остаточною та буде остаточно встановлена ЖБК після здійснення Учасником остаточних розрахунків за Фактичну загальну площу квартири.» Згідно з пунктом 2.3. «Загальна сума пайового внеску на дату укладання договору становить 488342,50 гривні». Згідно з пунктом 2.4. «Учасник здійснює оплату пайового внеску за таким календарним графіком: кількість кв. м. 42,65, сума вартості, грн 488342,50, термін оплати 21.04.2021». На виконання умов Договору, ОСОБА_1 21 квітня 2021 року здійснила оплату пайового внеску на рахунок ОК «ЖБК «Оазис Буковини» в розмірі 488 342,50 гривні, що підтверджується квитанцією № ПН2245274 від 21 квітня 2021 року. Відповідно до пункту 5.1 Договору «Запланований термін введення Об`єкта будівництва в експлуатацію III квартал 2023 року». Згідно з пунктом 5.2. «Термін встановлений п.5.1. даного Договору може бути продовжений у випадках: 5.2.1. Несвоєчасної або не повної оплати пайових внесків всіма учасниками ЖБК; 5.2.2. Настання форс-мажорних обставин, у порядку, встановленому чинним законодавством України». Відповідач свої зобов`язання в строк, передбачений пунктом 5.1 Договору не виконав, будівництво будинку не розпочав, відповідно до кінця ІІІ кварталу 2023 року його будівництво не завершено та відповідно будинок не введено в експлуатацію. Cтаном на день подачі позову на об`єкті не виконано жодних підготовчих та будівельних робіт. Жодних повідомлень про перенесення строків закінчення будівництва та введення будинку в експлуатацію позивачу не надходило. При цьому, сторони не погоджували інших строків завершення будівельних робіт на об`єкті забудови. Через істотне порушення відповідачем умов Договору, ОСОБА_1 позбавлена того, на що очікувала за Договором і на що розраховувала під час його укладення (отримати у власність проінвестований об`єкт нерухомості), фактично залишилася без квартири і без коштів, які вносились згідно умов Договору в рахунок її придбання, внаслідок чого їй спричинено шкоду у розмірі внесених на виконання цього договору коштів у загальному розмірі еквівалентному 17440 доларів США. Крім того, пунктом 3.1.2 Договору № 7/3/1Б-К від 20 квітня 2021 року визначено, що учасник має право «тільки до запланованого терміну введення будинку в експлуатацію відмовитись від остаточної сплати пайового внеску, шляхом розірвання даного Договору та повернення коштів, що були фактично сплачені за даним Договором, з одночасною сплатою штрафу на користь ЖБК у розмірі 10% від внесеної суми. Повернення коштів Учаснику здійснюється тільки після вступу нового учасника та сплати ним пайового внеску за квартиру, визначену даним договором». ОСОБА_1 вважає пункт 3.1.2 Договору несправедливим, оскільки його положення погіршують становище покупця та суперечать вимогам чинного в Україні законодавства, а тому просить визнати вказаний пункт Договору недійсним. У зв`язку із порушенням відповідачем умов договору, ОСОБА_1 має право на розірвання договору в односторонньому порядку, і не повинна отримувати згоду від іншої сторони договору на його розірвання, сплачувати штраф у розмірі 10% від внесеної суми та не повинна очікувати повернення сплачених коштів після наступної реалізації об`єкта нерухомості іншому покупцю, оскільки жодна третя особа не буде зацікавлена придбати об`єкт нерухомості у проблемному об`єкті будівництва, що свідчить про відсутність перспектив отримати кошти назад у свою власність. Відповідно до пункту 6.4 Договору «за порушення строків передачі квартири Учаснику ЖБК сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день». Запланований термін введення об`єкта будівництва в експлуатацію ІІІ квартал 2023 року, тобто в один із місяців: липень, серпень, вересень. Зважаючи на те, що в жоден із цих місяців об`єкт будівництва не був введений в експлуатацію можна вважати, що пеня розпочала нараховуватись із 01 жовтня 2023 року і станом на день подачі позову, 12 листопада 2025 року (774 дні) складає 377 977,09 грн (формула розрахунку пені: пеня = сума боргу ? 0,1% ? кількість днів; пеня за один день: 488342,50 ? 0,001 = 488,34 грн; пеня за 774 дні: 488,34 ? 766 = 377 977,09 грн). Окрім матеріальної шкоди ОСОБА_1 було завдано і моральну шкоду неправомірними діями ОК «ЖБК «Оазис Буковини». Так, у зв`язку з невиконанням ОК «ЖБК «Оазис Буковини» своїх обов`язків за договором, ОСОБА_1 втратила можливість отримати у власність житло, яке мало би бути збудовано до кінця 2023 року, більше того вона також залишилась і без коштів, за які б могла придбати інше житло або використати в інших особистих цілях. Крім того, у ОСОБА_1 виникли чималі життєві та матеріальні труднощі, сильні душевні переживання, та стрес. Вона зазнає глибоких моральних переживань, перебуває у напруженому психічному стані, внаслідок чого у неї часто проявляються емоційні спалахи, виникає дратівливість, збудливість, почуття розпачу та беззахисності, порушився сон, нормальні життєві зв`язки, звичний ритм життя. Указаний стан супроводжують часті головні болі. Також, ОСОБА_1 вимушена вживати додаткових зусиль щодо захисту порушеного права, звертатися до адвокатів з метою захисту своїх прав у судовому порядку. Просила стягнути із ОК «ЖБК «Оазис Буковини» 50000,00 гривень моральної шкоди. Отож, позивач вказує, що загальна сума коштів, яку ОК «ЖБК «Оазис Буковини» зобов`язаний їй сплатити становить 916 319,59 гривні, що складається з 488342,50 сума боргу, 377 977,09 пеня, 50000, 00 моральна шкода. Додатково зазначає, що станом на день подачі позовної заяви підготовчі та будівельні роботи на об`єкті будівництва, передбачені Договором №7/3/1Б-К про сплату пайових внесків в ОК «ЖБК «Оазис Буковини» від 20 квітня 2021 року, укладеного між ОК «ЖБК «Оазис Буковини» та ОСОБА_1 , не розпочаті та введення в експлуатацію будинку в обумовлені Договором строки не було здійснено, що свідчить про істотне порушення відповідачем умов укладеного Договору з ОСОБА_1 . Короткий зміст рішень суду першої інстанції Рішенням Чернівецького районного суду міста Чернівців від 16 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Розірвано Договір №7/3/1Б-К від 20 квітня 2021 року про сплату пайових внесків в ОК «ЖБК «Оазис Буковини», який укладено між Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Оазис Буковини» та ОСОБА_1 . В іншій частині позову відмовлено. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційних скарг Не погоджуючись із рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Просила рішення скасувати, позов задовольнити повністю, оскільки рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. В апеляційній скарзі наводить обставини та підстави для задоволення позову, які викладені в позовній заяві та додатково мотивує апеляційну скаргу тим, що через істотне порушення відповідачем умов Договору, вона позбавлена того, на що очікувала за Договором, фактично залишилася без квартири і без коштів, які вносились згідно умов Договору в рахунок її придбання, внаслідок чого їй спричинено шкоду у розмірі внесених на виконання цього договору коштів у загальному розмірі еквівалентному 17440 доларів США. Вказує, що неодноразово телефонувала до керівництва кооперативу щодо затримки початку будівництва багатоквартирного житлового будинку, на що отримувала відповідь, що існують проблеми із підрядниками» і що згодом будівництво розпочнеться, потрібно ще зачекати. 24 лютого 2022 року введено військовий стан у державі Україна, що, за словами керівництва кооперативу, стало ще однією із причин неможливості ОК «ЖБК «Оазис Буковини» виконати свої зобов`язання за Договором № 7/3/1Б-К від 20 квітня 2021 року. Вважає, що наявні підстави для розірвання вказаного договору у зв`язку із істотним порушення умов договору відповідачем, основними наслідками такого розірвання договору будуть припинення обов`язку сплачувати внески, право вимоги повернення внесених коштів, відшкодування збитків, завданих порушенням. Вважає, що судом першої інстанції не надано оцінки діям відповідача в контексті істотного порушення умов договору. Також несправедливим є зміст пункту 3.1.2 Договору № 7/3/1Б-К від 20 квітня 2021 року, який не відповідає статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки суперечить основним засадам цивільного законодавства, таким як справедливість, добросовісність та розумність. Відповідач стверджує, що строк введення будинку в експлуатацію не є тотожним строку передання квартири. Це твердження суперечить самому договору та усталеній судовій практиці. Пунктом 5.1 Договору визначено конкретний строк введення будинку в експлуатацію ІІІ квартал 2023 року. Після введення будинку в експлуатацію Договором не передбачено будь-яких додаткових умов або строків, які б відкладали передання квартири. Отже, передання квартири є похідним та логічно невід`ємним від введення будинку в експлуатацію. Не введення будинку в експлуатацію фактично унеможливлює й подальше набуття позивачем права власності на проінвестоване нею житло відповідно до її майнових прав. ОСОБА_1 виконала покладені на неї обов`язки за Договором №7/3/1Б-К, здійснила оплату пайового внеску на рахунок ОК «ЖБК «Оазис Буковини» у строк передбачений календарним графіком. Натомість відповідач свої зобов`язання за Договором не виконав, однак весь період дії Договору користувався та продовжує користуватись коштами позивача. Крім того, створив такі умови, що позивач не має можливості повернути повної суми сплаченого пайового внеску одразу після дострокового розірвання Договору за угодою сторін. За 5 років сума внесених коштів позивачем знецінилась та зазнала впливу інфляції. Позивач не отримала очікуваного результату за здійснення своєї інвестиції, тому має право на компенсацію за не виконання відповідачем передбачених Договором умов. Крім цього, позивачу завдано моральну шкоду. Просила скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОК «ЖБК «Оазис Буковини», інтереси якого представляє адвокат Палій О.С. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Вказала, що слід звернути увагу на той факт, що платіж в сумі 488 342,5 грн., який здійснювався позивачкою, згідно квитанції ПН2245274 від 21 квітня 2021 року, та який остання просить стягнути з відповідача, є саме пайовим внеском, про що зазначеного у вказаній квитанції. Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Проте відповідач не є ані виробником, ані продавцем товарів, ані виконавцем робіт, ані надавачем послуг. Відповідач не здійснює реалізацію товарів та не надає оплатні послуги, а як зазначалося вище діє виключно з метою задоволення потреб його членів. Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що сплачені позивачкою кошти є її пайовим внеском, сплаченим нею на виконання її обов`язків, передбачених статутом кооперативу, а не платою за отримані послуги чи виконані роботи, а тому спірні правовідносини підпадають під регулювання ЗУ «Про кооперацію», та на них не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів». Пай (частина паю) підлягає поверненню члену Кооперативу протягом 6 (шести) місяців з моменту прийняття рішення про його вихід (виключення), або з моменту повернення ним оригіналу Свідоцтва в залежності від того, яка з цих подій настане пізніше. (пункт 8.4 Статуту). Виходячи з вищенаведеного, укладений 20 квітня 2021 року між відповідачем та позивачем, яка є асоційованим членом цього кооперативу Договір №7/3/1Б-К про сплату пайових внесків в ОК «ЖБК «Оазис Буковини» за своїм правовим змістом є договором про порядок встановлення розміру і сплати паю відповідачем як членом цього кооперативу. Відповідач ОК «ЖБК Оазис Буковини» не заперечує щодо розірвання Договору №7/3/1Б-К від 20 квітня 2021 року про сплату пайових внесків в ОК «ЖБК «Оазис Буковини», оскільки вказане є невід`ємною складовою права позивача на добровільне припинення членства в кооперативі, яке вона може реалізувати в будь який час. Проте позивачка до подачі позову по даній цивільній справі не зверталася до відповідача з заявою про вихід члена з Кооперативу та повернення їй паю, що потягло би за собою розірвання вказаного Договору, який є похідним від членства в кооперативі, та виключило би потребу звернення до суду з відповідними позовними вимогами, спір щодо яких фактично відсутній. Також, посилаючись на недійсність п. 3.1.2. Договору, позивачкою не зазначено якій саме імперативній нормі чинного законодавства суперечить вказаний пункт правочину. А також, суд правомірно відмовив у стягненні пені за порушення строків передачі позивачці квартири, оскільки поняття: строк введення будинку в експлуатацію ІІІ квартал 2023 року, не є тотожним поняттю передання квартири позивачці. Також, суд обґрунтовано відмовив у стягненні моральної шкоди, оскільки позивачка не зазначає та не доводить відповідними доказами, у чому саме полягає завдана їй моральна шкода та не обґрунтовує заявленого розміру відшкодування.

Мотивувальна частина Межі розгляду справи Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Позиція апеляційного суду Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступних висновків. Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій Встановлено, що між ОК «ЖБК «Оазис Буковини», в особі голови кооперативу Бевзи Галини Сидорівни, яка діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та асоційованим членом кооперативу, ОСОБА_1 , з другої сторони, укладено 20 квітня 2021 року Договір №7/3/1Б-К про сплату пайових внесків в ОК «ЖБК «Оазис Буковини» (а.с.9-11). Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору, «ЖБК зобов`язується організувати будівництво багатоквартирного житлового будинку з об`єктами соцкультпобуту по вул. Немирівській в м. Чернівці, здати його в експлуатацію, передати квартиру обумовлену даним Договором Учаснику, який повністю сплатив пайовий внесок, та в подальшому організувати обслуговування будинку». Згідно з пунктом 1.2. «Квартира може бути передана Учаснику лише за умови повної та своєчасної оплати пайового внеску відповідно до умов даного договору». Відповідно до пункту 2.2. Договору, «вартість будівництва одного квадратного метра квартири на дату укладання Договору становить 11450 гривень 00 копійок, що в еквіваленті на долари США із розрахунку 2800,00 гривень за 100 доларів США дорівнює 408,93 доларів США. Ціна Договору на момент укладання Договору складає 488342,50 гривні, 50 коп., що в еквіваленті на долари США із розрахунку 2800,00 гривень за 100 доларів США дорівнює 17440 доларів США. Ціна Договору не є остаточною та буде остаточно встановлена ЖБК після здійснення Учасником остаточних розрахунків за Фактичну загальну площу квартири». Згідно з пунктом 2.3. «Загальна сума пайового внеску на дату укладання договору становить 488342,5 гривні, 50 коп.». Згідно з пунктом 2.4. «Учасник здійснює оплату пайового внеску за таким календарним графіком: кількість кв. м. 42,65, сума вартості, грн 488342,50, термін оплати 21.04.2021». На виконання умов Договору, ОСОБА_1 , 21 квітня 2021 року здійснила оплату пайового внеску на рахунок ОК «ЖБК «Оазис Буковини» в розмірі 488342,50 гривні, 50 коп., що підтверджується квитанцією №ПН2245274 від 21 квітня 2021 року (а.с.12). Відповідно до пункту 5.1 Договору «Запланований термін введення об`єкта будівництва в експлуатацію III квартал 2023 року». Згідно з пунктом 5.2. «Термін встановлений п.5.1. даного Договору може бути продовжений у випадках: 5.2.1. Несвоєчасної або не повної оплати пайових внесків всіма учасниками ЖБК; 5.2.2. Настання форс-мажорних обставин, у порядку, встановленому чинним законодавством України». Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права переглядаючи рішення по суті позовних вимог Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач не здійснює реалізацію товарів та не надає оплатні послуги, а діє виключно з метою задоволення потреб його членів та правовідносини сторін регулюються Законом України «Про кооперацію», а отже, на правовідносини сторін не поширюються норми Закону України «Про захист прав споживачів», а тому відсутні підстави для визнання недійсним оскаржуваного пункту договору, як несправедливого. Укладений 20 квітня 2021 року між сторонами Договір №7/3/1Б-К за своїм правовим змістом є договором про порядок встановлення розміру і сплати паю Відповідачем як членом цього кооперативу. Отже, вимога про розірвання Договору №7/3/1Б-К від 20 квітня 2021 року про сплату пайових внесків в Обслуговуючий кооператив «ЖБК «Оазис Буковини» за своєю суттю є реалізацією її права на добровільний вихід з членів з Кооперативу. Отже в цій частині позов слід задовольнити. Також, суд прийшов до висновку, що оскільки Статутом визначено строк виконання обов`язку відповідача по поверненню сплачених позивачкою грошових коштів (паю), позовна вимога щодо стягнення сплачених позивачкою грошових коштів у розмірі 488 342,50 грн. є передчасною, та такою, що не підлягає задоволенню. Крім цього, суд вважав необґрунтованими вимоги щодо стягнення пені та моральної шкоди. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України). Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 2 Закону України «Про кооперацію» кооператив - це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Пай - майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки. Пайовий фонд - це фонд, що формується з пайових внесків членів кооперативу і є одним із джерел формування майна кооперативу, розмір якого може змінюватися. За змістом статті 3 Закону України «Про кооперацію» метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю. Статтею 10 Закону України «Про кооперацію» встановлено, що членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. У відповідності до статті 14 Закону України «Про кооперацію» у кооперативі допускається асоційоване членство для осіб, які визнають його статут та внесли пай. Асоційований член кооперативу - це фізична чи юридична особа, яка внесла пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі. При ліквідації кооперативу асоційований член кооперативу має переважне порівняно з членами кооперативу право на одержання паю. Порядок вступу до кооперативу та участь асоційованого члена в його господарській та іншій діяльності, права та обов`язки такого члена, розміри паїв та виплат на паї визначаються статутом кооперативу. Стаття 21 Закону України «Про кооперацію» передбачає, що пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі. Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і у сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу у майні кооперативу. У разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, при цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу. Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що сплачені позивачкою грошові кошти за своєю правовою природою є пайовим внеском, який сплачений на виконання договору про пайову участь у будівництві №7/3/1Б-К від 20 квітня 2021 року в рахунок оплати вартості будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 . Договори, на підставі яких здійснюється придбання у власність об`єкта житлової нерухомості, мають інвестиційний характер. Кооператив як юридична особа - сторона договору про пайову участь, не є виконавцем будівельних робіт. Кооператив, як правило, укладає договір підряду із безпосереднім виконавцем робіт (юридичною особою, яка має відповідні права та ресурси для виконання будівельних робіт). Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб видами діяльності ОК «ЖБК «Оазис Буковини» є комплексне обслуговування об`єктів. З квитанції від 21 квітня 2021 року вбачається, що на підставі договору про пайову участь у будівництві № 7/3/1Б-К від 20 квітня 2021 року пайовик внесла грошові кошти на користь ОК «ЖБК «Оазис Буковини» у сумі 488 342,50 гривень. Сторонами визнано, що вказані грошові кошти внесені з метою забезпечення кооперативом будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 , здачі його в експлуатацію і передачі квартири АДРЕСА_2 в цьому будинку у власність особи, яка оплачує будівництво. Уклавши договір про пайову участь, ОСОБА_1 набула права асоційованого члена ОК «ЖБК «Оазис Буковини» . Щодо визнання частково недійсним умов договору про сплату пайових внесків. Так, відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно зі статтею 4 Закону України «Про кооперацію» кооперація базується на таких основних принципах: добровільності вступу та безперешкодного виходу з кооперативної організації. Згідно ч.1 статті 13 Закону «Про кооперацію», членство в кооперативі припиняється у разі добровільного виходу з нього. Відповідно до статті 21 Закону «Про кооперацію», у разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, при цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу. За змістом статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Враховуючи те, що предметом договору про пайову участь у кооперативі є придбання асоційованим членом кооперативу квартири для особистих потреб за рахунок пайового внеску, колегія суддів вважає, що позивач є споживачем у розумінні статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів». У постанові від04 вересня 2019 року по справі № 361/5893/16-ц, провадження № 61-30809св18, Верховний Суд зазначив, що предметом договору про пайову участь у кооперативі є придбання асоційованим членом кооперативу квартири для особистих потреб за рахунок пайового внеску, а тому колегія суддів погоджується із висновками судів про те, що позивач є споживачем у розумінні статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів». Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року справі №504/2353/15-ц, провадження №61-3212св21. З огляду на викладене є помилковим висновок суду першої інстанції про те, що на спірні правовідносини не розповсюджується Закон України «Про захист прав споживачів». Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної Асамблеї Ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, передбачається, що надання товарів чи послуг не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача. У Директиві 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року щодо несправедливих видів торговельної практики зазначається, що фінансові послуги через їхню складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики споживача від поміркованого і, таким чином, ефективного вибору. Для підтримання впевненості споживачів загальна заборона несправедливих видів торговельної практики однаковою мірою повинна застосовуватися до тих із них, що виникають як за межами контрактних відносин між торговцем та споживачем, так і під час виконання укладеного контракту (пункти 9, 13, 14 преамбули зазначеної Директиви). Згідно із частиною п`ятою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Пункт 3 частини третьої цієї статті несправедливою умовою договору визнає, зокрема, встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця. Так, пунктом 3.1.2 Договору № 7/3/1Б-К від 20 квітня 2021 року визначено, що учасник має право «тільки до запланованого терміну введення будинку в експлуатацію відмовитись від остаточної сплати пайового внеску, шляхом розірвання даного Договору та повернення коштів, що були фактично сплачені за даним Договором, з одночасною сплатою штрафу на користь ЖБК у розмірі 10% від внесеної суми. Повернення коштів Учаснику здійснюється тільки після вступу нового учасника та сплати ним пайового внеску за квартиру, визначену даним договором». Колегія суддів вважає, що умови договору в цій частині є несправедливими, порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків сторін, завдають шкоди споживачеві, оскільки повернення коштів учаснику, у разі розірвання договору, пов`язано з діями третіх осіб, а саме з укладенням договору та оплатою пайових внесків за об`єкт нерухомості, щодо яких невідомо чи будуть вони вчинені і у якому розмірі. Отже, застереження, що міститься в пункті 3.1.2 Договору суперечить положенням статей 4, 13, 21 Закону України «Про кооперацію» щодо добровільності членства в кооперативі, щодо розірвання договору та отримання сплачених коштів, оскільки ставить можливість отримання Учасником внесеного паю в залежність від волевиявлення невизначеної «третьої особи», яка не є стороною договору, та зазначені дії з боку якої можуть ніколи й не відбутися. За таких обставин колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо визнання пункту 3.1.2 Договору підлягають задоволенню. Щодо розірвання договору Згідно з частинами першою та другою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 905/799/18 від 18 вересня 2019 року у справі № 916/1921/18, від 28 травня 2019 року у справі № 910/9234/18, від 13 лютого 2018 року у справі № 925/1074/17. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Колегією суддів встановлено, що позивач виконала умови спірного договору своєчасно і в повному обсязі, а також встановлено істотне порушення відповідачем умов договору, внаслідок чого позивач значною мірою позбавляється того, на що могла розраховувати за цим договором, а саме отримання права на спірну квартиру. Як встановлено в судовому засіданні апеляційної інстанції, будівництво багатоквартирного будинку відповідачем зволікається, а будівництво під`їзду, в якому мала знаходитись квартира позивачки, ще не розпочато. У зв`язку із зазначеним позивачка неодноразово усно зверталася до відповідача з вимогою про розірвання договорів та повернення сплачених на їх виконання коштів. При цьому відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів наявності форс-мажорних обставин і непереборної сили, як підставу для невиконання ЖБК своїх зобов`язань за договором укладеними з позивачкою. Суд першої інстанції прийшов до висновку про розірвання договору, проте виходив із того, що вимога позивачки про розірвання договору за своєю суттю є реалізацією її права на добровільний вихід з членів кооперативу. Оскільки ОК «ЖБК «Оазис Буковини» не оскаржив в апеляційному порядку рішення суду в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору про сплату пайових внесків, проте судом фактично було встановлено обставини чому позивачка відмовляється від продовження правовідносин із ЖБК, то колегія суддів вважає, що зазначення в рішенні суду на ту обставину як добровільний вихід з членів кооперативу, не впливає на суть позовної вимоги про розірвання договору та задоволення позову в цій частині. Щодо повернення коштів Відповідно до статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім цього, відповідно до статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця. Виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов`язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили. Оскільки договір про пайову участь у будівництві від 20 квітня 2021 року є розірваним у зв`язку з істотним порушенням умов договору, тому ОСОБА_1 має право вимагати повернення коштів, сплачених на рахунок ОК «ЖБК «Оазис Буковини». Суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у частині стягнення внесених на виконання вказаного договору грошових коштів, фактично залишивши права позивачки незахищеними. Щодо стягнення пені У статті 611 ЦК України встановленні правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України). Як вбачається з п.5.1 Договору про сплату пайових внесків, що запланований термін введення об`єкта будівництва в експлуатацію ІІІ квартал 2023 року. Згідно п.6.4 Договору за порушення строків передачі квартири учаснику ЖБК сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожень день. Згідно зі статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. У статті 252 ЦК України міститься визначення строку та терміну, а саме: 1) строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами; 2) термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Колегія суддів зазначає, що у спірному договорі термін прийняття об`єкта будівництва до експлуатації конкретною датою не визначено, а вказана орієнтовна дата. В постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2018 року у справі № 752/7721/15-ц (провадження № 61-4139св18) висловлена правова позиція про те, що «Встановивши, що термін прийняття об`єкта будівництва до експлуатації в договорі купівлі-продажу майнових прав на квартиру конкретною датою не визначено, а вказана орієнтовна дата, а також те, що прийняття до експлуатації закінчених будівництвом об`єктів не належить до цивільно-правових відносин, склад цивільно-правового порушення зі сторони ТОВ «Петрівський квартал 2» відсутній. Це виключає можливість застосувати до відповідача цивільно-правову відповідальність у вигляді стягнення неустойки (пені)». Отже, встановлення в договорі орієнтовного строку вказує на невизначеність такої істотної умови як строк прийняття об`єкта будівництва до експлуатації, оскільки орієнтована дата може змінитися у силу різних обставин, тому й указує на невизначеність умов такого правочину. Крім цього, пунктом 6.4 договору передбачена сплата пені за порушення строків передачі квартири, а пунктом 5.1 передбачений запланований термін введення об`єкта будівництва в експлуатацію, що не є тотожними поняттями. З огляду на викладені обставини відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача пені за порушення зобов`язання. Щодо моральної шкоди Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в цій частині, оскільки позивачем не доведено спричинення їй моральної шкоди. Доводи апеляційної скарги в цій частині рішення суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Щодо розподілу судових витрат Постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення (підпункту б пункту 4 частини 1статті 382 ЦПК України). Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до частин першої, другої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається з мотивувальної частини цієї постанови, суд прийшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та про часткове задоволення позову, зокрема позов задоволено щодо двох вимог немайнового характеру та однієї майнової вимоги. Враховуючи задоволення апеляційної скарги частково, судовий збір за подання позову та за подання апеляційної скарги підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених вимог. Отже за результатом апеляційного перегляду справи з відповідача ОК «Житлово-будівельний кооператив «Оазис Буковини» слід стягнути на користь позивачки ОСОБА_1 судовий збір за подання позову у сумі 5844,66 грн., а також судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 8766,99 грн. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення в частині відмови в задоволенні позову про визнання недійсним пункту 3.1.2 Договору №7/3/1Б-К від 20 квітня 2021 року та стягнення сплачених пайових внесків слід скасувати і позов в цій частині слід задовольнити. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Чернівецького районного суду міста Чернівців від 16 лютого 2026 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Оазис Буковини» про визнання недійсним пункту 3.1.2 Договору №7/3/1Б-К від 20 квітня 2021 року та стягнення сплачених пайових внесків скасувати. Позов в цій частині задовольнити. Визнати недійсним пункт 3.1.2 Договору №7/3/1Б-К від 20 квітня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Оазис Буковини». Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Оазис Буковини» на користь ОСОБА_1 сплачені пайові внески в розмірі 488 342,50 грн. В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін. Змінити розподіл судових витрат. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Оазис Буковини» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позову у сумі 5844,66 грн. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Оазис Буковини» на користь ОСОБА_1 судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 8766,99 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена судом 09 червня 2026 року. Суддя-доповідач: Н.К. Височанська Судді: І.Н. Лисак О.О. Одинак