Постанова 4824 № 758/12977/24

Єдиний унікальний номер справи № 758/12977/24 Провадження № 22-ц/824/1646/2026 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 червня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Журби С.О., суддів Писаної Т.О., Приходька К.П., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 25 червня 2025 року про відмову у прийнятті зустрічного позову у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-Будівельна компанія «Управдом» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2024 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення заборгованості. Предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 23948,40 грн. Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 28.01.2025 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-Будівельна компанія «Управдом» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 02.04.2025 задоволено заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного судового рішення від 28.01.2025 у цивільній справі № 758/12977/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-Будівельна компанія «Управдом» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 28.01.2025 у цивільній справі № 758/12977/24 скасовано. 11 травня 2025 року від ОСОБА_1 на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява про захист прав споживача та зобов`язання вчинити дії. Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 25 червня 2025 року у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції щодо відмови у прийнятті зустрічної позовної заяви, 09.07.2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для прийняття до провадження зустрічного позову та об`єднання в одне провадження з первісним позовом. Станом на день розгляду справи відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Згідно положень ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду даної категорії розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне: Як вбачається із матеріалів справи ТОВ «Житлово-Будівельна компанія «Управдом» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. 11 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом, в якому просила суд: визнати дії ТОВ «Житлово-будівельна компанія «Управдом» такими, що порушують її права як позивача; зобов`язати товариство надати: рахунки на оплату послуг за період з 17.04.2021 по 30.09.2024 за підписом уповноваженої особи; первинні бухгалтерські документи на підставі яких нарахована заборгованість за підписом уповноваженої особи, інформацію щодо нарахування чи не нарахування податку на додану вартість за період з 01.04.2022 по 31.07.2023. Суд першої інстанції, відмовляючи у прийнятті зустрічної позовної заяви, зазначив, що відповідно до вимог статті 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду лише за умови взаємопов`язаності позовних вимог і доцільності їх спільного розгляду, зокрема коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може повністю чи частково виключити задоволення первісного позову, тоді як у даному випадку задоволення вимог зустрічного позову жодним чином не може виключити повністю або частково задоволення первісних позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних міркувань: Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" ("Melnyk v. Ukraine" заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року). Виходячи з приписів ст. 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом. Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону. Згідно ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відповідно до ч. 1, 2 та 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Згідно ч 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. За змістом ч.ч.1-3 ст.193 ЦПК України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Отже, умовами пред`явлення зустрічного позову є: взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним, тобто такими, що виникають з одних правовідносин, доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень. Недоцільно розглядати первісний та зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування. Кожна із зазначених вище умов для прийняття зустрічного позову носить самостійний характер, і при наявності будь-якої з них зустрічний позов приймається судом для спільного розгляду з первісним позовом. Таким чином, вирішуючи клопотання про прийняття зустрічного позову суд з`ясовує такі питання: чи виникають позовні вимоги з одних правовідносин, чи можуть вимоги за позовами зараховуватися, чи виключить задоволення зустрічного позову повністю або частково задоволення первісного позову, чи поданий зустрічний позов у строк для подання відзиву на позов. Аналогічний зміст містить й п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12 червня 2009 року. У постанові від 20 березня 2019 року у справі №910/2987/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що взаємопов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, а також у тому, що вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. У постанові від 18 грудня 2019 року у справі №200/22329/14-ц Велика Палата Верховного Суду наголосила, що зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред`явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів). Конструкція ч. 2 ст. 193 ЦПК вказує на її імперативність, тобто, суд позбавлений широкого розсуду щодо доцільності прийняття зустрічного позову; умовою цього є посилання у зустрічному позові на обставини, за якими задоволення зустрічного позову матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову, та виникнення позовів з одних правовідносин. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов`язаний з первісним. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому: а) обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору; взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; в) задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову; подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. У даній справі вимоги первісного позову обумовлені неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати вартості наданих житлово-комунальних послуг, в той час як зустрічний позов стосується зобов`язання відповідача надати рахунки на оплату послуг, первинні бухгалтерські документи на підставі яких нарахована заборгованість, інформації щодо нарахування чи не нарахування податку на додану вартість. Вказані предмети розгляду не є тісно взаємопов`язаними та не випливають один з одного. Не може суд констатувати й те, що задоволення одного позову виключить чи унеможливить задоволення іншого. При цьому прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним змінить обсяг предмету дослідження у справі та безумовно призведе до збільшення часу, необхідного для розгляду справи. За таких умов висновки суду першої інстанції про те, що розгляд зустрічної позовної заяви спільно з первісним позовом не є доцільним, є вірними та такими, що відповідають як нормам матеріального, так і нормам процесуального права. При вирішенні даного питання колегія суддів апеляційного суду зважає також і на те, що відмова у прийняті зустрічного позову до спільного розгляду з первісним жодним чином не позбавляє відповідача права на судовий розгляд його вимог у межах самостійного судового провадження, оскільки відмова у прийнятті зустрічного позову до спільного розгляду з первісним не є відмовою у доступі до правосуддя по суті заявлених вимог; при цьому повернення зустрічного позову судом першої інстанції зустрічного позову не перешкоджає відповідачу звернутися до суду з відповідним позовом у загальному порядку, тоді як вирішення питання про доцільність спільного розгляду первісного та зустрічного позовів належить до дискреційних повноважень суду першої інстанції, який, з урахуванням предмета спору, характеру заявлених вимог та завдань цивільного судочинства, обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття зустрічного позову до спільного розгляду. Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстави для скасування судового рішення - відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 268, 367, 374 - 379, 381 - 384, 390 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 25 червня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий С.О. Журба Судді: Т.О. Писана К.П. Приходько