Постанова 4824 № 752/27699/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 752/27699/25 провадження № 22-ц/824/10544/2026 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Кирилюк Г. М. суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за необліковану електричну енергію, за апеляційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» - адвоката Гаєвої Юлії Володимирівни на додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 березня 2026 року в складі судді Машкевич К. В., встановив: У жовтні 2025 року Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» (далі - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі») звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за необліковану електричну енергію. Позовні вимоги мотивовано тим, що 06 березня 2015 року між ПАТ «Київенерго» та ОСОБА_1 укладено договір про користування електричною енергією №04014702407 за адресою: АДРЕСА_1 . 01.11.2024 за адресою: АДРЕСА_1 представником позивача було виявлено порушення: п. 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, що відповідає порушенню п. 8.4.2 ПРРЕЕ - самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електромережі, що не є власністю оператора системи розподілу (ОСР), несанкціоноване ОСР, після відключення ,без порушення схеми обліку. Самовільне підключення виконано дротом 4х4 м2 мідь ПРЩ до навантаження кв. 24 відкрито, виявити яке при контрольному огляді можливість існувала. На підставі виявленого порушення був складений акт про порушення №002618 від 01.11.2024 року. 14.01.2025 проведено засідання комісії по розгляду акту №002618 від 01.111.2024, оформлене протоколом №172. Комісією прийнято рішення: провести нарахування обсягу і вартості електричної енергії, не облікованих внаслідок порушення ПРРЕЕ, згідно з пунктом 8.4.11 та формулою №5 порядку, визначеного главою 8.4. розділу VIII ПРРЕЕ. Період нарахування з 29.08.2024 року по 31.10.2024 року. Відповідно до проведеного комісією розрахунку всього до сплати за не обліковану спожиту електричну енергію підлягає 40 893, 11 грн. Оскільки відповідачем не було сплачено заборгованість в сумі 40 893,11 грн, у позивача наявне право нарахування 3% річних та інфляційних втрат у відповідності до ст. 625 ЦК України. Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 40 893,11 грн, 3% річних та інфляційну складову боргу в сумі 3 393,01 грн та відшкодувати витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028 грн. В позовній заяві позивач також зазначив, що планує понести ви трати на професійну правничу допомогу, розрахунок вартості якої з усіма доказами буде подано протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення суду. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 17 лютого 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» заборгованість за не обліковану електричну енергію в сумі 40 893,11 грн, 3 % річних - 816,74 грн, інфляційну складову боргу 2 576,27 грн та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. 23.02.2026 ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» звернулося до суду з заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 000 грн. До заяви надало копію додаткової угоди №2 від 22.12.2025 року до договору про надання правничої допомоги №3443-ДКЕМ від 01.01.2024 року, акт приймання -передачі наданих послуг від 23.02.2026 на суму 12 000 грн, докази направлення заяви з додатками на адресу відповідача 23.02.2026. Додатковим рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 09 березня 2026 року заяву представника ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» - адвоката Гаєвої Ю. В. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» 2 000 грн витрат на правову допомогу. 06.04.2026 представник ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» - адвокат Гаєва Ю. В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 березня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 12 000 грн. Вважає оскаржуване судове рішення необґрунтованим, ухваленим без встановлення всіх обставин справи, без дослідження поданих позивачем доказів та з порушенням норм матеріального та процесуального права і всупереч висновкам Верховного Суду про застосування права у подібних правовідносинах. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судові витрати, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи в Голосіївському районному суді м. Києва, складаються з витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн, що підтверджується актом наданих послуг від 23 лютого 2026 року. В акті надання послуг зазначено вартість послуг адвоката та вказано, що така вартість є фіксованою, що узгоджується з умовами договору про надання правової допомоги укладеного між позивачем та АО «Перший Радник». Відповідач з будь-якими заявами до суду щодо неспівмірності витрат позивача на правничу допомогу не звертався. При дослідженні доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд дійшов до передчасних висновків, зазначаючи, що понесені витрати є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, з урахуванням того, що справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, затраченим часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Задовольняючи частково вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, суд порушив ст. 141 ЦПК України, адже, професійна правнича допомога входить до складу судових витрат, які підлягають розподілу, також порушує ст. 137 ЦПК України, оскільки законодавством чітко визначено обставину, на підставі якої понесені судові витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката не покладаються на сторони. Судом першої інстанції не було належним чином досліджено докази позивача про понесені ним витрати на правничу допомогу, а саме порядок обчислення витрат на правову допомогу, який може бути встановлений у фіксованому розмірі згідно договору. Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару. Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався. Відповідно до положень частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Судом встановлено, що звертаючись до суду з позовом, ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» визначило в позові орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу в сумі 12 000 грн. До позову долучено: договір про надання правничої допомоги №3443-ДКЕМ від 01.01.2024, укладений між ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» та адвокатським об`єднанням «Перший Радник», за умовами якого виконавець зобов`язується надавати клієнтові правничу допомогу за окремими письмовими або усними дорученнями останнього; додаткову угоду № 1 від 04.10.2024 до договору, в якому у зв`язку зі зміною виконавцем статусу платника ПДВ з 01.04.2024 року, сторони дійшли домовленості змінити пункт 4.1. Договору та викласти його у наступній редакції: «4.1. Ціна цього договору становить 2 040 000, 00 грн у тому числі ПДВ 20% - 340 000,00 грн». Змінено пункт 5.1. Договору та викладено його в наступній редакції: « 5.1. Цей договір набирає чинності з дати його підписання та діє до «31» грудня 2025 року, але у будь якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань». 23.02.2026 представник ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» - адвокат Гаєва Ю. В. звернулась до суду із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій просила стягнути із ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн. До поданої заяви долучила: довіреність №26/2025 від 21.01.2025, якою ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» уповноважує адвоката Гаєву Ю. В. представляти інтереси товариства в усіх органах судової системи незалежно від їх юрисдикції; додаткову угоду №2 від 22.12.2025 до договору про надання правничої допомоги №3443-ДКЕМ від 01.01.2024 року, в якій сторони змінили пункт 4.1. договору та виклали його у новій редакції «Ціна цього Договору становить 1 900 000,00 грн, крім того ПДВ (20%) 380 000,00 грн, разом - 2 280 000,00 грн»; акт приймання-передачі наданих послуг від 23.02.2026, в якому передбачено, що фіксована загальна вартість послуг склала 12 000 грн. Як вбачається з акту приймання-передачі наданих послуг від 23.02.2026 виконавцем надана правова допомога в рамках справи №752/27699/25 в наступному обсязі: надання консультації, роз`яснення правової позиції клієнту щодо стратегії захисту та представництва його інтересів в суді - 0,40 год.; збір доказів по судовій справі, визначення засобів доказування - 2,10 год.; підготовка та подання до Голосіївського районного суду м. Києва позовної заяви про стягнення заборгованості за необліковану енергію - 1,00 год. У вказаному акті зазначено, що фіксована вартість послуг склала 12 000 грн. Згідно положень частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Надані позивачем до позовної заяви та до заяви про розподіл судових витрат докази на підтвердження понесених стороною судових витрат на правничу допомогу є належними та достатніми. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Колегія суддів приходить до висновку, що зазначені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 12 000 грн є завищеними, неспівмірними з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Колегія суддів також вважає необхідним зазначити, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12травня 2020 року у справі №904/4507/18. У випадку встановленого фіксованого розміру погодинних ставок адвокатів сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми погодинних ставок адвокатів зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми витрат на професійну правничу допомогу. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з розміром, стягнутої судом першої інстанції з ОСОБА_1 суми правової допомоги у розмірі 2 000 грн. У пунктах 179, 180 постанови від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22 (провадження №12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України (схожі положення містяться у статті 141 ЦПК України), може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення. З урахуванням практики ЄСПЛ не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Разом з тим, зазначені позивачем витрати на правничу допомога адвоката, які включають послуги: надання консультацій, роз`яснення правової позиції клієнту щодо стратегії захисту, збір доказів по судовій справі та визначення засобів доказування зводяться до єдиної дії - підготовка та подання до Голосіївського районного суду м. Києва позовної заяви про стягнення заборгованості за необліковану електричну енергію і за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окремі послуги. Така послуга, як надання консультацій, за своєю суттю є послугою організаційного характеру. За таких обставин, надавши оцінку доказам щодо понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, врахувавши складність справи, суть спору, характер послуг, а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи у суді першої інстанції є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн. Така сума буде об`єктивно відповідати вищевказаним вимогам щодо реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру. Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 березня 2026 року підлягає зміні шляхом збільшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», з 2 000 грн до 4 000 грн. Відповідно, апеляційна скарга представник ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» - адвоката Гаєвої Ю. В. підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» - адвоката Гаєвої Юлії Володимирівни задовольнити частково. Додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 березня 2026 року змінити. Збільшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» з 2 000 грн до 4 000 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. І. Ящук