Постанова Сумський апеляційний суд № 592/20665/25

Справа №592/20665/25 Номер провадження 22-ц/816/1772/26 Категорія - 69 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 року м. Суми Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Замченко А.О. (суддя-доповідач), суддів: Криворотенка В.І., Петен Я.Л., з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І., у присутності позивачки ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 лютого 2026 року в складі судді Алфьорова А.М., ухваленого в м. Суми (повний текст виготовлено 05 лютого 2026 року) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в с т а н о в и в : 16.12.2025 ОСОБА_1 через свого представника адвоката Рішку Д.С. звернулася до ОСОБА_2 з позовом, в якому вказувала, що з 25.07.2009 перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачем не склалося у зв`язку з відсутністю спільних інтересів з чоловіком, наявних різних поглядів на життя, відсутності взаєморозуміння, поваги один до одного. Спільне господарство не ведуть. Вважає, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе. Посилаючись на викладені обставини, просила постановити рішення, яким розірвати шлюб, укладений з відповідачем, відновити їй дошлюбне прізвище ОСОБА_4 , стягнути судові витрати. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 05.02.2026 позов задоволено: розірвано шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , зареєстрований 25.07.2009 Відділом реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції, актовий запис №1007. Після розірвання шлюбу позивачці відновлено її дошлюбне прізвище ОСОБА_4 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 грн 20 коп. судового збору. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити або зупинити розгляд справи та надати сторонам максимальний строк для примирення тривалістю 6 місяців. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з 18.11.2025 по теперішній час він перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації. У день судового засідання та ухвалення оскаржуваного рішення він перебував на добовому чергуванні, виконуючи службові обов`язки в складі Збройних Сил України, що є поважною причиною неявки. Звертає увагу, що він був позбавлений можливості реалізувати своє право на подання відзиву на позовну заяву. Суд першої інстанції не врахував особливий статус відповідача, як військовослужбовця, не забезпечив йому реальної можливості висловити заперечення проти позову, що суперечить практиці ЄСПЛ щодо права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції). Вказує, що апелянтом через представника позивача адвоката Рішку Д.С. була офіційно передана заява про надання строку на примирення тривалістю 6 місяців. Але, як вбачається з матеріалів справи та тексту рішення, вказана заява не була подана суду представником позивача. Це свідчить про свідоме приховання позиції відповідача, що призвело до формального розгляду справи без врахування реального бажання однієї зі сторін зберегти сім`ю. Суд був введений в оману щодо нібито відсутності заперечень з боку відповідача, що є неприпустимим. Сторони продовжують проживати однією сім`єю, ведуть спільний побут та виховують малолітню дитину. Крім того, він переконаний, що перебування в шлюбі забезпечує дитині та дружині належний рівень державної підтримки, соціальних пільг та правової визначеності у випадку настання непередбачуваних наслідків, пов`язаних з виконанням апелянтом обов`язку по захисту Батьківщини. Передчасне розірвання шлюбу, ініційоване на емоційному фоні, позбавляє сім`ю військовослужбовця цих критично важливих гарантій, що є недоцільним та соціально несправедливим. Також апелянт наголошує, що між сторонами немає непереборних розбіжностей, існує лише тимчасове непорозуміння, посилене стресом від війни та тимчасовими фінансовими проблемами. Надання максимального строку для примирення дозволить сторонам зняти емоційну напругу та зберегти повноцінну сім`ю для дитини. 23.03.2026 представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Рішка Д.С. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказує, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, що безпосередньо ним не заперечується. І саме на останнього як на учасника справи покладено обов`язок захисту своїх прав особисто або через представника, у тому числі подання будь-яких процесуальних заяв по справі. Вказує, що звинувачення відповідача на її адресу щодо не направлення до суду процесуальних документів від його імені є зухвалими, оскільки вона не є його представником, не пов`язана з ним жодними договірними зобов`язаннями, правові підстави для надання правничої допомоги відповідачу відсутні. Зазначає, що останній прийняв самостійне рішення про покладення на неї обов`язків щодо представництва його інтересів без будь-якого погодження з нею. Звертає увагу, що вчинення нею будь-яких процесуальних дій в інтересах ОСОБА_2 неможливо, оскільки це суперечить основним принципам адвокатської етики, зокрема, неприпустимості конфлікту інтересів, який передбачає, що адвокат без письмового погодження з клієнтами, щодо яких виник конфлікт інтересів, не може представляти або захищати одночасно двох або більше клієнтів, інтереси яких є взаємно суперечливими або вірогідно можуть стати суперечливими, а також за таких обставин надавати їм професійну правничу (правову) допомогу. Також зазначає, що ніхто не може бути примушений до перебування в шлюбних відносинах. Достатньо простого небажання продовжувати перебувати в шлюбі з певною особою навіть за відсутності конфліктів, сварок тощо. На даний час сторони дійсно проживають в одному будинку, але не пов`язані фактичними шлюбними відносинами, шлюб продовжує існувати лише в юридичній площині. На даний час сторони мають окремі кімнати, окремий бюджет, не пов`язані спільним побутом. За час, який минув після ухвалення судом рішення про розірвання шлюбу, відповідач жодних спроб на примирення не вчинив. Після ухвалення рішення про розірвання шлюбу були випадки приниження відповідачем позивачки в присутності дитини, словесних образ тощо. За таких умов примирення між подружжям неможливо, адже це суперечить інтересам не лише позивачки, а й неповнолітньої доньки. У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 66). Про причини неявки не повідомив. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачки, яка проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 25.07.2009 сторони зареєстрували шлюб, від якого мають доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 7, 8). Постановляючи рішення про задоволення позову, місцевий суд виходив з того, що між сторонами припинені подружні стосунки, їх сім`я фактично розпалася, внаслідок чого подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить їхнім інтересам. Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, оскільки вони відповідають матеріалами справи та вимогам закону. Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Згідно з ч. 1 ст. 55, ч. 3, 4 ст. 56 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом. Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ч. 1 ст. 110 СК України). За змістом ч. 1 ст. 111, ст. 112 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. У справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців (ч. 7 ст. 240 ЦПК України). Оскільки клопотань про надання строку на примирення суду першої інстанції не надходило, а суд самостійно не наділений правом надавати строк на примирення без відповідного клопотання сторони по справі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них - позивачки, а доводи відповідача щодо можливості збереження сім`ї суперечать встановленим у справі обставинам, волевиявленню позивачки, оскільки остання наполягає на розірванні шлюбу, що підтверджує її стійке бажання розлучитися і не мати сімейних (шлюбних) стосунків з відповідачем. Апеляційний суд наголошує, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (ч. 1 ст. 24 СК України). Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував те, що відповідач є військовослужбовцем, не забезпечив йому можливість висловити заперечення проти позову, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції не володів відповідною інформацією, а ухвалу про відкриття провадження, позовну заяву з додатками та судову повістку направив за зареєстрованим місцем проживання відповідача: АДРЕСА_1 , що відповідає вимогам п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України (а. с. 12, 17 18). Посилання в апеляційній скарзі на те, що адвокат позивачки приховала від суду його заяву про надання строку на примирення, також не є підставою для скасування судового рішення, оскільки відповідач повинен був направити таку заяву суду, а не представнику, який не його адвокатом. При цьому апеляційний суд звертає увагу, що відповідач не надав доказів, що позбавлений був можливості направити відповідну заяву суду поштою або за допомогою сервісу «Електронний суд», користувачем якого він являється. Сам факт, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем, не свідчить про те, що він позбавлений можливості подавати клопотання суду. Доводи відповідача про те, що сторони проживають однією сім`єю, ведуть спільний побут та виховують малолітню дитину, спростовуються поясненнями позивачки. Посилання відповідача на те, що зареєстрований шлюб є не просто формальністю, а фундаментальною гарантією соціального захисту дитини та дружини, також не є підставою для скасування рішення суду, оскільки принцип сімейного права, що охоплює наявність вільної та цілковитої згоди не лише при реєстрації шлюбу, а й під час перебування в шлюбі і подальшого його розірвання. Тобто ніхто не може бути примушений до перебування у шлюбних відносинах. З огляду на встановлені обставини справи, те, що вжиті судом апеляційної інстанції заходи щодо примирення подружжя не призвели до збереження сім`ї, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог. Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 09 червня 2026 року. Головуючий - А.О. Замченко Судді: В.І. Криворотенко Я.Л. Петен