Постанова Одеський апеляційний суд № 516/99/25

Номер провадження: 22-ц/813/1689/26 Справа № 516/99/25 Головуючий у першій інстанції Ширінська О. Х. Доповідач Вадовська Л. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.06.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М., суддів - Сєвєрової Є.С., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря - Венжик Л.С., переглянувши справу №516/99/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 17 вересня 2025 року у складі судді Ширінської О.Х., - в с т а н о в и в : Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 03 квітня 2025 року засобами поштового зв`язку до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , вказав, що судовим рішенням від 14 листопада 2019 року у справі №516/92/19 зобов`язаний до сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , 2015 року народження, у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 червня 2019 року до повноліття дитини. Матеріальний та сімейний стан змінився, він 14 серпня 2024 року одружився, його дружина не працює та повністю знаходиться на його утриманні. Погіршився стан його здоров`я внаслідок бойового поранення, отриманого 13 липня 2024 року, яке потребує необхідності подальшого проходження лікування та реабілітації, що також впливає на матеріальний стан. Позивач ОСОБА_1 просив: зменшити розмір аліментів, що щомісячно стягуються на підставі рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 14 листопада 2019 року у справі №516/92/19 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) до частки всіх видів заробітку (доходу); встановити максимальний граничний розмір аліментів, що стягуються щомісячно на підставі рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 14 листопада 2019 року у справі №516/92/19 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку; стягувати на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення сином ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.2-6). Ухвалою судді Теплодарського міського суду Одеської області відкрито провадження у справі (а.с.28-29). Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала, зазначивши у відзиві, що зміну сімейного стану позивач обґрунтовує одруженням та тим, що дружина не працює та повністю знаходиться на його утриманні. Проте, законодавством визначено обов`язок подружжя матеріально підтримувати один одного, а не утримувати, що є різними поняттями. Також, законодавством встановлено право на утримання одним із подружжя. Позивач не довів утримання дружини, а сам факт одруження не є підставою для зменшення розміру аліментів на утримання дитини. Щодо зміни матеріального стану, то виходячи зі змісту статті 192 СК України зменшення розміру аліментів можливо у разі зменшення доходу платника аліментів. Проте, з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів виходячи з розміру сум отриманих аліментів на дитину та розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №60773747 вбачається, що матеріальний стан платника аліментів лише набагато поліпшився. Позивач не надав доказів погіршення свого матеріального стану з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів на утримання дитини. Позивач зазначає, що стан його здоров`я погіршився внаслідок отримання бойового поранення та пов`язаною з цим необхідністю проходження лікування та реабілітації. На підтвердження погіршення стану здоров`я позивач надає довідку ВЛК від 05 серпня 2024 року №2174, проте з такої вбачається, що операція була проведена 21 серпня 2024 року та військовий потребує відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів. Позивач не надав доказів необхідності проходження лікування та реабілітації на даний час. Розмір аліментів, визначений судовим рішенням від 14 листопада 2019 року у справі №516/92/19, відповідає розміру, що встановлений законодавством як на час ухвалення рішення, так і на теперішній час. Вимога про стягнення аліментів не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку регулюється частиною 5 статті 183 СК України та зазначені обмеження передбачено тільки в наказному провадженні. Законодавство не встановлює обмеження (не більше) суми стягнення аліментів, які можуть бути стягнуті у позовному провадженні. Щодо права на отримання аліментів у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів на теперішній час, то для застосування положень статті 192 СК України має значення таке погіршення майнового стану платника аліментів, яке не дозволяє йому сплачувати аліменти в повному обсязі та одночасно забезпечувати собі належний рівень та умови життя. Тягар з доведення перед судом рівня своїх доходів та видатків, їх співмірності, яке свідчить про незадовільний майновий стан платника аліментів, за змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства процесуальний закон покладає на позивача. Відповідач вважає, що розмір аліментів у 1/3 частці від доходу платника аліментів забезпечує сину рівень життя, достатній для його фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідачем наведено витрати на утримання сина, враховуючи оренду житла в м. Одесі, та зазначено, що до січня 2024 року у платника аліментів був значний борг (до травня 2023 року борг становив 107000,00 грн.) і весь цей час вона самостійно утримувала сина, що вплинуло на можливість нормального рівня її та сина життя (а.с.47-50). Позивач ОСОБА_1 надав письмові пояснення на відзив на позову, за змістом яких зазначив, що законодавчо встановлений (стаття 183 СК України) розмір аліментів на одну дитину, що стягуються у частці від доходу платника аліментів, дорівнює частці (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Тобто, судовим рішенням з нього стягуються аліменти вище встановленого статтею 183 СК України розміру на одну дитину. Підстав для встановлення аліментів на рівні, що перевищує встановлений законодавством розмір аліментів на одну дитину (1/4 частка) не існує. Вважає, що має обумовлені законом підстави звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, так як одружився, дружина не працює та знаходиться на його утриманні, вагітна, з огляду на що сім`я потребує додаткових витрат. Посилання на різницю понять «утримання» та «підтримання» у даному випадку є недоречним. Матеріальне становище також змінилося внаслідок отримання бойового поранення, погіршення стану здоров`я та пов`язаною з цим необхідністю проходження лікування і реабілітації. Бойове поранення має негативні наслідки, лікування та реабілітація є обов`язковими та постійними, вартість призначених препаратів є досить високою. Посилання на застосування максимального обмеження розміру аліментів тільки у наказному провадженні є таким, що базується на неправильному розумінні норм чинного законодавства. Усталена судова практика свідчить, що викладені у статті 183 СК України роз`яснення стосовно розміру аліментів застосовуються як при видачі судового наказу про стягнення аліментів, так і при винесенні рішення суду про стягнення аліментів. Обов`язок по утриманню дитини лежить як на батькові, так і на матері в рівній мірі. Доданий до позову розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №60773747 вказує на те, що всі акумульовані відповідачем у відзиві витрати на дитину покриваються сплаченими аліментами в більш ніж достатньому розмірі, тому посилання відповідача на скрутне становище та важкість утримання спільної дитини є недоречним (а.с.86-90). Відповідачем ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_4 надано заперечення на письмові пояснення позивача (а.с.102-104). Рішенням Теплодарського міського суду Одеської області від 17 вересня 2025 року в задоволенні позову відмовлено (а.с.140-147). Висновок суду мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами значного погіршення його матеріального становища, неможливості сплачувати аліменти в повному обсязі та одночасно забезпечувати собі належний рівень та умови життя. Позивач не оскаржив рішення суду від 14 листопада 2019 року про стягнення з нього аліментів, тобто на той час він з рішенням погоджувався, незважаючи на те, що у період з 2019 по травень 2023 року не мав стабільного доходу, що призвело до заборгованості по сплаті аліментів у розмірі 107000,00 грн. З наданого позивачем розрахунку заборгованості по аліментам вбачається, що його матеріальне становище покращилося. Позивач у липні 2024 року отримав поранення, проходив лікування, потому мав відпустку для реабілітації; доказів понесення витрат на лікування та реабілітацію не надано. На утримання дитини аліменти було стягнуто у позовному провадженні, законодавством не встановлені обмеження в бік збільшення суми стягнення аліментів, які можуть бути стягнуті судом у позовному провадженні. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення суду. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про задоволення позову (а.с.152-157). За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення полягає у неправильному застосуванні норм матеріального права, порушенні норм процесуального права. В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, підтримано обґрунтування вимог, що було викладене в суді першої інстанції. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 заперечила щодо змісту і вимог апеляційної скарги, підтримала обґрунтування позиції, що було викладено в суді першої інстанції. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з огляду на наступне. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 30 липня 2011 року; шлюб розірвано рішенням Теплодарського міського суду Одеської області від 13 листопада 2019 року у справі №516/901/19. Рішенням Теплодарського міського суду Одеської області від 14 листопада 2019 року в справі №516/92/19, ухваленим в порядку заочного розгляду справи, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 червня 2019 року до досягнення дитиною повноліття, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заочне судове рішення за заявою ОСОБА_1 не переглядалось. Судове рішення у справі №516/92/19 звернуте до примусового виконання. З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, проведеного у виконавчому провадженні №60773747 станом на 28 березня 2025 року, вбачається, що за період з червня 2019 року по липень 2022 року ОСОБА_1 аліменти не сплачував, заборгованість зі сплати аліментів станом на липень 2022 року складала 102193,78 грн.; з травня 2023 року у ОСОБА_1 з`явився дохід у зв`язку з призовом у березні 2023 року на службу у Збройні Сили України, що дозволило йому сплачувати поточні аліменти та погасити заборгованість повністю до лютого 2024 року. ОСОБА_1 вдруге одружився 14 серпня 2024 року. На час вирішення судом першої інстанції спору відомості про наявність у ОСОБА_1 на утриманні інших осіб відсутні. Зміна розміру аліментів визначена статтею 192 СК України. За положеннями даної норми матеріального права розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішення суду за позовом платника або одержувача аліментів в разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Наявність підстав для зміни розміру аліментів шляхом їх зменшення ОСОБА_1 обґрунтував: зміною сімейного стану (одружився вдруге); погіршенням матеріально стану (дружина не працює, залежна від його утримання; витрати на лікування і реабілітацію у зв?язку з пораненням); погіршенням його стану здоров`я у зв`язку з пораненням. В силу визначеного статтею 81 ЦПК України обов`язку доказування і подання доказів кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази мають бути належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності достатніми для висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції виходив з недоведеності обставин, з якими закон пов`язує зменшення розміру аліментів на утримання дитини, що був визначений рішення суду. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. За змістом статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Аналіз цих норм права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. У справі, що переглядається сам по собі факт зміни сімейного стану ОСОБА_1 як платника аліментів у зв`язку з укладенням ним шлюбу, вагітністю дружини тощо не є безумовною та автоматичною підставою для зменшення розміру аліментів на утримання дитини, народженої в іншому шлюбі, оскільки ключовим є не сам факт зміни сімейного стану, а доведеність того, що через зміну сімейного стану та виниклого у платника аліментів обов`язку утримувати інших осіб сукупний дохід платника аліментів не дозволяє забезпечити належний рівень життя для нього та всіх його утриманців. Погіршення стану здоров`я платника аліментів при зменшенні розміру аліментів на утримання дитини підлягає врахуванню, якщо таке вимагає значних фінансових витрат на лікування, реабілітацію тощо. Погіршення матеріального стану платника аліментів при зменшенні розміру аліментів на утримання дитини слугує підставою, якщо погіршення матеріального стану є істотним (втрата роботи, доходу, інвалідність, суттєве зниження заробітної плати тощо). У справі, що переглядається, ОСОБА_1 був зобов`язаний до сплати аліментів у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) судовим рішенням від 14 листопада 2019 року. Судове рішення дійсно було ухвалено в порядку заочного розгляду справи, проте за заявою ОСОБА_1 як відповідача не переглядалось судом першої інстанції. Відтак, слід виходити з того, що ОСОБА_1 був згодний з визначеним судовим рішенням розміром аліментів на утримання сина. Наявні в справі докази підтверджують, що ОСОБА_1 був призваний на військову службу у Збройні Сили України у березні 2023 року, у зв`язку з чим почав отримувати дохід, який дозволив йому погасити заборгованість зі сплати аліментів, що виникла майже за чотири роки, та сплачувати поточні платежі. Докази того, що ОСОБА_1 мав заробіток (дохід) до призову на військову службу, в справі відсутні, однак із аналізу заборгованості зі сплати аліментів за період з червня 2019 року по березень 2025 року можна зробити висновок, що до призову на військову службу ОСОБА_1 не мав доходів та аліменти не сплачував взагалі. За таких обставин, відсутні підстави вважати, що на час звернення у квітні 2025 року до суду з позовом про зменшення розміру аліментів матеріальний стан ОСОБА_1 як платника аліментів істотно погіршився. Навпаки, такий стан покращився у порівнянні з тим, який ОСОБА_1 мав до призову на військову службу, за проходження якої він отримує дохід, розмір якого після відрахування аліментів не свідчить про те, що ОСОБА_1 має скрутне матеріальне становище. Поранення у 2024 році у зв`язку з проходженням військової служби, лікування та реабілітація з цим пов`язана дійсно мали місце, однак в справі відсутні докази того, що лікування та реабілітація оплачені ОСОБА_1 , що ці витрати істотно вплинули і продовжують впливати на його матеріальний стан. Докази у справі у своїй сукупності підтверджують, що у ОСОБА_1 відбулися зміни у сімейному стані, що погіршився стан його здоров`я і це вимагає певних витрат на лікування та реабілітацію, проте істотне погіршення матеріального стану на час звернення до суду та вирішення судом спору про зміну розміру аліментів не знайшло свого підтвердження доказами. Неможливості сплачувати аліменти на утримання дитини у раніше визначеному судовим рішення розмірі та одночасного забезпечення собі та своїй сім`ї належного рівня та умов життя наразі не встановлено. Правові підстави за наявних в справі доказів для зміни розміру аліментів на утримання дитини відсутні. У справі №516/99/25 про зміну розміру аліментів надавати оцінку обґрунтованості визначення розміру аліментів на утримання дитини судовим рішенням у справі №516/92/19, не має підстав, так як судове рішення у справі №516/92/19 не переглядалось у встановленому законом порядку та, відповідно, наразі є чинним. Справу призначено ухвалою суду від 06 березня 2026 року до розгляду на 14 травня 2026 року; інформація про дату, час та місце розгляду справи доступна на сайті «Судова влада»; учасників справи сповіщено доставкою електронних листів за вказаною кожним електронною адресою та надісланням судових повісток за місцем проживання (правом на отримання/неотримання надісланих поштою судових повісток сторони розпорядились на власний розсуд); клопотань про відкладення розгляду справи не надійшло. Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою ухвалення призначеного у судове засідання на 14 травня 2026 року рішення судом апеляційної інстанції відповідно до положень частини 5 статті 268 ЦПК України є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 17 вересня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повну постанову складено 09 червня 2026 року. Головуючий Л.М.Вадовська Судді Є.С.Сєвєрова О.М.Таварткіладзе