Постанова 4813 № 521/18830/23

Номер провадження: 22-ц/813/3809/26 Справа № 521/18830/23 Головуючий у першій інстанції Мурзенко М. В. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.04.2026 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Сєвєрової Є.С., Таварткіладзе О.М. за участю секретаря: Турик А.Ф.к., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, на ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси, постановлену під головуванням судді Мурзенко М.В. 09 грудня 2025 року у м. Одеса, - встановила: У провадженні Хаджибейського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 27 липня 2023 року по справі було відкрито провадження в порядку загального позовного провадження, надано відповідачами п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву. 09 грудня 2025 року до Хаджибейського районного суду м. Одеси надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_7 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_6 ) про встановлення сервітуту, покладення витрат на перенесення паркану на відповідачів. Одночасно з поданням зустрічного позову, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просили суд поновити строк на його подання, посилаючись на те, що ОСОБА_2 залучена до участі у справі лише 11 листопада 2025 року, крім того, сторони після надходження висновку експерта вживали заходи щодо позасудового врегулювання спору, які не призвели до вирішення спору мирним шляхом. Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представників відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про поновлення строку на подання зустрічного позову. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_7 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_6 ) про встановлення сервітуту, покладення витрат на перенесення паркану на відповідачів повернуто заявникам. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким поновити заявнику строк на подання клопотання про поновлення строку на подання зустрічного позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_2 не володіла інформацією ані про фактичні обставини справи, ані про зміст заявлених позовних вимог, ані про строки подачі відзиву та зустрічної позовної заяви. Водночас вимоги, викладені позивачем у заяві про часткову зміну предмета позову від 02 грудня 2025 року, безпосередньо стосуються прав та обов`язків ОСОБА_2 , як належного відповідача у справі. За таких умов, відмова у поновленні строку на подачу зустрічного позову фактично позбавило апелянта на ефективний судовий захист. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким задовольнити клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання зустрічного позову, матеріали справи направити до суду першої інстанції для розгляду разом із первісним позовом. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що апелянт вживав заходів для врегулювання спору в позасудовому порядку шляхом досягнення домовленостей з позивачем про укладення мирової угоди про встановлення безстрокового платного земельного сервітуту. Переговори тривали значний час. Лише після остаточної відмови позивача в погодженні мирової угоди та встановлення сервітуту, ОСОБА_1 дійшов висновку про неможливість мирного врегулювання спору, у зв`язку із чим захист його прав і законних інтересів можливий виключно шляхом подачі зустрічного позову. Сторони про розгляд справи на 28 квітня 2026 року були сповіщені належним чином, у судове засідання з`явились представник ОСОБА_2 , представник ОСОБА_1 . Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги представника ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав. Згідно положень ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Хаджибейського районного суду м. Одеси перебуває дана цивільна справа. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 27 липня 2023 року по справі було відкрито провадження в порядку загального позовного провадження, надано відповідачами п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Копія ухвали про відкриття провадження по справі та копія позовної заяви з додатками було отримана представником ОСОБА_1 - адвокатом Приміч Д.В. 02 листопада 2023 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка (а.с. 83, т.1). Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2025 року залучено до участі у справі правонаступника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_2 09 грудня 2025 року до Хаджибейського районного суду м. Одеси надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_7 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_6 ) про встановлення сервітуту, покладення витрат на перенесення паркану на відповідачів. Одночасно з поданням зустрічного позову, заявники просили суд поновити строк на його подання, посилаючись на те, що ОСОБА_2 залучена до участі у справі лише 11 листопада 2025 року, крім того, сторони після надходження висновку експерта вживали заходи щодо позасудового врегулювання спору, які не призвели до вирішення спору мирним шляхом. Відмовляючи у поновленні строку на подання зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що викладені в клопотанні причини пропуску ОСОБА_1 , ОСОБА_2 встановленого судом строку для подання зустрічного позову не є поважними в розумінні ч. 2 ст. 126 ЦПК України, оскільки не свідчать про наявність об`єктивно непереборних перешкод для подання зустрічного позову в строк для подання відзиву на позовну заяву, визначений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі від 27 липня 2023 року. Однак, колегія суддів вважає такий висновок суду передчасним, виходячи з наступного. Згідно ч. 1, 2 ст. 193 ЦПК України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Згідно ч. 7 ст. 178 ЦПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. Відповідно до ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно із ч. 1, 2 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами. Отже, у кожному випадку суд повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу. При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує, виходячи з поважності причин пропуску строку на оскарження (п. 25 постанови Верховного Суду від 16 вересня 2021 року у справі № 910/15988/16). Строк як відрізок часу обмежує дію суб`єктивних прав та обов`язків. Водночас процесуальний строк - це встановлений законом або визначений судом проміжок часу, протягом якого суд або учасники судового процесу мають право або зобов`язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій. Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»). У даному випадку, судом першої інстанції не було прийнято до уваги, ОСОБА_2 було залучено ухвалою суду до участі у справі, як правонаступника відповідача ОСОБА_6 , лише 11 листопада 2025 року, що унеможливлювало подачу останньою зустрічної позовної заяви у строк, встановлений судом першої інстанції, - 27 липня 2023 року. Також судом першої інстанції не враховано, що позивач ОСОБА_3 неодноразово змінювала предмет позову (у вересні та грудні 2025 року), що призвело до зміни характеру спору, що призвело до необхідності захисту прав та інтересів відповідача ОСОБА_1 . Крім того, сторони тривалий час намагалися вирішити спір мирним шляхом через укладення мирової угоди, що також призвело до неможливості подачі ОСОБА_1 зустрічної позовної заяви у визначений судом строку. Суд першої інстанції вказаним обставинам не надав жодної правової оцінки, обмежившись лише формальним посиланням на неповажність причин пропуску ОСОБА_1 та ОСОБА_2 встановленого судом строку для подання зустрічного позову З огляду на викладене, з метою уникнення надмірного формалізму, а також з метою забезпечення змагальності сторін та рівних прав учасників справи щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, що встановлено ст. 12 ЦПК України, судом має бути надана належна оцінка поважності причин пропуску строку для подачі зустрічного позову. Одночасно, колегія суддів зазначає, що умовами прийняття зустрічного позову є те, що зустрічна позовна заява повинна бути подана до суду не лише у строк, встановлений ст. 193 ЦПК України, а і судом повинна бути встановлена доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів. Доцільно їх розглядати в одному процесі тоді, коли це дозволить більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємини сторін, виключити винесення взаємосуперечливих або взаємовиключних судових рішень. І, навпаки, недоцільно розглядати ці вимоги сумісно тоді, коли це затягне розгляд справи, а вимоги повністю можуть бути розглянуті окремо. За своєю сутністю зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог виключає задоволення вимог позивача. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №200/22329/14-ц (провадження№ 14-483цс19), постанові Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі № 638/6226/21 (провадження № 61-9559св23) вказано, що зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом з метою захисту прав відповідача, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має на меті захист від первісного позову або залік, або спростування його частково чи повністю, або розглядом в одному провадженні хоча й різних, але взаємопов`язаних вимог (постанова Верховного Суду у справі № 369/12814/22 від 17 січня 2024 року). У даному випадку, судом першої інстанції не надано правової оцінки також і тому факту, що зустрічний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 має всі ознаки зустрічного позову, оскільки має на меті захист від первісного позову, спростування його повністю, вимоги за первісним та зустрічним позовом є взаємопов`язаними та взаємовиключними Виходячи із цього, їх спільний розгляд є доцільним. Суд першої інстанції, у зв`язку з помилковим висновком про повернення зустрічної позовної заяви, не перевірив наведених доводів. Також колегія суддів приймає до уваги, що на момент звернення представників відповідачів із зустрічною позовною заявою та клопотанням про поновлення строку для звернення з такою заявою, суд першої інстанції рішення по суті спору не ухвалював. Отже, доводи апеляційних скарг щодо порушення норм процесуального права стосовно неправомірного повернення зустрічного позову та відмову у поновленні строку на подачу такого позову, що призвело до неповного встановлення обставин, які мають значення для справи, знайшли своє підтвердження. Одночасно, колегія суддів вважає безпідставними вимоги апеляційних скарг представників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення про задоволення клопотання про поновлення строку на подання зустрічного позову. Колегія суддів роз`яснює апелянтам, що вирішення питання про задоволення/відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання зустрічного позову відноситься до виключної компетенції суду першої інстанції, а відтак, не може бути вирішено по суті апеляційним судом. При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, не з`ясував обставини справи, у зв`язку із чим ухвала Хаджибейського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2025 року підлягає скасуванню із направленням цивільної справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задовольнити частково. Ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2025 року - скасувати. Цивільну справу № 2-7013/08 за ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 08 червня 2026 року. Головуючий С.О. Погорєлова Судді Є.С. Сєвєрова О.М. Таварткіладзе