Постанова КАС ВС № 320/18291/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 року м. Київ справа № 320/18291/24 адміністративне провадження № К/990/26093/25 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Хохуляка В.В., суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф., розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ТАСМАН» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 (суддя - Василенко Г.Ю.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2025 (головуючий суддя - Коротких А.Ю., судді: Сорочко Є.О., Чаку Є.В.) у справі №320/18291/24. встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ТАСМАН» (далі - ТОВ «КОМПАНІЯ ТАСМАН») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві) від 10.01.2024 № 00019530702, № 00019540702 та № 00019590902. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2025, позов задоволено. ГУ ДПС у м. Києві звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2024, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2025 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю. Підставою касаційного оскарження відповідач зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та вважає, що судом першої та апеляційної інстанції невірно застосовані норми пункту 201.1 статті 201, пункту 69.1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» та пункту 89 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, пункту 50.2 статті 50 Податкового кодексу України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12.03.2024 у справі №160/13661/23, від 30.01.2024 у справі №280/4484/23, від 06.02.2024 у справі №160/10740/23, від 21.08.2024 у справі №440/8796/23, від 24.09.2024 у справі №560/9886/23, у справі №560/12984/23 від 14.08.2024, у справі №805/4187/16-а, від 24.02.2020 у справі №440/4443/18, від 30.09.2020 у справі №826/8894/18, від 04.11.2020 у справі №640/330/19, від 22.04.2021 у справі №360/3701/19, від 24.02.2021 у справі №804/54/17, від 15.04.2021 у справі №400/1379/19, від 09.02.2024 у справі №640/35633/21, від 28.02.2024 у справі №420/5099/23, від 26.03.2024 у справі № 640/19418/20, від 10.10.2023 у справі №500/1301/20. У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції всупереч сталій практиці Верховного Суду допущено неправильне, застосування пунктів пункту 201.1 статті 201, пункту 69.1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» та пункту 89 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Також відповідно до практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду платники податків не мають права подавати уточнюючі розрахунки до податкових зобов`язань після початку проведення документальної планової чи позапланової перевірки. На думку контролюючого органу, судом першої та апеляційної інстанції невірно застосовано норми статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального», що призвело до ухвалення незаконного рішення. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «КОМПАНІЯ ТАСМАН» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДПС у м. Києві у період з 21.11.2023 по 11.12.2023 проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «КОМПАНІЯ ТАСМАН», за результатами якої складено акт від 18.12.2023 №83805/26-15-07-02-02-03/36336063, яким зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, зокрема: пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, чим занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1140130 грн, у тому числі за періодами: за грудень 2021 року на суму 667418 грн, за лютий 2022 року на суму 30802 грн, за квітень 2022 року на суму 147317 грн, за травень 2022 року на суму 178148 грн, за вересень 2022 року на суму 57679 грн, за жовтень 2022 року на суму 31638 грн, за травень 2023 року на суму 27128 гривень; пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, чим порушено граничні строки реєстрації податкових накладних в ЄРПН за період грудень 2021 року, червень, липень, листопад 2022 року, вересень 2023 року на загальну суму ПДВ 234554,30 гривень; пункту 57.1, пункту 57.3 статті 57, пункту 203.2 статті 203, пункту 54.1 статті 54, пункту 50.1. статті 50 Податкового кодексу України, внаслідок несвоєчасної сплати грошових зобов`язань, зазначених платником податку в поданих ним уточнюючих податкових декларації з податку на додану вартість та нарахованим по податковим повідомленням-порушенням; статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального». На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 10.01.2024 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: №00019530702, згідно з яким ТОВ «КОМПАНІЯ ТАСМАН» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 1425163,00 грн (за податковим зобов`язанням 1140130,00 грн, за штрафними санкціями 285033,00 грн); №00019540702, згідно з яким за затримку реєстрації податкових накладних нараховано штраф у розмірі 93866,02 грн; №00019590902, згідно з яким нараховано штраф за здійснення оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі без наявності ліцензії у розмірі 500 000,00 грн. Вирішуючи даний спір суди попередніх інстанцій, враховуючи подання позивачем уточнюючих розрахунків, які прийняті контролюючим органом, а також сплату ним визначених податкових зобов`язань з ПДВ та штрафних санкцій до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками перевірки, дійшли висновку про неправомірність прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 10.01.2024 №00019530702. Під час судового розгляду справи не встановлено допущення ТОВ «КОМПАНІЯ ТАСМАН» порушення статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального», а відтак дійшли вірного висновку про необґрунтованість прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №00019590902 від 10.01.2024. Нарахування штрафних санкцій за затримку реєстрації податкових накладних згідно податкового повідомлення-рішення №00019540702 від 10.01.2024 суди визнали неправомірним з тих підстав, що на момент складання ТОВ «КОМПАНІЯ ТАСМАН» відповідних податкових накладних діяв карантин та одночасно діяв воєнний стан, надаючи позивачу можливість користуватися у відповідні періоди пільгами у вигляді звільнення від відповідальності за порушення строків реєстрації податкових накладних. Надаючи оцінку обставинам у справі, Верховний Суд виходить з наступного. Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.01.2024 №00019530702. Як з`ясовано судами, згідно з актом від 18.12.2023 №83805/26-15-07-02-02-03/36336063, перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 22.03.2021 по 30.06.2023 встановлено їх заниження всього на суму 1140130 грн, у тому числі по періодах: за грудень 2021 року на суму 667 418 грн, за лютий 2022 року на суму 30 802 грн, квітень 2022 року на суму 147317 грн, за травень 2022 року на суму 178148 грн, за червень 2022 року на суму 19299 грн, за вересень 2022 року на суму 97146 грн. У ході проведення перевірки встановлено розбіжності між даними Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) та рядком 1.1 Декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою та ставкою 7%, крім ввезення товарів на митну територію України: операції, що оподатковуються за основною ставкою»: не включено до складу податкових зобов`язань загальну суму ПДВ 698 220 грн, у т.ч: за грудень 2021 року на 667 418 грн; за лютий 2022 року на 30802 гривень. У ході проведення перевірки встановлено розбіжності між даними Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) та рядком 1.2 Декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою та ставкою 7%, крім ввезення товарів на митну територію України: операції, що оподатковуються за ставкою 7 %»: не включено до складу податкових зобов`язань загальну суму ПДВ 441 910 грн, у т.ч: за квітень 2022 року на 147317 грн; за травень 2022 року на 178 148 грн; за червень 2022 року на 19 299 грн; вересень 2022 року на 97 146 грн. Таким чином відповідач дійшов висновку, що за наданими до перевірки первинними документами (видаткові накладні, ТТН, банківські виписки), регістрами бухгалтерського (рахунки 28 «Товари», 31 «Рахунки в банках», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 64 «Розрахунки за податками та платежами» (а саме: 641 «Розрахунки з бюджетом по податкам», 643 «Податкові зобов`язання»), 702 «Дохід від реалізації товарів», 79 «Фінансові результати») та податкового обліку, ТОВ «КОМПАНІЯ ТАСМАН» на дату виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів (паливо в асортименті) виписані та зареєстровані податкові накладні на загальну суму ПДВ 1 140 130 грн, які не включило до складу податкових зобов`язань Декларацій. При цьому зазначено, що ТОВ «КОМПАНІЯ ТАСМАН» під час проведення перевірки, а саме 21.11.2023 о 17:54 та о 18:52, подано уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість за грудень 2021 року, лютий 2022 року, у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період, який перевіряється контролюючим органом, якими збільшено податкові зобов`язання. Таким чином, оскільки направлення на проведення перевірки від 21.11.2023 №21383/26-15-07-02-02, №21385/26-15-07-02-02 вручено ТОВ «КОМПАНІЯ ТАСМАН» 21.11.2023 о 14:00, то відповідач дійшов висновку, що на момент подання уточнюючих рахунків Товариство було ознайомлено з направленням про проведення перевірки, тож документальна перевірка була розпочатою, у зв`язку з чим втратило право подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом у силі положень пункту 50.2. статті 50 Податкового кодексу України. Отже, відповідач дійшов висновку, що подані ТОВ «КОМПАНІЯ ТАСМАН» вищезазначені уточнюючі розрахунки не впливають на встановлені порушення в ході здійснення документальної перевірки за перевіряємий період. Пунктом 50.2 статті 50 Податкового кодексу України визначено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок (з урахуванням термінів продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення) не має права подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом. Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що платник податків може скористатися своїм правом на виправлення значень податкових зобов`язань у разі самостійного виявлення помилки шляхом відображення відповідних сум в податковій декларації за звітний податковий період або внесення змін до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 Податкового кодексу України. При цьому таке право має бути реалізоване не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Встановлене пунктом 50.2 статті 50 Податкового кодексу України обмеження стосується виключно подання уточнюючого розрахунку та виключно в період здійснення контрольного заходу (документальної планової та позапланової перевірки). При цьому норми Податкового кодексу України не визначають, що уточнюючі розрахунки неможливо подати і після проведення перевірки. Більш того, можливість уточнення показників податкової звітності за періоди, які вже перевірено контролюючим органом, передбачена пунктом 50.3 статті 50 Податкового кодексу України, згідно з яким у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період. Таким чином, контролюючий орган, приймаючи відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку. Аналогічне правозастосування в частині можливості подання уточнюючих розрахунків після проведення перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, викладене і в постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 805/4187/16-а, від 24.02.2020 у справі № 440/4443/18, від 30.09.2020 у справі № 826/8894/18, від 04.11.2020 у справі № 640/330/19, від 22.04.2021 у справі № 360/3701/19, від 24.02.2021 у справі № 804/54/17, від 15.04.2021 у справі № 400/1379/19, від 09.02.2024 у справі № 640/35633/21. Так, судами встановлено, що 21.11.2023 ТОВ «КОМПАНІЯ ТАСМАН» подано уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2021 року, лютий 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, які прийняті контролюючим органом 22.11.2023, що підтверджується квитанціями №2. Внаслідок подання вказаних уточнюючих розрахунків, ТОВ «КОМПАНІЯ ТАСМАН» самостійно відкореговано дані податкових зобов`язань. Також Товариством сплачені визначені податкові зобов`язання з ПДВ та штрафні санкції у період з 29.11.2023 по 18.12.2023, що підтверджується платіжними інструкціями, наявними в матеріалах справи. Таким чином, враховуючи подання позивачем уточнюючих розрахунків, які прийняті контролюючим органом, а також сплату ним визначених податкових зобов`язань з податку на додану вартість та штрафних санкцій до прийняття контролюючим органом, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 10.01.2024 №00019530702. Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.01.2024 №00019590902. За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом в ході аналізу баз даних ЄРПН 2019, встановлено, що ТОВ «КОМПАНІЯ ТАСМАН» за період, що перевіряється, здійснило реалізацію контрагентам-покупцям на місце зберігання пального за допомогою пересувних акцизних складів з державними №№AM2790АТ, ВХ2131ХF, а саме: дизельного пального (код УКТ ЗЕД 2710194300) об`ємом 355 035,1 та бензин (код УКТ ЗЕД 2710124194) об`ємом 2 172,93 л. Враховуючи наведене, контролюючий орган дійшов висновку, що позивач здійснює діяльність з реалізації пального без наявності ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, чим порушено статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначає Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» (далі - Закон №481/95-ВР). Відповідно до статі 1 Закону №481/95-ВР у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні, зокрема: місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; місце оптової торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для здійснення оптової торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування; місце роздрібної торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування; оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через своє зареєстроване постійне представництво) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам; роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції /автогазозаправної станції /газонаповнювальної станції /газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів. Згідно зі статтею 15 Закону №481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва. Імпорт або експорт пального здійснюється за наявності у суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), що імпортує або експортує пальне, ліцензії на право виробництва або зберігання, або оптової чи роздрібної торгівлі пальним. Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії. Роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин, а для малих виробників виноробної продукції алкогольних напоїв без додавання спирту: вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. З наведених положень Закону №481/95-ВР вбачається, що суб`єкти господарювання або отримують одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання за відсутності місць оптової торгівлі пальним або за наявності місць оптової торгівлі, суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне таке місце. Відповідно до статті 17 Закону №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500 000 гривень. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України. Як з`ясовано судами, ТОВ «КОМПАНІЯ ТАСМАН» здійснювало діяльність з реалізації пального. Відповідно до Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним Товариство отримано: ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним № 02010314201900300 терміном дії з 15.08.2019 до 15.08.2024 за адресою: Вінницька область, Барський район, селище Бар, вул. Залізнична, 5, Нафтобаза. Дата анулювання ліцензії - 09.12.2021; ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі № 990514202000088 терміном дії з 05.08.2020 до 05.08.2025 за адресою: Вінницька область, селище Бар, вул. Залізнична, 5; ліцензію на право зберігання пального № 02010414202001409 терміном дії з 17.04.2020 до 17.04.2025 за адресою: Вінницька область, селище Бар, вул. Залізнична,

5. Протягом 2020-2023 років ТОВ «КОМПАНІЯ ТАСМАН» на підставі договорів поставки та договорів купівлі-продажу здійснювало поставку паливо-мастильних матеріалів (далі - товар) на користь суб`єктів господарювання (контрагентів). Окрім того, ТОВ «КОМПАНІЯ ТАСМАН» здійснювало зберігання товару дизельного палива та бензину контрагентів за адресою: с-ще Бар, вул Залізнична, 5 на підставі договорів зберігання. Згідно з первинними документами (рахунки-фактури), оформленими до договорів поставки та договорів купівлі-продажу, місцем продажу товару визначено с-ще Бар, вул Залізнична, 5 при умова поставки СРТ. Відповідно до Інкотермс 2020 CPT (Carriage Paid To) фрахт/перевезення оплачено до (назва місця призначення). Поставка відбулася в момент, коли продавець доставив товар названому перевізникові або іншій особі в узгодженому сторонами місці. Продавець оплачує перевезення товару до названого пункту призначення. Продавець зобов`язаний повідомити покупця про час доставки товару в узгоджене місце. Перехід ризиків із моменту передання товару перевізникові. Розподіл затрат у місці призначення. Вид транспорту будь-який. На виконання вищевказаних договорів, позивачем здійснювалось відвантаження палива з його акцизного складу 1005780 на пересувний акцизний склад ( НОМЕР_1 ), яким позивач користувався на підставі договору оренди транспортних засобів з правом викупу від 17.08.2016 № 1-2016/ТЗ з ПрАТ «Ружинський райагрохім» з метою виконання умов поставки СРТ. Судами з`ясовано, що ТОВ «КОМПАНІЯ ТАСМАН» у перевіряємий період здійснювало свою діяльність по продажу пального на підставі дозвільних документів та відповідно до положень Закону №481/95-ВР та Податкового кодексу України. Разом з цим, під час судового розгляду справи не встановлено допущення ТОВ «КОМПАНІЯ ТАСМАН» порушення статті 15 Закону №481/95-ВР, а відтак дійшли вірного висновку про необґрунтованість прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №00019590902 від 10.01.2024. Щодо податкового повідомлення-рішення №00019540702 від 10.01.2024, згідно з яким за затримку реєстрації податкових накладних нараховано штраф у розмірі 93866,02 грн. Проведеною перевіркою та згідно з інформаційною базою даних ДПС встановлено порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платниками податку на додану вартість та розрахунків коригування до таких податкових накладних (далі - ПН) в ЄРПН, а саме: ПН від 01.12.2021 № 1 дата реєстрації 06.12.2023, кількість днів затримки 558, ПДВ 2988,50 грн; ПН від 03.12.2021 № 13 дата реєстрації 06.12.2023, кількість днів затримки 558, ПДВ 4584,00 грн; ПН від 03.12.2021 № 12 дата реєстрації 06.12.2023, кількість днів затримки 558, ПДВ 173,32 грн; ПН від 10.12.2021 № 24 дата реєстрації 06.12.2023, кількість днів затримки 558, ПДВ 330,00 грн; ПН від 01.12.2021 № 2 дата реєстрації 06.12.2023, кількість днів затримки 558, ПДВ 938,40 грн; ПН від 02.12.2021 № 6 дата реєстрації 06.12.2023, кількість днів затримки 558, ПДВ 719,40 грн; ПН від 13.12.2021 № 31 дата реєстрації 06.12.2023, кількість днів затримки 558, ПДВ 198,00 грн; ПН від 28.06.2022 № 44 дата реєстрації 02.06.2023, кількість днів затримки 332, ПДВ 19299,00 грн; ПН від 28.07.2022 № 23 дата реєстрації 15.08.2023, кількість днів затримки 365, ПДВ 104825 грн; ПН від 14.11.2022 № 10 дата реєстрації 28.02.2023, кількість днів затримки 90, ПДВ -855,50 грн; ПН від 02.09.2022 № 3 дата реєстрації 22.09.2023, кількість днів затримки 357, ПДВ 97146,00 грн; ПН від 18.09.2023 № 12 дата реєстрації 20.10.2023, кількість днів затримки 2, ПДВ 2500,20 грн. Таким чином, за наслідками проведеної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «КОМПАНІЯ ТАСМАН» вимог пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки зареєстровано податкові накладні в ЄРПН з порушенням граничних строків реєстрації за період грудень 2021, червень, липень, листопад 2022, вересень 2023 на загальну суму ПДВ 234554,34 грн. Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України). Пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів. Отже наведеними нормами Податкового кодексу України передбачений обов`язок платників податку на додану вартість забезпечити своєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а у разі порушення строків реєстрації до платників застосовуються штрафні санкції у визначеному розмірі. При цьому податкове правопорушення за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної є вчиненим із моменту закінчення граничного терміну реєстрації податкової накладної, передбаченої пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а строк затримки реєстрації має правове значення для визначення розміру штрафної санкції, а не для його кваліфікації. 18 березня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 533- IX (далі - Закон № 533- IX), відповідно до якого підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнений пунктом 52-1 такого змісту (з урахуванням змін, внесених Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX та Законом України від 13 травня 2020 року № 591-ІХ): «За порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати. Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню». Отже, законодавець шляхом внесення змін до Податкового кодексу України запровадив мораторій на застосування штрафних санкцій, у тому числі і за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в ЄРПН у відповідний період. При цьому, пункт 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України містив чітку вказівку на темпоральний критерій незастосування штрафних санкцій за вчинені відповідні порушення: з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину. Аналогічний правовий висновок було сформовано Верховним Судом за результатами аналізу наведених норм у постанові від 10 грудня 2021 року у справі №420/10367/20, а саме, що штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН у період з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину не застосовуються. Необхідно зазначити, що карантин Кабінет Міністрів України установив на підставі постанови від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року, який в подальшому неодноразово продовжувався. Постановою від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Кабінет Міністрів України відмінив з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин. Разом з тим, до завершення карантину Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду цієї справи триває. З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 3 березня 2022 року №2118-IX, який набрав чинності 7 березня 2022 року (далі - Закон № 2118-IX). Законом № 2118-IX підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті. Зокрема, підпунктами 69.1, 69.9 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено: - у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні; - для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. З огляду на прийняття Закону України № 2142-IX від 24 березня 2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» у підпункті 69.1 слова «трьох місяців» замінені словами «шести місяців». В подальшому, у зв`язку із набранням чинності 27 травня 2022 року Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12 травня 2022 року № 2260-IX (Закон № 2260-IX) підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України викладено у такій редакції: «У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні. Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року. Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику». Відтак, з набранням чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язку, зокрема, щодо реєстрації у відповідному реєстрі податкових накладних. Також Законом № 2260-IX підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України викладено в наступній редакції «…У разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються» Отже, з 27 травня 2022 року припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Крім того, Законом № 2260-IX було внесено зміни й до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Відповідно до нової редакції цієї норми для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків. Також зазначеним Законом № 2260-IX пункт 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнений підпунктом 69.1-1, відповідно до якого платники податку на додану вартість зобов`язані забезпечити у строки, встановлені підпунктом 69.1 цього пункту, реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, граничний термін реєстрації яких припадає на періоди, зазначені у підпункті 69.1 цього пункту, та уточнити (привести у відповідність) податковий кредит, задекларований платниками на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, з урахуванням даних податкових накладних та/або розрахунків коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних. Законом України від 13 грудня 2022 року № 2836-IX (набрав чинності 03 січня 2023 року) підпункт 69.1 викладено в новій редакції, зокрема відповідно до абзаців третього - п`ятого цього пункту платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо: - реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 15 липня 2022 року; - реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 20 липня 2022 року. З огляду на наведене вище правове регулювання спірних правовідносин колегія суддів Верховного Суду зазначає, що платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в період дії мораторію, запровадженого пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а саме з 01 березня 2020 року по 26 травня 2022 року. Оскільки податкове правопорушення щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є порушенням, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем реєстрації податкової накладної, а припиняється таке порушення в день фактичної реєстрації податкової накладної в ЄРПН, то у випадку коли податкова накладна/розрахунок коригування складена(ий) в період дії мораторію, а зареєстрована(ий) в ЄРПН після скасування дії мораторію (тобто після 26 травня 2022 року), відповідальність за порушення строків реєстрації податкових накладних застосовується за період у якому підстави для звільнення від відповідальності перестали існувати. В той же час, як зазначено вище, пунктом 69.1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (з урахуванням змін, внесених Законом України від 13 грудня 2022 року № 2836-IX) установлено, що платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо: реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 15 липня 2022 року. Отже, якщо податкові накладні/розрахунки коригування складені платником в період з 01 лютого по 31 травня 2022 року, а зареєстровані в ЄРПН з порушенням строку після 15 липня 2022 року, у контролюючого органу також є підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30.01.2024 у справі №280/4484/23, від 06.02.2024 у справі №160/10740/23, від 12.03.2024 у справі №160/13661/23, від 13.03.2024 у справі № 120/6331/23, а також у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 26.02.2025 у справі № 200/4768/23. Колегія суддів Верховного Суду визнає, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень дійшли помилкових висновків з огляду на неправильне застосуванням норм матеріального права. Однак, колегія суддів зазначає, що правильність здійсненого розрахунку розміру штрафних санкцій входить до предмета доказування у спорах цієї категорії, оскільки є наступним питанням після висновку про наявність з боку позивача податкового правопорушення, яке тягне за собою застосування штрафних санкцій. Суди попередніх інстанцій не встановили обставин на підставі яких можливо б було перевірити правильність обрахунку застосованих до позивача штрафних санкцій (штрафу). З`ясування обставин, необхідних для відповіді на питання правильності здійсненого розрахунку штрафних санкцій, входить до повноважень суду першої інстанції, а суд касаційної інстанції позбавлений такої можливості, виходячи із вимог статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України. Ураховуючи те, що неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права допустили обидві судові інстанції, судові рішення в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00019540702 від 10.01.2024 підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій в обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин в частині задоволення позову про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень № 00019530702 від 10.01.2024 та № 00019590902 колегія суддів вважає є обґрунтованими, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновків про їх невідповідність нормам матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. За правилами частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів. Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 353, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - постановив: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - задовольнити частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2025 у справі №320/18291/24 в частині задоволення позову про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 00019540702 від 10.01.2024, згідно з яким ТОВ «КОМПАНІЯ ТАСМАН» нараховано штраф у розмірі 93866,02 грн. - скасувати та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2025 у справі №320/18291/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова