Постанова КАС ВС № 640/10979/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 року м. Київ справа № 640/10979/19 адміністративне провадження № К/990/43437/25 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Хохуляка В.В., суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф., розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС м. Києві на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 (суддя - Котеньов О.Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 (головуючий суддя - Беспалов О.О., судді: Ключкович В.Ю., Парінов А.Б.) у справі №640/10979/19. встановив: Акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (далі - АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві) від 22.03.2019 №0244881210. Ухвалою від 05.09.20219 Окружним адміністративним судом міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 до Харківського окружного адміністративного суду. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025, позов задоволено. ГУ ДПС у м. Києві звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2025, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. У поданій касаційній скарзі ГУ ДПС у м. Києві посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: п. 57.1 ст. 57, п. 258.1 ст. 258 Податкового кодексу України, п.12.3 ст. 12 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12.08.2014 № 1636-VII (далі - Закон № 1636-VII ), та без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 по справі №804/1545/17. У відзиві на касаційну скаргу АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Головним управлінням ДПС у м. Києві у м. Києві проведено камеральну перевірку дотримання АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень по сплаті рентної плати за користування надрами континентального шельфу і в межах виключної (морської) економічної зони, за результатами якої складено акт перевірки від 18.02.2019 №918/26-15-12-10/153117. Проведеною перевіркою встановлено порушення строків подання платіжних доручень по сплаті узгодженої суми по декларації з рентної плати за користування надрами континентального шельфу і в межах виключної (морської) економічної зони за лютий 2014 року, подання яких передбачено п. 57.1, п.57.3 ст. 57 Податкового кодексу України. Згідно інформаційного ресурсу ДПС України АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» подані податкові декларації з рентної плати, а саме: податковий розрахунок з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за лютий 2014 від 30.03.2014 №9014740621 (сума 2193479, 65 грн), граничний термін сплати 30.03.2014, фактично сплачено: 24.01.2019, 06.09.2018, 24.10.2018, 21.11.2018, 07.12.2018, 21.12.2018; податковий розрахунок з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за лютий 2014 року від 20.03.2014 №9014737241 (сума 311520,35 грн), граничний термін сплати - 30.03.2014, фактично сплачено - 24.01.2019 За результатамт розгляду матеріалів перевірки винесено податкове повідомлення - рішення від 22.03.2019 №0244881210 про застосування штрафу порушення строку сплати грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами континентального шельфу і в межах виключної (морської) економічної зони у розмірі 20% у сумі 501000,00 грн. Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції виходив з того, що спірна заборгованість позивача виникла саме за податковими зобов`язаннями, строк сплати яких настав на час його реєстрації і перебування на території АРК (до переміщення на материкову частину України), а отже, на такі зобов`язання поширюється спеціальний пільговий правовий режим, регламентований пп. 11, 12 п. 12.3 ст. 12 Закону № 1636-VII, а тому у податкового органу не було достатніх правових підстав для нарахування позивачу штрафних санкцій за порушення строків сплати такої заборгованості. Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Згідно з пп. 49.18.1, пп. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: - календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; - календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року. Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Законом № 1636-VII, який набрав чинності 27.09.2014, підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 26 такого змісту: «На період дії Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» цей Кодекс застосовується з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України». Пунктом 1 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII (далі - Закон № 1207-VII), який набрав чинності з 27.04.2014, установлено, що цей Закон втрачає чинність з моменту повернення тимчасово окупованої території під загальну юрисдикцію України за умови попереднього і повного відшкодування збитків, нанесених внаслідок такої тимчасової окупації, у тому числі моральних збитків примусово переміщених осіб, або з дня прийняття Верховною Радою України рішення про визнання цього Закону таким, що втратив чинність. Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 1207-VII, датою початку тимчасової окупації є 20.02.2014. У п.п. 11, 12 п. 12.3 ст. 12 Закону № 1636-VII визначено, що під час тимчасової окупації справляння податків і зборів, єдиного соціального внеску та застосування реєстраторів розрахункових операцій відносно території ВЕЗ «Крим» діють з урахуванням того, що: - до платників податків, які станом на початок тимчасової окупації мали місцезнаходження на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, не застосовуються починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому розпочалася тимчасова окупація, фінансові та штрафні санкції за порушення вимог порядку подання, обчислення, правильності заповнення податкових декларацій (податкової звітності) та повноти сплати сум податків і зборів; - під час тимчасової окупації справляння податків і зборів, єдиного соціального внеску та застосування реєстраторів розрахункових операцій відносно території ВЕЗ «Крим» діють з урахуванням того, що зупиняється застосування до платників податків із місцезнаходженням на території ВЕЗ «Крим» норм статей 59, 60, 87 - 101, 124, 126 і 129 Податкового кодексу України. Податкова інформація про суми податкового боргу платників податків із місцезнаходженням на території ВЕЗ «Крим» зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів в окремому (позабалансовому) порядку. Абзацом 2 пункту 15.1 статті 15 Закону № 1636-VII визначено, що до платників податків, які станом на початок тимчасової окупації мали місцезнаходження на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, починаючи з 1 числа місяця, на який припадає початок тимчасової окупації, не застосовуються фінансові санкції, штрафні санкції та пеня за порушення порядку подання, обчислення, правильності заповнення податкових декларацій та повноти сплати сум податків і зборів, допущені під час здійснення господарської діяльності на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано обов`язок суб`єктів господарювання своєчасно та в повному обсязі сплачувати їх податкові зобов`язання. Разом з тим, законодавством регламентовано спеціальний пільговий правовий режим застосування штрафних санкцій за порушення строків сплати податкових зобов`язань, які виникли після окупації АРК. Такий правовий режим виключає застосування до платників штрафних санкцій за несвоєчасну сплату їх зобов`язань за наявної сукупності наступних умов: 1) наявність податкового боргу (до або після настання окупації АРК (після 20.02.2014); 2) платник станом на час виникнення такої заборгованості був зареєстрований на території АРК. Наведена правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.01.2022 у справі №640/20528/19. Як встановлено судами попередніх інстанцій, державну реєстрацію змін місцезнаходження ДАТ «Чорноморнафтогаз» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з тимчасово окупованої території (Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова/пров. Совнарокомівський, 52/1) на іншу територію України за адресою: 01030, У країна, м. Київ, вул. Б. Хмельницького 26, оф. 505 проведено лише 04.08.2014, тобто за спливом понад 5 місяців від дати окупації. Відтак, спірна заборгованість позивача виникла саме за податковими зобов`язаннями, строк сплати яких настав на час його реєстрації і перебування на території АРК (до переміщення на материкову частину України), а отже, на такі зобов`язання поширюється спеціальний пільговий правовий режим, регламентований п.п. 11, 12 п. 12.3 ст. 12 Закону № 1636-VII, а тому у податкового органу не було достатніх правових підстав для нарахування позивачу штрафних санкцій за порушення строків сплати такої заборгованості. Враховуючи вищевикладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 22.03.2019 №0244881210, а тому таке підлягає скасуванню. Водночас посилання у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду 11.06.2019 по справі №804/1545/17 є неприйнятним, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій у даній справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд з огляду на неналежне з`ясування фактичних обставин справи, що виключає можливість формулювання судом касаційної інстанції остаточної правової позиції у справі, оскільки застосування норм матеріального права можливе лише на підставі повного і всебічного встановлення обставин справи. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, колегії суддів вважає, що при ухваленні оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм процесуального права, які могли б бути підставою для їх скасування, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України). За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення. Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - постановив: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 у справі №640/10979/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова