Постанова КАС ВС № 420/7132/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 року м. Київ справа №420/7132/24 провадження № К/990/2933/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Смоковича М. І., суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р. розглянув у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2026 року, постановленої у складі колегії суддів: головуючого - Федусика А. Г., суддів: Семенюка Г. В., Шляхтицького О. І. І. Обставини справи

1. У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, в якому просив: 1.1. визнати протиправною бездіяльність Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо незастосування пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, чинній з 29 січня 2020 року (далі - Постанова № 704) при обчисленні у період з 29 січня 2020 року по 25 березня 2021 року включно позивачу розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом № 294-IX на 01 січня 2020 року, Законом № 1082-IX на 01 січня 2021 року; 1.2. зобов`язати Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення, премія), матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 29 січня 2020 року по 23 березня 2021 року включно, з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 8, 14 до Постанови № 704, та згідно з Порядком виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2018 року № 925/5.

2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року позов задоволено. 3. 21 квітня 2025 року до суду надійшла заява представника позивача (вх. № 38306/25), в якій просив зобов`язати відповідача у місячний строк подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року у справі № 420/7132/24.

4. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року зобов`язано Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду № 420/7132/24 від 13 травня 2024 року протягом тридцяти днів з дня отримання копії ухвали. 5. 13 червня 2025 року від відповідача надійшов лист (вх. №ЕП/9025/25) на виконання ухвали суду від 30 квітня 2025 року, в якому повідомлено, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1252 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» та наказу Міністерства юстиції України від 21 грудня 2020 року № 4390/5 «Про реорганізацію територіального органу» реорганізовано територіальний орган Міністерства юстиції - Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції шляхом його приєднання до Міжрегіонального територіального органу Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань - Департаменту з питань виконання кримінальних покарань. Залишки коштів на рахунках відсутні. Листом від 07 травня 2025 року №3.1/135 до Міністерства юстиції України направлено інформацію щодо потреби додаткового фінансування на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року № 420/7132/24. Кошти будуть виплачені за умови надходження фінансування. 6. 19 червня 2025 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Компанієць А. В. надійшли заперечення (вх. № ЕС/61834/25) з посиланням на невідповідність звіту вимогам до частини другої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також не надано доказів на підтвердження обставин викладених у листі, що є самостійною підставою для відмови у прийнятті звіту.

7. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року відмовлено у прийнятті звіту, поданого 13 червня 2025 року Південним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року у адміністративній справі № 420/7132/24. Встановлено новий строк відповідачу про виконання вказаного рішення Одеського окружного адміністративного суду в 30-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали суду. Накладено на керівника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції - ОСОБА_2 штраф в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 60560,00 гривень. Стягнуто з керівника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції - ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 половину штрафу у розмірі 30280,00. Стягнуто з керівника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції - ОСОБА_2 до Державного бюджету України половину суми штрафу у розмірі 30280,00.

8. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції подав апеляційну скаргу.

9. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року залишено без змін.

10. Водночас, не погоджуючись з ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року, ОСОБА_2 оскаржив її в апеляційному порядку.

11. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року залишено без руху з підстави частини третьої статті 298 КАС України та надано строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали шляхом направлення до суду заяви про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення із зазначенням поважних підстав пропуску строку.

12. П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 січня 2026 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у цій справі.

13. Таке своє рішення суд апеляційної інстанції мотивував відсутністю встановлених обставин, що перешкоджали ОСОБА_2 звернутись до суду із апеляційною скаргою вчасно. Таким чином, суд апеляційної інстанції констатував відсутність належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску ОСОБА_2 строку на апеляційне оскарження спірного рішення суду першої інстанції та ненаведення нових достатніх обставин для поновлення пропущеного строку. ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

14. ОСОБА_2 , уважаючи ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження постановленою з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу.

15. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Автор касаційної скарги стверджує, що він не був залучений до участі у справі, а тому об`єктивно не мав можливості своєчасно оскаржити ухвалу суду першої інстанції, якою на нього накладено штраф.

16. Верховний Суд ухвалою від 09 березня 2026 року відкрив касаційне провадження за названою скаргою з підстав, передбачених частиною третьою, абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України. ІІІ. Нормативне врегулювання

17. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

18. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

19. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

20. Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

21. Разом з цим частиною другою статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

22. Пунктом 25 частини першої статті 294 КАС України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, щодо накладення штрафу та інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу.

23. Строк на апеляційне оскарження визначений у статті 295 КАС України, відповідно до якої апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

24. Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

25. За правилом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. ІV. Оцінка Верховного Суду

26. Отже, вказаною процесуальною нормою встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження; якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

27. Варто зазначити, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

28. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

29. У доводах касаційної скарги автор вказує на те, що він не був залучений до участі у справі, а тому об`єктивно не мав можливості своєчасно оскаржити ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року.

30. Отже, варто проаналізувати предмет та обставини, які склались у цій справі.

31. Спірні правовідносини, які склались у цій справі, стосувались перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року, яким зобов`язано Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції здійснити такий перерахунок, набрало законної сили.

32. В подальшому ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року відмовлено у прийнятті звіту, поданого 13 червня 2025 року Південним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року у адміністративній справі № 420/7132/24. Разом з цим вказаною ухвалою встановлено новий строк Південному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про виконання вказаного рішення Одеського окружного адміністративного суду в 30-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали суду. Накладено на керівника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції - ОСОБА_2 штраф в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 60560,00 гривень. Стягнуто з керівника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції - ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 половину штрафу у розмірі 30280,00. Стягнуто з керівника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції - ОСОБА_2 до Державного бюджету України половину суми штрафу у розмірі 30280,00.

33. Не погоджуючись з указаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив її в апеляційному порядку.

34. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції зазначив, що Одеський окружний адміністративний суд постановив ухвалу 23 червня 2025 року, проте апеляційна скарга ОСОБА_2 подана до суду 25 грудня 2025 року, тобто з порушенням п`ятнадцятиденного строку, передбаченого статтею 295 КАС України.

35. Дійсно, стаття 295 КАС України є нормою процесуального закону, яка встановлює строк на апеляційне оскарження рішення (протягом п`ятнадцяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення, або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення). При цьому учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у разі його пропуску з інших поважних причин.

36. Водночас суд апеляційної інстанції не обмежений у повноваженнях щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини третьої статті 295 КАС України, та, на відміну від правил, установлених статтею 270 КАС України, в якій закріплені особливості обчислення процесуальних строків в окремих категоріях адміністративних справ, передбачений статтею 295 цього Кодексу строк на апеляційне оскарження, не є преклюзивним. Підставою ж для поновлення пропущеного процесуального строку можуть бути лише об`єктивні, тобто такі, що сталися за незалежних від волі особи, обставини, підтверджені належними, допустимими та достатніми у своїй сукупності доказами.

37. Варто зауважити, що ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року переглянута в апеляційному порядку за апеляційною скаргою Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року залишена без змін.

38. Крім того, в матеріалах справи міститься заява, яка датована 15 липня 2025 року та підписана власноручно ОСОБА_2 , про долучення до матеріалів справи документів, а також в якій зазначено прохання про задоволення апеляційної скарги Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції та скасування ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі № 420/7132/24 (т.1 а.с. 213-215).

39. Наведене свідчить, що станом на 15 липня 2025 року ОСОБА_2 було відомо про існування ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року. Натомість з апеляційною скаргою на вказану ухвалу суду ОСОБА_2 звернувся у грудні 2025 року.

40. Разом з цим варто зазначити, що Одеський окружний адміністративний суд, постановляючи ухвалу від 23 червня 2025 року, керувався приписами частини третьої статті 382-3 КАС України, за змістом якої у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вказана норма не потребувала залучення ОСОБА_2 до участі у справі, адже процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в справі. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

41. Таким чином, суд апеляційної інстанції цілком правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у зв`язку з пропуском строку на її оскарження та відсутності поважних причин для поновлення такого строку.

42. Так, забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України. Проте, дане право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається в дотриманні форми та змісту апеляційної скарги, а також термінів її подачі.

43. Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України передбачено, що у разі якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.

44. Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка з дотриманням норм процесуального права.

45. Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують.

46. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. V. Судові витрати

47. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2026 року у справі № 420/7132/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий М. І. Смокович Судді В. Е. Мацедонська О. Р. Радишевська