Ухвала КАС ВС № 420/32892/25

УХВАЛА 09 червня 2026 року м. Київ справа №420/32892/25 адміністративне провадження № К/990/23031/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Білак М.В., суддів: Жука А.В., Уханенка С.А., перевіривши касаційну скаргу Одеської митниці на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року у справі №420/32892/25 за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування наказу, У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Одеської митниці, у якому просила визнати протиправним та скасувати наказ Одеської митниці від 19 вересня 2025 року №152-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення у відношенні ОСОБА_1 ». Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Одеської митниці від 19 вересня 2025 року №152-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення у відношенні ОСОБА_1 ». Стягнуто з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 968,96 грн. 20 травня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Одеської митниці на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року у справі №420/32892/25. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції повністю, постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України від 30 вересня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами «а» - «г» цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України. Як вбачається з рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року, зазначену справу судом розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності або розглянутих в порядку спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено. У касаційній скарзі заявник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа має виняткове значення. Верховний Суд зазначає, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо. Проте, заявником не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин та не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в цьому випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. У касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Суд також враховує, що для кожної із сторін справа, в якій він є учасником має виняткове значення, оскільки спірні правовідносини, що склались, потребують судового втручання. Разом з тим, скаржник повинен довести, що спірні правовідносини є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків. Суд відхиляє твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення, оскільки вони не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів, є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків. Отже, подана касаційна скарга не містить належним чином обґрунтованих випадків, зазначених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі. Крім того, заявником не наведено підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України, з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до опису обставин справи, незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, цитуванням норм законодавства, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. При цьому, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, шляхом визнання протиправним та скасування наказу Одеської митниці від 19 вересня 2025 року №152-дс, оскільки він прийнятий відповідачем необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для застосування дисциплінарного стягнення Зокрема, судами зазначено, що позивачем були вчинені всі дії передбачені його посадовою інструкцією та не було вчинено порушення вимог статей 501, 520 та 541 Митного кодексу України, Порядку обчислення сум витрат у справі про порушення митних правил та їх відшкодування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 червня 2012 року №731 по справах №0802/50000/24, тоді як юридична відповідальність особи, в тому числі і за порушення державного службовця, настає лише у випадку вчинення ним правопорушення. Крім того, суди зазначили про не доведення митницею в чому полягає вина саме позивача, оскільки відповідачем не заперечується надання позивачем довідки про витрати митного органу до суду разом із матеріалами справи №0802/50000/24. Також судами зауважено, що не вирішення Малиновським районним судом м.Одеси питання стягнення витрат на зберігання під час розгляду справи щодо порушення митних правил не є підставою для оскарження постанови суду прийнятою за результатом розгляду справи, а тільки є підставою для звернення до суду щодо вирішення цього питання судовим рішенням, а тому з боку позивача відсутня протиправна бездіяльність зазначена у наказі №152-дс. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є найвищим судом у системі судоустрою України, забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначений процесуальним законом. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Одеської митниці на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року у справі №420/32892/25 за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування наказу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. Судді М.В. Білак А.В. Жук С.А. Уханенко