Постанова КАС ВС № 620/7551/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 року м. Київ справа № 620/7551/24 адміністративне провадження № К/990/924/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Уханенка С.А., суддів - Кашпур О.В., Соколова В.М., розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, Державної судової адміністрації України, Щорського районного суду Чернігівської області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 (суддя Бородавкіна С.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024 (суддя-доповідач Бужак Н.П., судді: Кобаль М.І., Костюк Л.О.), У С Т А Н О В И В: I. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 24.05.2024 звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області (далі - ТУДСА у Чернігівській області, відповідач-1), Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України, відповідач-2), Щорського районного суду Чернігівської області (далі - відповідач-3), у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила: - визнати протиправним та скасувати наказ голови Щорського районного суду Чернігівської області від 08.02.2024 №4-к «Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям»; - визнати протиправною бездіяльність ДСА України щодо належного фінансового забезпечення діяльності судів у частині дотримання положень частини першої статті 52 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон України «Про державну службу») щодо позивача за період з 25.01.2024 до 30.06.2024; - зобов`язати ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів здійснити належне фінансове забезпечення діяльності судів у частині дотримання положень частини першої статті 52 Закону України «Про державну службу» щодо позивача, відповідно до якої надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3% посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50% посадового окладу; - визнати протиправною бездіяльність ТУДСА України у Чернігівській області щодо дотримання при нарахуванні та виплаті позивачу надбавки за вислугу років за період з 25.01.2024 до 30.06.2024, положень частини першої статті 52 Закону України «Про державну службу»; - зобов`язати ТУДСА України у Чернігівській області донарахувати та виплатити позивачу недонараховану надбавку за вислугу років за період з 25.01.2024 до 30.06.2024 із застосуванням положень частини першої статті 52 Закону України «Про державну службу».

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» щодо встановлення розміру надбавки за вислугу років на державній службі не відповідають нормам Конституції України та спеціального Закону України «Про державну службу», а тому не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах. Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» запроваджено норму, яка суперечить частині першій статті 52 Закону України «Про державну службу», оскільки нею зменшено максимальну межу розміру надбавки за вислугу років на державній службі з 50 до 30 відсотків та зменшено розмір самої надбавки з 3 до 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби. Таким чином, розмір надбавки за вислугу років, що виплачувався позивачці з 25.01.2024 та буде виплачуватися в подальшому, є значно нижчим від розміру, установленого спеціальним законом. ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 - без змін.

5. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що правове регулювання відносин державної служби здійснюється не лише і не виключно Законом України «Про державну службу», але й іншими законами України, та навіть підзаконними нормативно-правовими актами. Законодавець може прийняти закон, норми якого будуть спеціальними по відношенню до норм Закону України «Про державну службу». 5.1. Суди обох інстанцій констатували, що у 2024 році норми пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є спеціальними відносно норм статті 52 Закону України «Про державну службу», а отже, саме вони підлягають застосуванню до спірних правовідносин. 5.2. Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що застосування відповідачами умов оплати праці, які визначені пунктом 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», збільшує рівень оплати праці позивача порівняно з тими умовами, які передбачені статтями 50 та 52 Закону України «Про державну службу». III. Провадження в суді касаційної інстанції

6. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , покликавшись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просила скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

7. Позивач, з-поміж іншого, зазначила, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» запроваджено норму, яка суперечить частині першій статті 52 Закону України «Про державну службу», а саме: зменшує максимальну межу розміру надбавки за вислугу років на державній службі з 50 до 30 відсотків та зменшує розмір самої надбавки з 3 до 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, а тому така норма не може бути застосована до визначення розміру надбавки за вислугу років. 7.1. Позивач наголосила, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

8. Ухвалою від 14.01.2025 Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: відсутній висновок Верховного Суду щодо вирішення колізії між пунктом 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» та частини першої статті 52 Закону України «Про державну службу».

9. Відзиву на касаційну скаргу відповідачі не подали.

10. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд виходить із такого. IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

11. ОСОБА_1 перебуває на державній службі та займає посаду керівника апарату Щорського районного суду Чернігівської області.

12. Листом ДСА України від 06.02.2024 №8-3621/24 повідомлено ТУДСА у Чернігівській області про погодження результатів класифікації посад державної служби, зокрема, Щорського районного суду Чернігівської області з 25.01.2024.

13. Наказом голови Щорського районного суду Чернігівської області від 08.02.2024 №4-к встановлено державним службовцям надбавку за вислугу років, зокрема, позивачу в розмірі 30% посадового окладу державного службовця, як такій, стаж державної служби якої становить 20 років 02 місяці 07 днів.

14. Вважаючи, що відповідачами порушено норми чинного законодавства при визначенні розміру надбавки за вислугу років, позивач звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом. V. Позиція Верховного Суду

15. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Відповідаючи на питання, поставлені перед судом касаційної інстанції в межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд керується таким.

17. Спірним питанням у цій справі є правомірність зменшення позивачу максимальної межі розміру надбавки за вислугу років на державній службі з 50 до 30 відсотків та розміру самої надбавки з 3 до 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби.

18. Правовий статус державного службовця та коло його основних прав, гарантій і обов`язків визначено у Законі України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

19. Відповідно до частини другої статті 50 Закону №889-VIII заробітна плата державного службовця складається з посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг державного службовця, премії (у разі встановлення).

20. Частина перша статті 46 Закону №889-VIII передбачає, що стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років.

21. Розмір такої надбавки визначається на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу (частини першої статті 52 Закону № 889-VIII).

22. Водночас 01.01.2024 набрав чинності Закон України від 09.11.2023 №3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі - Закон , у пункті 10 розділу «Прикінцеві положення» якого визначено, що в 2024 році оплата праці державних службовців здійснюється на основі класифікації посад, крім державних органів, зазначених у пунктах 20- 22 цього розділу.

23. Згідно з пунктом 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України. 23.1. Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

24. Отже, наведені норми свідчать про різне правове регулювання питання визначення розміру надбавки за вислугу років на державній службі: Закон №889-VIII встановлює загальні правила її обчислення (3 відсотки за кожний рік стажу, але не більше 50 відсотків посадового окладу), тоді як Закон №3460-ІХ запроваджує на 2024 рік інший, зменшений розмір такої надбавки (2 відсотки за кожний рік стажу, але не більше 30 відсотків посадового окладу).

25. Питання співвідношення наведених правових норм вирішено Великою Палатою Верховного Суду (далі - Велика Палата) у зразковій справі №240/7215/24. 25.1. Так, у постанові від 19.02.2026 Велика Палата зазначила, що в Законі №3460-ІХ (про Державний бюджет України на 2024 рік) визначено, що норми раніше прийнятого Закону №889-VIII (про державну службу) про умови та порядок оплати праці державних службовців застосовуються лише в тій частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, норми Закону №889-VIII щодо оплати праці державних службовців, які суперечать Закону №3460-ІХ, не застосовуються, бо їхню дію зупинено на період чинності відповідних приписів Закону №3460-ІХ. 25.2. Таке тлумачення дозволяє зробити висновок, що у спірних правовідносинах немає колізії, а відтак немає потреби у віднайденні механізму її подолання, оскільки є пряма норма Закону №3460-ІХ, яка зупинила дію норми Закону №889-VIII та чітко врегульовує особливості оплати праці певних категорій державних службовців, що виключає потребу у відшукуванні іншої норми права для регулювання цих відносин. 25.3. Тож, за висновками Великої Палати, визначення механізму обчислення надбавки за вислугу років та її граничного розміру з 01.01.2024 урегульоване винятково Законом №3460-ІХ, а ситуації, за якої одні й ті ж правовідносини по-різному впорядковуються окремими нормами права, не спостерігається.

26. З огляду на зазначений підхід Верховний Суд констатує, що до правовідносин у цій справі підлягають застосуванню положення Закону №3460-ІХ, які визначають розмір надбавки за вислугу років на державній службі у 2024 році, тоді як норми Закону №889-VIII у цій частині не застосовуються, що узгоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

27. Згідно з положеннями частини шостої статті 50 Закону №889-VIII порядок формування фонду оплати праці державних службовців у державному органі, а також порядок преміювання державних службовців затверджуються Кабінетом Міністрів України.

28. За змістом статті 51 цього ж Закону схема посадових окладів на посадах державної служби та умови оплати праці державних службовців, з якими укладаються контракти про проходження державної служби, визначаються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Мінімальний розмір посадового окладу у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення, не може бути менше двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом. Кабінет Міністрів України може встановлювати додаткові коригуючі коефіцієнти оплати праці для різних державних органів з урахуванням соціально-економічних, демографічних, кліматичних, екологічних та інших особливостей адміністративно-територіальних одиниць, на територію яких поширюється юрисдикція таких органів.

29. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 «Питання оплати праці працівників державних органів» (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України №24 від 25.01.2018, №102 від 06.02.2019, №16 від 15.01.2020, №15 від 13.01.2021, №89 від 02.02.2022; №32 від 06.01.2023) затверджені схеми посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у відповідному році; розміри надбавок до посадових окладів за ранги державних службовців; перелік посад державної служби, що прирівнюються до відповідних підкатегорій; умови оплати праці працівників патронатних служб в державних органах; порядок преміювання державних службовців, які займають посади державної служби категорії А; положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям.

30. Водночас з метою упорядкування умов оплати праці державних службовців державних органів на основі класифікації посад Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 29.12.2023 №1409 «Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році», якою затвердив схему посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням сімей і рівнів посад, юрисдикції та типів державних органів у 2024 році, перелік типових посад державної служби в межах рівнів посад. 30.1. Крім того, пунктом 3 зазначеної Постанови передбачено, що постанова Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 не застосовується до державних службовців державних органів, що провели класифікацію посад державної служби.

31. З аналізу вище згаданих постанов Кабінету Міністрів України вбачається, що розміри посадових окладів в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, є вищими в порівнянні з розмірами посадових окладів в державних органах, що не провели класифікацію.

32. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до розрахункових листів за 2023-2024 роки, до проведення відповідачем-3 класифікації посад державної служби заробітна плата ОСОБА_1 складалась, зокрема, з посадового окладу в розмірі 22380,00 грн, надбавки за вислугу років в розмірі 11190,00 грн (50% від посадового окладу).

33. Після проведеної класифікації посад державної служби розмір посадового окладу ОСОБА_1 склав 32304,00 грн, а надбавки за вислугу років - 9691,20 грн (30% від посадового окладу).

34. Отже, суди обох інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що застосування відповідачами умов оплати праці, які визначені пунктом 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону №3460-ІХ (про Державний бюджет України на 2024 рік), збільшує рівень оплати праці позивача порівняно з тими умовами, які передбачені статтями 50 та 52 Закону України «Про державну службу».

35. Доводи позивача про те, що бюджетним законодавством, зокрема, законом про Державний бюджет України на конкретний рік, не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України, Верховний Суд не бере до уваги з огляду на таке.

36. Зазначений аргумент позивач мотивувала покликанням на висновки Конституційного Суду України в Рішеннях від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 27.02.2020 № 3-р/2020, від 18.06.2020 №5-р(II)/2020. Водночас загалом ці висновки сформульовані в контексті недопустимості звуження чи обмеження обсягу прав громадян, наданих їм іншими законами, шляхом прийняття закону про державний бюджет на наступний рік.

37. У продовження зазначеного Велика Палата в постанові від 19.02.2026 у зразковій справі №240/7215/24 наголосила, що саме лише зменшення граничного розміру надбавки державним службовцям за вислугу років не обов`язково свідчить про звуження соціальних прав і гарантій працівника, зокрема, його права на належний рівень оплати праці. Таку дію законодавця не можна розглядати відокремлено від інших дій, які здійснені ним одночасно з метою змінити структуру оплати праці державних службовців певної категорії, а саме: підвищити посадові оклади, оскільки відповідна надбавка є лише окремою складовою грошового забезпечення державного службовця, грошовий вираз якої безпосередньо залежить від розміру його посадового окладу. Тож у цьому випадку мало місце не зменшення розміру заробітної плати державного службовця, а перерозподіл її складових як елемент запровадження загальнонаціональної реформи.

38. Також Верховний Суд звертає увагу на тому, що як Велика Палата в постанові від 19.02.2026 у зразкові справі №240/7215/24, так і суди попередніх інстанцій у справі, що розглядається, зауважили, що положення пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону №3460-ІХ не були визнані такими, що не відповідають Конституції України, та були чинними протягом усього 2024 року, а тому підлягали обов`язковому застосуванню відповідачами у спірних правовідносинах.

39. Верховний Суд наголошує, що до моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення про визнання нормативно-правового акта чи його окремих приписів неконституційними такі приписи зберігають чинність і є обов`язковими для всіх суб`єктів правовідносин, зокрема й для органів державної влади та їх посадових осіб.

40. Таким чином, як ТУДСА у Чернігівській області, так і Щорський районний суд Чернігівської області не мали підстав не застосовувати приписи пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону №3460-IX під час визначення ОСОБА_1 розміру надбавки за вислугу років на державній службі.

41. З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що, приймаючи спірний наказ у частині встановлення позивачу надбавки за вислугу років, відповідач-3 діяв на підставі та відповідно до приписів пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону №3460-ІХ, з урахуванням проведення класифікації посад державної служби. Відповідно, оскаржені дії та бездіяльність відповідача-1 та відповідача-2 є правомірними.

42. За таких обставин суд касаційної інстанції не встановив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б вплинути на правильність вирішення справи, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни оскаржених судових рішень відсутні.

43. За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

44. Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

45. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

46. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає оскарженню. Суддя-доповідач С.А. Уханенко Судді: О.В. Кашпур В.М. Соколов