Ухвала КАС ВС № 320/49677/25

УХВАЛА 09 червня 2026 року м. Київ справа №320/49677/25 адміністративне провадження № К/990/25289/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шевцової Н. В., суддів: Стеценка С. Г., Тацій Л. В., перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2026 у справі № 320/49677/25 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся в суд з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», у якому просив: - визнати протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо блокування / невиплати / неповернення банківського переказу від 16.06.2016 у сумі 40017,63 грн, що надійшов на рахунок позивача № НОМЕР_1 після запровадження 23.05.2016 тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», як такі що суперечать до пункту 5 частини шостої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; - визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невиконання операцій з виплати переказу коштів ОСОБА_1 у сумі 40 017,63 грн, які надійшли на рахунок № НОМЕР_1 та неприйняття індивідуального рішення щодо цього переказу. 03.11.2025 ухвалою Київського окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2026, визнано неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, які містяться у заяві представника позивача від 28.10.2025. Повернуто позовну заяву позивачу з усіма доданими до неї документами. На зазначені ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 02.06.2026. Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Частиною другою статті 328Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлений вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку, після їх перегляду в апеляційному порядку. Так, у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмова у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Отже, законодавцем визначено, що особа може скористатись правом на касаційне оскарження судових рішень виключно у визначених цим Кодексом випадках. Водночас, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики. За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм. Оскаржуючи судові рішення про повернення позовної заяви заявник касаційної скарги не зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Відповідно до фактичних обставин справи, після закриття провадження у справі № 640/13147/19 у зв`язку із неналежністю розгляду спору в порядку цивільного судочинства, позивач звернувся до адміністративного суду 01.10.2025, тобто через шість місяців з дати постановлення Верховним Судом рішення у справі № 640/13147/19. Аналізуючи доводи апелянта, суд апеляційної інстанції надав оцінку поведінці позивача після отримання рішення суду про закриття провадження у справі у зв`язку із неналежністю розгляду спору в порядку цивільного судочинства. Однак, в цьому випадку період з 01.04.25 до 01.10.2025, тобто у понад 6 місяців, не може розцінюватися як період «без невиправданих затримок та зайвих зволікань». Окрему увагу суд апеляційної інстанції звернув на те, що ні під час розгляду цієї справи в суді попередньої інстанції, ні в апеляційній скарзі позивач не наводить жодних обґрунтувань щодо поважних причин, які унеможливлювали подання цього адміністративного суду у період з 01.04.2025 (дати винесення Верховним Судом постанови у справі № 640/13147/19) до 01.10.2025. Отже, немає підстав вважати, що скаржник продемонстрував добросовісне ставлення до реалізації ним права на звернення до суду. Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди з судовими рішеннями судів попередніх інстанції з підстав неможливості обмеження доступу до правосуддя та недопущення надмірного формалізму. Однак, позивач жодним чином не навів спростування мотивів рішень судів попередніх інстанцій щодо неповажності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом. Суд наголошує, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Характер спірних правовідносин, предмет і категорію спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовчу практику, що склалася з приводу спорів цієї категорії, значну кількість справ з подібними позовними вимогами, відсутність ознак, які роблять цю касаційну скаргу відмінною від інших, також не дають підстави вважати, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у правовідносинах. Аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. На підставі викладеного Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Враховуючи викладене, слід відмовити у відкритті касаційного провадження. На підставі викладеного, керуючись частиною третьою статті 328, пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України, Верховний Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2026 у справі № 320/49677/25 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Копію цієї ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу, в порядку, визначеному статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді Н. В. Шевцова С. Г. Стеценко Л. В. Тацій