Окрема думка КАС ВС № 9901/270/21

ОКРЕМА ДУМКА 09 червня 2026 року м. Київ справа №9901/270/21 адміністративне провадження №П/9901/270/21 судді Верховного Суду Стеценка С.Г. на ухвалу Верховного Суду від 03 червня 2026 року про витребування у позивача доказів у справі №9901/270/21 за позовом Науково-дослідницького консультаційного менеджерського центру «Оптимус» (у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) до Президента України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Служба безпеки України, Рада національної безпеки і оборони України, про визнання протиправним та скасування Указу в частині. Суть справи та зміст ухвали Верховного Суду. Справа стосується персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), застосованих до Науково-дослідницького консультаційного менеджерського центру «Оптимус» (у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) згідно із Законом України «Про санкції». Якщо детальніше, то у липні 2021 року Науково-дослідницький консультаційний менеджерський центр «Оптимус» (у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) (далі - позивач, ТОВ «НДКМЦ «Оптимус») звернулося до Верховного Суду як суду першої інстанції (далі - Суд) з позовом до Президента України (далі - відповідач), у якому просило визнати протиправним та нечинним Указ Президента України від 21.04.2021 №169/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.04.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині введення в дію пункту 49 Додатку 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.04.2021 щодо Науково-дослідницького консультаційного менеджерського центру «ОПТИМУС» (у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю). Автоматизованою системою документообігу суду суддею-доповідачем у справі визначено мене - суддю Верховного Суду Стеценка С.Г. Ухвалою від 02.08.2021 Верховний Суд відкрив провадження в адміністративній справі №160/11014/24 та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін колегією суддів у складі п`яти суддів, а також залучив до участі у справі Раду національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) і Службу безпеки України (далі - СБУ) як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. 24.01.2022 на адресу Верховного Суду надійшло клопотання директора ТОВ «НДКМЦ «Оптимус» Руднєва Д.В., в якому він, враховуючи положення частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), просив Суд розглянути цю справу за відсутності ТОВ «НДКМЦ «Оптимус». Зазначене клопотання позивача мотивовано тим, що його позиція чітко викладена в заявах по суті справи, висловлена у попередніх судових засіданнях його представниками та не спростована відповідачем. Також 24.01.2022 від представників позивача - адвокатів АО «Юрлайн» Вороненко А.З. та Капеліста М.М. надійшли до суду клопотання, у якому останні, повідомивши про припинення з 14.01.2022 надання ТОВ «НДКМЦ «Оптимус» послуг за договором про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 24.05.2021 б/н, просили проводити розгляд справи без їх участі як представників позивача. Таким чином, з січня 2022 року розгляд справи здійснюється за відсутності позивача та його представників, які скористалися своїм правом, передбаченим пунктом 3 частини третьої статті 44, частиною третьою статті 194 КАС України. У зв`язку із необхідністю витребування додаткових доказів, а також вчинення інших процесуальних дій, спрямованих на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин у справі, відсутністю у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду технічних засобів, які у встановленому порядку атестовані для можливості роботи з відповідним типом інформації з обмеженим доступом, зміни складу суду та розгляду справи спочатку, розгляд справи неодноразово відкладався та оголошувалися перерви в судовому засіданні. При цьому Судом вживалися усі заходи з метою повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток на поштову адресу позивачу, вказану ним у позові, а також розміщення на офіційному вебпорталі «Судова влада України» відповідних оголошень (зокрема оголошення від 22.02.2023, 27.11.2024, 30.03.2025, 10.11.2025, 12.02.2026, 28.05.2026). Станом на 03.06.2026 Судом було: - остаточно визначено предмет спору та характер спірних правовідносин, позовних вимог та склад учасників судового процесу; - вирішено питання про вступ у справу третіх осіб - РНБО і СБУ; - роз`яснено учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; - з`ясовано, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; - визначено обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрано відповідні докази, зокрема витребувано у СБУ та РНБО належним чином засвідчені копії документальних матеріалів, які стали підставою для застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), та документів, що містять пропозиції СБУ про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до ТОВ «НДКМЦ «Оптимус», що були внесені до РНБО; - вчинено інші дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті; - з`ясовано, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин; - заслухано вступне слово учасників справи (представників позивача, відповідача, СБУ); - з`ясовано обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо досліджено всі наявні у справі докази. Однак в судовому засіданні 03.06.2026 більшістю голосів суддів, які входять до складу суду, що розглядає справу №9901/270/21, вирішено поставити на обговорення присутніх представників відповідача та СБУ питання щодо витребування у ТОВ «НДКМЦ Оптимус» документів, які підтверджують особу громадянина ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), якому підконтрольне дане товариство (паспорт, посвідка на проживання тощо). Ухвалою, постановленою у цьому судовому засіданні, Суд витребував у ТОВ «НДКМЦ Оптимус» означені документи. Обґрунтовуючи підстави для витребування у ТОВ «НДКМЦ Оптимус» документів, які підтверджують особу громадянина ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), якому підконтрольне дане товариство (паспорт, посвідка на проживання тощо), Суд керувався інформацією, наданою СБУ, про те, що дії ОСОБА_1 (або ОСОБА_1 ), як кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «НДКМЦ «Оптимус», викликали у відповідних органів влади об`єктивні підозри щодо їх спрямованості проти національних інтересів України й власне були підставою для застосування до позивача передбачених Законом України «Про санкції» спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій). Мотиви, які лежать в основі непогодження із ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2026 року про витребування у позивача доказів.

1. Строки розгляду адміністративної справи, встановлені статтею 193 КАС України. Згідно із частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У цьому контексті хочу зауважити про наведений у частині першій статті 258 КАС України критерій своєчасності, тобто розгляд справи протягом розумного строку. Розумним вважається найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах (пункт 11 частини першої статті 4 КАС України). Норми, що регулюють строки розгляду справи, безумовно мають на меті забезпечення здійснення належного правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Важливо, що саме верховенство права та розумність строків КАС України визначено одними з основних засад (принципів) адміністративного судочинства. Як вже зазначалося вище та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, Верховний Суд відкрив провадження в адміністративній справі №160/11014/24 ухвалою від 02.08.2021 та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а перше судове засідання по справі відбулося ще 27.09.2021. Тобто, у розглядуваній ситуації часовий інтервал строку розгляду справи по суті визначається початковою датою (27.09.2021), коли Суд відкрив перше судове засідання. Акцентую увагу, що розгляд справи здійснюється майже п`ять років, а час, який пройшов з дати прийняття оскаржуваного Указу Президента України (квітень 2021 року), складає понад п`ять років. В судовому засіданні, яке відбулося 03.06.2026, у присутніх учасників справи (представників відповідача та СБУ) жодних зауважень щодо необхідності підтвердження особи громадянина ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), а також прийняття Верховним Судом рішення щодо витребування додаткових доказів про це не було. За таких умов, на моє переконання, не цілком логічною та переконливою видається позиція більшості від складу суду, що розглядає цю справу, про необхідність витребування у судовому засіданні 03.06.2026 додаткових доказів у ТОВ «НДКМЦ Оптимус». Вважаю, що Верховний Суд при вирішенні питання витребування означених доказів мав послуговуватися принципам верховенства права та розумності строків розгляду справи, зосередитись на обговоренні та ухваленні судового рішення на підставі вже з`ясованих обставин справи та безпосередньо досліджених наявних у ній доказах, а не вдаватися до додаткового виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

2. Стадія, на якій знаходиться Суд при розгляді цієї справи. Станом на 03.06.2026 Суд завершив стадію з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами, які містяться у ній. Акцентую увагу, що відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Частинами четвертою та шостою статті 77 КАС України установлено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Згідно із частинами четвертою, п`ятою та восьмою статті 79 КАС України установлено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (частина перша статті 80 КАС України). Точний, системний та цільовий аналіз процесуальних положень, які регламентують питання подання учасниками справи доказів та їх збирання судом з власної ініціативи, дозволяє стверджувати, що відповідач, третя особа повинні подати до суду докази разом із поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. Питання витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи вирішується судом, як правило, до початку розгляду справи по суті, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Визнаю, що інколи може утворитися ситуація, коли обставини, що входять до предмета доказування, виникають не тільки після відкриття провадження у справі та до початку розгляду справи по суті, але й після початку розгляду спору по суті чи навіть постановлення судового рішення по суті, яке набрало (або не набрало) законної сили. Проте не можу не зазначити, що обставини подання учасником справи - суб`єктом владних повноважень клопотання про витребування доказів судом поза межами строку, встановленого в частині третій статті 79 КАС України, й необґрунтування неможливості його подання у встановлений строк можуть бути використані судом як підстави для залишення такого клопотання без задоволення. Видається очевидним, що якщо б такі обставини виявилися після початку розгляду справи по суті, то вони б, як правило, унеможливили б витребування судом відповідних доказів. Однаковою мірою такий підхід (щодо відсутності підстав для витребування доказів) належить застосувати й до запізнілого виявлення і збирання судом доказів з власної ініціативи після початку розгляду справи по суті, заслуховування вступного слова учасників справи та з`ясування обставин, на які учасник справи - суб`єкт владних повноважень посилався як на підставу своїх заперечень, та безпосереднього дослідження всіх наявних у справі доказів. Однак до описаної ситуації не варто прирівняти казус, як у цій справі, коли Суд виявив за наслідками з`ясування обставин у справі та безпосереднього дослідження всіх наявних у ній доказів їхню недостатність (на думку більшості від складу суду), і з цієї причини з власної ініціативи витребував у позивача додаткові докази на підтвердження обставин, на які останній навіть не посилався. Достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності Суд вже охопив своїм розсудом на стадії з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами і з урахуванням цього перейшов до іншої стадії процесу - надання учасникам справи можливості проголосити додаткові пояснення з урахуванням вже досліджених судом доказів. А потім, за відсутності обставин, які б змушували повернутися до питання подання учасниками справи доказів та їх збирання судом з власної ініціативи, по спливу значного проміжку часу, не маючи висновку, а звідси - і підстав про визнання поважними причин пропуску установленого законом строку на подання доказів, самостійно витребовує певні докази по справі. Такого роду дії, на моє переконання, не відповідають змісту положень КАС України. Тому автор окремої думки вчергове переконується у тому, що обставини, які Суд вже дослідив під час розгляду справи по суті, набули якісних доказових властивостей. Натомість, замість використати їх для вирішення спору по суті, Суд безпідставно постановив в судовому засіданні 03.06.2026 ухвалу про витребування у ТОВ «НДКМЦ Оптимус» додаткових документів, які підтверджують особу громадянина ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), якому підконтрольне дане товариство (паспорт, посвідка на проживання тощо), що суперечать принципам правової (юридичної) визначеності та змагальності сторін.

3. Директор ТОВ «НДКМЦ «Оптимус» Руднєв Д.В. та представники позивача - адвокати ще у січні 2022 року подали заяви про розгляд справи за їх відсутності. Зауважу, що, враховуючи вимоги статті 44 КАС України, позивач самостійно визначає предмет й підстави позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову. У статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. . Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. В абзаці десятому пункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України Конституційний Суд України, серед іншого, констатував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Не маючи на меті надавати власне визначення поняттю правосуддя, автор окремої думки для її цілей вважає за потрібне зазначити, що правосуддя відбувається (досягається) тоді, коли спір про право, яким захищаються права і свободи суб`єктів права, розв`язується судами у спосіб та на підставі закону і принципів справедливості, верховенства права, рівності, свободи. Це, на мою думку, означає, що якщо позивач погодився з обсягом, змістом, повнотою, належністю та достовірністю поданих ним й наявних у справі доказів, то він має правовірні (легітимні) очікування на певні правові (юридичні) висновки, які будуть зроблені судом на підставі сукупності обставин, підтверджених цими конкретними доказами. Виявлення ж та витребування доказів судом з власної ініціативи, у тому числі з огляду на необхідність дотримання принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, у випадку неподання позивачем з неповажних причин або без повідомлення причин неподання відповідних доказів, як видається, може бути застосовано лише у випадку, якщо за результатами з`ясування питання щодо того, яке значення мають витребувані докази, суд дійде висновку про неможливість здійснення розгляду справи та вирішення її по суті за відсутності таких доказів. Як вже зазначалося вище, до січня 2022 року розгляд справи №9901/270/21 здійснювався за участю директора ТОВ «НДКМЦ «Оптимус» Руднєва Д.В. та представників позивача - адвокатів АО «Юрлайн» Вороненко А.З. та Капеліста М.М. До означеного часу останні були активними учасниками судового провадження, додали до позовної заяви та у ході розгляду справи подали всі наявні в них докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, чітко окреслили свою позицію стосовно спору у судових засіданнях та заявах по суті справи. З січня 2022 року розгляд справи здійснюється за відсутності представників позивача у зв`язку із поданням ними відповідних заяв про це. При цьому директор ТОВ «НДКМЦ «Оптимус» Руднєв Д.В. у своїй заяві про розгляд справи за його відсутності, підтримавши заявлені позовні вимоги у повному обсязі, фактично наголосив на поданні ним суду всіх наявних у нього документів та матеріалів, які можуть бути використані як докази у справі та на яких ґрунтуються позовні вимоги. Відтак, вважав, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. У даному ж випадку, в ухвалі Верховного Суду від 03.06.2026 відсутня належна й прийнятна аргументація щодо правового (чи будь-якого іншого) значення для вирішення цього спору витребуваних цим судовим актом документів, які підтверджують особу громадянина ОСОБА_1 (ОСОБА_1), якому підконтрольне ТОВ «НДКМЦ Оптимус» (паспорт, посвідка на проживання тощо), як і не наведено жодних мотивів про неможливість здійснення розгляду справи та вирішення її по суті за відсутності таких доказів. Ураховуючи наведене, вважаю, що Верховний Суд, задіявши свої процесуальні інструменти щодо виявлення та витребування додаткових доказів з власної ініціативи, фактично вийшов за межі своєї виняткової компетенції - правосуддя, тобто здійснюваної в передбаченому законом процесуальному порядку правозастосовної діяльності суду з розгляду справ, та до певної міри порушив основні засади судочинства, такі як верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність - права позивача вільно, на власний розсуд розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами, що не відповідає завданню адміністративного судочинства.

4. ТОВ «НДКМЦ «Оптимус» не є розпорядником персональних даних про ОСОБА_1 (ОСОБА_1). За змістом частин першої, другої статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Згідно зі статтею 21 Закону України «Про інформацію» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов`язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї, регулюються законами. Частиною четвертою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» визначено, що первинними джерелами відомостей про фізичну особу є, зокрема, видані на її ім`я документи. Очевидно, логічно та закономірно, що видані на ім`я фізичної особи документи (зокрема паспорт, посвідка на проживання тощо) належать їх власнику, тобто такій фізичній особі, фактично повинні перебувати у неї та зберігатися саме останньою. Загальновідомо й те, що вилучення у громадян документів, виданих на їх ім`я і які посвідчують їх особу, забороняється, крім випадків, передбачених законодавством. Тому юридична особа, у даному випадку - ТОВ «НДКМЦ Оптимус», не володіє і не зобов`язана відповідно до законодавства володіти (зберігати) виданими на ім`я фізичної особи документами. Відтак Суд, постановляючи ухвалу у цій справі, фактично зобов`язав ТОВ «НДКМЦ Оптимус» надати документи (паспорт, посвідку на проживання тощо), які підтверджують особу громадянина ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 )), що апріорі не можуть перебувати (зберігатися) у цієї юридичної особи, вона не є їх володільцем чи розпорядником. Усвідомлюючи це, можна припустити, яким буде результат виконання означеного судового рішення. Логічно постає питання: чи було доцільним постановлення Верховним Судом ухвали від 03 червня 2026 року, яка потенційно фактично залишиться без виконання? Знову ж, чи сприятиме це розумності строків розгляду справи? Підсумок. Ще раз констатую: завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Своєю чергою суд, здійснюючи вирішення цього публічно-правового спору, повинен користуватися наданими йому процесуальним законодавством інструментами, призначеними для всебічного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин у справі, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Проте, у означеній ситуації вчинення судом відповідних дій саме із цією метою не простежується. Враховуючи наведене вище у сукупності, на переконання автора окремої думки, після спливу майже п`яти років з моменту відкриття провадження у справі, завершення стадії з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами, здійснення з січня 2022 року розгляду справи за відсутності представників позивача, а також з огляду на те, що ТОВ «НДКМЦ Оптимус» не є розпорядником інформації стосовно громадянина ОСОБА_1 (ОСОБА_1), у Верховного Суду не було правових підстав для постановлення в судовому засіданні 03.06.2026 ухвали про витребування у позивача доказів у справі №9901/270/21. ........................... С.Г. Стеценко, Суддя Верховного Суду