Постанова КАС ВС № 160/36950/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 року м. Київ справа №160/36950/25 адміністративне провадження №К/990/20894/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Стеценка С.Г., суддів: Стародуба О.П., Тацій Л.В., розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №160/36950/25 за позовом Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації в особі Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 (головуючий суддя: Турлакова Н.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.04.2026 (колегія у складі: головуючого судді Чабаненко С.В., суддів: Юрко І.В., Білак С.В.), - ІСТОРІЯ СПРАВИ ВСТУП У справі, яка розглядається, ключовим є питання визначення юрисдикції спору, а саме: який суд наділений повноваженнями скасовувати заборону на вчинення реєстраційних дій, у випадку накладення, зміни, скасування арешту майна, застосованого на підставі ухвали слідчого судді як захід забезпечення кримінального провадження. Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2025 року Акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» (далі - позивач, АТ «Нікопольський завод феросплавів») звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації в особі Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач), в якій просило: - визнати протиправним та скасувати рішення (реєстраційну дію) про внесення до ЄДР відомостей щодо заборони вчинення реєстраційних дій від 22.07.2025 №1010989960079001809 щодо АТ «Нікопольський завод феросплавів», вчинене державним реєстратором Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації Бондар Тетяною Анатоліївною. - зобов`язати Солом`янську районну в місті Києві державну адміністрацію (в особі Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації) внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості про скасування заборони вчинення реєстраційних дій від 22.07.2025 № 1010989960079001809. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 провадження у справі №160/36950/25 за позовом АТ «Нікопольський завод феросплавів» до Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації в особі Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - закрито. Роз`яснено позивачу, що даний спір віднесений до юрисдикції місцевого загального суду та вирішується за правилами кримінального судочинства.

3. Закриваючи провадження у справі, з підстав, передбачених, пунктом 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини виникли за результатами арешту майна, який є інститутом кримінально-процесуального права та має спеціальну мету - забезпечення кримінального провадження (накладення, зміна, скасування), а тому повинен вирішуватися компетентним судом у порядку кримінального судочинства.

4. Позивачем подано апеляційну скаргу на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2026.

5. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.04.2026 апеляційну скаргу АТ «Нікопольський завод феросплавів» задоволено частково, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 змінено в частині роз`яснення позивачу до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи, зазначивши, що даний спір відноситься до юрисдикції Вищого антикорупційного суду. В іншій частині ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 залишено без змін.

6. Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що судом першої інстанції неправильно зазначено суд, до якого даний спір віднесений, оскільки цей спір відноситься до компетенції Вищого антикорупційного суду, який постановив ухвалу про накладення арешту, правомірність реалізації якої державним реєстратором оскаржує позивач у цій справі. Короткий зміст вимог касаційної скарги 7. 08.05.2026 до Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга АТ«Нікопольський завод феросплавів», в якій скаржник просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.04.2026, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті заявлених позовних вимог.

8. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2025, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Стеценко С.Г., судді: Стародуб О.П., Тацій Л.В.

10. Ухвалою Верховного Суду від 20.05.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Нікопольський завод феросплавів» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.04.2026.

11. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

12. Ухвалою Верховного Суду від 08.06.2026 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

14. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

15. Право особи на доступ до правосуддя гарантоване статтею 55 Конституції України відповідно до якої кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

16. Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

17. Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у передбачені цією нормою способи.

18. Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку з порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

19. Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

20. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

21. Аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції, а КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень саме владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

22. Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (пункт 2 частини 2 статті 19 КАС України).

23. Суд зазначає, що законодавцем передбачено публічно-правові спори, які належить розглядати не лише в адміністративному провадженні, а й у порядку кримінального судочинства.

24. Розмежування компетенції між судами різних юрисдикцій є запорукою стабільності правової системи як необхідної умови втілення гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина.

25. Критеріями такого розмежування, тобто передбаченими законом умовами, за якими певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, суб`єктний склад і характер спірних правовідносин у їх сукупності або пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

26. У рішенні від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №29458/04 та №29465/04, пункт 24) Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) закріпив поняття суд, встановлений законом, яке стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність. Фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Предметна юрисдикція це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити з прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи.

27. Так, у цій справі АТ «Нікопольський завод феросплавів» звернулось до суду з адміністративним позовом до Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації в особі Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення (реєстраційну дію) про внесення до ЄДР відомостей щодо заборони вчинення реєстраційних дій від 22.07.2025 №1010989960079001809 щодо АТ «Нікопольський завод феросплавів», вчинене державним реєстратором Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації Бондар Тетяною Анатоліївною (далі - Бондар Т.А.) та зобов`язати Солом`янську районну в місті Києві державну адміністрацію (в особі Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації) внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості про скасування заборони вчинення реєстраційних дій від 22.07.2025 №1010989960079001809.

28. На виконання ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.07.2025 у справі №991/7155/25 про арешт майна, державним реєстратором Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації Бондар Т.А. внесено рішення про заборону вчинення АТ «Нікопольський завод феросплавів» реєстраційних дій №1010989960079001809.

29. Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (далі - Закон №1952-IV в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

30. Відповідно до пунктів 1, 9 частини 1 статті 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав. Реєстраційною дією є державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з нього.

31. Загальними засадами державної реєстрації прав є гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав та її публічність; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (частина 1 статті 3 Закону №1952-IV).

32. У постанові від 17.10.2018 у справі №461/233/17-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила: «За наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку, якщо такий спір є спором цивільним. У разі, якщо право власності особи порушене у кримінальному провадженні, така особа, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому КПК України».

33. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.07.2025 у справі №991/7155/25 (провадження №1-р/991/7223/25) задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Крютченка В.О., погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Василенковим Б.М., про арешт майна у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06.03.2017. Цією ухвалою суду накладено арешт на майно, яке особисто або опосередковано через інші юридичні особи належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом тимчасового позбавлення права відчуження та розпорядження таким майном, зокрема, на корпоративні права в розмірі 24,7755% частки АТ «Нікопольський завод феросплавів» , що складає 384685733 акцій, а також 24,7755% власності вказаного суб`єкта господарської діяльності відповідно до переліку майна, який складається з 603 пунктів, наведених у зазначеній ухвалі (згідно переліку 211 одиниць).

34. Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18.08.2025 у справі №991/7155/25 у задоволенні клопотань представників третіх осіб про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено. Апеляційні скарги представника третьої особи АТ «Нікопольський завод феросплавів» - адвоката Добровольського Андрія Томовича, представника третьої особи АТ «Запорізький завод феросплавів» - адвоката Маньчина Олексія Олександровича та підозрюваного ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.07.2025 про арешт майна у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06.03.2017 скасовано: в частині накладення арешту на 10,29% власності суб`єкта господарської діяльності - АТ «Запорізький завод феросплавів» у виді майна згідно переліку; в частині накладення арешту на 24,7755% власності суб`єкта господарської діяльності - АТ «Нікопольський завод феросплавів» у виді майна згідно переліку та у цій частині постановлено нову ухвалу, якою клопотання детектива щодо арешту майна згідно переліку залишено без задоволення. В іншій частині апеляційні скарги залишено без задоволення та ухвалу слідчого судді - без змін.

35. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 15.10.2025 у справі №991/7155/25 (провадження №1-р/991/95/25) задоволено заяву АТ «Нікопольський завод феросплавів», роз`яснено, що ухвала Вищого антикорупційного суду від 16.07.2025 у справі №991/7155/25 (провадження №1-кс/991/7223/25): є судовим рішенням, що набрало законної сили та не тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо заборони вчинення реєстраційних дій в розумінні пункту 2 частини 1 статті 25 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»; не передбачає заборону вчинення АТ «Нікопольський завод феросплавів» реєстраційних дій, зокрема державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, до постановлення ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18.08.2025 у справі №991/7155/25 (провадження №11-сс/991/525/25), крім заборони відчуження та розпорядження корпоративними правами; не передбачає заборону вчинення АТ «Нікопольський завод феросплавів» реєстраційних дій, зокрема державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, після постановлення ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18.08.2025 у справі №991/7155/25 (провадження №11-сс/991/525/25), крім заборони відчуження та розпорядження корпоративними правами.

36. Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

37. Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 16 Закону №1952-IV у базі даних заяв також реєструються судові рішення, заяви власників об`єктів нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, власників спеціального майнового права на об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості про заборону вчинення реєстраційних дій, судові рішення про скасування відповідних судових рішень, заяви власників об`єктів нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, власників спеціального майнового права на об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості про відкликання власних заяв про заборону вчинення реєстраційних дій.

38. Отже, державний реєстратор саме з метою забезпечення виконання ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.07.2025 у справі №991/7155/25 про накладення арешту на майно в частині, що набрала законної сили згідно ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18.08.2025 у справі №991/7155/25, вніс до Державного реєстру прав відомості, які унеможливлюють вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо арештованого майна, тобто встановив заборону вчинення реєстраційних дій.

39. Частиною 1 статті 1 КПК України визначено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

40. Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 3 КПК України кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

41. За своєю правовою природою кримінальне провадження становить єдиний комплекс вчинюваних в установленому КПК порядку дій, у межах якого органи досудового розслідування і суд здійснюють функцію притягнення особи до кримінальної відповідальності.

42. Зокрема, таке провадження включає встановлені законом процедури арешту майна, гарантії законності цих процедур, а також право особи в установлений КПК спосіб оспорювати правомірність відповідних процесуальних дій та/або рішень у контексті реалізації свого права на захист.

43. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (пункт 7 частини 2 статті 131 КПК України).

44. Згідно з частиною 9 статті 170 КПК України у невідкладних випадках і виключно з метою збереження речових доказів або забезпечення можливої конфіскації чи спеціальної конфіскації майна у кримінальному провадженні щодо тяжкого чи особливо тяжкого злочину за рішенням директора Національного антикорупційного бюро України (або його заступника), директора Бюро економічної безпеки України (або його заступника), погодженим прокурором, може бути накладено попередній арешт на майно або кошти на рахунках фізичних або юридичних осіб у фінансових установах. Такі заходи застосовуються строком до 48 годин. Невідкладно після прийняття такого рішення, але не пізніше ніж протягом 24 годин, прокурор звертається до слідчого судді із клопотанням про арешт майна. Якщо у визначений цією частиною строк прокурор не звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна або якщо в задоволенні такого клопотання було відмовлено, попередній арешт на майно або кошти вважається скасованим, а вилучене майно або кошти негайно повертаються особі.

45. Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, його захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (абзац 2 частини 1 статті 174 КПК України).

46. Конституційний Суд України у рішенні від 23.05.2001 №6-рп/2001 зазначив, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської. Із цього слідує, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Такі дії не є способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а є наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства.

47. Отже, орган дізнання, слідства, прокуратури під час вчинення діянь, пов`язаних із досудовим розслідуванням злочинів, не здійснюють публічно-владних управлінських функцій, а отже, оскарження таких дій має відбуватися виключно за правилами, установленими КПК України.

48. Ухвала Вищого антикорупційного суду від 15.10.2025 у справі №991/7155/25 (провадження №1-р/991/95/25) про роз`яснення ухвали Вищого антикорупційного суду від 16.07.2025 у справі №991/7155/25 (провадження №1-кс/991/7223/25), яку скасовано, крім іншого, в частині накладення арешту на 24,7755% власності суб`єкта господарської діяльності - АТ «Нікопольський завод феросплавів», пояснює межі накладеного вказаною ухвалою арешту на майно в порядку КПК України.

49. Відтак, правомірність вчинення дій щодо арешту майна, накладеного як засіб забезпечення кримінального провадження можуть бути оскаржені у порядку, встановленому КПК України.

50. Відповідно до вимог КПК слідчий суддя має повноваження на скасування арешту майна.

51. При цьому, заборона вчинення реєстраційних дій є складовою арешту майна, накладеного в порядку ст. 170 КПК України, скасування такої заборони може бути здійснено за результатами прийняття слідчим суддею відповідної ухвали за правилами КПК України.

52. Суд зазначає, що всі питання щодо арешту майна, накладеного як засіб забезпечення кримінального провадження (накладення, зміна, скасування) та усі дії, похідні від нього, відносяться до кримінально-процесуальних правовідносин і повинні вирішуватися судом, що розглядає кримінальну справу.

53. Відтак, адміністративний суд не має повноважень щодо втручання у кримінально-процесуальні дії, які здійснюються з метою забезпечення розслідування кримінального правопорушення, у тому числі щодо арешту майна та заборони вчинення реєстраційних дій. Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 26.11.2025 у справі №260/8344/24.

54. Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для закриття провадження у цій справі на підставі пункту1 частини 1 статті 238 КАС України.

55. Відповідно до частини 1 статті 329 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

56. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що при постановленні оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку в частині зміни рішення суду першої інстанції, оскільки цей спір відноситься до компетенції Вищого антикорупційного суду, який постановив ухвалу про накладення арешту, правомірність реалізації якої державним реєстратором оскаржує позивач у цій справі.

57. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та суду першої інстанції (в нескасованій (незміненій) його частині).

58. За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

59. Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для задоволення касаційної скарги АТ «Нікопольський завод феросплавів» відсутні. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 (в нескасованій (незміненій) чого частині) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.04.2026 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді С.Г. Стеценко О.П. Стародуб Л.В. Тацій