Ухвала КАС ВС № 500/3597/25

УХВАЛА 09 червня 2026 року м. Київ справа №500/3597/25 провадження № К/990/23177/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Смоковича М. І., суддів: Кашпур О. В., Мацедонської В. Е., перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, у с т а н о в и в : 20 травня 2026 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд». Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Верховний Суд на підставі частини п`ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 30 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно грошового забезпечення, у тому числі виплачених за цей період грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно із додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно, у тому числі нарахованих і виплачених за цей період грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно із додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. Не погодившись із ухваленим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу. Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11 листопада 2025 року апеляційну скаргу залишив без руху, та надав п`ятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання оригіналу документу про сплату судового збору. На виконання вимог ухвали суду скаржником на адресу суду надіслано заяву, в якій просив продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги, покликаючись на відсутність коштів для сплати судового збору. Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 листопада 2025 року відмовив у задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги, апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі № 500/3597/25 повернув відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, частини другої статті 298 КАС України. Вдруге з апеляційною скаргою апелянт звернувся до суду апеляційної інстанції 18 березня 2026 року. Разом з апеляційною скаргою апелянт заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яке обґрунтоване тим, що вперше апеляційну скаргу подано в межах строку встановленого статтею 295 КАС України та що було вжито всі необхідні заходи для подання повторної апеляційної скарги в найкоротші строки. Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалами від 06 квітня 2026 року визнав неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в клопотанні Військової частини НОМЕР_1 , апеляційну скаргу залишив без руху, надавши десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку. На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, скаржником до суду подано заяву про поновлення строку апеляційного оскарження. Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 квітня 2026 року визнав неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження Військової частини НОМЕР_1 від 16 квітня 2026 року, відмовив у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження Військової частини НОМЕР_1 від 16 квітня 2026 року, відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі № 500/3597/25 відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. Не погодившись із вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, Військова частина НОМЕР_1 оскаржила її в касаційному порядку. Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке. Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції, керувався тим, що апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутися до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України, та становили об`єктивно непереборні перешкоди, які пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначені у вказаній заяві не є поважними. Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно до частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Згідно з частиною третьою статті 298 цього ж Кодексу апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала. Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, що були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави. Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, суд виходить з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), що безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними та допустимими засобами доказування. При вирішенні питання про поновлення строку, у межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, що слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, що він учиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Як установлено судом апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції ухвалено 30 вересня 2025 року. У той же час з апеляційної скаргою вдруге відповідач звернувся 06 березня 2026 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, встановленого статтею 295 КАС України. Разом з тим, відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Маючи намір добросовісної реалізації належного права на апеляційний перегляд справи, сторона повинна забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту. Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб`єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, що склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору (постанова Верховного Суду від 05 січня 2021 року у справі № 500/2544/19). Також Верховний Суд в ухвалі від 05 липня 2021 року у справі № 320/10912/20 зазначив, що продовження процесуального строку є правом, а не обов`язком, суду і повинно здійснюватися за наявності для цього обґрунтованих підстав. Умовою продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги є наявність достатніх доказів того, що після такого продовження строку відпадуть обставини, які перешкоджають виконанню ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху. Зважаючи на викладене, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а наведені апелянтом підстави для поновлення цього строку не були підкріплені належною доказовою базою. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України, Верховний Суд у х в а л и в : Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі № 500/3597/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач М. І. Смокович Судді О. В. Кашпур В. Е. Мацедонська