Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/15622/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/15622/25 Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П. Суддя-доповідач: Граб Л.С. 09 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Сторчака В. Ю. Матохнюка Д.Б. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила: -визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.09.2025 № 262240022483 щодо відмови в переведені з 29.08.2025 на пенсію державного службовця відповідно до п. 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII та виплаті з вказаної дати пенсії, з урахуванням довідок про заробітну плату від 28.08.2025 року № 242 та № 243 виданих Державною податковою службою України; -зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести з 28.08.2025 ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до п. 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII та виплачувати пенсію з урахуванням довідок про заробітну плату від 28.08.2025 року № 242 та № 243 виданих Державною податковою службою України. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи, подала апеляційну скаргу. В обгрунтуванні апеляційної скарги зокрема зазначено, що в оскаржуваному рішенні відповідача від 05.09.2025 № 262240022483 було вказано конкретну підставу відмови в переведенні на пенсію державного службовця, а саме-відсутність 10 річного або 20 річного стажу на посаді державного службовця станом на 01.05.2016. Однак, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив із інших обставин, ніж ті, з яких виходив відповідач. При цьому, на переконання позивача, суд першої інстанції надав невірну оцінку довідками про заробітню плату. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку ГУ ПФУ в Хмельницькій області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 29.02.2025 позивач звернулася до Управління з заявою та довідками про заробітну плату державного службовця від 28.08.2025 року № 242 та № 243 для переведення з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до п. 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» №

889. Однак, відповідачем 05.09.2025 прийнято рішення № 262240022483 про відмову позивачу у переведені на пенсію державного службовця у зв`язку з тим, що станом на 01.05.2016 у заявниці ОСОБА_1 стаж на посадах, віднесених до відповідних посад державної служби становить 1 рік 4 дня (з 23.10.1995 по 30.04.1996, 3.02.07.2013 по 27.12.2013). До стажу державної служби, для визначення права на пенсію відповідно до Закону №889, не зараховано період роботи в податковій адміністрації (інспекції), оскільки ОСОБА_1 присвоювались спеціальні звання. Додатково зазначено, що періоди роботи в органах державної податкової служби не підлягають зарахуванню до стажу роботи віднесених до відповідних категорій посад державних службовців для визначення права на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", тому підстави для врахування перелічених довідок для розрахунку пенсії державного службовця також відсутні. Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернулася до суду з даним позовом. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. За приписами Закону України "Про державну службу" № 889-VIII та постанови Кабінету Міністрів України № 622 від 14.09.2016 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до статті 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Статтею 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. 10 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про державну службу" №889-VIII, який набрав чинності 01 травня 2016 року. Згідно із пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII втратив чинність Закон України "Про державну службу" №3723-XII від 16 грудня 1993 року, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. У пунктах 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII закріплено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у більшість періодів роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року №509-XII. Згідно з частинами 5-8 статті 15 вказаного Закону, правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу". Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу. Частиною четвертою статті 15 Закону №509-XII передбачено, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності). Тобто, даною нормою встановлювались умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону України "Про державну службу" №3723-XII щодо обмежень, пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням. В свою чергу, згідно з пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Так, у абзаці 2 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою KM України від 03.05.1994 року №283 (чинного до набрання законної сили Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10 грудня 2015 року) зазначено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів. Отже, як Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 року, так і нормами діючих до нього профільних нормативно-правових актів, а саме-Закону №3723-XII, Закону України №509-XII та Порядку №283, передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів. За приписами пункту 344.1 статті 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом. За змістом пунктів 343.1 - 343.2 статті 343 ПК України, посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи. Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України. У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується. Згідно із пунктом 9 "Порядку присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 року №839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців. Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом. Відповідно до пункту 4 "Порядку присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 року №839, до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково. Постановою Кабінету Міністрів України №306 від 20 квітня 2016 року "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10. Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку податкового органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців. Відтак, спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби - прирівнюються до рангів державного службовця, визначених постановою Кабінету Міністрів України №306. Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". Дана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 22 жовтня 2013 року у справі 21-340а13, в якій колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу". Зокрема, в постанові Верховного Суду України від 22 жовтня 2013 року у справі 21-340а13 колегія суддів зазначила, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 року №503-р "Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців" не є підставою для відмови у зарахуванні до стажу державної служби періоду служби у податкових органах посадових осіб, які мають спеціальне звання, оскільки зазначений акт виданий для врегулювання правового статусу працівників цих органів, що не мають спеціальних звань, та не змінює правового статусу посадових осіб податкових органів, які такі звання мають. Крім того, слід зазначити, що спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII та Податковий кодекс України, які мають вищу юридичну силу, ніж розпорядження КМУ. Відповідно до частини другої статті 46 Закону України "Про державну службу" № 889-VIII та "Порядку обчислення стажу державної служби", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, які діють з 01 травня 2016 року, до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання. При цьому, згідно пункту 5 "Порядку обчислення стажу державної служби", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, стаж державної служби обчислюється у днях, місяцях і роках. Так, відповідно до записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 08.08.1986 остання з 23.10.1995 працює органах державної податкової служби, а саме: 23.10.1995-старший податковий інспектор відділу обробки інформації і комп`ютеризації. Прийняла присягу державного службовця; 01.05.1996-присвоєно спеціальне звання "Інспектор податкової служби ІІ рангу"; 17.02.1998 -переведена в Державну податкову службу інспектором у Харківському районі м.Києва; 01.04.1998 переведена на посаду головного податкового інспектора відділу забезпечення функціонування автоматизованої інформаційно-аналітичної системи; 10.08.1998 переведена на посаду начальника відділу забезпечення автоматизованої інформаційно-аналітичної системи; 28.12.1998 переведена на посаду начальника управління інформатизації; 01.05.2000 присвоєно спеціальне звання "Інспектор податкової служби І рангу"; 25.12.2001 звільнена з посади по переводу до ДПУ у Дарницькому районі м.Києва; 26.12.2001 призначена на посаду заступника начальника інспекції-начальника управління автоматизованого адміністрування податків по переводу; 25.05.2003 переведена на посаду заступника начальника інспекції-начальника управління автоматизації процесів оподаткування та обліку; 21.06.2004 присвоєно спеціальне звання "Радник податкової служби ІІІ рангу"; 29.04.2005 призначена в порядку переводу на посаду начальника відділу обліку платників податків управління автоматизації процесів оподаткування та обліку; 15.05.2005 переведена на посаду заступника начальника відділу реєстрації та обліку платників податків; 22.01.2007 переведена на посаду заступника начальника відділу реєстрації та обліку платників податків; 02.07.2007 переведена на посаду заступника начальника управління-начальника відділу реєстрації та обліку платників податків; 17.10.2007 присвоєно спеціальне звання "Радник податкової служби ІІ рангу"; 29.12.2008 переведена на посаду начальника управління реєстрації та обліку платників податків, з резерву; 29.02.2012 звільнена з займаної посади у зв`язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності по переводу до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС; 01.03.2012 призначена в порядку переведення з на посаду начальника управління інформатизації по обліку платників податків; 01.07.2013 у зв`язку з реорганізацією переведена до ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м.Києві; 02.07.2013 призначена на посаду начальника управління ІТ та обліку платників податків по переводу з ДПІ у Дарницькому районі м.Києва; 02.07.2013 присвоєний 11 ранг державного службовця; 27.12.2013 присвоєне спеціальне звання радника податкової та митної справи ІІ рангу; 15.12.2014 у зв`язку з реорганізацією переведена посаду начальника управління та реєстрації платників та електронних сервісів; 12.20.2015 переведена на посаду начальника управління електронних сервісів; 18.02.2016 переведена на посаду начальника управління обслуговування платників; 11.01.2018 звільнена з посади в зв`язку з переведенням до ДФС України; 12.01.2018 призначена на посаду головного державного ревізора-інспектора; 22.12.2018 призначена на посаду начальника відділу організації роботи з питань розгляду звернень та запитів управління розгляду звернень та запитів Департаменту обслуговування та платників; 22.12.2018 присвоєно спеціальне звання "Радник податкової та митної справи І рангу"; 18.07.2019 звільнена з посади в порядку переведення в Державну податкову службу України; 19.07.2019 призначена на посаду начальника відділу організації роботи з питань розгляду звернень та запитів управління розгляду звернень та запитів Департаменту обслуговування платників та інформаційних технологій; 19.07.2019 присвоєно 4 ранг державного службовця; 23.12.2019 у зв`язку зі змінами штатного розпису переведена на посаду начальника відділу організації роботи з питань розгляду звернень та запитів управління розгляду звернень та запитів; 23.04.2020 у зв`язку зі змінами штатного розпису переведена на посаду начальника відділу обліку звернень громадян та контролю за їх розглядом управління організації розгляду звернень громадян та забезпечення доступу до публічної інформації Департаменту інформаційної політики; 26.05.2020 у зв`язку зі змінами штатного розпису переведена на посаду заступника начальника відділу обліку звернень громадян та контролю за їх розглядом управління організації розгляду звернень громадян та забезпечення доступу до публічної інформації організаційно-розпорядчого департаменту; 01.02.2022 у зв`язку зі змінами організаційної структури та штатного розпису переведена на посаду заступника начальника відділу обліку звернень громадян та контролю за їх розглядом управління організації розгляду звернень громадян та забезпечення доступу до публічної інформації Департаменту організації роботи служби; 19.07.2022 присвоєно третій ранг державного службовця. Отже, стаж роботи позивача в органах державної податкової служби за вказаний період становить більше 20 років і як свідчать відомості, наявні в матеріалах справи, остання досягла віку, що дає право на призначення пенсії державного службовця. За вказаних обставин є помилковими висновки органу пенсійного фонду про те, що у ОСОБА_1 відсутній, як 10-річний, так і 20- річний стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказане положення Закону кореспондується з пунктом 1 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622, (далі - Порядок № 622), згідно з яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно з пунктом 3-1 Порядку № 622 державні службовці, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом № 889-VIII, мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби. У пункті 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1, закріплено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Отже, позивач маючи достатній стаж та вік для призначення пенсії державного службовця, вправі була звернутися за призначенням такої в період перебування на посаді державного службовця. Призначення пенсії в такому разі відбудеться після звільнення з посади державного службовця. При цьому, як обгрунтовано зазначено позивачем, та обставина, що звернення за призначенням пенсії державного службовця відбулося в період перебування на посаді, не була підставою для відмови відповідачем в її призначенні. Визначаючись щодо довідок про заробітню плату, наданих позивачем, колегія суддів виходить із такого. Згідно з частиною 3, 5 статті 45 Закону України № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Пунктом 4 Порядку № 622 передбачено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому: -посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); -розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на

60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; -у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць; -матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. За правилами пункту 5 Порядку № 622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики. Згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII та пунктом 4 Порядку №622 для осіб, які на момент звернення перебувають на державній службі - пенсія обчислюється у розмірі 60% від фактичної заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а до 01.01.2011 - страхові внески на державне пенсійне страхування). Колегією суддів встановлено, що позивач, звертаючись з заявою про переведення на інший вид пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", додала до неї довідки про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця, а саме: довідку про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 28.08.2025 №242; довідку про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд)) від 28.08.2025 №243. За змістом пункту 5 Порядку № 622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики. Постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям у відповідності до пунктів 2, 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" затверджені форми довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу, років) і про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи і підряд перед зверненням за пенсією); та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби. Надані позивачем довідки, відповідають затвердженій формі і єдиною підставою для відмови у їх врахуванні є висновки відповідача про те, що позивач не набула спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії державного службовця та як наслідок не має права на таку пенсію. Слід зазначити, що в рамках розгляду цієї справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зарахування позивачу до стажу державного службовця періодів роботи на посадах в органах державної податкової (фіскальної) служби. За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.09.2025 № 262240022483 необхідно скасувати, як протиправне. Щодо зобов`язальної частини оскаржуваного судового рішення, то колегія суддів вказує на наступне. Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Доцільно відзначити, що здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії. Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Отже, суд не може перебирати на себе функції, які відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, зокрема здійснювати розрахунок страхового стажу та нарахування пенсії. Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №752/20012/16-а, від 12 червня 2018 року у справі № 800/248/17, від 12 лютого 2019 року у справі №825/1602/17 та від 05 березня 2019 року у справі №204/6320/18. Ч.2 ст. 9 КАС України врегульовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, необхідно вийти за межі частини заявлених позовних вимог та зобов`язати відповідача зарахувати до стажу державної служби позивача періоди роботи в органах державної податкової (фіскальної) служби та повторно розглянути заяву про перехід на пенсію державного службовця, з врахуванням довідок про заробітну плату від 28.08.2025 року № 242 та № 243 виданих Державною податковою службою України та висновків, викладених у цьому судовому рішенні. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову. Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає частковому задоволенню то на користь позивача підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень 1/2 судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, що складає 1065,85 грн. Керуючись ст.ст. 139, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.09.2025 № 262240022483 щодо відмови в переведені ОСОБА_1 з 29.08.2025 на пенсію державного службовця відповідно до п. 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, з урахуванням довідок про заробітну плату від 28.08.2025 року № 242 та № 243 виданих Державною податковою службою України. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення з пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" з урахуванням довідок про заробітну плату від 28.08.2025 року № 242 та № 243 виданих Державною податковою службою України, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 01.05.1996 по 01.07.2013 та з 28.12.2013 по 29.08.2025 та прийняти рішення з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні. В решті позову відмовити. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області судові витрати (судовий збір) в розмірі 1065,85 грн. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Матохнюк Д.Б.