Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/17274/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/17274/25 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції: Шевченко А.В. ПОСТАНОВА Іменем України 02 червня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Сорочка Є.О., суддів Коротких А.Ю., Єгорової Н.М., за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2025 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕА УКРАЇНА» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 01934000701 від 08.01.2025 та № 02034000701 від 08.01.2025. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2025 позов задоволено. Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі наказу №179 від 06.09.2024 у період з 08.10.2024, з подальшим продовженням наказом № 220 від 29.10.2022, до 09.12.2024 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ: 24702946) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів, передбачених Податковим кодексом України, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період діяльності з 1.04.2018 по 30.06.2024 відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки. За наслідками проведеної перевірки Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків складено Акт документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕА УКРАЇНА» від 16.12.2024 №784/34-00-07-01/34702946. Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА»: 1) пунктів 44.1, 44.2 статті 44 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-ІV (зі змінами та доповненнями) пункту 134.1.1 пункту 134.1 статті Податкового кодексу України, пункту 2 статті 6 Закону №996, пункту 28 П(с)БО 9, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 року за №27/4248 (зі змінами і доповненнями) встановлено заниження на 17 969 489 грн. в тому числі за 2018 рік; 2) підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, пункту 103.9 статті 103 ПКУ, Наказу Міністерства фінансів України №897 від 20.10.2015 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства», в частині неподання Додатка ПН до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2024 року; 3) підпункту 192.1.1, пункту 192.1 статті 192, пункту 198.1 200.1, абз. «в» пункту 200.4 статті 200 ПКУ встановлено заниження податку на додану вартість в наступних податкових періодах: - жовтень 2018 166 211 грн.; - листопад 2018 1 094 131 грн.; - вересень 2019 1 008 414 грн.; - березень 2020 4 511 грн.; - вересень 2020 13 839 грн. та зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) на 13506 грн у червні 2024; 4) підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПКУ, пункту 3.1 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №111/26556 щодо подання недостовірних відомостей про фізичних осіб за 4 квартал 2021 року, за 2 квартал 2020 року у графі 2 «ІПН» вказано невірний код. За результатам розгляду заперечень позивача на акт перевірки від 16.12.2024 №784/34-00-07-01/34702946 Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення. 08 січня 2025 року Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків винесено податкові повідомлення рішення: - № 01934000701, яким встановлено порушення пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПКУ, пункту 2 статті 6 Закону №996, пункту 28 П(с)БО 9, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у загальному розмірі 22 461 862, 50 грн, що включає в себе податкове зобов`язання у розмірі 17 969 490 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4 492 372,50 грн. - № 02034000701 щодо порушення підпункту 192.1.1, пункту 192.1 статті 192, пункту 198.1 200.1, абз. «в» пункту 200.4 статті 200 ПКУ, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 2 858 882,50 грн, що включає в себе податкове зобов`язання у розмірі 2 287 106 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 571 776,50 грн. Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями від 08.01.2025 №01934000701 та №02034000701 ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА» було подано до ДПС України скаргу про його скасування. Розглянувши скаргу Позивача, ДПС України прийнято рішення про результати розгляду скарги № 7147/6/99-00-06-01-01-06 від 13.03.2025, яким скаргу ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА» залишено без задоволення, а ППР Південного МУ ДПС по роботі з ВПП від 08.01.2025 №01934000701 та №02034000701 залишено без змін. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що є помилковим висновок контролюючого органу щодо заниження ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА» показника в рядку 02 Податкової декларації з податку на прибуток за 2018 рік на суму інших операційних доходів у розмірі 89 318 574 грн, що виникли внаслідок коригування резервів на знецінення запасів у зв?язку зі зміною облікової політики, в результаті чого Товариством занижено податок на прибуток за 2018 рік. Також суд зазначив про помилковість висновків контролюючого органу про порушення ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА» пункту 44.2, підпункту 134.1.1 ПК, заниження рядка 2000 Звіту про фінансові результати та рядка 02 Декларації з податку на прибуток за 2018 рік. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Пунктом 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV, із змінами та доповненнями (далі Закон №996), встановлено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Згідно абзацу другого частини п`ятої статті 8 цього Закону підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства. Так, наказом №6 від 01.01.2019 ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА» затвердило облікову політику, положеннями якої визначений порядок розрахунку суми знецінення запасів через створення резервів на знецінення запасів на субрахунках 476 «Резерв на знецінення запасів» та 477 «Резерв на знищення запасів (утилізація + ПДВ)». Згідно з цим наказом від 01.01.2019 №6 у бухгалтерському обліку ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА» нарахування резервів на знецінення запасів відображається через визнання інших операційних витрат (дебет субрахунку 946 «Втрати від знецінення запасів та МШП» у кореспонденції з субрахунками обліку резервів 476 «Резерв на знецінення запасів» та 477 «Резерв на знищення запасів (утилізація + ПДВ)»). Коригування (зменшення) раніше створених резервів відображається з визнанням інших операційних доходів (кредит субрахунку 719 «Інші доходи від операційної діяльності» в кореспонденції з субрахунками обліку резервів 476 «Резерв на знецінення запасів» та 477 «Резерв на знищення запасів (утилізація + ПДВ)»). Так, станом на 31.12.2018 ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА» обліковувались наступні створені резерви: по кредиту субрахунку 476 «Резерв на знецінення запасів» у сумі 80 632 335,82 грн.; по кредиту субрахунку 477 «Резерв на знищення запасів (утилізація + ПДВ)» у сумі 15 535 539 грн. Станом на 01.01.2019 після коригування (по національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку) Товариством обліковувалися наступні створені резерви: по кредиту субрахунку 476 «Резерв на знецінення запасів» у сумі 8 296 341,91 грн.; по кредиту субрахунку 477 «Резерв на знищення запасів (утилізація +ПДВ)» у сумі 1 813 741,46 грн. У зв?язку зі зміною облікової політики згідно з Наказом №6 від 01.01.2019 Товариством прийнято рішення відобразити в бухгалтерському обліку на підставі пункту 12 П(с)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» коригування сальдо резервів на знецінення та знищення запасів та нерозподіленого прибутку на 01.01.2019 на загальну суму: 3 890 782,45 грн. Таким чином, різниця між загальною сумою резервів на знецінення запасів, розрахованою станом на 31.12.2018 за обліковою політикою, що застосовувалась Товариством до 01.01.2019, та загальною сумою резервів на знецінення запасів, розрахованою ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА» станом на 01.01.2019 на підставі Наказу від 01.01.2019 року №6, склала 85 427 791,45 грн. Керуючись нормою пункту 12 П(с)БО 6 та з огляду на зміни облікової політики з 01.01.2019, Товариством подано уточнюючу фінансову звітність за 2018 рік в якій відображено збільшення інших операційних доходів на 89 319 000 грн. та інших операційних витрат на 3 891 000 грн, та відповідно, фінансового результату до оподаткування на 85 428 000,00 грн. Колегія суддів наголошує, що правомірність відображення у фінансовій звітності вказаних сум знецінення (знищення) резервів та збільшення у зв`яку із цим фінансового результату відповідачем не заперечується, а тому вказане питання судом не перевіряється Водночас, визначаючи позивачу податкові зобов`язання у цій частині, відповідач вказує про те, що позивачем не відображені відповідні зміни у податковій звітності у зв`язку із чим занижено рядок 02 декларацій та рядок 2120 «Інші операційні доходи» Звіту про фінансові результати на загальну суму 89 318 574 грн, у тому числі за 2018 рік на суму 89 318 574 гривень. Так, у зв`язку з уточненням фінансової звітності за 2018 рік Товариством 04.12.2020 подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за 2018 рік, в якій відобразило наступні коригування: - збільшення фінансового результату до оподаткування на суму 85 428 000,00 грн. відповідно до уточненої фінансової звітності; - збільшення різниці, на яку збільшується фінансовий результат відповідно до підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 ПК на суму 3 891 000,00 грн.; - збільшення різниці, на яку зменшується фінансовий результат відповідно до підпункту 139.1.2 ПК. Водночас, як вказує позивач дана уточнююча податкова декларація не була прийнята з технічних причин. Відтак, відповідні суми податкової звітності станом на час проведення перевірки, дійсно, не були відкориговані позивачем. Проте, суд апеляційної інстанції зазначає, для правильного вирішення даного спору у цій частині важливо врахувати не лише зміни, які збільшують податкові зобов`язання, а й зміни, які впливають на зменшення таких зобов`язань. Так, відповідно до пункту 86.10 ПК в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника. Згідно пункту 44.2 статті 44 ПК визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток підприємств використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 34 ПК України, об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають, відповідно до положень ПК України. Різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень) відносно забезпечення для відшкодування наступних (майбутніх) витрат, визначені пунктом 139.1 статті 139 ПК. Згідно з підпунктом 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 ПК, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на створення забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов?язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності. Відповідно до підпункту 139.1.2 пункту 139.1 статті 139 ПК фінансовий результат до оподаткування зменшується: - на суму використання створених забезпечень (резервів) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов?язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), сформованого відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; - на суму коригування (зменшення) забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) на відпустки працівникам, інших виплат, пов?язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності. Отже, якщо підприємством здійснено знецінення запасів через створення резерву (забезпечення) знецінення запасів у відповідності до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, то в такому випадку виникають різниці, передбачені пунктом 139.1 статті 139 ПК для коригування фінансового результату до оподаткування. У світлі викладеного, колегія суддів зазначає, що у складі загальної суми фінансового результату до оподаткування підлягало відображенню сукупне значення інших операційних доходів та витрат у розмірі 85 427 792,00 грн.; у складі різниць, на які збільшується фінансовий результат до оподаткування на підставі підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 ПК підлягали відображені витрати, пов?язані зі створенням (нарахуванням) резервів на знецінення запасів, у розмірі 3 890 783,00 грн.; у складі різниць, на які зменшується фінансовий результат до оподаткування на підставі підпункту 139.1.2 пункту 139.1 статті 139 ПК підлягали відображенню доходи, отримані від коригування раніше створених резервів на знецінення запасів, у розмірі 89 318 574,00 грн. Таким чином, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач врахував виключно збільшення доходу на суму 85 427 792,00 грн та збільшення фінансового результату на суму витрат у 3 890 783,00 грн. Проте, висновки акту перевірки оминули питання зменшення фінансового результату до оподаткування на підставі підпункту 139.1.2 пункту 139.1 статті 139 ПК на суму 89 318 574,00 грн. Відтак, оскільки, інші операційні доходи та витрати, відображені ТОВ «ЛІДЕА КРАЇНА» в бухгалтерському обліку в зв?язку зі створенням (нарахуванням) та коригуванням резервів на знецінення запасів, враховані в рядку 02 Податкової декларації з податку на прибуток за 2018 рік, які збільшують відповідно до підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 ПК, так і зменшують відповідно до підпункту 139.1.2 пункту 139.1 статті 139 ПК, різниці, що коригують фінансовий результат до оподаткування, арифметично розмір об`єкту оподаткування податком на прибуток та розмір податкового зобов`язання з податку на прибуток не змінюються. Таким чином, суд першої інстанції вірного висновку про безпідставність висновків щодо заниження ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА» показника в рядку 02 Податкової декларації з податку на прибуток за 2018 рік на суму інших операційних доходів у розмірі 89 318 574,00 грн, що виникли внаслідок коригування резервів на знецінення запасів у зв?язку зі зміною облікової політики, в результаті чого Товариством занижено податок на прибуток за 2018 рік. При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що в апеляційній скарзі скаржник не заперечує правильності застосування судом першої інстанції підпункту 139.1.2 пункту 139.1 статті 139 ПК щодо зменшення фінансового результату до оподаткування на суму 89 318 574,00 грн. За правилами пункту 188.1 статті 188 ПК база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань. Пунктом 198.1 статті 198 ПК визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Відповідно до пункту 192.1 статті 192 ПК якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних. Між позивачем (постачальник) та ТОВ «Торговий дім «НАСІННЯ» (покупець) 31.08.2017 укладено договір поставки №1808, відповідно до якого позивач зобов`язався передати у власність покупця товар за номенклатурою та в строки відповідно до специфікацій, які є додатками до Договору поставки, а покупець зобов`язався прийняти вказаний товар та сплатити за нього ціну в строки та в порядку, передбаченому Договором поставки. Також, 31.08.2017 між позивачем та ТОВ «ТД «НАСІННЯ» було укладено Додаткову угоду №1 до Договору поставки (надалі - Додаткова угода №1), відповідно до якої, серед іншого, сторони погодили загальні умови надання позивачем покупцю різних стимулюючих знижок, зокрема, за планове відвантаження замовленого товару, за просування товарів позивача на ринку України, за придбаний об`єм товару тощо. Відповідно до п. 3.1 Додаткової угоди №1 стимулюючі знижки надавались покупцю за умови повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за Договором поставки до моменту остаточної оплати покупцем за товар, а саме до 30.10.2018. У п. 3.3 Додаткової угоди №1 була погоджена стимулююча знижка у розмірі 5% на користь ТОВ «ТД «НАСІННЯ» за повне виконання Договору поставки, а саме за повне виконання умов оплати замовленого товару та не менш ніж на 90% відвантаження замовленого об`єму та асортименту товару за специфікаціями до Договору поставки (надалі - стимулююча знижка за виконання контракту). У жовтні 2018 року сторони уклали Додаткову угоду №11 від 29.10.2018 до Договору поставки (надалі - Додаткова угода №11), відповідно до якої сторони погодили новий розмір знижки за придбаний об`єм товару, а також додаткові спеціальні післясезонні знижки. Сторонами 19.11.2018 підписано Додаток 1 «Узгодження зміни ціни товару» до Додаткової угоди №11, у якому сторонами погоджено остаточну вартість відвантаженого позивачем насіння з урахуванням знижок, а також загальну суму для кожної знижки. Відповідно до цього Додатку 1 до Додаткової угоди №11 загальна сума знижок, наданих позивачем покупцю - ТОВ «ТД «НАСІННЯ», склала 49 937 362,94 грн (у т.ч ПДВ 8 322 893,82 грн), в тому числі знижка за виконання Договору поставки склала 12 614 309,6 грн (в т.ч. ПДВ 2 102 384,9 грн). На підставі Додатку 1 до Додаткової угоди №11 позивачем відображено в бухгалтерському обліку на субрахунку 704 зменшення доходів від реалізації на загальну суму стимулюючих знижок без урахування ПДВ (41 614 469,12 грн), наданих ТОВ «ТД «НАСІННЯ», що викладено контролюючим органом в Акті перевірки. Таке зменшення доходів від реалізації в сумі 41 614 469,12 грн також було враховане позивачем в рядку 2000 «Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» Звіту про фінансові результати за 2018 рік, що викладено перевіряючими в Акті перевірки. У зв?язку зі зміною (зменшенням) суми компенсації вартості поставлених товарів внаслідок надання знижок, позивачем, відповідно до пункту 192.1 ПК, також зменшено податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 8 322 893,82 грн шляхом складання розрахунків коригування до податкових накладних. Такі розрахунки коригування були зареєстровані ТОВ «ТД «НАСІННЯ» в ЄРПН та включені позивачем в рядок 7 Декларації з ПДВ за листопад 2018 року. Проте, здійснюючи нарахування позивачу податкових зобов`язань у цій частині, відповідач вказував, що ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА» не мало підстав для зменшення фінансового результату до оподаткування на частину зазначеної вище суми, а саме на 10 511 924,67 грн, а також податкові зобов`язання з ПДВ на 2 102 384,93 грн, оскільки одна зі знижок, а саме стимулююча знижка за виконання контракту 5% (12 614 309,6 грн, в т.ч. ПДВ 2 102 384,9 грн) була надана ТОВ «ТД «НАСІННЯ» з порушенням умов договору. Надаючи оцінку спору у цій частині, суд апеляційної інстанції враховує таке. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Статтею 627 Цивільного кодексу України (далі ЦК) передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У відповідності до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Згідно із статтею 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. Ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України. Відповідно до статті 11 вказаного Закону вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін. Оскільки ціна на насіння соняшника та кукурудзи не врегульована уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, не є сталою, а тому може та може коригуватись в сторонами залежності від економічних, політичних та інших факторів. Суд звертає увагу на положення підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК, яким передбачено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Тобто, ключовою ознакою ділової мети є намір платника одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності, який передбачає приріст (збереження) активів платника та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) у майбутньому. Верховний Суд вважає правильними висновки судових інстанцій, що оцінка доцільності економічних рішень платника в процесі провадження ним господарської діяльності, ефективність використання платником капіталу шляхом оцінювання витрат у світлі їх доцільності, раціональності не належить до повноважень податкового органу. ПК не містить положень, що дають можливість контролюючому органу оцінювати здійснені платником операції з позиції їх економічної доцільності, раціональності та ефективності господарських взаємовідносин. В спірному випадку укладеними договорами між позивачем та вказаним вище контрагентом передбачено, що в момент поставки товару сторони визначають можливість надання знижки на товар. Одночасно сторони погодили укласти додаткову угоду, у якій погоджується остаточна сума наданої знижки. Контролюючий орган, в свою чергу, не навів жодних обставин, які б свідчили про відсутність у позивача наміру отримати економічний ефект в результаті господарської діяльності. Таким чином, зміна умов укладених договорів поставки насіння соняшника та кукурудзи в частині надання знижок на вказаний товар, що у свою чергу має вплив на остаточну ціну на обумовлений цими договорами товар шляхом укладення додаткових угод відповідає вимогам цих договорів не суперечить приписам ЦК. При цьому, як вірно вказав суд першої інстанції, контролюючий орган має право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами. Водночас, доказів того, що відповідач звертався до суду із відповідним позовом, матеріали справи не містять. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач та ТОВ «ТД «НАСІННЯ» правомірно погодили між собою застосування знижки за виконання контракту у Додатку 1, який є частиною Договору поставки, і дійсність такого правочину не спростована у встановленому порядку, а тому висновки контролюючого органу про порушення ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА» пункту 44.2, підпункту 134.1.1 ПК та заниження рядка 2000 Звіту про фінансові результати та рядка 02 Декларації з податку на прибуток за 2018 рік є помилковими. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення, яким позов задоволено. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2025 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач Є.О. Сорочко Суддя А.Ю. Коротких Суддя Н.М. Єгорова Повний текст постанови складений 08.06.2026.