Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/11536/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/11536/25 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Попової О.Г., суддів Говоруна О.В. та Чуприни О.В., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (надалі по тексту також - відповідач), в якому просив: - визнати протиправним рішення відповідача від 24.09.2025, про відмову в призначенні пенсії за віком в частині не зарахування до страхового стажу період проходження військової служби з 17.10.1982 по 23.10.1984 року відповідно до військового квитка НОМЕР_1 , періоду навчання з 01.09.1986 по 17.06.1989 року, відповідно до диплому НОМЕР_2 , періоду здійснення підприємницької діяльності з 19.09.1997 по 31.12.1997, з 01.10.1998 по 05.06.2000, з 07.11.2003 по 31.12.2003, періодів роботи з 15.01.1985 по 19.09.1988 року, з 04.10.1988 по 28.01.1992 та 14.02.1992 по 15.08.1992 років, з 22.08.1992 по 26.11.1995; - зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу період проходження військової служби з 17.10.1982 по 23.10.1984 року відповідно до військового квитка НОМЕР_1 , періоду навчання з 01.09.1986 по 17.06.1989 року, відповідно до диплому НОМЕР_2 , періоду здійснення підприємницької діяльності з 19.09.1997 по 31.12.1997 , з 01.10.1998 по 05.06.2000, з 07.11.2003 по 31.12.2003, періодів роботи з 15.01.1985 по 19.09.1988 року, з 04.10.1988 по 28.01.1992 та 14.02.1992 по 15.08.1992 років, з 22.08.1992 по 26.11.1995. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 24.09.2025 №262240034010 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та зарахувати до страхового стажу наступні періоди роботи: з 15.01.1985 по 19.09.1988, з 04.10.1988 по 28.01.1992, з 14.02.1992 по 15.08.1992 та з 22.08.1992 по 26.11.1995 - відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 19.02.1985, з 17.10.1982 по 23.10.1984 - служба в рядах Радянської Армії. У задоволенні інших позовних вимог - відмовити. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт зазначає, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи згідно трудової книжки з 15.01.1985 по 19.09.1988, оскільки дата прийняття на роботу не відповідає даті наказу про прийняття на роботу (19.02.1985) та назва підприємства у записі про прийняття на роботу не відповідає назві підприємства на печатці, якою завірено запис про звільнення з роботи; період роботи з 04.10.1988 по 28.01.1992 та з 14.02.1992 по 15.08.1992, оскільки не читаються печатки у записах про звільнення з роботи; період роботи з 22.08.1992 по 26.11.1995, оскільки дописано номер та дату наказу про прийняття на роботу та про звільнення. Вказує, що працівник ознайомлювався під розписку з такими записами і погодився з ними. Також до стажу не зараховано період проходження військової служби з 17.10.1982 по 23.10.1984 відповідно до військового квитка НОМЕР_1 , оскільки зазначена дата народження заявника ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не відповідає даним паспорта. Зазначене є порушенням Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 637 та Закону України № 1788. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2026 та від 06.04.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 по досягненню 60 років звернувся до ГУПФУ в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах. Вказану заяву розглянуло ГУПФУ в Чернігівській області та 24.09.2025 прийняло рішення № 262240034010, відповідно до змісту якого страховий стаж позивача становить 11 років 3 місяці 27 днів. До страхового стажу не зараховано: - період проходження військової служби з 17.10.1982 по 23.10.1984, відповідно до військового квитка НОМЕР_1 , оскільки зазначена дата народження заявника ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не відповідає даним паспорту; - період навчання з 01.09.1986 по 17.06.1989 відповідно до диплому НОМЕР_4 , оскільки період навчання перетинається з періодами роботи; - періоди здійснення підприємницької діяльності з 19.09.1997 по 31.12.1997, з 01.10.1998 по 05.06.2000, з 07.11.2003 по 31.12.2003, оскільки не надані документи, передбачені п.4 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Відповідно до трудової книжки від 19.02.1985 не зараховано: - період роботи з 15.01.1985 по 19.09.1988, оскільки дата прийняття на роботу не відповідає даті наказу про прийняття на роботу (19.02.1985) та назва підприємства у записі про прийняття на роботу не відповідає назві підприємства на печатці, якою завірено запис про звільнення з роботи; - період роботи з 04.10.1988 по 28.01.1992 та з 14.02.1992 по 15.08.1992, оскільки не читаються печатки у записах про звільнення з роботи; - період роботи з 22.08.1992 по 26.11.1995, оскільки дописано номер та дату наказу про прийняття на роботу та про звільнення. Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Відповідно до статті 48 Кодекс законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудова книжка ведеться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів, тобто перебувають у трудових відносинах. На позаштатних працівників трудова книжка ведеться за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ (далі Закон №1788-ІІІ), який діяв під час спірних записів в трудовій книжці, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. На виконання вимог статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637), пунктом 3 якого визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Згідно із пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Тобто, законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. У законодавстві, що діяло до 01.01.2004, зокрема у Законі України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ, йшлося про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж). Положеннями статті 56 Закону № 1788-XII визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. З 01 січня 2004 року основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду є Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: - пенсія за віком; - пенсія по інвалідності; - пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно статті 26 Закону № 1058-IV право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV). У законодавстві, що діяло до 01.01.2004, зокрема у Законі України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ, йшлося про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж). Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню. З матеріалів справи встановлено, що відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії, вказуючи як на підставу - недостатність необхідного страхового стажу. Згідно рішення про відмову у призначенні пенсії від 24.09.2025 станом на дату звернення до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії зарахований страховий стаж позивача становив 11 років 03 місяці 27 днів. Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відмовило у зарахуванні до страхового стажу позивача спірні періоди оскільки у трудовій книжці позивача містяться неточності: дата прийняття на роботу не відповідає даті наказу про прийняття на роботу чи звільненні з роботи, назва підприємства у записі про прийняття на роботу не відповідає назві підприємства на печатці, якою завірено запис про звільнення з роботи, не читаються печатки у записах про звільнення з роботи та дописано номер. Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 19.02.1985, ОСОБА_1 працював: - з 15.01.1985 по 19.09.1988 - в цеху комплексних випробувань та вхідного контролю випробувачем деталей та приборів електронної техніки в Київському радіозаводі; - з 04.10.1988 по 28.01.1992 - електромонтажником з технічного обслуговування ЗПУ в СРНУ-8 тр. «Київ жилремтроймонтаж»; - з 14.02.1992 по 15.08.1992 - матросом в Київському суднобудівному-судноремонтному заводі; - з 22.08.1992 по 26.11.1995 - менеджером з маркетингу в ТОО «Юнів» (а.с.13-16). Колегією суддів досліджено копію трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 . До страхового стажу не зараховані спірні періоди роботи оскільки записи про прийняття і звільнення з роботи містять неточності в номері чи даті наказів, нечіткий відтиск печатки, різні назви підприємства при прийнятті і звільненні з роботи. Вказані недоліки заповнення трудової книжки позивача стали підставою для не зарахування Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Чернігівській області спірних періодів до страхового стажу позивача з огляду на невідповідність вказаних записів про звільнення вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58 затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58). Згідно пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка. Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів. Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637). Відповідно до пунктів 1-2 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших-документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Отже, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній застосовуються норми Порядку № 637 щодо підтвердження трудового стажу. Тобто, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, зокрема, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа. Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від постанові від 21.02.2018 (справа №687/975/17), від 23.04.2019 (справа №593/1452/16-а), від 30.09.2021 (справа №300/860/17), висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України. Так, в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Апеляційний суд зазначає, що у трудовій книжці позивача у відомостях про роботу наявні відповідні записи про прийняття його на роботу та звільнення з роботи. Водночас виявлені територіальним органом Пенсійного фонду України недоліки у заповненні записів трудової книжки ОСОБА_2 , за правильність внесення яких працівник не відповідає, при дотриманні усіх вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу (прийняття на роботу, переведення, звільнення з роботи тощо), не є підставою для не зарахування спірних періодів до стажу її роботи. При цьому колегія суддів також зазначає, що витребування та перевірка додаткових документів і уточнюючих довідок є правом пенсійного органу, тобто перекладання обов`язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії. Таким чином, відповідач протиправно не зарахував спірні періоди до страхового стажу позивача. Щодо не зарахування до стажу період проходження військової служби з 17.10.1982 по 23.10.1984 відповідно до військового квитка НОМЕР_1 , оскільки зазначена дата народження заявника ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не відповідає даним паспорта, то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до відомостей, які містяться в трудовій книжці ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 від 19.02.1985, наявні відомості про військову службу у період з 17.10.1982 по 23.10.1984. Також, такий період проходження військової служби підтверджується і військовим квитком НОМЕР_1 . Як вже зазначалось у постанові, ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується, в тому числі, і військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби. Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина перша статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ і абзац 2 частини першої статті 2 Закону №2232-ХІІ). Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 8 Закону Закон №2011-XIІ час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком па пільгових умовах. Час проходження строкової військової служби, який зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинен перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком па пільгових умовах. Отже, чинним законодавством передбачено зарахування до страхового стажу перебування на військовій службі. Суд враховує, що в трудовій книжці ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 від 19.02.1985 року наявні відомості про період проходження військової служби з 17.10.1982 по 23.10.1984. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду відповідачем суду не надано, а тому його безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні страхового стажу позивача. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованих підстав для часткового задоволення адміністративного позову. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділена правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав - певних недоліків трудової книжки. З огляду на викладене, на думку колегії суддів, відсутні підстави для відмови в зарахуванні до страхового стажу спірних періодів роботи, оскільки він підтверджений належними та допустимими доказами у своїй сукупності. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Суддя-доповідач Попова О.Г. Суддя Говорун О.В. Суддя Чуприна О.В.