Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/40446/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/40446/25 Перша інстанція: суддя Катаєва Е.В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді - Шевчук О.А. суддів Бойка А.В., Тарновецького І.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить: - визнати протиправним дії відповідача щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Електронний реєстр «Оберіг») відносно нього - повторне взяття 16.08.2025 на військовий облік за категорією обліку військовозобов`язаний та видалення інформації про підстави виключення з військового обліку; - зобов`язати відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення його з військового обліку. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що під час оновлення військово-облікового документа за допомогою Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони (застосунок «Резерв+») йому стало відомо що в Реєстрі міститься інформація про перебування на військовому обліку. Позивач вважає, що в Реєстрі міститься недостовірна інформація, оскільки відповідно до висновку військово-лікарської комісії від 22.04.2022 він визнаний непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку, відповідно до пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Посилаючись на положення Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» позивач вважає протиправними дії центру комплектування та вважає, що відповідач зобов`язаний виключити таку інформацію з Реєстру стосовно нього, та внести актуальну інформацію про виключення його з військового обліку. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року в задоволенні позову ОСОБА_1 суд відмовив. В апеляційній сказі, ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове про задоволення позову в повному обсязі. Мотивуючи свою позицію апелянт зазначає, що повторне взяття на військовий облік є незаконним, оскільки виключення його у 2022 році з військового обліку свідчить про втрату особою статусу військовозобов`язаного та відповідно не поширення на таку особу обов`язків з військового обліку. На думку апелянта, дії територіального центру комплектування щодо внесення до Реєстру відомостей про перебування його на військовому обліку, а також не внесення відомостей про виключення його з обліку на підставі поданої заяви, є протиправними та порушують приписи Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» в частині ведення такого Реєстру. Також апелянт не погоджується із висновком суду про те, що у відповідача відсутній обов`язок виключити відомості з Реєстру, з огляду на отримання листа ТУ ДБР у м. Миколаєві з відомостями про вирок суду відносно ОСОБА_2 , яким були внесені зміни в облікові картки Реєстру, в тому числі стосовно позивача, достовірно знаючи та розуміючи, що особи не проходили позаштатну військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заперечуючи такий висновок суду, апелянт наголошує на тому, що витяг з Реєстру містить записи датовані квітнем 2022 року про проходження ним військово-лікарської комісії та про виключення з військового обліку, а тому такі записи не можуть були предметом злочину щодо неправомірного внесення відомостей до Реєстру, що відбулися у 2024 році. Отже, на переконання апелянта, заявлений позов є цілком обґрунтованим, а тому має бути задоволений. ІНФОРМАЦІЯ_4 своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується наявним в матеріалах справи скріншотом із застосунку «Резерв+». 22.04.2022 військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 визнаний непридатним до військової служби та невійськовозобов`язаним на підставі статті 57-а, графи ІІ Розкладу хвороб, що підтверджується записом у пункті №7 тимчасового посвідчення військовозобов`язаного серії НОМЕР_1 , та довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_7 від 22.04.2022 №22/239. 23.04.2022 позивачу видане тимчасове посвідчення військовозобов`язаного серії НОМЕР_1 , у якому зазначено, що останній виключений з військового обліку. Позивач сформував військово-обліковий документ у додатку «Резерв+» 18.06.2024 та 08.10.2025. Вказане підтверджується електронними військово-обліковими документами, сформованими позивачем у додатку «Резерв+» 18.06.2024 та 08.10.2025, в яких вказано про виключення його з військового обліку. Проте, під час оновлення електронного військово-облікового документа у застосунку «Резерв+», позивачу стала відома інформація про перебування на військовому обліку, як військовозобов`язаний. З метою встановлення обставин внесення вищевказаних відомостей до Реєстру позивач направив запит на виправлення наведених даних та щодо відновлення даних про виключення його з військового обліку. 26.10.2025 через застосунок «Резерв+» позивач отримав повідомлення про відхилення запиту на виправлення даних щодо його статусу. Вважаючи що до Реєстру внесені недостовірні дані про його статус військовозобов`язаного, позивач звернувся до суду з даним позовом. Вирішуючи спір по суті та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції визнав необґрунтованими твердження позивача, що відомості про проходження ним ВЛК та виключення з військового обліку підтверджені сформованим 18.05.2024 у застосунку «Резерв+» військово-обліковим документом, оскільки вказана інформація відображена з урахуванням відомостей, неправомірно внесених ОСОБА_2 в інформаційно-телекомунікаційну систему «Оберіг». Суд врахував, що інформація про взяття позивача на військовий облік внесена після отримання листа ТУ ДБР у м. Миколаєві з відомостями про вирок суду відносно ОСОБА_2 , яким внесені зміни в облікові картки Реєстру, в тому числі стосовно позивача, достовірно знаючи та розуміючи, що такі особи не проходили позаштатну військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_3 . З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно поновив позивача на військовому обліку та вважав, що відсутні підстави для зобов`язання відповідача внести відомості до Реєстру про виключення позивача з обліку, оскільки вироком суду встановлена неправомірність внесення таких даних, як таких що не відповідають дійсним обставинам. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 65 Конституції України встановлює, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ). Відповідно до положень частини 1 статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Частина 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачає, що військовий обов`язок включає: - підготовку громадян до військової служби; - приписку до призовних дільниць; - прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; - проходження військової служби; - виконання військового обов`язку в запасі; - проходження служби у військовому резерві; - дотримання правил військового обліку. За приписами частини 7 статті 1 Закону №2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Відповідно до частини 9 статті 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: -допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; -призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; -військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; -резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час. Частина 10 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачає, що громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: -прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних; -проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; -проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; -виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Відповідно до частини 1 статті 27 Закону №2232-ХІІ у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в районних (міських) військових комісаріатах та відповідних органах інших військових формувань. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022. Пунктом 2 вказаного Указу військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Станом на час розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений. Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Згідно пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. Згідно частини 1 статті 34 Закону №2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Закон України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII) встановлює правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць. Відповідно до статті 1 Закону №1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України. Згідно статті 3 Закону №1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є, зокрема, обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Стаття 9 Закону №1951-VIII передбачає, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру. Згідно статті 14 Закону №1951-VIII ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення. Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 затверджений Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №1487), відповідно до пункту 2 якого військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Пункт 20 Порядку № 1487 визначає, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Згідно пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які за рішенням суду визнані недієздатними, оголошені померлими (такими, що пропали безвісти), засуджені до позбавлення волі або померли; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 затверджений Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 559 відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, повинні відповідати відомостям, що містяться в Реєстрі. У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Реєстрі, він вважається недійсним. Відповідність відомостей, зазначених у військово-обліковому документі на бланку, відомостям, що містяться в Реєстрі, перевіряється через: електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ. У разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Реєстрі, громадянин України для внесення відповідних змін: у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви. Таким чином, з аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що у Реєстрі має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов`язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України. Органи адміністрування Реєстру, зокрема, територіальні центри комплектування, зобов`язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в тому числі і інформацію про проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни. Повертаючись до матеріалів справи, колегія суддів враховує, що в даному випадку предметом даного спору є правомірність внесення відповідачем до Реєстру інформації про поновлення позивача на військовому обліку та відмови виключити таку інформацію із зазначенням інформації про виключення останнього з обліку. Оцінюючи встановлені апеляційним судом обставин та мотиви, наведені позовній заяві, колегія суддів зазначає таке. Як мовилося вище, згідно зі статтею 9 Закону №1951-VIII призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру. Окрім цього, згідно приписів пунктів 3 та 4 Порядку №559 у разі невідповідності відомостей, зазначених у реєстрі громадянин України для внесення відповідних змін, зокрема, в електронній формі засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста звертається до територіального центру комплектування за місцем перебування на військовому обліку із відповідною заявою. Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви. Як вбачається з матеріалів справи під час оновлення електронного військово-облікового документа у застосунку «Резерв+», позивачу стала відома інформація про перебування його на військовому обліку, у зв`язку з чим, з метою встановлення обставин внесення таких відомостей до Реєстру він направив до територіального центру комплектування запит щодо виправлення даних та щодо відновлення даних про виключення його з військового обліку, однак отримав відмову. Як мовилося вище, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_6 . 22.04.2022 військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 визнаний непридатним до військової служби та невійськовозобов`язаним на підставі статті 57-а, графи ІІ Розкладу хвороб, що підтверджується записом у пункті №7 тимчасового посвідчення військовозобов`язаного серії НОМЕР_1 , та довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_7 від 22.04.2022 №22/239. 23.04.2022 позивачу видане тимчасове посвідчення військовозобов`язаного серії НОМЕР_1 , у якому зазначено, що останній виключений з військового обліку. Разом з цим, колегія суддів враховує, що листом ТУ ДБР у м. Миколаєві №15-08-30176-25 від 11.07.2025 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_8 направлені матеріали службового розслідування щодо незаконного внесення впродовж лютого-березня 2024 року колишнім оператором відділення обліку офіцерів запасу та кадрів ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим солдатом ОСОБА_2 недостовірних відомостей в АІТС ЄДРВ «Оберіг» відносно військовозобов`язаних, у тому числі стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вказаним листом ТУ ДБР у м. Миколаєві повідомило про прийняття Малиновським районним судом м. Одеси вироку, яким затверджена угода про визнання винуватості, укладена 23.12.2024 між прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону та обвинуваченим ОСОБА_2 . Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 27.12.2024 у справі №521/20703/24, встановлено, що ОСОБА_2 в період з 04.03.2023 по 08.03.2024, знаходячись на робочому місці у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_9 , перебуваючи на посаді оператора відділення офіцерів запасу і кадрів ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відповідності до функціональних обов`язків, маючи право доступу та контролю до автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи «Оберіг», а також інформації, що обробляється в автоматизованій інформаційно-телекомунікаційній системі «Оберіг», в порушення вимог законодавства, діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи протиправно, всупереч інтересам служби, здійснив несанкціоноване знищення та змінення інформації, яка обробляється в автоматизованій системі, а саме: в обліковій картці відносно військовозобов`язаних, зокрема, громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , ВІН: НОМЕР_3 , яка оброблюється в інформаційно-телекомунікаційній системі «Оберіг» та за допомогою персонального електронного ключа доступу до ЄДРПВР «Алмаз-1К» виставив відповідні зміни в обліковій картці Реєстру «Оберіг» щодо нього, достовірно знаючи та розуміючи, що останній не проходив позаштатну військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_9 . Отже, 23.12.2024 між прокурором та обвинуваченим та його захисником укладена угода про визнання винуватості, відповідно до якої ОСОБА_2 визнав свою винуватість в повному обсязі у вчиненні кримінального правопорушення за статтею 362 Кримінального Кодексу України, тобто, у несанкціонованій зміні, знищенні інформації, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах, вчинені особою, яка має право доступу до неї. Наведене свідчить про те, що вироком суду встановлені обставини щодо внесення ОСОБА_2 до облікової картки в Реєстрі «Оберіг» громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , ВІН: НОМЕР_3 недостовірних відомостей. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про недоведеність факту щодо внесення такою особою відомостей стосовно нього до Реєстру та відповідно про наявність підстав для виключення з Реєстру відомостей про перебування його на військовому обліку зі статусом військовозобов`язаного. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність тверджень ОСОБА_1 щодо достовірності відомостей про проходження ним ВЛК та зняття з військового обліку у зв`язку з цим, оскільки така інформація у військово-обліковому документі відображена з урахуванням відомостей неправомірно внесених ОСОБА_2 в інформаційно-телекомунікаційну систему «Оберіг». За таких підстав слід констатувати, що вимоги позивача про визнання протиправними дії територіального центру комплектування щодо поновлення його на військовому обліку та видалення інформації про підстави виключення з військового обліку із зобов`язанням внести до Реєстру інформацію про виключення його з військового обліку є безпідставними. Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. На думку колегії суддів, будь-яких аргументів з боку апелянта, які б могли свідчити про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, апеляційна скарга не містить. Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права. Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» суд зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, надавши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001). Колегія суддів вважає, що надала відповідь на ключові доводи апеляційної скарги та не вбачає підстав для її задоволення. Отже, рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому відсутні підстави для його скасування. Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На думку колегії суддів, оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, в задоволенні скарги слід відмовити. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України Головуюча суддя О. А. Шевчук суддя А. В. Бойко суддя І. І. Тарновецький