Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/184/26

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 08 червня 2026 року м. Дніпросправа № 280/184/26 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В., суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року в адміністративній справі №280/184/26 за позовом Приватного акціонерного товариства «Український графіт» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ: 08.01.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Український графіт» (далі позивач, ПрАТ «УКРАЇНСЬКИЙ ГРАФІТ») до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі відповідач), в якому позивач просив суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача Форма «В4» від 20.10.2025 № 000/766/32-00-07-06-19; - стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 3 328,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами проведеної перевірки 28.08.2025 посадовими особами відповідача було складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 28.08.2025 №656/32-00-07-13/00196204. На думку представника позивача, наведені відповідачем в акті перевірки порушення ПрАТ «УКРАЇНСЬКИЙ ГРАФІТ» податкового законодавства є необґрунтованими та безпідставними, оскільки під час проведення перевірки податковому органу було надано всі первинні документи необхідні для підтвердження реальності господарських операцій між ПрАТ «УКРАЇНСЬКИЙ ГРАФІТ» та Науково-виробничим підприємством «ПРОМТЕХСНАБ» Товариства інвалідів Київського району міста Харкова (далі - НВП «ПРОМТЕХСНАБ»), що підтверджує і сам контролюючий орган. Зауважено, що ПрАТ «УКРАЇНСЬКИЙ ГРАФІТ» мало господарські відносини з реальним суб`єктом господарювання і господарська операція з поставки товару контрагентом мала реальний характер. Крім того, перед укладенням угоди було здійснено належну перевірку контрагента, що свідчить про проявлення позивачем належної обачності при виборі контрагента. Водночас зазначено, що нереальність господарської операції з вказаним контрагентом відповідач пов`язує виключно із тим, що не встановлено придбання зазначених товарів вітчизняного походження по ланцюгу постачання у червні 2025 року та періодами раніше, не встановлено реального виробника товару, натомість обставини придбання НВП «ПРОМТЕХСНАБ» товару за ланцюгом постачання у продавців, які не є платниками ПДВ, документальне підтвердження факту здійснення господарських відносин з ПрАТ «УКРАЇНСЬКИЙ ГРАФІТ» їх вид, обсяг, розрахунки, відображення в податковому обліку НВП «ПРОМТЕХСНАБ» може бути встановлено виключно результатами зустрічної звірки. Однак відповідачем не було ініційовано зустрічну звірку НВП «ПРОМТЕХСНАБ», яке перебуває за своїм зареєстрованим місцезнаходженням і не приховується від податкових органів. Додатково зауважено, що відповідачем не висловлено жодних зауважень щодо складених НВП «ПРОМТЕХСНАБ» на адресу ПрАТ «УКРАЇНСЬКИЙ ГРАФІТ» податкових накладних, а отже такі визнані контролюючим органом, як правомірні. Таким чином, оскільки надані до перевірки документи мають усі необхідні реквізити, відповідають як за формальними ознаками, так і за юридичним змістом, а операції за ними є реальними, то очевидним є те, що висновки відповідача про безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій є прямо протилежними фактичним обставинам та фактичному змісту усіх документів, що надавалися для перевірки, а отже є необґрунтованими та безпідставними. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 20.10.2025 №000/766/32-00-07-06-19 (форма «В4») про зменшення суми від`ємного значення податку на додану вартість на 8 718,00грн (вісім тисяч сімсот вісімнадцять гривень 00 копійок). Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр-т. Олександра Поля, буд. 57, м. Дніпро, 49031; код ЄДРПОУ 43968079) на користь Приватного акціонерного товариства «Український графіт» (Північне шосе, буд. 20, м. Запоріжжя, 69006; код ЄДРПОУ 00196204) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00грн (три тисячі гривень 00 копійок). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянтом вказано, що суд першої інстанції під час розгляду справи припустився неправильного застосування та тлумачення норм матеріального права, зокрема п. 44.1 ст. 44, підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (ПКУ), що призвело до ухвалення безпідставного рішення про задоволення позову. Зауважено, що факт реєстрації податкової накладної в ЄРПН не є безумовною підставою для формування податкового кредиту. Натомість право на податковий кредит виникає виключно за умови реального здійснення господарської операції з придбання товарів/послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності. Також зазначено, що судом безпідставно відхилено доводи контролюючого органу про відсутність у НВП "ПРОМТЕХСНАБ" Товариства інвалідів Київського району м. Харкова (код ЄДРПОУ 30235387) будь-яких умов для виробництва, зберігання чи реалізації вентилів, кранів та клапанів на адресу позивача. Скаржником зауважено, що відсутність матеріальних та людських ресурсів у сукупності з відсутністю документів про придбання товару по ланцюгу свідчить про штучний і суто формальний характер операцій. Також звернуто увагу на непідтвердження походження та якості товару належними первинними документами, на незастосування позивачем принципу належної податкової обачності. Приватне акціонерне товариство «Український графіт» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило апеляційну скаргк залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Позивачем направлено до суду заяву про відшкодування судових витрат, відповідно до якої ПрАТ «Укрграфіт» просить суд стягнути з відповідача судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу адвоката в Третьому апеляційному адміністративному суді в сумі 2000 грн. Відповідачем направлено до суду заперечення проти заяви позивача про відшкодування судових витрат, в яких зазначено про неспівмірність та відсутність детального розрахунку вартості послуг з урахуванням її складності. Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на скаргу, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» (зі змінами) та наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 08.08.2025 № 188-п, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКИЙ ГРАФІТ» (код за ЄДРПОУ 00196204) (скорочена назва ПрАТ «УКРАЇНСЬКИЙ ГРАФІТ»)) з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за червень 2025 року (вх. № 9212905581 від 18.07.2025). За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 28.08.2025 №656/32-00-07-13/00196204, яким встановлено порушення: абзацу а) пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 з урахуванням норм пункту 44.1 статті 44, статті 201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), що призвело до завищення суми податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за червень 2025 року у розмірі 8 718 гривень, що призвело до порушення: пункту 200.1, абзацу в) пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), внаслідок чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 8 718 гривень та підпункту в) пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого ПрАТ «УКРАЇНСЬКИЙ ГРАФІТ» не має права на отримання бюджетного відшкодування за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки по декларації з податку на додану вартість за червень 2025 року в сумі 8 000 000 гривень. Не погодившись з висновками перевірки, викладеними у акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 28.08.2025 №656/32-00-07-13/00196204, позивачем 24.09.2025 до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків подано заперечення до акту перевірки із додатками. На підставі матеріалів перевірки та висновків, викладених у акті перевірки від 28.08.2025 №656/32-00-07-13/00196204, відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: - від 20.10.2025 №000/766/32-00-07-06-19 (форма «В4»), яким зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість на 8 718,00грн (а.с.87); - від 20.10.2025 №000/765/32-00-07-06-19 (форма «В3»), яким встановлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період червень 2025 року у сумі 8 000 000 грн. (а.с.88-89). 29.10.2025 позивачем було направлено до Державної податкової служби України скаргу на податкові повідомлення-рішення: від 20.10.2025 №000/766/32-00-07-06-19 (форма «В4») та від 20.10.2025 №000/765/32-00-07-06-19 (форма «В3») , яка зареєстрована Державною податковою службою України за вх. №5720/С/6 від 03.11.2025. За результатами розгляду скарги Державною податковою службою України прийнято рішення від 19.12.2025 №36331/6/99-00-06-01-03-06, яким частково задоволено скаргу ПрАТ «УКРАЇНСЬКИЙ ГРАФІТ», скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.10.2025 №000/765/32-00-07-06-19 (форма «В3»), а податкове повідомлення-рішення від 20.10.2025 №000/766/32-00-07-06-19 (форма «В4») залишено без змін. Не погоджуючись з правомірністю податкового повідомлення-рішення від 20.10.2025 № 000/766/32-00-07-06-19 (форма «В4»), позивач звернувся до суду з позовом. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак, наявності підстав для задоволення адміністративного позову. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються положеннями Податкового кодексу України. Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту, що відносяться до повноважень митних органів), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи. Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України (пункт 41.5 статті 41 ПК України). Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів відповідно до підпункту 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 Податкового кодексу України. Податковий контроль відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 Податкового кодексу України здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. За змістом абзацу 1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Згідно з пунктом 78.1. статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Пунктом 187.1. статті 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису. Пунктом 189.1. статті 189 Податкового кодексу України визначено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Згідно з пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна. Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі - Наказ № 88). Відповідно до пункту 1.2 Наказу № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п. 2.1 Наказу № 88). Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Із наведеного вбачається, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №

88. Із змісту статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» також вбачається, що первинні документи обов`язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Так, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків. В даному випадку, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення слугували висновки акту перевірки від 28.08.2025 №656/32-00-07-13/00196204 про порушення позивачем вимог податкового законодавства внаслідок не підтвердження при проведенні перевірки реальності угод по взаємовідносинам між позивачем та його контрагентом постачальником Науково-виробничим підприємством «ПРОМТЕХСНАБ» Товариства інвалідів Київського району міста Харкова, що призвело до завищення суми податкового кредиту, завищення від`ємного значення з податку на додану вартість та відсутності права на бюджетне відшкодування по декларації з податку на додану вартість за червень 2025 року. Зокрема, контролюючим органом було зазначено про неможливість підтвердити реальність взаємовідносин, оскільки у НВП «ПРОМТЕХСНАБ» недостатня кількість матеріально-технічних та трудових ресурсів, а також неможливо встановити фактичного виробника та джерело походження товару, поставленого НВП «ПРОМТЕХСНАБ» на адресу ПрАТ «УКРАЇНСЬКИЙ ГРАФІТ». Натомість суд апеляційної вважає такі доводи скаржника недоведеними та зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 20.10.2025 року № 000/766/32-00-07-06-19 (форми «В4») про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8 718,36 гривень слугували висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між Приватним акціонерним товариством «Український графіт» та його контрагентом - Науково-виробничим підприємством "ПРОМТЕХСНАБ" Товариства інвалідів Київського району міста Харкова. Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що в червні 2025 року ПрАТ «Укрграфіт» був придбаний у НВП «ПРОМТЕХСНАБ» товар - клапан зворотній та вентиль в асортименті на загальну суму 52 310,18 грн., у т.ч. ПДВ 8 718,36 грн., для використання у власній господарській діяльності. Зазначений товар відноситься до трубопровідної арматури, застосовується на трубопроводах в якості запірних пристроїв, для періодичного включення/відключення частини трубопроводу, попередження зворотнього потоку середовища в трубопроводі. Колегією суддів було досліджено письмові докази по взаємовідносинам з зазначеним контрагентом-постачальником - НВП «ПРОМТЕХСНАБ», на підставі яких судом встановлено, що реальність здійснення господарської операції з поставки товару (клапан зворотній та вентиль в асортименті) підтверджується сукупністю необхідних та належним чином оформлених документів, які містять достатні відомості про господарську операцію та підтверджують факт виконання поставки товару, а саме: - договірний рахунок № 786 від 10.06.2025 (№ 804/2520634/06); - прибутковий ордер № 151-кд від 19.06.2025; - ТТН А-59200000013719; - видаткова накладна №608 від 16.06.2025; - довіреність № 25-1/16 від 01.01.2025 на право оформлення та підписання від ПрАТ «Укрграфіт» документів, що засвідчують факт передачі ТМЦ на/з складів Товариства; - накладні вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів № 3/8016/0128 та № 3/8016/0129 від 26.06.2025; - витяг з відомості обліку руху автотранспорту по території ПрАТ «Укрграфіт» за період з 19.06.2025 по 20.06.2025; - відомість аналітичного обліку розрахунків по рахунку 6311 за червень 2025 року; - витяг з Оборотної відомості склад №19021 за період 01.06.2025 - 30.06.2025; - платіжна інструкція № 2703 від 13.06.2025 (передоплата). Поставлений товар відноситься до трубопровідної арматури і був придбаний ПрАТ «Укрграфіт» для використання у власній господарській діяльності, а саме, для встановлення на трубопроводах на дільниці «Утилізаційна котельня» цеху № 8 (клапани (вентиль), крани). Судом встановлено, що станом на час перевірки та розгляду заперечень на акт перевірки придбаний у НВП «ПРОМТЕХС НАБ» товар був переданий ПрАТ «Укрграфіт» у виробництво, що підтверджується наданими відповідачу та наявними в матеріалах справи копіями таких документів: накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів № 3/2000/0151 від 10.07.2025; витяг з Оборотної відомості склад технічного переоснащення №19021 за 01.07.2025-31.07.2025; витяг з Оборотної відомості по цеху № 2 змішувально-пресовий за 01.07.2025-31.07.2025; витяг з оборотної відомості по Цех 8 Дільниця Утилізаційна котельня № 8016 за період з 01.06.2025 по 30.06.2025; витяг з оборотної відомості по Цех 8 Дільниця Утилізаційна котельня № 8016 за період з 01.07.2025 по 30.07.2025; акт вибуття запасів від 28.07.2025 № 1/08016/0022. Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, НВП «ПРОМТЕХСНАБ» була виписана податкова накладна № 20 від 13.06.2025 за першою подією (отримання передоплати за товар) на суму 52 310,18 грн. у т.ч. ПДВ 8 718,36 грн., яка зареєстрована у ЄРПН 23.06.2025 реєстр. № 9181197410. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до п. 198.1 ст. 198, абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України, позивачем було включено до складу податкового кредиту червня 2025 року суму ПДВ 8 718 грн. по податковій накладній № 20 від 13.06.2025. При цьому, відповідачем не наведено зауважень щодо складеної НВП «ПРОМТЕХСНАБ» податкової накладної, порядку та строків її реєстрації в ЄРПН. Колегія суддів зазначає, що в апеляційній скарзі висновок відповідача про неможливість здійснення НВП «ПРОМТЕХСНАБ» поставки товару ПрАТ «Укрграфіт» ґрунтується виключно на інформації баз даних ДПС та ЄРПН. В той же час, слід зазначити, що дані в ЄРПН та АІС «Податковий блок» не відображають інформацію щодо придбання товару у продавців, які не є платниками ПДВ. Таким чином, виключно під час зустрічної звірки може бути встановлений «рух продукції по ланцюгу постачання», встановлені обставини придбання НВП «ПРОМТЕХСНАБ» товару за ланцюгом постачання у продавців, які не є платниками ПДВ, та документальне підтвердження факту здійснення господарських відносин з ПрАТ «Укрграфіт» їх вид, обсяг, розрахунки, відображення в податковому обліку НВП «ПРОМТЕХСНАБ». Відповідачем до суду доказів ініціювання зустрічної звірки НВП «ПРОМТЕХСНАБ», яке перебуває за своїм зареєстрованим місцезнаходженням, не надано. Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідачу разом із запереченнями на акт перевірки надавався лист НВП «ПРОМТЕХСНАБ» від 23.09.2025 вих. № 23/09-25, яким НВП «ПРОМТЕХСНАБ», в свою чергу, підтвердило факт здійснення поставки на ПрАТ «Укрграфіт» товару по договірних рахунках № 786 від 10.06.2025 та № 770 від 06.06.2025, отримання товару уповноваженим представником ПрАТ «Укрграфіт», наявність в своєму розпорядженні достатніх для виконання робіт матеріальних та трудових ресурсів, достовірність відомостей у складених та підписаних НВП «ПРОМТЕХСНАБ» документах щодо поставки товару. Суд апеляційної інстанції зауважує, що номенклатура поставленого товару не передбачає обов`язку постачальника мати якісь окремі додаткові документи дозволи, ліцензії, сертифікати тощо. При цьому, документи, що підтверджують походження товару, в рамках внутрішнього законодавства не відносяться до обов`язкових документів, які мають оформлюватися/надаватися сторонами під час купівлі-продажу товарів, для суб`єктів господарювання недержавного сектору економіки. Відсутність цих документів у покупця товару не обмежує обсяг його прав при веденні бухгалтерського та податкового обліку, в тому числі, не позбавляє його права формувати податковий кредит. Жодною нормою діючого законодавства не передбачений обов`язок покупця витребувати від продавця товару (резидента) документ про походження товару. Документи, що підтверджують походження товару/придбання товару постачальником, не є первинними документами, не відносяться до документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, відтак, у ПрАТ «Укрграфіт» відсутній обов`язок мати такі документи та надавати їх до перевірки. Крім того, податкове законодавство України не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку, податкової дисципліни, нарахування та виплати заробітної плати тощо. Тобто, в будь-якому разі ПрАТ «Укрграфіт» не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб, якщо таке мало місце. Водночас під час проведення перевірки контролюючим органом зазначених обставин встановлено не було, як і не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування цього під час судового розгляду справи. Враховуючи наведене, за висновком колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що надані позивачем первинні документи, регістри бухгалтерського обліку тощо, підтверджують поставку товару НВП «ПРОМТЕХСНАБ», а також інші додаткові документи підтверджують: прояв з боку ПрАТ «Укрграфіт» належної обачності при виборі контрагента; наявність у НВП «ПРОМТЕХСНАБ» матеріально-технічного забезпечення для виконання господарської операції з поставки товару; наявність достатньої кількості працівників. З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ПрАТ «Укрграфіт» правомірно відобразило податковий кредит на суму 8 718, 36,66 грн. податкової декларації з ПДВ за червень 2025 року по взаєморозрахунках із НВП «ПРОМТЕХСНАБ» та не порушувало приписів абз. а) п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.44.1 ст. 44, п. 200.1, абз. в) п.200.4 ст.200, ст. 201 Податкового кодексу України. А доводи відповідача про нереальність господарських операцій через неможливість встановлення фактичного виробника та джерела походження поставленого НВП «ПРОМТЕХСНАБ» товару є безпідставними, оскільки вони не підтверджені належними матеріалами перевірки та повністю спростовуються наявними у справі доказами. Згідно із нормами частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В даному випадку, відповідачем як суб`єктом владних повноважень, не доведено належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. З урахуванням наведених вище обставин в їх сукупності, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним, у зв`язку з чим наявні підстави для його скасування. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних та обґрунтованих юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Згідно з ч. 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні. Щодо стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції в розмірі 2000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, слід зазначити, що така сума у даній справі є співмірною та доведеною. При цьому, відповідач, не погоджуючись із стягненням на користь позивача вказаної суми за надання правової допомоги, посилається на її неспівнірність із складністю справи, не зазначає, яка, на його думку, сума витрат є співмірною. Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року в адміністративній справі №280/184/26 - залишити без змін. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Український графіт» за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції в розмірі 2000,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Суддя-доповідач В.В. Кальник суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова