Постанова 4851 № 520/31054/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2026 р. Справа № 520/31054/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного Управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., м. Харків, повний текст складено 16.03.26 по справі № 520/31054/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі по тексту ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач, пенсійний орган), в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії № 205250015123 від 15.07.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області; - зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.08.1983 року; згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 31.12.1985 року та період навчання з 01.09.1980 року по 11.07.1983 рік згідно диплому НОМЕР_3 від 11.07.1983 року та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 07.07.2025 року; - стягнути з Головного управління Пенсійного Фонду України у Волинській області судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору. В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність рішення ГУ ПФУ у Волинській області № 205250015123 від 15.07.2025, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії, оскільки трудовою книжкою ОСОБА_1 у повному обсязі підтверджено наявність достатнього страхового стажу для призначення пенсії, у свою чергу на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. Що стосується не зарахування відповідачем періоду навчання ОСОБА_1 на території Казахської РСР повідомив, що законодавством не передбачено такої умови для призначення пенсії, як надання особою документів, що підтверджують неотримання виплат пенсії на території рф. Крім того, зауважив, що подаючи заяву на призначення пенсії, позивачем було зазначено, що пенсій іншого виду, за іншими законами України або в іншій державі, ОСОБА_1 раніше не призначалось та не отримувалось ним. Також, вважав необґрунтованою відмову у зарахуванні періоду трудової діяльності позивача з 21.08.1984 по 15.10.1984 та з 05.01.1988 по 09.02.1993, адже відсутність уточнюючої інформації не може бути підставою для відмови у зарахуванні до загального стажу роботи вказаного періоду, враховуючи наявність відповідних записів у трудовій книжці. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 по справі № 520/31054/25 адміністративний позов ОСОБА_1 (с. Григорівка,Куп`янський р-н, Харківська обл.,62640, код НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Київський майдан, буд. 6,м. Луцьк,Луцький р-н, Волинська обл.,43027, код ЄДРПОУ13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії-задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано Рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії № 205250015123 від 15.07.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області. Зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Київський майдан, буд. 6,м. Луцьк, Луцький р-н, Волинська обл.,43027, код ЄДРПОУ13358826) на користь ОСОБА_1 (с. Григорівка, Куп`янський р-н, Харківська обл.,62640, код НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн.20 коп. Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду в частині задоволення позову подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року у справі № 520/31054/25 скасувати та ухвалити нове законне та обґрунтоване рішення, яким в задоволені заяви відмовити. Апеляційна скарга мотивована твердженнями про відсутність в діях пенсійного органу будь-яких ознак протиправності, оскільки страховий стаж ОСОБА_1 складає 23 роки 11 місяців, 04 дні, що є недостатнім для призначення бажаної пенсії. У свою чергу, в зв`язку з порушенням порядку ведення трудових книжок та порядку видання довідок на підтвердження періоду роботи, до страхового стажу згідно з наданими документами не зараховано відомості у трудовій книжці НОМЕР_1 від 01.08.1983, оскільки дата народження заявника не відповідає паспортним даним; у трудовій книжці НОМЕР_2 від 31.12.1985 - на титульній сторінці трудової книжки не вказано число і місяць народження, що не відповідає паспортним даним заявника; період навчання згідно з дипломом НОМЕР_5 від 11.07.1983 на території Казахської РСР з 01.09.1980 по 11.07.1983 - відсутня інформація про те, що заявник не отримує пенсійних виплат у РФ та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди, що передбачено пунктом 4 Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 № 562; період роботи у колгоспі згідно з допитом свідків від 07.07.2025, з 21.08.1984 по 15.10.1984, з 05.01.1988 по 09.02.1993 - відсутні виходи у колгоспі. Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подав заяву щодо призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до територіального органу Пенсійного фонду України. У відповідь Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області направило рішення про відмову у призначенні пенсії № 205250015123, яке було прийняте 15.07.2025 начальником відділу призначення пенсій та головним спеціалістом відділу призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області. В Рішенні № 205250015123 від 15.07.2025 року зазначено наступне. Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України - 07.07.2025 року; Страховий стаж особи складає 23 роки 11 місяців 04 дні. До страхового стажу згідно наданих документів не зараховано : - трудову книжку НОМЕР_1 від 01.08.1983 року, оскільки дата народження заявника не відповідає паспортним даним; - трудову книжку НОМЕР_2 від 31.12.1985 року, оскільки на титульній сторінці трудової книжки не вказано число і місяць народження, що не відповідає паспортним даним заявника; - період навчання згідно з дипломом НОМЕР_3 від 11.07.1983 на території Казахської РСР з 01.09.1980 по 11.07.1983, оскільки відсутня інформація про те, що заявник не отримує пенсійних виплат у РФ та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди, що передбачено пунктом 4 Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають і Україні, за періоди трудової діяльності до 01 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 року № 562; -період роботи в колгоспі згідно з описом свідків від 07.07.2025 з 21.08.1984 по 15.10.1984, з 05.01.1988 по 09.02.1993, оскільки відсутні виходи у колгоспі. У призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ,. відповідно до Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування відмовити. Позивач не погодившись із рішенням про відмову у призначенні пенсії № 205250015123 від 15.07.2025 звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії № 205250015123 від 15.07.2025, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та незаконності спірного рішення, оскільки обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, а не на працівника. Серед іншого, судом враховано, що Акціонерне товариство «Укрпошта» з 24.02.2022 тимчасово припинило приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень з призначенням до російської федерації, тому позивач не може з об`єктивних причин надіслати до компетентного органу російської федерації відповідний запит та отримати підтвердження виплати чи припинення виплати пенсії органами Пенсійного фонду російської федерації, а тому відсутність інформації про не отримання виплати пенсії на території держав-учасниць Угоди не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за основним місцем проживання пенсіонера. З огляду на те, що суд не може перебирати на себе функцій суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язувати його приймати рішення, які входять до його компетенції, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.08.1983 року; згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 31.12.1985 року та період навчання з 01.09.1980 року по 11.07.1983 рік згідно диплому НОМЕР_3 від 11.07.1983 року та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 07.07.2025 року - задоволенню не підлягають. Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача суд першої інстанції вважав за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення переглядається в частині задоволення позову), колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії. Отже, право особи на належне отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України. За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-ІV. Згідно з положеннями статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно із частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. За приписами частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку. За змістом частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що станом на дату звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком позивач досяг 60 років. Отже, для призначення пенсії за віком страховий стаж позивача повинен бути не менше 32 років. Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі по тексту - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Згідно із пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном. Порядок ведення трудових книжок колгоспників визначений Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 (далі по тексту - Положення № 310). Відповідно до пункту 1, 2 Положення № 310 трудова книжка колгоспника є основним документом про діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться усім членам колгоспів з прийняття їх у члени колгоспу. Згідно із пунктом 5 Положення № 310 в трудову книжку колгоспника вносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства у колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум трудової участі у громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань, нагородження та заохочення за успіхи в роботі, передбачені статутом та правилами внутрішнього розпорядку колгоспу, інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Згідно із пунктом 6 Положення № 310 всі записи у трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою. Положенням № 310 визначено зразок трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де вказуються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис. Відповідно до пункту 8 Положення № 310 трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки. Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі). Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами необхідне лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів. Колегія суддів наголошує, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2023 року в справі № 171/843/17. Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу: професія або посада, характер роботи: розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. З аналізу наведеної норми слідує, що виключно у випадку, коли у трудовій книжці взагалі відсутні відомості про період роботи, що дає право на призначення пенсії, надаються довідки із зазначенням відповідних відомостей. Колегією суддів встановлено, що за змістом трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 05.01.1988 по 14.05.2004 працював на різних посадах у колгоспі. При цьому, вказана трудова книжка містить відомості про прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі у спільному господарстві та фактично виконаний ОСОБА_1 річний мінімум трудової участі у спільному господарстві, що спростовує твердження апелянта про зворотне. До того ж, відсутність у трудовій книжці записів про відпрацьовані вихододні чи невиконання річного мінімуму трудової участі в колгоспі не є законною перешкодою для зарахування цього часу до страхового стажу. Трудова книжка ОСОБА_1 НОМЕР_1 містить відомості про трудову діяльність позивача починаючи з 01.09.1980 по 11.07.2025. Що стосується неможливості зарахування до страхового стажу відомостей, зазначених у трудовій книжці НОМЕР_1 через невідповідність дати народження позивача паспортним документам (зазначено ІНФОРМАЦІЯ_2 замість ІНФОРМАЦІЯ_3 ), колегія суддів враховує, що допущена роботодавцем помилка у даті народження ОСОБА_1 жодним чином не нівелює отриманий ним у спірний період страховий стаж. Крім того, слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 дійшов висновку, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а. Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а зазначено, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а відтак, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування / призначення пенсії. Беручи до уваги, що трудовою книжкою позивача у повному обсязі підтверджено його зайнятість на роботах, які дають право на призначення пенсії, відмова пенсійного органу з наведених підстав є необґрунтованою. Що стосується неможливості зарахування до страхового стажу позивача періоду його навчання з 01.09.1980 по 11.07.1983 згідно з дипломом НОМЕР_3 від 11.07.1983, через відсутність документального підтвердження неотримання пенсійних виплат на території рф, колегія суддів зауважує, що подаючи заяву на призначення пенсії, позивачем було зазначено, що пенсій іншого виду, за іншими законами України або в іншій державі, ОСОБА_1 раніше не призначалась та не отримувалась, що взагалі не спростовано відповідачем. До того ж, колегія суддів зауважує, що згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви (пункт 4.3 розділу IV Порядку №22-1). Як установлено пунктом 4.7 розділу IV Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до ПФУ (пункт 39 Порядку № 22-1). Зміст наведених правових норм свідчить, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення чи перерахунок пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб в установленому порядку. Водночас рішення за результатами розгляду заяви приймається на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відтак, за наслідком звернення позивача щодо перерахунку чи призначення пенсії за віком працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, реалізовуючи обов`язок держави щодо забезпечення права особи на соціальний захист, в межах наданих йому повноважень та відповідно до чинного законодавства зобов`язаний перевірити, зокрема, чи має заявник вік, необхідний страховий стаж, сприяти такій особі у реалізації права на призначення чи перерахунку її пенсії шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення документів, а у випадку їх невідповідності, роз`яснити такій особі її права, а також надати строк для усунення вказаних недоліків. При цьому, у разі прийняття рішення про відмову у призначенні чи перерахунку пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, орган, що призначає пенсію, повідомляє про це заявника із зазначає причини відмови. У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв суб`єкт владних повноважень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Схожі висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 31.01.2025 по справі № 120/8471/23. У контексті спірних правовідносин слід зазначити, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ГУ ПФУ вживало заходів із перевірки відомостей, зазначених у документах, наданих позивачем, витребувало в уповноважених органів інформацію, необхідну для реалізації покладених на пенсійний орган завдань та сприяло позивачу у одержанні відсутніх документів. З`ясувавши, що поданих позивачем документів є недостатньо, орган пенсійного фонду мав усі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати необхідні документи для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну звірку, однак, таких дій не здійснив. За таких обставин, враховуючи, що відповідачем не вживалось будь-яких дій з метою встановлення відповідності ОСОБА_1 всім критеріям, які дають їй право на призначення пенсії, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову в призначенні позивачу пенсії № 205250015123 від 15.07.2025 та наявність підстав для його скасування. Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень. Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Колегія суддів враховує, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем без надання належної оцінки наданих до заяви про призначення пенсії документам, а також за відсутності відповідного мотивування. При цьому суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданих виключно пенсійному органу. Таким чином, відповідач як суб`єкт владних повноважень у спірних відносинах не реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені законодавством. З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, колегія суддів погоджується із обраним судом першої інстанції способом захисту шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду. За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для його скасування. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України у Волинській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 по справі № 520/31054/25 в частині задоволення позову - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко