Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/10621/25
від 09.06.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 р. Справа № 440/10621/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, м. Полтава, повний текст складено 06.04.26 у справі № 440/10621/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (надалі - ГУПФ), в якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 03.07.2025р. №1200-0402-9/16826 про відмову у виплаті допомоги на поховання за померлого ОСОБА_2 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , допомогу на поховання батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі його двомісячної пенсії, яку він отримував на момент припинення її нарахування та виплати відповідачем; - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду в Луганській області на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом даної позовної заяви. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 у справі № 440/10621/25 позов ОСОБА_1 у справі №440/10621/25 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у виплаті допомоги на поховання за померлого ОСОБА_2 , прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області 03.07.2025 за №1200-0402-9/16826. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області у відповідності до статті 53 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виплатити на користь ОСОБА_1 допомогу на поховання за померлого ОСОБА_2 . Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати, що пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що розглянувши заяву про виплату допомоги на поховання (ф-10 4185 від 03.07.2025) від ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , Головним управлінням листом від 03.07.2025 №1200-0403-9/16826 було оформлене рішення про відмову ОСОБА_1 у оформленні та виплаті допомоги на поховання за померлого ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що виплата пенсії на момент смерті пенсіонера не здійснювалася (лист № 1200-0402-9/16826 від 03.07.2025). Підстави для нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на поховання померлого ОСОБА_2 , відсутні. Отже, управління у своїй діяльності діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є внутрішньо переміщеною особою з фактичним місцем проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 27.11.2014 №1604-1248. Позивачу Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції видано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 від 01.07.2025 серії НОМЕР_2 та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання від 01.07.2025 №00052119320. Як зазначив у відзиві відповідач, 03.07.2025 ОСОБА_1 звернулась до ГУПФ із заявою №ф-10 4185 про виплату допомоги на поховання за померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 пенсіонера ОСОБА_2 03.07.2025 відповідачем прийнято "Рішення про відмову у виплаті допомоги на поховання за померлого ОСОБА_2 " за №1200-0402-9/16826 (а.с. 33), за змістом якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку в ГУПФ та отримував пенсію за віком. Виплата пенсії ОСОБА_2 переведена на поштове відділення з 01.08.2023 відповідно до пункту 16 Порядку №1596 та наданої інформації АТ "Ощадбанк", щодо клієнтів, за рахунками яких суми пенсій та грошової допомоги не одержуються більше як один рік. Пенсія за період з 01.08.2023 по 28.02.2025 ОСОБА_2 не нараховувалась та не виплачувалась. Відповідно до статті 53 Закону №1058, в разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на час смерті. З урахуванням цього прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у оформленні та виплаті допомоги на поховання за померлого ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що виплата пенсії на момент смерті пенсіонера не здійснювалася. Копію рішення позивач отримала 07.07.2025, про що свідчить її підпис. На адвокатський запит від 25.07.2025 б/н листом від 29.07.2025 відповідач повідомив про обставини відмови у виплаті ОСОБА_1 з підстав, наведених у рішенні від 03.07.2025. Не погодившись із правомірністю мотивів відмови, позивач звернулась до суду з цим позовом, в якому просила суд скасувати рішення відповідача від 03.07.2025 №1200-0402-9/16826 як протиправне. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем прав та інтересів позивача у публічно-правових відносинах. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV). Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону №1058-IV, у солідарній системі надаються соціальні послуги за рахунок коштів Пенсійного фонду. До соціальних послуг, передбачених цим Законом, належить допомога на поховання пенсіонера. Згідно з статтею 53 Закону №1058-IV, у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (надалі - Порядок № 22-1). Звернення за допомогою на поховання регламентовано нормами розділу V Порядку №22-1. Так, відповідно до пункту 5.1 Порядку №22-1, особа, яка звертається по допомогу на поховання, подає до органу, що призначає пенсію, документ, що посвідчує особу заявника, заяву про виплату допомоги на поховання (додаток 8), свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання (додаток 14 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.07.2008 №1269/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.07.2008 за №691/15382) або довідку про смерть пенсіонера. У разі реєстрації смерті за межами України подається свідоцтво про смерть або інший документ, що підтверджує факт смерті, виданий компетентним органом іноземної держави. Згідно з пунктом 5.2 Порядку №22-1 заява про виплату допомоги на поховання та необхідні документи працівником структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, приймаються у порядку, передбаченому пунктом 4.2 розділу IV цього Порядку, та засобами програмного забезпечення передаються для опрацювання до структурного підрозділу з питань виплати пенсій органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера. Інформація про виплату допомоги на поховання додається до електронної пенсійної справи померлого пенсіонера. Допомога на поховання виплачується в розмірі, визначеному чинним законодавством. Зазначена виплата не здійснюється в разі смерті особи, яка перебувала на повному державному утриманні (крім випадків, коли поховання здійснюється членами сім`ї або іншою особою). Згідно з п. 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через Вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації. Як установлено судом, сторони визнають той факт, що за життя ОСОБА_2 перебував на обліку в ГУПФ, де отримував пенсію, призначену відповідно до Закону №1058-IV. Водночас слід зазначити, що факт призупинення виплати пенсії, відповідно до положень як Закону №1058-IV, так і Порядку №22-1 жодним чином не передбачає можливості позбавити громадянина України статусу пенсіонера. Отже, навіть після призупинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_2 залишався пенсіонером з усіма гарантіями, передбаченими статтею 46 Конституції України та Законом №1058-IV. Суд звертає увагу, що право на отримання допомоги на поховання Законом №1058-IV пов`язується із самим лише фактом смерті пенсіонера. Жодних застережень, обмежень, заборон про виплату такої допомоги особам, що здійснили поховання пенсіонера, якому з тих чи інших підстав призупинено виплату пенсії, чинне законодавство не передбачає. Як установлено судом першої інстанції, позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду з заявою про виплату їй допомоги на поховання, надавши документи за переліком згідно з пунктом 5.1 розділу V Порядку №22-1. Отже, позивач виконала всі умови, визначені чинним законодавством, а тому у відповідача не було підстав для відмови у виплаті їй такої допомоги. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 03.07.2025 №1200-0402-9/16826 про відмову у виплаті допомоги на поховання за померлого ОСОБА_2 є протиправним та підлягає скасуванню. Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права, що визначено ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року та "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у виплаті допомоги на поховання за померлого ОСОБА_2 , прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області 03.07.2025 за №1200-0402-9/16826 та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області у відповідності до статті 53 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виплатити на користь ОСОБА_1 допомогу на поховання за померлого ОСОБА_2 . Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Згідно з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Разом з цим суд ураховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом були досліджені всі ключові питання, які є важливими для прийняття судового рішення. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно з статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 у справі № 440/10621/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова