Постанова КЦС ВС № 127/3206/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2026 року м. Київ справа № 127/3206/25 провадження № 61-7901св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д., учасники справи: позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідач - Вінницький транспортний фаховий коледж, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Вінницького транспортного фахового коледжу на постанову Вінницького апеляційного суду від 28 травня 2025 року у складі колегії суддів: Голоти Л. О., Копаничук С. Г., Оніщука В. В., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У січні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Вінницького транспортного фахового коледжу про визнання договорів про надання освітніх послуг та про підготовку фахівця недійсними, застосування наслідків недійсності правочинів шляхом стягнення коштів за навчання, відшкодування моральної шкоди. Позовна заява мотивована тим, що у серпні 2021 року ОСОБА_2 - син ОСОБА_1 вступив до Вінницького транспортного коледжу за спеціальністю 205 Лісове господарство, освітньо-кваліфікаційний рівень - молодший бакалавр, денна форма навчання. Під час вступу до навчального закладу їх було повідомлено, що у навчального закладу є всі передбачені чинним законодавством України дозвільні документи Міністерства освіти України на право надання освітніх послуг та акредитації закладу. 01 вересня 2021 року ОСОБА_1 (законний представник), діючи в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_2 (вступник), уклала з Вінницьким транспортним коледжем (заклад) договір про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти № 204, відповідно до пункту 5 якого заклад зобов`язаний: 1) створити умови для ознайомлення вступника та законного представника з ліцензією на провадження освітньої діяльності, сертифікатами (рішеннями) про акредитацію, правилами прийому, відомостями про обсяг прийому за кожною спеціальністю, кількістю місць, виділених для вступу на пільгових умовах; 2) здійснювати навчання здобувача на рівні стандартів фахової передвищої освіти, ліцензійних умов провадження освітньої діяльності та інших вимог законодавства; 3) інформувати здобувача про правила та вимоги щодо організації навчання, його якості та змісту, про права та обов`язки здобувача під час навчання; 4) видати здобувачу диплом про фахову передвищу освіту за умови виконання здобувачем освітньо-професійної програми в обсязі, необхідному для здобуття освітньо-професійного ступеня фахової передвищої освіти; 5) сприяти працевлаштуванню здобувача. Фінансування навчання здійснюється за рахунок коштів фізичних та/або юридичних осіб (пункт 11 договору про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти від 01 вересня 2021 року № 204). Відповідно до пункту 4.1 договору про підготовку фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня фахівця молодшого бакалавра від 05 серпня 2021 року № 4-Л, укладеного між Вінницьким транспортним коледжем (коледж) та ОСОБА_2 (студент), вартість надання освітніх послуг за весь термін навчання (2 роки 10 місяців) складає 42 300 грн (14 100 грн за навчальний рік). Зазначену суму ОСОБА_1 сплатила протягом 2021-2024 років. Вказували, що у заяві від 13 липня 2021 року про допуск до участі в конкурсному відборі на навчання за денною формою здобуття освіти ОСОБА_1 зазначала про те, що ОСОБА_2 є громадянином Республіки Казахстан. Отже, відповідач був повідомлений про відсутність у ОСОБА_2 громадянства України. Проте, у травні 2024 року директор Вінницького транспортного коледжу Фаліштинський М. В. повідомив ОСОБА_1 про те, що у навчального закладу відсутні дозвільні документи та акредитація, а також право на підготовку іноземців та осіб без громадянства в межах ліцензованого обсягу, у зв`язку із чим ОСОБА_2 не потрібно відвідувати подальше навчання, оскільки відповідач позбавлений можливості видати йому диплом про фахову передвищу освіту. У подальшому на запит представника ОСОБА_2. Міністерство освіти і науки України 07 листопада 2024 року надало відповідь про те, що згідно з даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти у Вінницького транспортного фахового коледжу відсутня ліцензія для підготовки іноземців та осіб без громадянства за акредитованими спеціальностями на рівні фахової передвищої освіти за спеціальністю 205 Лісове господарство. Позивачі зазначали, що укладення відповідачем з ними договору про надання освітніх послуг та підготовку громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_2 від 05 серпня 2021 року № 4-Л та від 01 вересня 2021 року № 204, якими передбачено обов`язок закладу освіти здійснити навчання студента за спеціальністю 205 Лісове господарство, без ліцензії з надання таких освітніх послуг є підставою для визнання вказаних договорів недійсними відповідно до частини першої статті 227 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Оскільки відповідач, за відсутності ліцензії, не маючи можливості видати іноземцю ОСОБА_2 диплом, укладав із ним договір про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти та отримував кошти за надання освітніх послуг, тому завдав ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді сплачених за навчання коштів у розмірі 42 300 грн. Посилалися на те, що внаслідок приховування відповідачем тієї обставини, що у нього відсутні ліцензії та інші необхідні дозвільні документи для підготовки іноземців та осіб без громадянства, а також укладення у подальшому оспорюваних договорів, їм була завдана моральна шкода, яка полягає у зміні нормального способу життя, тяжкості вимушених змін у зв`язку із неможливістю отримати диплом. При цьому ОСОБА_2 , витративши три роки життя, так і не отримав належної освіти з вини відповідача. Завдану моральну шкоду вони оцінили у 50 000 грн. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили суд: - визнати недійсним договір про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти від 09 вересня 2021 року № 204, укладений між ОСОБА_1 , яка діяла в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_2 , та Вінницьким транспортним коледжем; - визнати недійсним договір про підготовку фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня фахівця молодшого спеціаліста від 05 серпня 2021 року № 4-Л, укладений між ОСОБА_2 та Вінницьким транспортним коледжем; - застосувати наслідки недійсності правочинів та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 сплачені за навчання грошові кошти у розмірі 42 300 грн; - стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 50 000 грн у рівних частках. Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 березня 2025 року у складі судді Горбатюка В. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до пункту 4 Розділу ІІІ Правил прийому на навчання до Вінницького транспортного коледжу для здобуття освітньо-кваліфікаційного ступеня фахового молодшого бакалавра у 2021 році відповідач мав право укладати договори з іноземцями, у яких є посвідка на постійне проживання, а підписана ОСОБА_2 заява від 13 липня 2021 року за формою № Н-1.01.2.2 засвідчує обізнаність позивачів із вказаними Правилами прийому, наявною ліцензією і сертифікатом про акредитацію відповідної освітньої програми (спеціальності). Районний суд урахував, що відповідач відрахував ОСОБА_2 на підставі наказу від 07 червня 2024 року № 143-С у зв`язку із невиконання ним вимог навчального плану, що не суперечить умовам договору про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти від 01 вересня 2021 року №

204. Суд першої інстанції взяв до уваги пояснення представника відповідача про те, що заклад фахової передвищої освіти правомірно уклав договір про надання освітніх послуг з ОСОБА_2 , який має дозвіл на постійне проживання, не маючи ліцензії на видачу диплому іноземцю, з огляду на можливість отримати громадянство України протягом років навчання. Суд вважав, що ОСОБА_2 міг отримати диплом, набувши громадянство України за час навчання. Оскільки суд відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання правочинів недійсними, стягнення вартості навчання з підстав їх недоведеності, районний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди, яка є похідною від основних вимог. Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 березня 2025 року у складі судді Горбатюка В. В. заяву Вінницького транспортного фахового коледжу про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат за надання професійної правничої допомоги задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Вінницького транспортного фахового коледжу понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. Витрати за сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн у справі залишено за позивачами. Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заявник довів факт понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. Проте, розмір заявлених відповідачем витрат на професійну правову допомогу (46 000 грн) є неспівмірним зі складністю справи та обсягом робіт (кількістю підготовлених процесуальних документів), здійснених адвокатом, тому, ураховуючи клопотання представника позивачів про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, виходячи з критерію розумності, справедливості, районний суд вважав необхідним їх зменшити до 10 000 грн. Розподіл витрат по сплаті судового збору судом здійснено з урахуванням статті 141 ЦПК України Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції Постановою Вінницького апеляційного суду від 28 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 березня 2025 року та додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 березня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано недійсним договір про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти від 01 вересня 2021 року № 204, укладений між ОСОБА_1 , яка діяла в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_2 , та Вінницьким транспортним фаховим коледжем. Визнано недійсним договір про підготовку фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня фахівця молодшого спеціаліста від 05 серпня 2021 року № 4-Л, укладений між ОСОБА_2 та Вінницьким транспортним фаховим коледжем. Застосовано наслідки недійсності договорів та стягнуто з Вінницького транспортного фахового коледжу на користь ОСОБА_1 сплачені за навчання кошти у розмірі 42 300 грн. Стягнуто з Вінницького транспортного фахового коледжу на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з Вінницького транспортного фахового коледжу на користь держави судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422,40 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 2 906,90 грн. Стягнуто з Вінницького транспортного фахового коледжу на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 484,48 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 726,72 грн, а всього - 1 211,20 грн. Стягнуто з Вінницького транспортного фахового коледжу на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 225,72 грн та на користь ОСОБА_2 у розмірі 4 128,98 грн, понесених позивачами в суді першої та апеляційної інстанцій. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , апеляційний суд виходив із того, що оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності у Вінницького транспортного коледжу ліцензії для підготовки іноземців та осіб без громадянства за акредитованими спеціальностями на рівні фахової передвищої освіти за спеціальністю 205 Лісове господарство станом на 2021 рік, тому наявні правові підстави для визнання недійсним відповідно до частини першої статті 227 ЦК України договору про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти від 01 вересня 2021 року № 204, укладеним між ОСОБА_1 , яка діяла в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_2 , та Вінницьким транспортним фаховим коледжем, та договору про підготовку фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня фахівця молодшого спеціаліста від 05 серпня 2021 року № 4-Л, укладеним між ОСОБА_2 та Вінницьким транспортним фаховим коледжем. Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_2 міг отримати диплом, набувши громадянство України за час навчання, зазначивши, що умовами оспорюваних договорів не передбачено обов`язку позивача надати Вінницькому транспортному фахову коледжу заяву про набуття громадянства України. Апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки договір про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти від 01 вересня 2021 року № 204 та договір про підготовку фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня фахівця молодшого спеціаліста від 05 серпня 2021 року № 4-Л визнані судом недійсним, тому сплачені ОСОБА_1 за навчання кошти у розмірі 42 300 грн підлягають відшкодуванню на підставі частини другої статті 216 ЦК України. Задовольняючи частково позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, розмір якої визначений судом з урахуванням принципів розумності, виваженості та справедливості, суд апеляційної інстанції виходив із того, що внаслідок приховування відповідачем тієї обставини, що у нього відсутня ліцензія для підготовки іноземців за акредитованими спеціальностями на рівні фахової передвищої освіти за спеціальністю 205 Лісове господарство, а також укладення у подальшому договорів із позивачами, ОСОБА_2 зазнав душевних страждань, порушення нормального ритму життя, тяжкість вимушених змін у зв`язку із неможливістю отримати диплом, витратив роки життя. У задоволенні вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд відмовив у зв`язку із їх недоведеністю, оскільки вона при укладенні оспорюваних договорів діяла як законний представник ОСОБА_2 , а обов`язок у відповідача в наданні диплому про фахову передвищу освіту був саме перед здобувачем ( ОСОБА_2 ), на користь якого апеляційним судом стягнуто моральну шкоду. При цьому суд відхилив заяву представника відповідача про пропуск ОСОБА_1 , ОСОБА_2 строку позовної давності, зазначивши, що вказаний строк не є пропущеним з огляду на положення пунктів 12, 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Скасовуючи додаткове рішення районного суду, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки основне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 березня 2025 року було скасоване, то додаткове рішення цього ж суду від 17 березня 2025 року, як невід`ємна його частина, також підлягає скасуванню. Розподіл судових витрат здійснено судом з урахуванням статті 141 ЦПК України. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі Вінницький транспортний фаховий коледж, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Вінницького апеляційного суду від 28 травня 2025 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Крім того, у касаційній скарзі Вінницький транспортний фаховий коледж просить розглядати справу в судовому засіданні з повідомленням учасників справи за участі представника. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та рух справи У травні 2025 року касаційна скарга Вінницького транспортного фахового коледжу надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 липня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі; витребувано цивільну справу із суду першої інстанції; відмовлено у задоволенні клопотання заявника про зупинення виконання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та роз`яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України. У вересні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга Вінницького транспортного фахового коледжу мотивована тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає положенням статей 263-265 ЦПК України та підлягає скасуванню. Вважає, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання договорів про надання освітніх послуг та про підготовку фахівця недійсними, застосування наслідків недійсності правочинів шляхом стягнення коштів за навчання та відшкодування моральної шкоди. Посилається на те, що саме недотримання ОСОБА_2 навчального плану, затвердженого Вінницьким транспортним фаховим коледжем, яким було передбачено захист переддипломної практики та здача відповідної звітної документації, призвело до недопущення його до складання кваліфікаційного іспиту та порушень умов договору про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти від 09 вересня 2021 року № 204 (пункт 13), що стало результатом відрахування ОСОБА_2 з навчального закладу відповідно до пункту 5 частини першої статті 44 Закону України «Про фахову передвищу освіту». Зазначає, що Вінницький транспортний фаховий коледж мав право укладати договори з іноземцями, у яких є посвідка на постійне проживання, яку надав ОСОБА_2 . При цьому ОСОБА_2 мав можливість реалізувати своє право, передбачене договором про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти від 09 вересня 2021 року № 204 та отримати диплом, набувши громадянства України за час навчання в коледжі, проте не скористався ним. Відтак, відсутня будь-яка вина Вінницького транспортного коледжу щодо не реалізації позивачем свого права на освіту. На думку заявника, навчальним закладом були створені всі необхідні умови для отримання диплома студентом ОСОБА_2 , а його відрахування з коледжу є наслідок лише його власної академічної неуспішності. Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення Вінницький транспортний фаховий коледж вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28 серпня 2023 року у справі № 591/8251/20, від 18 жовтня 2023 року у справі № 285/5305/22, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу. У вересні 2025 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Крижанівський В. В. подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, яка відповідає вимогам статей 263-265 ЦПК України. Також представником ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокатом Крижанівським В. В. було заявлено клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених повивачами під час розгляду справи судом касаційної інстанції. Зокрема, у мотивувальній частині клопотання зазначено, що загальна сума очікуваних судових витрат становить 7 000 грн (витрати за надання професійної правничої допомоги), однак у прохальній частині заявник не вказує, яка сума судових витрат підлягає відшкодуванню. Оскільки стягненню підлягають реальні витрати на професійну правничу допомогу а не попередні й орієнтовні судові витрати, клопотання представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Крижанівського В. В. під час ухвалення судового рішення не вирішується. Заявник не позбавлений права в порядку, передбаченому ЦПК України, звернутися до Верховного Суду з відповідним клопотанням про стягнення судових витрат з наданням відповідних доказів їх понесення. Фактичні обставини справи, встановлені судами 13 липня 2021 року ОСОБА_2 подав керівнику Вінницького транспортного коледжу заяву за формою № Н-1.01.2.2 про допуск до участі в конкурсному відборі на навчання за денною формою, конкурсна позиція - Лісове господарство, за спеціальністю 205 Лісове господарство. У вказаній заяві зазначено громадянство ОСОБА_2 - Казахстан. Заява містить також такі відомості: попереджений (а) (слово підкреслено), що подання мною недостовірних персональних даних, даних про здобуту раніше освіту, проходження зовнішнього незалежного оцінювання, наявність підстави для першочергового зарахування, право на вступ за співбесідою, іспитами, квотою є підставою для скасування наказу про моє зарахування до числа студентів; З правилами прийому, ліценцією та сертифікатом про акредитацію напряму підготовки/спеціальності/освітньої програми ознайомлений (а) (слово підкреслено). Вказана заява містить підпис ОСОБА_2 (том 1, а. с. 7). Відповідно до наказу директора Вінницького транспортного коледжу Фаліштинського М. В. від 06 серпня 2021 року № 184-С «Про зарахування в число студентів коледжу на основі ПЗСО на денну форму навчання за рахунок коштів фізичних та/або юридичних осіб» та додатку до цього наказу на підставі Правил прийому до Вінницького транспортного коледжу у 2021 році, рішення приймальної комісії від 06 лютого 2021 року протокол № 20 ОСОБА_2 зарахований до числа студентів на основі повної загальної середньої освіти за кошти фізичних і юридичних осіб за спеціальністю 205 Лісове господарство (том 1, а. с. 8 зворот-9). Згідно з пунктом 2.1 договору про підготовку фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня фахівця молодшого бакалавра від 05 серпня 2021 року № 4-Л, укладеним між Вінницьким транспортним коледжем (коледж) та ОСОБА_2 (студент), коледж зобов`язується: забезпечити якісну теоретичну і практичну підготовку фахового молодшого бакалавра згідно з освітньо-професійною програмою і вимогами освітньо-кваліфікаційної характеристики, які відповідають державному стандарту освіти; у період навчання створити студентові відповідні умови для оволодіння професією, розвитку особистості, надавши можливість користуватись бібліотекою, комп`ютерною технікою, спортивним залом; при наявності вільних місць забезпечити студента гуртожитком за додаткову оплату (том 1, а. с. 12). Відповідно до пункту 4.1 договору про підготовку фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня фахівця молодшого бакалавра від 05 серпня 2021 року № 4-Л вартість надання освітніх послуг за весь термін навчання (2 роки 10 місяців) складає 42 300 грн (14 100 грн за навчальний рік). 01 вересня 2021 року між Вінницьким транспортним коледжем державної форми власності в особі Фаліштинського М. В. (заклад) та вступником ОСОБА_2 , законним представником якого є ОСОБА_1 , укладено договір про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти № 204 (том 1, а. с. 9 зворот-11). Загальні положення договору про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти від 01 вересня 2021 року № 204 передбачають, що предметом договору є надання освітніх послуг. Заклад бере на себе зобов`язання зарахувати вступника на навчання, а саме: здійснити підготовку вступника за денною формою здобуття освіти за освітньо-професійною програмою Лісове господарство спеціальністю 205 Лісове господарство для здобуття освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра. Освітньо-професійна програма є акредитованою строком до 2028 року (пункт 1 договору). Відповідно до пункту 5 договору про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти від 01 вересня 2021 року № 204 заклад зобов`язаний: 1) створити умови для ознайомлення Вступника та Законного представника з ліцензією на провадження освітньої діяльності, сертифікатами (рішеннями) про акредитацію, правилами прийому, відомостями про обсяг прийому за кожною спеціальністю, кількістю місць, виділених для вступу на пільгових умовах; 2) здійснювати навчання здобувача на рівні стандартів фахової передвищої освіти, ліцензійних умов провадження освітньої діяльності та інших вимог законодавства; 3) інформувати здобувача про правила та вимоги щодо організації навчання, його якості та змісту, про права та обов`язки Здобувача під час навчання; 4) видати здобувачу диплом про фахову передвищу освіту за умови виконання здобувачем освітньо-професійної програми в обсязі, необхідному для здобуття освітньо-професійного ступеня фахової передвищої освіти; 5) сприяти працевлаштуванню здобувача. Підпунктом 1 пункту 6 договору про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти від 01 вересня 2021 року № 204 передбачено право закладу, вимагати від здобувача виконання освітньо-професійної програми. Відповідно до підпункту 2 пункту 7 договору про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти від 01 вересня 2021 року № 204 здобувач зобов`язаний виконувати вимоги освітньої програми, індивідуальний навчальний план та досягати визначених освітньо-професійною програмою результатів навчання. За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно із законом та умовами цього договору (пункт 12 договору про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти від 01 вересня 2021 року № 204). Пунктом 13 договору про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти від 01 вересня 2021 року № 204 встановлено, що порушення здобувачем умов цього договору є підставою для його відрахування відповідно до пункту 5 частини першої статті 44 Закону України «Про фахову передвишу освіту». Згідно з пунктом 15 договору про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти від 01 вересня 2021 року № 204 він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом усього періоду навчання або до дня повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором. Вінницький транспортний коледж змінив назву на Вінницький транспортний фаховий коледж. ОСОБА_1 сплатила освітні послуги протягом 2021-2024 років, що підтверджується реєстром оплати за навчання ОСОБА_2 (платник ОСОБА_1 ) (том 1, а. с. 13-26). Згідно з доповідною від 07 червня 2024 року, складеною завідувачем відділення 205 Лісове господарство Катеринчаком Ю. на ім`я директора Вінницького транспортного фахового коледжу Фаліштинського М., студент групи 4-Л-62 ОСОБА_2 не виконав вимоги навчального плану і не з`явився на захист переддипломної практики. Запропоновано ОСОБА_2 не допустити до здачі кваліфікаційного іспиту і відрахувати із закладу (том 1, а. с. 26 зворот). Відомістю обліку успішності групи 4-Л-62 спеціальності 205 «Лісове господарство» Вінницького транспортного фахового коледжу від 07 червня 2024 року підтверджується неявка ОСОБА_2 на захист переддипломної практики за восьмий начальний семестр (том 1, а. с. 52 зворот). На підставі наказу директора Вінницького транспортного фахового коледжу Фаліштинського М. В. від 07 червня 2024 року № 143-С «Про допуск студентів денної форми навчання групи 4-Л-62 до складання кваліфікаційного іспиту та відрахування ОСОБА_3 » студента групи 4-Л-62 ОСОБА_2 , який не з`явився на захист переддипломної практики, відраховано з коледжу з 07 червня 2024 року за невиконання вимог навчального плану (том 1, а. с. 27). Відповідно до листа Вінницького транспортного фахового коледжу від 12 липня 2024 року № 01-377/01-12 ОСОБА_2 при вступі подав до приймальної комісії посвідку на постійне проживання, свідоцтво про здобуття повної загальної середньої освіти НОМЕР_1 та власноручно написану заяву вступника, в якій своїм підписом засвідчив, що «з правилами прийому, ліцензією та сертифікатом про акредитацію напряму підготовки/спеціальності/ освітньої програми ознайомлений». Прийом у 2021 році Вінницький транспортний коледж здійснював на підставі діючої ліцензії та «Правил прийому до Вінницького транспортного коледжу у 2021 році». Вищевказані документи були оприлюднені на веб-сайті закладу в розділі «Абітурієнту», «Ліцензії»» та на інформаційному стенді приймальної комісії (паперовий варіант) у вільному доступі. ОСОБА_2 було сформовано академічну довідку від 07 червня 2024 року № 157240, яку останній, разом із оригіналами документів свідоцтва про повну загальну середню освіту, станом на 12 липня 2024 року не забрав (том 1, а. с. 53). Згідно з відомістю директора Вінницького транспортного коледжу щодо права здійснення освітньої діяльності у сфері фахової передвищої освіти відсутня можливість здійснення підготовки іноземців та осіб без громадянства за спеціальністю Лісове господарство (205) за освітньо-кваліфікованим рівнем молодшого спеціаліста або рішення за кожною спеціальністю у сфері фахової передвищої освіти прийнятого у 2018, 2019 роках відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 26 листопада 2019 року № 992-л (том 1, а. с. 53 зворот). Листом Міністерства освіти і науки України від 07 листопада 2024 року № 1/20733-24, наданого на адвокатський запит адвоката Крижанівського В., повідомлено, що згідно з даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти у Вінницькому транспортному коледжі відсутня ліцензія для підготовки іноземців та осіб без громадянства за акредитованими спеціальностями на рівні фахової передвищої освіти за спеціальністю 205 Лісове господарство (том 1, а. с. 28). Відповідно до пункту 4 Розділу ІІІ Правил прийому на навчання до Вінницького транспортного фахового коледжу для здобуття освітньо-кваліфікаційного ступеня фахового молодшого бакалавра у 2021 році, затверджених протоколом педагогічної ради № 3 від 28 грудня 2020 року та головою приймальної комісії Фаліштинським М. В. (далі - Правила прийому до Вінницького транспортного фахового коледжу), іноземці та особи без громадянства, у тому числі, закордонні українці, які постійно проживають в Україні, особи, яких визнано біженцями, та особи, які потребують додаткового захисту, мають право на здобуття фахової передвищої освіти нарівні з громадянами України у тому числі за кошти державного або місцевого бюджету (том 1, а. с. 54-75). Пунктом 3 Розділу II Правил прийому до Вінницького транспортного фахового коледжу передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, особи, яким надано статус біженця в Україні, та особи, які потребують додаткового або тимчасового захисту, мають право на здобуття освітньо-кваліфікаційного ступеня фахового молодшого бакалавра нарівні з громадянами України за кошти державного або місцевого бюджету. Зазначені пункти Правил прийому до Вінницького транспортного фахового коледжу узгоджуються з Умовами прийому на навчання до закладів фахової передвищої освіти в 2021 році (том 1, а. с. 76 зворот-94), затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 30 жовтня 2020 року № 1342 «Про затвердження Умов прийому на навчання до закладів фахової передвищої освіти в 2021 році» (том 1, а. с. 75 зворот-76). Відповідно до пункту 13 Розділу VI Правил прийому до Вінницького транспортного фахового коледжу факт ознайомлення вступника з Правилами прийому, наявною ліцензією і сертифікатом про акредитацію відповідної освітньої програми (спеціальності), а також факт наявності/відсутності підстав для зарахування за співбесідою, зарахування за квотою - 1, квотою - 2, фіксуються в заяві вступника і підтверджуються його особистим підписом під час подання заяви. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Касаційна скарга Вінницького транспортного фахового коледжу задоволенню не підлягає. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують. Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків (стаття 202 ЦК України). Згідно із частинами першою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Отже, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. У статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). У відповідності до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Частиною першою статті 227 ЦК України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17). Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним (див.: постанову Верховного Суду від 22 червня 2020 року у справі № 177/1942/16-ц (провадження № 61-2276св19)). У пункті 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 (провадження № 14-40цс21) містяться висновки про те, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо ж повернення майна відчужувачу не відновлює права позивача, то суд може застосувати інший ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог (подібний за змістом висновок викладено в пункті 8.49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21 (провадження № 12-1гс23)). Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Установивши, що відповідач не надав належних і допустимих доказів наявності у Вінницького транспортного фахового коледжу ліцензії для підготовки іноземців та осіб без громадянства за акредитованими спеціальностями на рівні фахової передвищої освіти за спеціальністю 205 Лісове господарство станом на 2021 рік, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про визнання недійсними договору про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти від 01 вересня 2021 року № 204, укладеним між ОСОБА_1 , яка діяла в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_2 , та Вінницьким транспортним фаховим коледжем, та договору про підготовку фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня фахівця молодшого спеціаліста від 05 серпня 2021 року № 4-Л, укладеним між ОСОБА_2 та Вінницьким транспортним фаховим коледжем відповідно до частини першої статті 227 ЦК України. Суд апеляційної інстанції правильно відхилив посилання відповідача на те, що ОСОБА_2 міг отримати диплом, набувши громадянство України за час навчання, оскільки умовами оспорюваних договорів не передбачено обов`язку позивача надати Вінницькому транспортному фаховому коледжу заяву про набуття громадянства України. З цих підстав Верховний Суд відхиляє аналогічні доводи касаційної скарги заявника. Посилання Вінницького транспортного фахового коледжу на те, що ОСОБА_2 був відрахований із навчального закладу у зв`язку із невиконанням ним навчального плану для студентів групи 4-Л-62 відділення спеціальності 205 Лісове господарство не впливають на правильність висновків апеляційного суду, оскільки скасування наказу про відрахування ОСОБА_2 із коледжу не є ефективним способом захисту прав позивачів, так як не захистить порушеного права та не забезпечить можливості отримання диплому здобувачем освіти. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина перша статті 216 ЦК України). Відповідно до частини другої статті 216 ЦК України якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Положення статті 216 ЦК України застосовується виключно до сторін правочину. Установивши, що за визнаними судом недійсними договорами ОСОБА_1 сплатила Вінницькому транспортному фаховому коледжу грошові кошти у розмірі 42 300 грн, апеляційний суд дійшов правильного висновку про їх стягнення з відповідача відповідно до положень статті 216 ЦК України, оскільки саме ця сума була отримана Вінницьким транспортним фаховим коледжем на виконання умов оспорюваного договору як вартість навчання ОСОБА_2 . Верховний Суд погоджується з такими висновками апеляційного суду, вважає їх правильними. Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Аналіз положень статті 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02 березня 2023 року у справі № 607/21703/21 (провадження № 61-11873св22). Визначаючи підстави та розмір моральної шкоди, суд апеляційної інстанції виходив із того, що таку шкоду завдано ОСОБА_2 внаслідок приховування відповідачем тієї обставини, що у нього відсутня ліцензія для підготовки іноземців за акредитованими спеціальностями на рівні фахової передвищої освіти за спеціальністю 205 Лісове господарство, а також укладення у подальшому з позивачами оспорюваних договорів, які були визнані судом недійсними. З урахуванням вимог розумності і справедливості, розмір завданої моральної шкоди, у зв`язку з такими діями відповідача суд визначив у розмірі 10 000 грн. Верховний суд вважає, що апеляційний суд надав правильну оцінку спірним правовідносинам та правильно застосував до них норми матеріального права. При цьому касаційна скарга не містить доводів щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні вимог щодо відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про незабезпечення повного та всебічного розгляду справи судом та неврахування наявних у матеріалах справи доказів, оскільки вважає, що апеляційний суд встановив обставини справи в достатньому обсязі для правильного її вирішення та ухвалення законного судового рішення по суті спору. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції. Посилання заявника на неврахування судом правових висновків Верховного Суду, не заслуговує на увагу, оскільки у вказаних заявником справах були встановлені інші фактичні обставини. Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони не відповідають матеріалам справи та встановленим судом обставинам, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції- без змін. З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється. Щодо клопотання Вінницького транспортного фахового коледжу про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи за участі представника Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складання доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Клопотання Вінницького транспортного фахового коледжу не підлягає задоволенню, оскільки розгляд цієї справи в касаційному порядку проведений Верховним Судом за правилами статті 401 ЦПК України в порядку письмового провадження, в якому учасники справи не повідомляються про такий розгляд. Рішення про виклик сторін для надання пояснень судом не приймалося. Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Відмовити Вінницькому транспортному фаховому коледжуу задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи за участі представника. Касаційну скаргу Вінницького транспортного фахового коледжу залишити без задоволення. Постанову Вінницького апеляційного суду від 28 травня 2025 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: Р. А. Лідовець І. Ю. Гулейков Д. Д. Луспеник