LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КГС ВС910/5213/25

від 08.06.2026 · Господарська
Резолютивна:Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/5213/25 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Заводське-74" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2026.

УХВАЛА 08 червня 2026 року м. Київ cправа № 910/5213/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І., розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Заводське-74" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 за позовом Київської міської ради до Приватного підприємства "Заводське-74" про стягнення коштів, ВСТАНОВИВ: Київська міська рада звернулася до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Заводське-74" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 25.11.2021 по 13.07.2023. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач як фактичний користувач земельної ділянки площею 0,8304 га з кадастровим номером 8000000000:78:136:0010, не сплачував орендну плату за користування вказаною земельною ділянкою, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно збережені кошти. 04.07.2025 позивач зменшив розмір позовних вимог на суму 1 580 435,46 грн , оскільки відповідач надав до матеріалів справи платіжні інструкції про сплату податку на землю за січень-червень 2023 року на загальну суму 780 528,66 грн.; платіжні інструкції про сплату орендної плати за користування спірною земельною ділянкою ТОВ "Богдан" АГ" на загальну суму 885 343,69 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2025, залишеним без змін в частині апеляційного оскарження постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2026, позов задоволено частково: стягнуто 1 481 670,53 грн, а в решті - відмовлено. Суд виходив з того, що позивач безпідставно нарахував та заявив до стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за загальний період з 24.02.2022 по 31.05.2022 у зв`язку з тим, що орендарі не сплачували орендну плату за користування землею в м. Києві (вся територія міста Києва визнана територією активних бойових дій), а тому Київська міська рада і не могла одержати орендну плату від відповідача. Водночас, перевіривши правильність розрахунку безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою за період з 25.11.2021 по 13.07.2023 (без урахування періоду з 24.02.2022 по 31.05.2022) дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення 1 481 670,53 грн. Приватне акціонерне товариство "Заводське-74" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить змінити рішення, зменшивши суму, що підлягає стягненню до 869 248,74 грн, посилаючись на те, що суд, не врахувавши висновків Верховного Суду, стягнув на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України коштів, збережених без достатніх підстав, в розмірі 5% від грошової оцінки ділянки, з посиланням на те, що Київська міська рада мала право на них розраховувати, хоча, в цьому випадку Київська міська рада не могла розраховувати більше, ніж на 4% від цієї грошової оцінки. За наслідками перевірки матеріалів поданої касаційної скарги, Суд з урахуванням наведеної скаржником виключної підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє у відкритті касаційного провадження з огляду на таке. Суди встановили, що на земельній ділянці площею 0,8304 га з кадастровим номером 8000000000:78:136:0010, місце розташування: вул. Корабельна, 3, Оболонський р-н, м. Київ, розташований об`єкт нерухомого майна, на який за відповідачем 02.04.2021 зареєстровано право власності. Однак як встановили суди у спірний період за відповідачем будь-яке право на цю земельну ділянку не було зареєстровано у встановленому законодавством порядку. При цьому суди зазначили, що відповідно до інформації, котра міститься в пояснювальній записці від 14.05.2021 № ПЗН-22448 до проєкту рішення Київської міської ради "Про передачу Приватному підприємству "Заводське-74" земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування торгово-сервісного автоцентру з офісними приміщеннями на вул. Корабельній, 3 в Оболонському районі міста Києва", рішенням Київської міської ради від 27.10.2005 № 339/3800 ТОВ "Автомобільна група "Богдан" передана в оренду на 15 років земельна ділянка для будівництва, експлуатації та обслуговування торгово-сервісного автоцентру з офісними приміщеннями на вул. Корабельній, 3 (договір оренди земельної ділянки від 24.11.2006 № 78-6-00393). Термін оренди за договором до 24.11.2021. Договір оренди не поновлювався. Суд апеляційної інстанції, переглянувши рішення суду в апеляційному порядку, зазначив про те, що розрахунок орендної ставки за користування відповідачем земельною ділянкою позивач здійснив в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно з додатками 11 до рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2021 рік" від 24.12.2020 № 24/24; рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2022 рік" від 09.12.2021 № 3704/3745; рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2023 рік" від 08.12.2022 № 5828/5869. За сформованою практикою Верховного Суду положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постанови Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 02.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19). Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16 та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17. Колегія суддів зазначає, що скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що стягувана позивачем сума коштів має обраховуватися від 4% нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, а не від 5% такої. Однак судами попередніх інстанцій не встановлено таких обставин справи, за яких стягувана позивачем сума коштів має обраховуватися від 4% нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Скаржник у касаційній скарзі не посилався як на підставу касаційного оскарження на положення пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та не зазначав у зв`язку із цим порушення судами норм процесуального права, які передбачені пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу. Отже, інших виключних випадків касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім положень пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у касаційній скарзі не зазначено. У пунктах 7.6-7.8 Рішення Конституційного Суду України 22.11.2023 у справі № 10-р(ІІ)/2023 вказано, що Європейський суд із прав людини послідовно обстоює позицію, що для розуміння змісту обмежень права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції, є потреба у врахуванні ролі касаційних судів та визнанні того, що умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги; застосування визначеного у національному праві критерію ratione valoris для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою з огляду на саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Верховний Суд як суд касаційної інстанції із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні спорів. Тому внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1, 4 частини 1 статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою згідно з пунктом 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/5213/25 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Заводське-74" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2026. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Головуючий Г. М. Мачульський Судді Є. В. Краснов Л. І. Рогач

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»