Постанова 4876 № 908/139/26

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Додаткова постанова ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.06.2026 року м.Дніпро Справа № 908/139/26 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Висоцького А.М. (доповідач), суддів: Левшиної Г.В., Віннікова С.В. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтранс Україна" адвоката Хілько Альони Василівни про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 908/139/26 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтранс Україна" (69014, м. Запоріжжя, вул. Кольорова, буд. 7; поштова адреса: 69014, м. Запоріжжя, а/с 4802) до відповідача: Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133) про стягнення 16 387 008,82 грн. ВСТАНОВИЛА: До Господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Елтранс Україна з позовом до Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом про стягнення 10181925,90 грн. заборгованості, 5044343,36 грн. інфляційних збитків та 1160739,56 грн. 3% річних. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 31.03.2026 у справі №908/139/26 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтранс Україна" 8 694 873 грн. 90 коп. заборгованості, 991 215 63 грн. 3% річних, 4 307 626 грн. 07 коп. інфляційних втрат, 167 924 грн. 59 коп. судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.04.2026 по справі №908/139/26 клопотання ТОВ Елтранс Україна про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково, стягнуто з АТ НАЕК Енергоатом в особі філії ВП ЗАЕС 80 000,00 витрат на професійну правничу допомогу. До Центрального апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.03.2026 по справі № 908/139/26, в якій товариство просило скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити в позові; за наявності обставин для задоволення позовних вимог товариство просило зменшити розмір нарахування 3% річних та інфляційних втрат до мінімально можливого. Також не погоджуючись з додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.04.2026 у справі № 908/139/25, Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати додаткове рішення та прийняти нове, про відмову в задоволенні клопотання ТОВ Елтранс Україна про стягнення витрат на правничу допомогу; за наявності обставин для задоволення клопотання зменшити розмір витрат до мінімально можливого. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.03.2026 по справі № 908/139/26 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області від 31.03.2026 по справі № 908/139/26 залишено без змін. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 16.04.2026 по справі № 908/139/26 залишено без задоволення, додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 16.04.2026 по справі № 908/139/26 залишено без змін. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити апеляційну скаргу АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» без задоволення, а судове рішення Господарського суду Запорізької області від 31.03.2026 у справі №908/139/26 без змін. Також просив судові витрати, понесені в зв`язку з апеляційним переглядом рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/139/26 від 31.03.2026 року покласти на апелянта - АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». Зазначив, що попередньо розрахований розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. 29.05.2026 від позивача до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій останній просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 29.05.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Висоцького А.М. (доповідач), суддів: Левшиної Г.В., Віннікова С.В. 01.06.2026 на адресу Центрального апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія " Енергоатом" надано заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу, в якому просить зменшити заявлений розмір витрат правничої допомоги до мінімально можливого розміру. Заперечення обгрунтоване тим, що витрати на правничу допомогу є неспівмірними із: складністю справи та обсягом наданих послуг, витраченим часом, значенням справи для сторін. Спір не є складним і не потребує значного часу виконання юридичної роботи. Відповідачем у даній справі є акціонерне товариство, єдиним засновником та акціонером якого є держава в особі Кабінету Міністрів України, яке опинилось в скрутному фінансовому становищі через окупацію Запорізької АЕС. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2026 питання щодо правничих витрат позивача в суді апеляційної інстанції призначено до розгляду в письмовому провадженні, відповідно до ст.244 ГПК України. Дослідивши матеріали справи, розглянувши вимогу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтранс Україна" адвоката Хілько Альони Василівни про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №908/139/26 в апеляційній інстанції колегія суддів встановила наступне. Частинами 1 та 2 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд дотримується позиції, відповідно до якої за статтею 124 ГПК України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були понесені (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 916/24/18). У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що орієнтовний розмір судових витрат становить 5 000 грн. За приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Колегія суддів бере до уваги, що Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.04.2024 у справі № 346/2744/21, пославшись на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21, наголосила: - якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, вона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; - у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат. У постанові від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду врахував, що рішення суду першої інстанції було ухвалене 27.12.2022, при цьому позивач звернувся із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу, до якої додав докази їх понесення, протягом п`яти днів після його ухвалення (03.01.2023). Докази були датовані за період з 09.12.2021 до 03.08.2022, тобто до моменту постановлення рішення суду першої інстанції; погодився з позицією суду першої інстанції, який відмовив у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки її зміст не містив обґрунтування поважних причин неподання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі. Верховний Суд, здійснюючи касаційний перегляд господарських справ, також неодноразово посилався на зазначені висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанови від 04.06.2025 у справі №912/2005/24, постанови від 25.09.2024 у справі № 910/1007/22, від 26.11.2024 у справі № 916/2168/22, від 12.12.2024 у справі № 911/826/23, від 28.01.2025 у справі № 910/5810/24, від 12.03.2025 у справі №910/87/24, від 25.03.2025 у справі №910/11352/24, від 15.04.2025 у справі №910/6138/24). З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення можуть бути прийняті докази понесення витрат на правничу допомогу, які датовані після його ухвалення або, якщо вони датовані до ухвалення судового рішення, - в разі визнання поважними підстав їх неподання до судових дебатів, в інакшому випадку (якщо докази датовані до ухвалення судового рішення і сторона не заявляє клопотання про визнання поважними підстав неподання таких доказів до судових дебатів) такі докази не можуть бути прийняті судом і в задоволенні відповідної заяви сторони слід відмовити. Колегія суддів звертає увагу, що у відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено орієнтовний розмір витрат в сумі 5 000 грн. Постанову суду ухвалено 26.05.2026, а 29.05.2026 позивачем подано суду клопотання, отже, останнім дотримано строк, визначений у ч.8 ст.129 ГПК України. До клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу наданий акт приймання-приймання послуг від 28.05.2026 та детальний опис робіт ( наданих послуг) та здійснених витрат виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі від 28.05.2026. Таким чином, докази прийняття позивачем правничих послуг створені після ухвалення судового рішення (постанови), що є підставою для їх прийняття судом. Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю Елтранс Україна (клієнт за договором) та Адвокатом Хілько А.В. було укладено договір про надання правової допомоги № 153 від 14.01.2026, предметом якого є зобов`язання Адвоката надавати клієнту правову допомогу, пов`язану з захистом його прав і законних інтересів в судах всіх інстанцій, що діють в системі судоустрою України, на підприємствах, установах і організаціях усіх форм власності незалежно від підпорядкування у справі про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних за договором поставки № 53-121-01-21-10720 від 27.09.2021, укладеним між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Товариством з обмеженою відповідальністю Елтранс Україна (п. 1.1). Остаточна вартість та ціна послуг визначається у детальному описі робіт (п. 4.2). Відповідно до п.п. 4.3, 4.4, вартість робіт визначається у фіксованому розмірі ціни послуг без врахування часу роботи адвоката. Оплата за даним договором здійснюється шляхом 100% попередньої оплати на підставі рахунку та попереднього (орієнтовного) опису робіт. Згідно п. 4.6, за результатами наданих послуг складається акт приймання-передачі послуг. За змістом опису робіт ( наданих послуг) та здійснених витрат виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі адвокатом були надані послуги по Договору: складання відзиву на апеляційну скаргу. Вартість послуги згідно з договором: 5 000,00 грн.; Отже, матеріалами справи підтверджується надання позивачу правової допомоги і складання процесуальних документів у справі в суді апеляційної інстанції адвокатом Хілько Альоною Василівною згідно з ордером від 18.05.2026. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 282 ГПК України, постанова суду апеляційної інстанції має містити, зокрема, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. За приписами п.12 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення. Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України). Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України). Відповідно до приписів частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 ст. 126 ГПК України). Суд апеляційної інстанції наголошує, що можуть бути розподілені витрати і такі, що вже фактично понесені (відшкодування) і такі, що тільки підлягають сплаті (згідно правового висновку, наведеного у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19). Розподіл судових витрат передбачено ст.129 ГПК України, частинами 4, 5 якої встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 ст.129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Аналогічна позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 925/932/20, від 04.06.2020 у справі № 906/598/19. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 16.11.2022 у справі №922/1964/22, з посиланням на постанову об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19. До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. Так, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як: їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19). Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20). Як зазначено вище, позивач заявив про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу вартість яких складає 5 000 грн. Зазначене не суперечить вимогам законодавства, зокрема положенням Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". З огляду на викладене, обставини щодо понесення витрат на професійну правничу допомогу у вказаному вище розмірі доведені позивачем згідно з положеннями ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Здійснивши аналіз матеріалів справи і доказів понесення витрат позивача на правову допомогу, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення вимоги позивача та вважає необхідним стягнути з відповідача 5000,00 грн. понесених позивачем витрат в суді апеляційної інстанції. Судом не встановлена, а відповідачем не доведена неспівмірність витрат позивача на правничу допомогу і наявність ознак надмірного тягаря для відповідача, нерозумність розміру таких витрат, що у повній мірі покладено на відповідача, з урахуванням приписів ст.74 ГПК України. Також, колегія суддів зауважує, що скаржником не надані, зокрема, власні розрахунки витрат на правничу допомогу, які він вважає співмірними та обґрунтованими. З огляду на викладене відповідні доводи скаржника зводяться до узагальненого непогодження із здійсненим судом розподілом таких витрат. Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтранс Україна" адвоката Хілько Альони Василівни про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №908/139/26 задовольнити. Стягнути з Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Елтранс Україна (вул. Кольорова, буд. 7, м. Запоріжжя, 69014; поштова адреса: а/с 4802, м. Запоріжжя, 69014, код ЄДРПОУ 39380838) 5000 (п"ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Доручити Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ. Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст додаткової постанови підписаний 08.06.2026. Головуючий суддя А.М. Висоцький Суддя С.В. Вінніков Суддя Г.В. Левшина