Постанова 4875 № 922/3059/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2026 року м. Харків Справа № 922/3059/25 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І. за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А., за участю представників: від позивача Бенденжук Л.О., від відповідача Малахова Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Добро та порядок" (вх.№415Х від 02.03.2026) на рішення Господарського суду Харківської області від 03.02.2026 у справі №922/3059/25 (м. Харків, суддя Сальнікова Г.І., повне рішення складено 13.02.2026) за позовом Харківської міської ради, м.Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добро та порядок", м.Харків, про стягнення 728021,18 грн, - ВСТАНОВИВ: Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добро та порядок" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 728021,18 грн. за використання земельної ділянки по вул. Доброчинців, 152-Б у м. Харкові з кадастровим номером 6310136300:08:047:0036 за період з 12.03.2021 по 28.02.2022 та судові витрати. Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.02.2026 у справі №922/3059/25 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Добро та порядок" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 728021,18 грн за використання земельної ділянки по вул. Доброчинців, 152-Б у м. Харкові з кадастровим номером 6310136300:08:047:0036 за період з 12.03.2021 по 28.02.2022 та витрати зі сплати судового збору у розмірі 10920,32 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю "Добро та порядок" з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 03.02.2026 року у справі №922/3059/25 та ухвалити нове, яким відмовити Харківській міській раді в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Добро та порядок" вказує про те, що: - категорія земель та визначений в її межах вид цільового призначення впливає на обрання коефіцієнту застосування для визначення нормативно грошової оцінки, що випливає на визначення її розміру. Так, коефіцієнт цільового призначення: 03.13. Для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування становить 2,5 ( в свою чергу для категорії земель:

11. Землі промисловості в залежності від цільового призначення найвищий коефіцієнт 1,2). Отже, відомості в ДЗК містять невідповідності, що впливають на визначення НГО та розміру орендної плати за користування земельною ділянкою. Земельна ділянка сформована з порушення норм Земельного Кодексу України за наявності очевидної помилки, як наслідок Нормативно грошова оцінка проведена за порушенням Методики нормативно грошової оцінки земельних ділянок через обрання завищеного коефіцієнта при розрахунку, що прямо випливає із норм законодавства та впливає на розмір заявлених позовних вимог. Проте, суд першої інстанції фактично поклав за основу рішення формальний запис у Державному Земельному Кадастрі, не перевіривши його вплив на економічні показники розрахунку. При цьому Відповідач не наділений повноваженнями щодо внесення відомостей до ДЗК, тоді як позивач, має відповідні повноваження та несе ризик наслідків ведення таких даних. Таким чином, висновок суду щодо розміру безпідставно збережених коштів є передчасним та зробленим без повного з`ясування обставин справи; - суд першої інстанції не надав оцінки додатковим поясненням ТОВ "Добро та порядок", з приводу того, що під час дії спірного періоду послідовно діяло дві різні Методики нормативно - грошової оцінки, що свідчить про той факт, що Харківська міська рада не довела незмінність нормативно - грошової оцінки, при цьому суд першої інстанції зазначив: «матеріали справи свідчать, що відповідачем не доведено будь-яку зміну розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки за період стягнення», з вказаним апелянт категорично не погоджується. Тобто протягом позовного періоду послідовно діяло дві різні Методики нормативної грошової оцінки: в період від початку позовного періоду і до 10 листопада 2021 року включно діяла Методика нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213; в період від 03 листопада 2021 року (набрала чинності 10.11.2021), для визначення якої застосовувалась формула : Цн = В х Нп / Нк х Кф х Кх, і до завершення позовного періоду діяла Методика нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 року №1147 для визначення нормативно-грошової оцінки якої встановлена формула: Цн = Пд х Нрд х Км1 х Км2 х Км3 х Км4 х Кцп х Кмц х Кні. ТОВ "Добро та порядок" не стверджує про необхідність надавати нормативно грошову оцінку за кожен календарний рік, а акцентує увагу суду відносно не доведення позивачем саме незмінності нормативно грошової оцінки населених пунктів, оскільки обидві Методики мають принципові різні алгоритми для визначення нормативного грошової оцінки. На підтвердження вказаної позиції було надано посилання на постанову Східного Апеляційного Господарського суду м. Харкова по справі №922/2438/24( 922/4053/24) від 09.07.2025 року. Крім того, у скарзі апелянт також посилається на позицію щодо порядку застосування Методик, викладену у постанові Східного апеляційного господарського суду по справі 922/3066/25; - суд першої інстанції не врахував при постановленні рішення правомірність застосування орендної ставки. Як вказувалось вище, ТОВ "Добро та порядок" неодноразово звертало увагу суду, під час судового засіданні та у відзиві, що внаслідок некоректних даних у Витязі з державного земельного кадастру, розрахунок наданий Харківською міською радою є некоректним, оскільки для земель категорії: землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оброни та іншого призначення, а цільове призначення 03.13. Для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового призначення згідно Положенням про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, затверджене рішенням 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.02.2008 №41/08 (зі змінами) містяться різні орендні ставки, проте суд першої інстанції вказав, що «Харківська міська рада в обґрунтування позовних вимог правомірно покладалася на відомості витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.03.2021 №НВ-6314991202021, які в силу статті 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" є офіційними, а тому твердження відповідача про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310136300:08:047:0036 сформована з порушенням відхиляється судом як безпідставне.» Проте, саме позивач своїм рішення затверджував внесення відомостей у Державний Земельний Кадастр, і внаслідок такої помилки економічний тягар невідповідності цільового призначення та категорії покладено на відповідача. Позивач фактично застосував ставку, яка не могла бути застосована до цієї категорії, неправильне застосування орендної ставки призвело до істотного завищення розміру стягнення, що суперечить компенсаторному характеру вимог, заявлених на підставі ст. 1212 Цивільного Кодексу України; - під час розгляду справи по суті представником надавались усні пояснення щодо обмежень у використанні земельної ділянки 6310136300:08:047:0036, що визначені у Витязі з ДЗК, яким встановлені охоронні зони навколо об`єкта транспорту площею 0,0030; 0,0349; 0,0073; 0,0345, підстава винекнення ЗУ «Про трубопровідний транспорт», термін дії безстроково; охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної ситстеми 0,0043 га. ЗУ «Про електроенергетику», безстроково. Загальна площа обмежень 0, 084 га. Відповідно до ЗУ «Про трубопровідний транспорт» та ЗУ «Про електроенергетику: землі в межах охоронних зон: мають обмежений режим використання: не можуть бути забудовані та не можуть використовуватися з метою отримання прибутку. При цьому, міська рада при здійсненні розрахунків зі стягнення коштів використала всю площу земельної ділянки, хоча фактично частина земельної ділянки згідно витягу з ДЗК використана бути не може. Суд першої інстанції також з невідомих підстав не надав правову оцінку вказаним доводами представника відповідача; - суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що «Суд звертає увагу, що позовні вимоги Харківської міської ради жодним чином не стосуються спору щодо площі фактичного використання відповідачем земельної ділянки, оскільки розрахунок заборгованості проведено виключно щодо сформованої земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав, на якій наявне нерухоме майно відповідача, що підтверджується належними та допустимими доказами та відповідає положенням законодавства.» Проте, в матеріалах справи відсутні докази (акти обстеження майна, геодезичних зйомок земельної ділянки), щодо розміщення на земельній ділянці 6310136300:08:047:0036 об`єктів нерухомості як і наслідок фактичної використовуваної площі земельної ділянки; Системою автоматизованого розподілу справ відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2026 для розгляду справи №922/3059/25 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Сгара Е.В., суддя Склярук О.І. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю "Добро та порядок" (вх.№415Х від 02.03.2026) на рішення Господарського суду Харківської області від 03.02.2026 у справі №922/3059/25. Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №922/3059/25. 12.03.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/3059/25 (вх.№2971). Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2026 у зв`язку з відпусткою судді Сгари Е.В. для розгляду справи №922/3059/25 визначено наступний склад суду: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С., суддя Склярук О.І. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2026 призначено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Добро та порядок" (вх.№415Х від 02.03.2026) на рішення Господарського суду Харківської області від 03.02.2026 у справі №922/3059/25 до розгляду на на "09" квітня 2026 р. о 09:45 у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №

132. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Добро та порядок" до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№3934 від 08.04.2026), в якому останнє просить суд долучити до матеріалів справи №922/3059/25 відповідь Головного Держгеокадастру у Харківській області. У вказаному клопотанні скаржник також зазначає, зокрема, що необхідність отримання зазначеного доказу виникла після ознайомлення з повним текстом рішення суду першої інстанції, зокрема його мотивувальною частиною, якою суд поклав в основу рішення відомості Державного земельного кадастру як безумовно достовірні та такі, що не підлягають перевірці, не дослідивши ту обставину, що питання відповідності категорії земель та їх цільового призначення випливає з норм законодавства, а будь-які суперечності впливають на визначення розрахунку безпідставно збережених коштів позивачем та визнання нормативно-грошової оцінки. Також апелянт зазначає, що під час судових засідань судом першої інстанції не ставились питання щодо доведення невідповідності відомостей в Державному земельному кадастрі, тому були відсутні сумніви у необхідності подання додаткових доказів до суду першої інстанції на підтвердження норм законодавства, що визначають невідповідність внесених даних у Державний земельний кадастр. Водночас, у мотивувальній частині рішення суд фактично поклав обов`язок доведення таких обставин на Відповідача, тому вказаний доказ спростовує висновки суду першої інстанції та підтверджує доводи апеляційної скарги. Отримання відповіді Держгеокадастру потребувало часу після ознайомлення з повним текстом рішення суду, що об`єктивно унеможливлювало її подання до суду першої інстанції. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2026 відкладено розгляд справи на 07 травня 2026 року о 10:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 132 . Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.04.2026 виправлено описку у п.1 резолютивної частини ухвали Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2026 у справі №922/3059/25, а саме зазначено правильну дату судового засідання "04" травня 2026 р. о 10:30 годині, замість "07" травня 2026 р. о 10:30 годині. Від Харківської міської ради до суду апеляційної інстанції надійшли додаткові пояснення (вх.№5005 від 04.05.2026), в яких остання просить суд відмовити в задоволенні клопотання ТОВ «Добро та порядок» від 08.04.2026 про долучення доказів. У випадку задоволення клопотання ТОВ «Добро та порядок» про долучення доказів, Харківська міська рада просить визнати поважним причини пропуску строку для подачі доказів та поновити строк для подання доказів долучених до додаткових пояснень. Долучити до матеріалів справи № 922/3059/25 додаткові пояснення. В обґрунтування своєї позиції по справі Харківська міська рада зазначає, що: - технічна документація з нормативної грошової оцінки землі, розроблена відповідно до Порядку № 489, зберігає чинність до моменту затвердження відповідним органом місцевого самоврядування нової технічної документації, як це передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 1147. Незважаючи на викладене, Харківська міська рада повідомляє, що для коду цільового призначення 03.13, коефіцієнт, який враховує цільове призначення земельної ділянки (Кцп), відповідно до додатку № 8 Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147, застосовується зі значенням 2,5. Таким чином, значення згідно з КВЦПЗ відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 та постанови постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147 залишилось незмінним; - Харківська міська рада зазначає, що зміна методики розрахунку не спричинила автоматичної втрати чинності або скасування затвердженої нормативної грошової оцінки, а відмінності у формулах та коефіцієнтах розрахунку не впливають на сам факт визначення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, адже такі формули і коефіцієнти мали застосовуватися лише у разі виготовлення та затвердження нової технічної документації органом місцевого самоврядування. У даній справі технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, затверджена рішенням Харківської міської ради, була введена в дію з 2020 року та залишалася чинною протягом усього розглядуваного періоду. Рішень про затвердження нової технічної документації або проведення нової нормативної грошової оцінки (згідно змігненої Методики) у спірний період органом місцевого самоврядування не приймалося. Посилання ТОВ «Добро та порядок» на зміну Методики нормативної грошової оцінки земель є необґрунтованими, оскільки апелянт безпідставно ототожнює зміну методики розрахунку з фактичною зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Прийняття у 2021 році нової Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок саме по собі не припиняло дії раніше затвердженої технічної документації та не змінювало чинну нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що прямо випливає з положень цієї Методики. За таких обставин у справі наявні передумови для застосування наявного витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки до попередніх періодів, оскільки сама нормативна грошова оцінка земельної ділянки у спірний період не змінювалася. При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що нормативна грошова оцінка земель відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147 «Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок» не розроблялась та не затверджувалась. Протилежного скаржником не надано, оскільки не існує; - визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки за попередні періоди шляхом зворотного застосування (через ділення) коефіцієнтів індексації до показників, зазначених у витязі за 2025 рік, є логічним та обґрунтованим способом розрахунку, що відповідає загальновідомим математичним правилам визначення множника у разі відомого добутку (нормативної оцінки з витягу) та іншого множника (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки) у математичний послідовності, і не спростовується відсутністю прямого опису такого способу у нормативному акті, адже правомірність результату такого способу не узалежнюється від нормативного регулювання; - в обґрунтування позовних вимог Харківська міська рада надала витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №НВ-9968833002025 від 27.06.2025 та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6314991202021, який містить код цільового призначення 03.13 для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування. Доказів того, що Харківська міська рада надавала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення земельної ділянки та відповідний проект розроблявся, суду відповідачем надано не було; - враховуючи те, що відповідач скористався своїм правом на подання апеляційної скарги у визначений ГПК України строк, клопотання про долучення доказів не містить клопотання про поновлення строку для подання доказів, відповідне клопотання підлягає залишенню без розгляду. Предметом оскарження є рішення Господарського суду Харківської області від 03.02.2026, адвокатський запит направлено 10.02.2026 та відповідь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надано 06.03.2026. Наведене виключає процесуальні підстави для дослідження поданих відповідачем доказів апеляційним судом у сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи. Лист Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 06.3.2026 не спростовує висновки суду першої інстанції. Харківська міська рада вважає, що ТОВ «Добро та порядок» не сприяє встановленню фактичних обставин справи та не повідомляє Східний апеляційний господарський суд, що 20.03.2018 товариство зобов`язалось взяти на себе усі матеріальні витрати, які будуть виникати при розробці технічної документації щодо поділу земельної ділянки, а 21.11.2018 товариство просило міського голову погодити відповідну технічну документацію. У випадку, якщо колегія суддів задовольнить клопотання про долучення доказів, Харківська міська рада просить визнати поважними причини пропуску строку та поновити строк для подання доказів. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 оголошено перерву у розгляді справи №922/3059/25 до "11" травня 2026 р. о 09:45 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132 . Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Добро та порядок" до суду апеляційної інстанції надійшли додаткові пояснення (вх.№5206 від 07.05.2026). Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Добро та порядок" до суду апеляційної інстанції надійшли заперечення на клопотання (заяву) (вх.№5210 від 07.05.2026), в яких останнє просить суд не брати до розгляду справи №922/3059/25 нові докази, подані у письмових поясненнях Харківською міською радою від 01.05.2025. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 оголошено перерву у розгляді справи №922/3059/25 до "28" травня 2026 р. о 09:45 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132. У судовому засіданні 28.05.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Добро та порядок" повністю підтримала доводи апеляційної скарги, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити Харківській міській раді в задоволенні позову в повному обсязі. Представник Харківської міської ради просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вирішуючи питання прийняття наданих апелянтом додаткових доказів, а також прийняття додаткових доказів, наданих позивачем, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Відповідно до частин 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та (одночасно) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Крім того, колегія суддів зазначає, що у разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 43 ГПК України щодо обов`язку особи, яка бере участь у справі, добросовісно користуватися процесуальними правами, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову у їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні. Колегія суддів наголошує, що відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. При цьому, суд зазначає, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність. Так, надана апелянтом відповідь з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 06.03.2026 датована після постановлення оскаржуваного рішення від 03.02.2026. З огляду на що у суду відсутні підстави для прийняття вказаного доказу на стадії апеляційного перегляду. Щодо долучення нових доказів, поданих позивачем разом із додатковими поясненнями (вх.№5005 від 04.05.2026), в яких Харківська міська рада просить суд, зокрема у випадку задоволення клопотання ТОВ «Добро та порядок» про долучення доказів, визнати поважним причини пропуску строку для подачі доказів та поновити строк для подання доказів долучених до додаткових пояснень; долучити до матеріалів справи № 922/3059/25 додаткові пояснення, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем не доведено неможливість подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього та винятковість даного випадку для прийняття нових доказів на стадії апеляційного розгляду справи, а також враховуючи відсутність підстав для прийняття нового доказу, поданого апелянтом, суд залишає такі докази поза увагою та не приймає їх до розгляду. Суд вказує, що за змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Згідно з частиною першою статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ст.14 ГПК України). Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування варто розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи (п.8.2 постанови Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №908/1879/17). Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК, втрачає сенс (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21). Суд звертає увагу, що сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Так, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. З урахуванням вищевикладеного, оскільки докази, які ТОВ «Добро та порядок» просить долучити до матеріалів справи не існували на дату винесення оспорюваного судового рішення, вказане виключає можливість їх прийняття незалежно від причин неподання доданих документів до суду першої інстанції. Крім того, іншою стороною по даній справі - Харківською міською радою не доведено неможливість подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від неї та винятковість даного випадку для прийняття нових доказів на стадії апеляційного розгляду. З урахуванням викладеного, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для прийняття до розгляду доданих апелянтом та доданих позивачем доказів та їх врахування при перегляді оскаржуваного рішення. Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини. Як вбачається з матеріалів справи, Харківською міською радою згідно з частиною 2 статті 83 ЗК України проведено комплекс перевірочних заходів з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки по вул. Доброчинців, 152-Б у м. Харкові. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 28.07.2025 №437139755 за ТОВ "Добро та порядок" зареєстроване право власності на нежитлову будівлю літ. "В-1" загальною площею 423,2 кв.м. з 10.03.2016 по теперішній час по вул. Доброчинців, 152-Б у м. Харкові на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.03.2016 №279. Позивачем в обґрунтування позову зазначено, що нежитлова будівля літ. "В-1" загальною площею 423,2 кв.м. розташована на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 6310136300:08:047:0036, право користування якою відповідачем не оформлено. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.03.2021 №НВ-6314991202021 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:08:047:0036 за адресою: м. Харків, Шевченківський р-н., вул. Дербентська, 152-Б складає 0,4651 га. Цільове призначення: 03.13. Для будівництва та обслуговування закладів побутового обслуговування. Категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "А-2", літ. "Б-1" та літ. "В-1" (будівлі побутового призначення). Форма власності - комунальна власність. Земельна ділянка сформована - 12.03.2021. Окрім того, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 28.07.2025 №437139567 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:08:047:0036 зареєстровано за Харківською міською радою з 20.05.2021. З листа ГУ Державної податкової служби у Харківській області від 10.07.2025 №14977/5/20-40-04-07-12 вбачається, що ТОВ "Добро та порядок" декларує земельний податок за земельні ділянки загальною площею 1908,8 кв.м. без кадастрового номеру, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Дербентська, буд. 152-Б. За даними податкових декларацій з плати за землю платником задекларовано до сплати за земельну ділянку площею 1908,8 кв.м. за 2021 р. - 72186,74 грн. (за січень-листопад 6015,56 грн. щомісячно, за грудень (6015,58 грн.), за січень-лютий 2022 р. - 13234,24 грн. (6617,12 грн. щомісячно). Позивач в обґрунтування позовної заяви зазначав, що ТОВ "Добро та порядок" не сплачувало у встановленому законодавчими актами розмірі плату за користування земельною ділянкою по вул. Доброчинців, 152-Б у м. Харков у період з 12.03.2021 по 28.02.2022, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 728021,18 грн. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку. За результатом розгляду позовної заяви судом першої інстанції прийнято рішення, яким позов задоволено; стягнуто з ТОВ "Добро та порядок" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 728021,18 грн за використання земельної ділянки по вул. Доброчинців, 152-Б у м. Харкові з кадастровим номером 6310136300:08:047:0036 за період з 12.03.2021 по 28.02.2022 та витрати зі сплати судового збору у розмірі 10920,32 грн. Суд мотивував рішення тим, що відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 28.07.2025 №437139755 за ТОВ "Добро та порядок" зареєстроване право власності на нежитлову будівлю літ. "В-1" загальною площею 423,2 кв.м. з 10.03.2016 по теперішній час по вул. Дербентська, 152-Б у м. Харкові на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.03.2016 №279. Земельна ділянка по вул. Дербентська, 152-Б у м. Харкові з кадастровим номером 6310136300:08:047:0036 площею 0,4651 га. сформована як об`єкт цивільних прав. Спір у цій справі стосується сформованої земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. При цьому, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.03.2021 №НВ-6314991202021 є належним та допустимим доказом у справі у розумінні положень статті 76, 77 ГПК України. Крім того, суд першої інстанції взяв до уваги те, що згідно зі статтею 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Будь-якого листування претензійного характеру з боку відповідача щодо вказаних відомостей на адресу Харківської міської ради або інших уповноважених органів, матеріали справи не містять. Відтак, Харківська міська рада в обґрунтування позовних вимог правомірно покладалася на відомості витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.03.2021 №НВ-6314991202021, які в силу статті 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" є офіційними, а тому твердження відповідача про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310136300:08:047:0036 сформована з порушенням відхилено судом першої інстанції як безпідставне. Водночас, з матеріалів справи вбачається, що відповідач документально не оформив користування вищевказаною земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136300:08:047:0036 площею 0,4651 га. по вул. Дербентська, 152-Б у м. Харкові у заявлений позивачем для розрахунку період з 12.03.2021 по 28.02.2022. При цьому, матеріали справи свідчать, що відповідач зберіг майно за рахунок позивача, оскільки власником відповідної земельної ділянки є територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради. Розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати здійснювався на підставі витягу від 27.06.2025 №НВ-9968833002025 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:08:047:0036 з якого слідує, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 26207551,37 грн. Разом з тим, матеріали справи свідчать, що відповідачем не доведено будь-яку зміну розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки за період стягнення. Також матеріали справи свідчать, що відповідачем не спростовано законність витягу від 27.06.2025 №HB-9968833002025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок щодо земельної ділянки із кадастровим номером 6310136300:08:047:0036 та здійсненого на підставі означеного витягу розрахунку. Суд першої інстанції звернув увагу, що позовні вимоги Харківської міської ради жодним чином не стосуються спору щодо площі фактичного використання відповідачем земельної ділянки, оскільки розрахунок заборгованості проведено виключно щодо сформованої земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав, на якій наявне нерухоме майно відповідача, що підтверджується належними та допустимими доказами та відповідає положенням законодавства. При цьому вказана земельна ділянка використовується для експлуатації та обслуговування цього нерухомого майна відповідачем. Доказів на підтвердження наявності на вказаній земельній ділянці інших власників об`єктів нерухомості, матеріали справи не містять. Надаючи правову оцінку вищенаведеним обставинам, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з частиною 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14). У відповідності до частини 2 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з приписами частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Згідно з вимогами частин першої, другої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. В силу вимог статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відповідно до ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Як вбачається з положень ст. 120 ЗК України момент виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладання (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки. Враховуючи наведене, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 28.07.2025 №437139755 за ТОВ "Добро та порядок" зареєстроване право власності на нежитлову будівлю літ. "В-1" загальною площею 423,2 кв.м. з 10.03.2016 по теперішній час по вул. Дербентська, 152-Б у м. Харкові на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.03.2016 №279. Тобто, як свідчать матеріали справи, у спірний період з 12.03.2021 (дати формування земельної ділянки) по 28.02.2022 у власності перебуває вказаний об`єкт нерухомого майна за відсутності належним чином оформлених правовідносин щодо користування земельною ділянкою. Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Земельний кодекс України визначає обов`язки землекористувачів, зокрема щодо своєчасної сплати земельного податку або орендної плати (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України). Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин). Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72., 14.1.136. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України). Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками. Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, то він і не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата. Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, та зокрема, застосовуються до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння. Частиною 3 ст. 1212 ЦК України встановлено, що положення глави 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» ЦК України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Відповідно до ч. 1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України. За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Під безпідставно збереженим майном мається на увазі грошові кошти в розумінні ст. 179, 190 ЦК України, оскільки відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України (близькі за змістом висновки сформульовані постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05 2018 у справі №629/4628/16-ц, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, постанов Верховного Суду від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справі №922/7207/15, від 21.01.2019 у справі №902/794/17). Водночас з матеріалів справи вбачається, що відповідач документально не оформив користування вищевказаною земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136300:08:047:0036 площею 0,4651 га. по вул. Дербентська, 152-Б у м. Харкові у заявлений позивачем для розрахунку період з 12.03.2021 по 28.02.2022. При цьому матеріали справи свідчать, що відповідач зберіг майно за рахунок позивача, оскільки власником відповідної земельної ділянки є територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради. Позовні вимоги Харківська міська рада обґрунтовує саме наявністю підстав для застосування ст. ст. 1212-1214 ЦК України. Для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований необхідно, з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов`язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі. Верховним Судом у постановах від 29.01.2019 у справах №922/3780/17 та №922/536/18, від 11.02.2019 у справі №922/391/18, від 12.04.2019 у справі №922/981/18, від 12.06.2019 у справі №922/902/18 наголошено, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладання правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є спірна земельна ділянка, за користування якою Харківська міська рада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові, та необхідність підтвердження площі займаної земельної ділянки належними доказами. Згідно із частиною першою статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, дев`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Згідно зі статтею 20 Земельного кодексу України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення. Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо: категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту. Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру. Відповідно до пунктів 1, 2 статті 1 Закон України «Про Державний земельний кадастр» Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж. Стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлює, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки, зокрема: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель). Згідно з частиною 1, 2 статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Згідно з частиною 1 статті 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що відомості Державного земельного кадастру є відкритими та загальнодоступними, крім випадків, передбачених цим Законом, та надаються у формі: витягів з Державного земельного кадастру. Як вбачається з матеріалів справи, згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.03.2021 №НВ-6314991202021 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:08:047:0036 за адресою: м. Харків, Шевченківський р-н., вул. Дербентська, 152-Б складає 0,4651 га. Цільове призначення: 03.13. Для будівництва та обслуговування закладів побутового обслуговування. Категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "А-2", літ. "Б-1" та літ. "В-1" (будівлі побутового призначення). Форма власності - комунальна власність. Земельна ділянка сформована - 12.03.2021. Орган, який зареєстрував земельну ділянку - Відділ у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 28.07.2025 №437139567 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:08:047:0036 площею 0,4651 га зареєстровано за Харківською міською радою з 20.05.2021. Отже, з урахуванням наведеного вище, земельна ділянка по вул. Дербентська, 152-Б у м. Харкові з кадастровим номером 6310136300:08:047:0036 площею 0,4651 га. сформована як об`єкт цивільних прав. Спір у цій справі стосується сформованої земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.03.2021 №НВ-6314991202021 є належним та допустимим доказом у справі у розумінні положень статті 76, 77 ГПК України. Як правильно врахував суд першої інстанції, відповідно до статті 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Будь-якого листування претензійного характеру з боку відповідача щодо вказаних відомостей на адресу Харківської міської ради або інших уповноважених органів, матеріали справи не містять. Таким чином, з огляду на вищевикладені судом приписи законодавства, суд апеляційної інстанції зазначає, що інформація з Держгеокадстру є належним доказом правового статусу земельної ділянки. Водночас, апелянт у скарзі посилається на те, що земельна ділянка сформована з порушення норм Земельного Кодексу України за наявності очевидної помилки, як наслідок Нормативно грошова оцінка проведена за порушенням Методики нормативно грошової оцінки земельних ділянок через обрання завищеного коефіцієнта при розрахунку, що прямо випливає із норм законодавства та впливає на розмір заявлених позовних вимог. Проте, суд першої інстанції фактично поклав за основу рішення формальний запис у Державному Земельному Кадастрі, не перевіривши його вплив на економічні показники розрахунку. Також апелянт вказує на те, що внаслідок некоректних даних у Витязі з державного земельного кадастру, розрахунок наданий Харківською міською радою є некоректним, позивач фактично застосував ставку, яка не могла бути застосована до цієї категорії, неправильне застосування орендної ставки призвело до істотного завищення розміру стягнення, що суперечить компенсаторному характеру вимог, заявлених на підставі ст. 1212 Цивільного Кодексу України. Проте, враховуючи те, що інформація з Держгеокадстру є офіційною, а відтак така інформація є належним доказом формування земельної ділянки, її площі, місця розташування, цільового призначення, категорії землі, виду її використання, форми власності, вказані доводи апелянта є безпідставними та необґрунтованими. Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, Харківська міська рада в обґрунтування позовних вимог правомірно покладалася на відомості витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.03.2021 №НВ-6314991202021. Крім того, апелянт у скарзі посилається на те, що під час розгляду справи по суті представником надавались усні пояснення щодо обмежень у використанні земельної ділянки 6310136300:08:047:0036, що визначені у Витязі з ДЗК. При цьому, міська рада при здійсненні розрахунків зі стягнення коштів використала всю площу земельної ділянки, хоча фактично частина земельної ділянки згідно витягу з ДЗК використана бути не може. Суд першої інстанції також з невідомих підстав не надав правову оцінку вказаним доводами представника відповідача. Проте, вказаний довод скаржника суд апеляйційної інстанції вважає безпідставними з огляду на таке. Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Серявін проти України», де ЄСПЛ зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»). Водночас, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland). Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що як вбачається з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.03.2021 №НВ-6314991202021, на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136300:08:047:0036 наявні обмеження у використанні земельної ділянки: охоронні зони навколо (вздовж) об`єкта транспорту 0,0030; 0,0349; 0,0073; 0,0345 гектарів на підставі Закону України «Про трубопровідний транспорт» та охоронні зони навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи 0,0043 гектарів на підставі Закону України «Про електроенергетику». Згідно зі статтею 111 Земельного кодексу України обтяження прав на земельну ділянку встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи, або договором шляхом встановлення заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом її відчуження. Пунктом б частини 1 статті 112 Земельного кодексу України встановлено, що охоронні зони створюються навколо споруд електронних комунікацій, у тому числі базових станцій мобільного зв`язку, земних станцій супутникового зв`язку, уздовж ліній електронних комунікаційних мереж, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти. Таким чином, наявність охоронних зон на земельній ділянці передбачає певні обмеження у використанні таких земель. Разом з цим, факт наявності охоронних зон не впливає на обов`язок власника чи користувача нерухомого майна здійснювати плату за землю у визначеному розмірі. Щодо доводу апелянта про те, що в матеріалах справи відсутні докази (акти обстеження майна, геодезичних зйомок земельної ділянки), щодо розміщення на земельній ділянці 6310136300:08:047:0036 об`єктів нерухомості як і наслідок фактичної використовуваної площі земельної ділянки суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Матеріалами справи підтверджується, що земельній ділянці площею 0,4651 га по вул. Дербентська, 152-Б у м. Харкові присвоєно кадастровий номер 6310136300:08:047:0036 та державна реєстрація вказаної земельної ділянки здійснена 12.03.2021. Як вже зазначалося, за вказаною адресою, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 28.07.2025 №437139755 за ТОВ "Добро та порядок" зареєстровано право власності на нежитлові будівлі. Як правильно зазначив суд першої інстанції, позовні вимоги Харківської міської ради жодним чином не стосуються спору щодо площі фактичного використання відповідачем земельної ділянки, оскільки розрахунок заборгованості проведено виключно щодо сформованої земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав, на якій наявне нерухоме майно відповідача, що підтверджується належними та допустимими доказами та відповідає положенням законодавства. При цьому, вказана земельна ділянка використовується для експлуатації та обслуговування цього нерухомого майна відповідачем. Доказів на підтвердження наявності на вказаній земельній ділянці інших власників об`єктів нерухомості, матеріали справи не містять. Суд апеляційної інстанції зазначає, що докази на підтвердження формування за спірною адресою земельної ділянки меншої чи більшої площі для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі матеріали справи не містять. Колегія суддів також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.08.2022 року у cправі №922/2060/20. В зазначеній справі була сформована земельна ділянка в період фактичного користування нею відповідачем. Останній заперечував проти позову, у тому числі з підстав недоведеності користування всією сформованою земельною ділянкою в ході експлуатації об`єкта нерухомості. Надаючи оцінку таким доводам відповідача, Верховний Суд визнав їх недоречними, оскільки, по-перше, спір стосується користування вже сформованою земельною ділянкою, по-друге відповідач не надав доказів на підтвердження формування за спірною адресою земельної ділянки меншої чи більшої площі для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі. Отже, розмір земельної ділянки, якою користується відповідач, доведений, обґрунтований і підтверджений достатніми доказами. Отже, такі доводи апелянта суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими та безпідставними, з огляду на те, що в умовах наявності спору щодо сформованої земельної ділянки за відсутності доказів в підтвердження формування меншої площі земельної ділянки, розмір земельної ділянки, якою користувався відповідач є доведеним, обґрунтованим та підтверджений достатніми доказами. Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції не надав оцінки додатковим поясненням ТОВ "Добро та порядок", з приводу того, що під час дії спірного періоду послідовно діяло дві різні Методики нормативно - грошової оцінки, що свідчить про той факт, що Харківська міська рада не довела незмінність нормативно - грошової оцінки, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, Харківська міська рада у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у розмірі 728021,18 грн за період з 12.03.2021 по 28.02.2022. Відповідно до пунктів 289.1., 289.2. статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою. Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1. пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України. При цьому статтею 12 Закону України «Про оцінку земель» регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону). Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»). Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Згідно з положеннями частини третьої статті 23 цього Закону (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. В контексті наведеного вище, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09.11.2021 у справі №905/1680/20 та Верховний Суд в постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 вказали, що як положення ПК України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом. При цьому законодавство не обмежує можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру. Належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі. Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20 Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період. Матеріали справи свідчать, що розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати здійснювався на підставі витягу від 27.06.2025 №НВ-9968833002025 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:08:047:0036 з якого вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 26207551,37 грн. Судами першої та апеляційної інстанцій враховано, що формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі «реального часу», у зв`язку із чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула. Чинним законодавством не вимагається складання витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожний спірний період, а тому можна використати витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, чинний тільки на час його формування та звернення до суду з позовом. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 29.05.2020 у справі №922/2843/19, відповідно до якої чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Відповідно до п.289.2. ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Згідно з п.289.3 ПК України Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель. Згідно інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, функції якого на цей час виконує Держгеокадастр, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 2021 рік - 1,1, 2022 рік - 1,15, 2023 рік - 1,051, 2024 рік - 1,12. Значення коефіцієнта індексації за певний рік застосовується в наступному році, який йде за роком, за який його встановлено, шляхом помноження розміру орендної плати на його значення. Таким чином, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:08:047:0036 у 2021 р. становила 17600101,87 грн., а у 2022 р. становила 19360112,06 грн. Рішенням Харківської міської ради №1474/19 від 27.02.2019 затверджено Технічну документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018. Пунктом 2 зазначеного рішення встановлено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2018 застосовується з 01.01.2020. Вказане рішення Харківської міської ради оприлюднене в Єдиному міському реєстрі актів Харківської міської ради, міського голови та виконавчих органів ради, який є відкритим та загальнодоступним. Рішення Харківської міської ради №1474/19 від 27.02.2019 прийнято під час дії постанови Кабінету Міністрів України "Про методику нормативної грошової оцінки земель населених пунктів" від 23.03.1995 №213. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147 затверджено Методику нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147 "Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок" передбачено, що затверджена з урахуванням вимог пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України до набрання чинності Методикою, затвердженою згідно з пунктом 1 цієї постанови, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, технічна документація із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (на відповідній території) є чинною до початку застосування рішення відповідного органу місцевого самоврядування про затвердження нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Як зазначено позивачем, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним документом, на підставі якого розраховується розмір орендної плати. Звернуто увагу, що рішенням 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 №1474/19 "Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018" затверджено Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018. Вказана технічна документація застосовується для визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок з 01.01.2020 по теперішній час. Тобто, нормативна грошова оцінка земельних ділянок була проведена ще у 2018 році, та вступила в силу 01.01.2020, і не змінювалась до цього часу. Нормативна грошова оцінка земель відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147 "Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок" не розроблялась та не затверджувалась. Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147 «Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок» установлено, що затверджена з урахуванням вимог пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України до набрання чинності Методикою, затвердженою згідно з пунктом 1 цієї постанови, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, технічна документація із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (на відповідній території) є чинною до початку застосування рішення відповідного органу місцевого самоврядування про затвердження нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Згідно з статтею 2 ГПК України одним з основних принципів господарського судочинства визначає змагальність сторін. Згідно вимог частин першої, другої, четвертої статті 13 Кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Разом з тим, матеріали справи свідчать, що відповідачем не доведено будь-яку зміну розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки за період стягнення. Також, матеріали справи свідчать, що відповідачем не спростовано законність витягу від 27.06.2025 №HB-9968833002025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок щодо земельної ділянки із кадастровим номером 6310136300:08:047:0036 та здійсненого на підставі зазначеного витягу розрахунку. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що зміна методики розрахунку не спричинила автоматичної втрати чинності або скасування затвердженої нормативної грошової оцінки, а відмінності у формулах та коефіцієнтах розрахунку не впливають на сам факт визначення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, адже такі формули і коефіцієнти мають застосовуватися лише у разі виготовлення та затвердження нової технічної документації органом місцевого самоврядування. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.05.2026 у справі №922/3066/25. Щодо посилань апелянта на висновки, зроблені Східним апеляційним господарським судом у справі №922/2438/24 (922/4053/24) та у справі №922/3066/25, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.ч.5,6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Тобто, колегія суддів зазначає, що висновки щодо застосування норм права є обов`язковими у разі їх формулювання саме Верховним Судом як органом, який забезпечує сталість та єдність судової практики, у зв`язку з чим застосування практики апеляційного суду не узгоджується із нормами чинного законодавства. При цьому, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав, що з відкритих відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постановою Верховного Суду від 28.01.2026 справу №922/2438/24 передано на новий розгляд. Крім того, під час апеляційного перегляду даної справи у справі №922/3066/25 06.05.2026 Верховним Судом прийнято постанову, якою касаційну скаргу Харківської міської ради задоволено частково; постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 та рішення Господарського суду Харківської області від 11.12.2025 у справі №922/3066/25 скасовано; справу № 922/3066/25 передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Разом з тим, як вже зазначалося, при розгляді даної справи, судова колегія враховує викладені правові висновки у постанові Верховного Суду від 06.05.2026 у справі №922/3066/25 та які є актуальними на час розгляду даної апеляційної скарги. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що Витяг від 27.06.2025 №HB-9968833002025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок може бути використаний при проведенні розрахунку безпідставно збережених коштів зі сплати орендної плати за період з 12.03.2021 по 28.02.2022 як належний та допустимий доказ та відповідно вважає безпідставними доводи апелянта про відмінний алгоритм проведення нормативної грошової оцінки. Матеріали справи свідчать, що розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати здійснювався на підставі Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, затверджене рішенням 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.02.2008 №41/08 (зі змінами) (далі Положення № 41/08), яке розроблено з метою створення єдиних організаційно-правових та економічних засад визначення та справляння орендної плати за земельні ділянки, орендодавцями яких згідно із земельним законодавством виступає Харківська міська рада. Статтею 284.1. ПК України передбачено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території. Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Відповідно до пункту 4.1. Положення №41/08 (в редакції до 31.12.2021), річна орендна плата за використання земельної ділянки для побутових послуг встановлена на рівні 5% від нормативної грошової оцінки. При цьому відповідно до пункту 4.1. Положення №41/08 (в редакції з 01.01.2022), річна орендна плата за використання земельної ділянки для побутових послуг встановлена на рівні 3% від нормативної грошової оцінки. Додатком до Положення №41/08 (в редакції до 31.12.2021) встановлено, що у випадку перевищення 50 кв.м. площі земельної ділянки, застосовується коефіцієнт із значенням

1. При цьому Додатком до Положення №41/08 "Коефіцієнти умов використання земельної ділянки (в редакції з 01.01.2022) також встановлено, що коефіцієнту розміру земельної ділянки із показником від 0,1000 га до 0,9999 га відповідає значення 0,95. Окрім того, згідно з пунктом 2.4. Положення №41/08 (в редакції до 31.12.2021) застосування коефіцієнтів складних інженерно-геологічних умов (К1) та обмеженого використання (К2) здійснюється за ініціативою орендаря на підставі наданих ним документів, які свідчать про наявність обставин, що дають право на використання вказаних коефіцієнтів (експертні висновки територіальної організації в галузі інженерних вишукувань для будівництва, спеціалізованих установ та організацій, довідки державних та інших уповноважених органів, висновки (довідки) підприємств, установ та організацій, які експлуатують об`єкти, навколо (уздовж) яких встановлені охоронні зони тощо). Матеріали справи свідчать, що Департаментом земельних відносин Харківської міської ради здійснено детальний розрахунок суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території міста Харкова з порушенням вимог законодавства за період з 12.03.2021 по 28.02.2022 з кадастровим номером 6310136300:08:047:0036 площею 4651 м2 по вул. Доброчинців, 152-Б у м. Харкові. З розрахунку слідує, що ставка річної орендної плати - 5,00%; коефіцієнт складних інженерно-геологічних умов - 1; коефіцієнт розміру земельної ділянки - 1; розмір безпідставно збережених коштів за місяць - 73333,76 грн.; розмір безпідставно збережених коштів за рік - 880005,09 грн.; розмір безпідставно збережених коштів за 9 місяці, 20 днів - 707315,94 грн. Коефіцієнт індексації за 2021 - 2024 роки - 1,4890568. При цьому згідно вище вказаного листа ГУ ДПС у Харківській області від 10.07.2025 №14977/5/20-40-04-07-12 щодо здійснення плати за використання земельної ділянки землекористувачем ТОВ "Добро та порядок" у 2021 році сплачено 72186,74 грн. Розмір безпідставно збережених коштів, розрахований як різниця між розміром плати за землю, яка повинна надійти до місцевого бюджету та фактично здійсненою оплатою за користування земельною ділянкою становить: 707315,94 грн. - 58021,06 грн. = 649294,88 грн. Департаментом земельних відносин Харківської міської ради також здійснено детальний розрахунок суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території міста Харкова з порушенням вимог законодавства за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 з кадастровим номером 6310136300:08:047:0036 площею 4651 м2 по вул. Доброчинців, 152-Б у м. Харкові. З розрахунку слідує, що ставка річної орендної плати - 3,00%; коефіцієнт складних інженерно-геологічних умов - 1; коефіцієнт розміру земельної ділянки - 0,95; розмір безпідставно збережених коштів за місяць - 45980,27 грн.; розмір безпідставно збережених коштів за рік - 551763,19 грн.; розмір безпідставно збережених коштів за 2 місяці - 91960,54 грн. Коефіцієнт індексації за 2022 - 2024 роки - 1,353688. При цьому згідно вище вказаного листа ГУ ДПС у Харківській області від 10.07.2025 №14977/5/20-40-04-07-12 щодо здійснення плати за використання земельної ділянки землекористувачем ТОВ "Добро та порядок" у 2022 р. сплачено 13234,24 грн. Розмір безпідставно збережених коштів, розрахований як різниця між розміром плати за землю, яка повинна надійти до місцевого бюджету та фактично здійсненою оплатою за користування земельною ділянкою становить: 91960,54 грн. - 13234,24 грн. = 78726,30 грн. Таким чином, суд апеляційної інстанції, перевіривши поданий позивачем розрахунок суми безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим №6310136300:08:047:0036, дійшов висновку про його обґрунтованість. Зазначений розрахунок підтверджує розмір безпідставно збережених коштів у сумі 728021,18 грн за період з 12.03.2021 по 28.02.202, здійснений на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який містить відомості про нормативну грошову оцінку як базу для визначення орендної плати, із застосуванням відповідних коефіцієнтів та річної ставки орендної плати, документально підтверджених та таких, що відповідають вимогам законодавства. Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що здійснені розрахунки є правомірними, виконані з урахуванням положень законодавства, фактичних обставин справи, узгоджуються з Положенням про порядок визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі в місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради №41/08 від 27.02.2008 (із змінами), що входить до предмета доказування у справі при розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за вказані періоди, а позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Таким чином, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують наведених вище висновків суду, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з правовою оцінкою, наданою судом першої інстанції, і не містять обставин, які б свідчили про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті судом першої інстанції оскаржуваного рішення, не знайшли свого підтвердження, а тому суд залишає скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до частини 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. За змістом пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства. Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України). Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства). Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів. При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік). Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи. Крім того, 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 02.08.2026 (Закон України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від Закон України від 28.04.2026 №4857-ІХ). Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється. При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ. На підставі вищевикладеного, враховуючи обставини введення в Україні воєнного стану, поточну ситуацію що склалася в місті Харкові та Харківській області, з огляду на об`єктивні причини неможливості проведення судового засідання у строк встановлений в ч. 2 ст. 221 ГПК України, задля збереження безпеки учасників судового процесу та працівників суду, а також з метою реалізації учасниками справи процесуальних прав, передбачених ГПК України, суд застосував принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до практики Європейського суду з прав людини. Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Добро та порядок" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 03.02.2026 у справі №922/3059/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена 08.06.2026. Головуючий суддя Р.А. Гетьман Суддя В.В. Россолов Суддя О.І. Склярук