Постанова 4875 № 922/3731/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2026 року м. Харків Справа № 922/3731/25 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О., суддя Стойка О.В. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Трященко Валентини Миколаївни (вх.№656Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2025 у справі №922/3731/25 (суддя Рильова В.В., повне рішення складено 22.12.2025) за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків, до Фізичної особи-підприємця Трященко Валентини Миколаївни, м. Харків, про стягнення 43.553,98 грн ВСТАНОВИВ: Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Фізичної особи-підприємця Трященко Валентини Миколаївни за договором оренди №4897 від 12.07.2012 неустойки у сумі 43.553,98 грн. Також позивач просив суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору. Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.12.2025 у справі №922/3731/25 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Трященко Валентини Миколаївни (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (місцезнаходження:61003, м. Харків, м-н Конституції, буд.16; код ЄДРПОУ: 14095412) неустойку за договором оренди №4897 від 12.07.2012 у сумі 43.553,98 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2.422,40 грн. Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач - Фізична особа-підприємець Трященко Валентина Миколаївна звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2025 року у справі №922/3731/25, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного: - після продовження дії Договору Додатковою угодою від 01.10.2019 договір діяв до 12.07.2020 та після цієї дати не продовжувався, а тому спір між сторонами стосується виключно порядку повернення орендованого майна після припинення договору; - суд першої інстанції не врахував, що договором визначено спеціальний порядок повернення майна, який передбачає оформлення акту приймання-передачі, а обов`язок щодо його складання покладено на орендодавця; - проведена позивачем у вересні 2025 року перевірка засвідчила відсутність майна орендаря у приміщенні та належний стан об`єкта оренди, що, на думку апелянта, підтверджує фактичне звільнення приміщення; - позивач протягом більш ніж п`яти років після припинення договору не вчиняв дій, спрямованих на оформлення повернення майна та складання акту приймання-передачі; - відповідач стверджує, що звільнила орендоване приміщення в останній день дії договору та після цього ним не користувалася, тоді як позивач не надав доказів подальшого використання спірного майна відповідачем; - суд першої інстанції не врахував, що неподання на підпис акту приймання-передачі та незавершення процедури повернення майна зумовлені бездіяльністю орендодавця, а не поведінкою орендаря; - за відсутності вини відповідача у непідписанні акту приймання-передачі та несвоєчасному оформленні повернення майна відсутні підстави для застосування до неї відповідальності у вигляді неустойки; - суд першої інстанції неправильно застосував умови договору щодо нарахування неустойки та безпідставно дійшов висновку про наявність підстав для її стягнення. Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2026 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О., суддя Стойка О.В. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача; встановлено строк по 07.05.2026 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України; запропоновано учасникам справи в строк по 07.05.2026 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копій та доданих до них документів іншим учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України. розгляд апеляційної скарги визначено здійснювати в порядку письмового провадження без виклику представників сторін. Зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2025 у справі №922/3731/25. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3731/25. 10.04.2026 матеріали справи №922/3731/25 надійшли до Східного апеляційного господарського суду. 07.05.2026, в межах встановленого судом строку, через систему Електронний суд від Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№10378), в якому позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги позивач посилається на такі обставини: - неповернення об`єкта оренди після припинення договору є підставою для нарахування неустойки за весь період прострочення до моменту належного оформлення повернення майна; - самовільне звільнення приміщення без повідомлення орендодавця та без оформлення акту приймання-передачі не свідчить про належне виконання орендарем обов`язку щодо повернення об`єкта оренди; - відповідач після припинення договору не вчинив жодних дій, спрямованих на передачу майна орендодавцю та завершення процедури його повернення; - розрахунок неустойки здійснено правомірно за період користування майном після припинення договору оренди; - доводи апеляційної скарги щодо застосування положень Господарського кодексу України є безпідставними, оскільки спірні правовідносини виникли в період чинності відповідного законодавчого регулювання; - відповідач помилково ототожнює неустойку, передбачену умовами договору та статтею 785 Цивільного кодексу України, із штрафними санкціями та пенею, у зв`язку з чим безпідставно посилається на можливість її зменшення; - рішення місцевого господарського суду ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не свідчать про наявність підстав для його скасування чи зміни. Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання. В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України. Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. 12.07.2012 Між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (Орендодавець за Договором. Позивач по справі) та Фізичною особою-підприємцем Трященко Валентиною Миколаївною (Орендар за Договором, відповідач позивач по справі) був укладений Договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) №4897 (далі - Договір), за яким Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 26,8 кв.м., далі "майно", яке належить до комунальної власності територіальної громади м.Харкова, розташоване за адресою: місто Харків, пр.Гагаріна, 176, корп.11, літ. "А-16", знаходяться на балансі КП "Жилкомсервіс", для розміщення крамниці промислових товарів, що були у використанні (пункти 1.1. та 1.2. Договору). Іншими умовами Договору сторони визначили таке: - набуття Орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього Договору та акту прийому-передачі майна (п.2.1. Договору); - у разі припинення цього договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві майно у стані, не гіршому ніж воно було одержано, згідно з актом прийому-передачі, в термін, що вказаний в листі про непролонгацію, рішення суду чи визнаний за згодою сторін. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі (п.2.3 Договору); - обов`язок по складанню акта прийому-передачі покладається на Орендодавця (п.2.4 Договору); - в разі припинення або розірвання договору Орендар зобов`язаний повернути орендодавцю орендоване Майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану орендованого майна чи його втрати (повної або часткової) з вини Орендаря (п.4.13. Договору); - Орендодавець зобов`язаний протягом 20 робочих днів після дати видання наказу управління про результати вивчення попиту на об`єкт оренди або затвердження протоколу конкурсної комісії щодо надання майна в оренду укласти договір оренди та передати орендарю в оренду майно згідно актом приймання-передачі (п. 6.1Договору); - повідомити орендаря про відмову від пролонгації терміну дії договору оренди та повернення майна у строк не пізніше 30 днів з моменту закінчення терміну дії договору шляхом направлення листа з оголошеною цінністю та описом вкладення поштовою кореспонденцією. У такому разі вважається, що орендар повідомлений вчасно та належним чином (п.6.5 Договору); - у разі неповернення об`єкту оренди після припинення або дострокового розірвання договору оренди у встановлений Договором термін орендар сплачує на користь орендодавця та управління комунального майна та приватизації неустойку за кожний прострочений день у 2-кратному розмірі від передбаченого договором розміру орендної плати. Часом прострочення є період з моменту встановленого для повернення майна до моменту підписання акту приймання-передачі (п.9.3 Договору); - Договір діє до 12.07.2020 (п. 10.1 Договору); - зміни та доповнення, що вносяться до договору оренди, розглядаються сторонами протягом 20 днів і оформлюються додатковими угодами за узгодженням управлінням комунального майна та приватизації, які є невід`ємними частинами цього договору (п. 10.2Договору); - Договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду, суду у випадках, передбачених чинним законодавством та умовами цього договору (п.10.3 Договору); - у разі розірвання Договору, поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів за згодою орендодавця та управління комунального майна та приватизації, які можна відокремити без завдання шкоди, можуть бути вилучені орендарем (п.10.4 Договору); - у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах (п. 10.5 Договору); - дія договору оренди припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено (п.10.6 Договору). Договір підписано упованоженими представниками сторін та скріплено печатками. 12.07.2012 між позивачем та відповідачем був підписаний Акт приймання-передачі нежитлового приміщення (будівлі), за яким позивач передав, а відповідач прийняв в користування орендоване майно. Крім того, між сторонами було укладено низку додаткових угод до Договору, відповідно до яких, сторонами вносились зміни щодо орендної плати та строку дії договору. Зокрема, Додаткова угода від 12.07.2013, Додаткова угода від 12.07.2014. Додаткова угода від 12.07.2015. Додаткова угода від 12.07.2016, Додаткова угода від 12.07.2017, Додаткова угоду від 26.09.2017, Додаткова угода від 01.10.2019 (строк дії договору продовжено до 12.07.2020), Додаткова угода від 20.01.2020. Всі Додаткові угоди до Договору також підписано упованоженими представниками сторін та скріплено печатками. За твердженням позивача, після закінчення строку дії Договору, відповідачем не було повернуто майно, як того передбачають умови договору. 12.09.2025 Управлінням складено Акт перевірки нежитлових приміщень за адресою: просп. Гагарніа, 176, літ. "А-16", місто Харків та за результатами перевірки встановлено, що орендовані нежитлові приміщення знаходяться у підвалі, орендовані приміщення вільні та не використувуються; приміщення були опечатані. Крім того в Акті зазначено, що акт приймання-передачі повернення орендованого майна в матеріалах справи відсутній. Будь-яких дій щодо виконання обов`язку з повернення майна орендарем не вчинялося. За результатами проведеної перевірки встановлено зробити наступні заходи: прийняти рішення про припинення договору оренди №4897 від 12.07.2012 на підставі закінчення строку дії Договору, нарахувати неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожний день користування майном з дати припинення договору оренди до дати цього акту, в судовому порядку стягнути заборгованість з орендної плати, пені та неустойки. Відповідно до наказу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради №857 від 18.09.2025 про припинення договору оренди №4897 від 12.07.2023 договір оренди припинено з 12.07.2020, припинено нарахування орендної плати та пені за договором з 12.07.2020, проведення нарахування неустойки у розмірі подвійної орендної плати за кожен день користування майном з 13.07.2020 до 12.09.2020. Враховуючи те, що відповідач після припинення строку дії договору, всупереч умов договору, добровільно не повернув орендоване майно, позивачем на підставі пункту 9.3. Договору було здійснено нарахування неустойки за період з 13.07.2020 до 12.09.2020, що стало підставою звернення з даним позовом до господарського суду. Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що договір припинив свою дію 12.07.2020 та пролонгований не був. Відповідачем належним чином не виконано обов`язки з повернення майна в термін, який передбачений умовами договору, а невиконання відповідачем обов`язку щодо негайного повернення об`єкта оренди після 12.07.2020 (дата припинення Договору №4897 від 12.07.2012), є порушенням умов Договору, що породжує підстави для застосування відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Колегія суддів погоджується з наведеними вище висновками місцевого господарського суду та вважає за необхідне зазначити наступне. Предметом даної справи є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки за період з 13.07.2020 по 12.09.2025 за порушення відповідачем обов`язку щодо повернення об`єкта оренди відповідачу після припинення Договору №4897 від 12.07.2012. При розгляді апеляційної скарги у даній справі колегія суддів має перевірити обставини, пов`язані із вчиненням або невчиненням сторонами дій, необхідних для належного оформлення повернення об`єкта оренди після припинення договору, наявністю чи відсутністю вини орендаря у неповерненні майна у встановленому договором порядку, а також наявністю чи відсутністю обставин, які свідчать про ухилення однієї зі сторін від виконання покладених на неї обов`язків щодо оформлення повернення орендованого майна. Правовідносини сторін виникли з Договору №4897 оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 12.07.2012, укладеного між сторонами, а тому відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України між ними виникли взаємні права та обов`язки, що підлягають виконанню на умовах, визначених договором та законом. За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором оренди, у зв`язку з чим спірні правовідносини регулюються положеннями Глави 58 Цивільного кодексу України, § 5 Глави 30 Господарського кодексу України, а також Законом України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки предметом договору є комунальне майно. Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором оренди майно передається у користування за плату на певний строк, а укладений договір є обов`язковим для виконання його сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). Одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону (статті 525, 526 Цивільного кодексу України). Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. При цьому відповідно до абзацу 4 пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання ним чинності, зберігають чинність до закінчення строку, на який їх було укладено. Наслідком припинення договору оренди є виникнення у орендаря обов`язку повернути орендоване майно орендодавцю. Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України після припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому договором. При цьому повернення предмета оренди підлягає належному оформленню. Відповідно до частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. Отже, для правильного вирішення даного спору підлягають встановленню обставини припинення договору оренди, порядок та умови повернення орендованого майна, а також виконання або невиконання орендарем обов`язку щодо його повернення після припинення договірних правовідносин. Колегія суддів установила, що між сторонами було укладено Договір №4897 оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 12.07.2012, за умовами якого орендодавцем передано, а орендарем прийнято у строкове платне користування об`єкт комунального майна. Матеріалами справи підтверджується, що строк дії договору оренди сторонами був визначений та в подальшому продовжувався шляхом укладення додаткових угод. Разом з тим останньою додатковою угодою дію договору було продовжено до 12.07.2020, при цьому після вказаної дати додаткових угод щодо продовження строку його дії сторонами не укладалося. Обставини припинення договору оренди у зв`язку із закінченням строку його дії сторонами не оспорюються. Навпаки, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, відповідач також виходить з того, що дія договору припинилася 12.07.2020, а свої доводи обґрунтовує виключно належним, на його думку, виконанням обов`язку щодо повернення орендованого майна після припинення договору. Таким чином, між сторонами відсутній спір щодо факту укладення договору, передачі майна в оренду та припинення договору у зв`язку із закінченням строку його дії. Відтак, предметом перевірки суду апеляційної інстанції у даній справі є виключно обставини виконання відповідачем обов`язку щодо повернення орендованого майна після припинення договору оренди та наявність або відсутність передбачених законом підстав для застосування наслідків такого неповернення. Як вже зазначалось, відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі. Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі невиконання наймачем обов`язку щодо повернення речі наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Після припинення договору оренди та невиконання обов`язку щодо повернення майна права та обов`язки сторін переходять зі сфери регулятивних правовідносин до сфери охоронних правовідносин, а правові наслідки такого порушення визначаються положеннями частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19. Таким чином, для вирішення даного спору підлягають встановленню обставини виконання або невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення об`єкта оренди після припинення договору, а також наявність підстав для застосування передбачених частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України наслідків порушення такого обов`язку. Основним доводом апеляційної скарги є посилання відповідача на те, що орендоване приміщення було фактично звільнене після припинення договору оренди, а неподання на підпис акту приймання-передачі та незавершення процедури повернення майна є наслідком бездіяльності орендодавця, на якого договором покладено обов`язок щодо складання відповідного акту. Колегія суддів зазначає, що саме по собі посилання відповідача на фактичне звільнення приміщення не є достатнім доказом належного повернення об`єкта оренди у розумінні умов договору та положень статті 785 Цивільного кодексу України. За змістом пунктів 2.3, 2.4 та 4.13 спірного Договору оренди повернення майна є формалізованою процедурою, яка передбачає не лише фактичне звільнення приміщення, а й належне оформлення передачі об`єкта оренди шляхом складання та підписання акту приймання-передачі за участю сторін. Матеріали справи не містять доказів того, що після припинення договору відповідач звертався до орендодавця з повідомленням про готовність передати майно, ініціював оформлення акту приймання-передачі, передавав ключі від об`єкта оренди, забезпечував участь у процедурі його повернення або вчиняв інші дії, спрямовані на належне завершення передбаченої договором процедури повернення майна. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не довів вчинення будь-яких належних та достатніх дій, спрямованих на виконання обов`язку щодо повернення об`єкта оренди після припинення договору. Посилання апелянта на пункт 2.4 Договору, яким обов`язок щодо складання акту приймання-передачі покладено на орендодавця, колегія суддів відхиляє. Сам по собі покладений на орендодавця обов`язок щодо оформлення акту не звільняє орендаря від обов`язку вчинити необхідні дії для належного повернення майна після припинення договору оренди. Складання двостороннього акту приймання-передачі об`єктивно передбачає участь обох сторін правовідносин, тоді як матеріали справи не містять доказів того, що відповідач після закінчення строку дії договору ініціював передачу майна, повідомляв орендодавця про готовність до оформлення його повернення або вчиняв інші дії, необхідні для завершення відповідної процедури. Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження фактичного та юридичного оформлення повернення майна після припинення договору оренди. Зокрема, матеріали справи не містять доказів передачі ключів, направлення орендодавцю повідомлень щодо прийняття майна, проектів акту приймання-передачі, доказів виклику представників орендодавця для оформлення повернення об`єкта оренди або інших дій, які б свідчили про належне виконання відповідачем відповідного обов`язку. Колегія суддів також враховує посилання апелянта на акт обстеження від 12.09.2025, яким зафіксовано відсутність майна відповідача у спірному приміщенні та його задовільний стан. Разом з тим зафіксований під час обстеження факт відсутності використання приміщення не є тотожним належному поверненню об`єкта оренди у встановленому договором порядку. Саме лише невикористання приміщення без оформлення передачі майна та завершення передбаченої договором повернення не свідчить про належне виконання орендарем обов`язку, встановленого статтею 785 Цивільного кодексу України. У той же час колегія суддів враховує доводи апеляційної скарги щодо тривалої бездіяльності орендодавця після припинення договору оренди. Разом з тим сама по собі недостатньо активна поведінка орендодавця не свідчить про належне виконання відповідачем власного обов`язку щодо повернення комунального майна у порядку, передбаченому договором та законом. Відсутність належно оформленого повернення майна, а також відсутність доказів вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на передачу об`єкта оренди орендодавцю, виключають підстави для висновку про належне виконання відповідачем обов`язку щодо повернення майна виключно з огляду на факт припинення використання приміщення. Колегія суддів також виходить із того, що реалізація сторонами своїх прав та виконання обов`язків мають відповідати принципам добросовісності, розумності та справедливості. Посилаючись на фактичне звільнення приміщення після припинення договору, відповідач водночас не навів жодних обставин та не надав жодних доказів, які б свідчили про вчинення ним дій, спрямованих на передачу об`єкта оренди орендодавцю та належне оформлення його повернення. Фактичне залишення об`єкта оренди без оформлення його передачі орендодавцю не може розцінюватися як належне виконання обов`язку щодо повернення комунального майна, оскільки відповідач обмежився лише звільненням приміщення, проте не вчинив дій, необхідних для передачі майна орендодавцю у порядку, визначеному договором. Щодо доводів про неправильне визначення правової природи неустойки, то колегія суддів відхиляє доводи апелянта про необхідність застосування до спірних правовідносин положень частини 3 статті 549 ЦК України щодо пені. Відповідальність, передбачена частиною 2 статті 785 ЦК України, не є пенею за порушення грошового зобов`язання, а є спеціальним наслідком невиконання наймачем обов`язку щодо повернення майна після припинення договору. Відтак посилання апелянта на обмеження, встановлені для пені, не стосуються спірних правовідносин та не впливають на правильність висновків місцевого господарського суду. Щодо доводів про неспівмірність відповідальності, колегія суддів зазначає, що посилання апелянта на правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо можливості зменшення розміру відповідальності не спростовують висновків місцевого господарського суду щодо наявності підстав для стягнення неустойки. При цьому предметом апеляційного перегляду у даній справі є законність висновків суду щодо наявності або відсутності підстав для застосування відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 785 ЦК України. Наведені апелянтом міркування щодо можливості зменшення розміру відповідальності не впливають на вирішення питання про наявність самого обов`язку зі сплати відповідної неустойки. Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено належного виконання обов`язку щодо повернення об`єкта оренди після припинення договору у порядку, визначеному законом та умовами договору. Наведені в апеляційній скарзі доводи про фактичне звільнення приміщення, покладення на орендодавця обов`язку щодо складання акту приймання-передачі, а також про бездіяльність орендодавця після припинення договору не спростовують установлених судом першої інстанції обставин та не підтверджують належного виконання відповідачем обов`язку щодо повернення орендованого майна. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України. Доводи апеляційної скарги зводяться до власного тлумачення відповідачем умов договору та обставин справи, однак не містять посилань на обставини чи докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції або свідчили про неправильне застосування ним норм матеріального чи процесуального права. Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів і вимог З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2025 у справі №922/3731/25 без змін. Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені відповідачем, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Трященко Валентини Миколаївни залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2025 у справі №922/3731/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України. Повна постанова складена 08.06.2026. Головуючий суддя О.А. Істоміна Суддя Д.О. Попков Суддя О.В. Стойка